Gedanken zur Losung für Montag, den 06.07.2026

Losungswort
So habt nun acht, dass ihr tut, wie euch der HERR, euer Gott, geboten hat, und weicht nicht, weder zur Rechten noch zur Linken.
5. Mose 5,32

Lehrtext
Jesus spricht: Wer mir dienen will, der folge mir nach; und wo ich bin, da soll mein Diener auch sein.
Johannes 12,26

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Nachfolge

Im heutigen Losungswort legte Mose den Israeliten noch einmal nachdrücklich ans Herz, unbedingt die Gebote zu befolgen, die Gott ihnen am Horeb gegeben hatte. Er wies sie an, immer „auf dem Weg“ zu bleiben, den Gott ihnen gezeigt hatte, damit sie lange im verheißenen Land leben würden.⁽¹⁾ Allerdings waren sie noch nicht dort. Und als sie schließlich ankamen, begann ein immer wiederkehrendes Auf und Ab: Es gab Zeiten, in denen sie Gott folgten, aber auch Zeiten, in denen sie seine Wege verließen und ihm den Rücken kehrten.

Im Lehrtext stellt Jesus Christus klar, was es bedeutet, ihm zu dienen: Er ist es, der dann den Weg bestimmt. Nicht er folgt uns, sondern wir folgen ihm. Dabei geht es nicht in erster Linie um Gebote – es geht darum, dort zu sein, wo er ist. Wer sich vor allen Dingen an Gesetze und Regeln klammert, folgt toten Buchstaben. Doch Jesus lebt, denn er ist von den Toten wieder auferstanden. Er ist uns nicht fern, sondern ganz nah durch seinen Geist.

Das heißt nicht, dass Gottes Gebote aufgehoben sind. Als Christen folgen wir jedoch Jesus Christus, dem auferstandenen Herrn. Er hat das Gesetz vollumfänglich erfüllt und damit eine neue Zeit eingeläutet: Gerechtigkeit durch Glauben.⁽²⁾ Wenn wir in seinen Fußstapfen gehen, erhalten wir Anteil an seiner Auferstehungskraft und seiner Gerechtigkeit. Gehen wir jedoch zurück auf den Weg der Gerechtigkeit durch Erfüllung der Gebote, verlassen wir die direkte Nachfolge Christi, wovor der Apostel Paulus ausdrücklich warnte.⁽³⁾

Um es aber einmal klar zu sagen: Wer Jesus Christus nachfolgt, wird sich immer innerhalb des Wortes Gottes bewegen, denn Christus ist das Wort Gottes.⁽⁴⁾ So sagte er in der Fortsetzung des Lehrtextes: „Und wer mir dienen wird, den wird mein Vater ehren.“⁽⁵⁾ Wer Jesus vertraut, vertraut dem Vater. Wer ihn missachtet, ignoriert Gott. Auf welchem Weg wollen wir gehen?

Einen gesegneten Tag wünscht
Angela Mumssen

(1) 5. Mose 5,33 (2) Röm. 10,4 (3) Gal. 3,10-11 (4) Joh. 1,14; Offb. 19,13 (5) Joh. 12,26 [Luther 2017]

Gebet:
Vater im Himmel, danke, dass du uns durch Jesus Christus dein Wort gesandt hast. Durch ihn hast du den Weg zu dir frei gemacht. Erfülle mich mit deinem Geist, sodass ich verstehe, was du für mein Leben möchtest. Wo du hingehst, Herr, da will auch ich hingehen, und wo du bleibst, da will ich ebenfalls sein. Das bitte ich in Jesu Namen, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Monday, 06.07.2026

Bible Verse
So be careful to do everything the LORD your God has commanded you; do not turn aside to the right or to the left.
Deuteronomy 5:32

Teaching Text
Jesus says: “Whoever wants to serve me must follow me; and where I am, there my servant will be also.”
John 12:26

Moravian Daily Texts

Following

In today’s Bible passage, Moses once again emphatically urged the Israelites to strictly obey the commandments that God had given them at Horeb. He instructed them to always remain “on the path” that God had shown them, so that they might live long in the Promised Land.⁽¹⁾ However, they were not there yet. And when they finally arrived, a recurring cycle of ups and downs began: There were times when they followed God, but also times when they strayed from His ways and turned their backs on Him.

In the lesson text, Jesus Christ makes clear what it means to serve him: It is he who determines the path. He does not follow us; rather, we follow him. This is not primarily about commandments—it is about being where he is. Those who cling above all to laws and rules are following dead letters. But Jesus lives, for he has risen from the dead. He is not far from us, but very near through his Spirit.

That does not mean that God’s commandments have been abolished. As Christians, however, we follow Jesus Christ, the risen Lord. He has fully fulfilled the Law and thereby ushered in a new era: righteousness by faith.⁽²⁾ When we walk in his footsteps, we share in the power of his resurrection and his righteousness. However, if we return to the path of righteousness through the fulfillment of the commandments, we abandon the direct following of Christ, something against which the Apostle Paul expressly warned.⁽³⁾

But to put it plainly: Whoever follows Jesus Christ will always remain within the Word of God, for Christ is the Word of God.⁽⁴⁾ As he said later in the passage: “And whoever serves me, my Father will honor.”⁽⁵⁾ Whoever trusts in Jesus trusts in the Father. Whoever disregards Him ignores God. Which path do we want to take?

Wishing you a blessed day,
Angela Mumssen

(1) Deuteronomy 5:33 (2) Romans 10:4 (3) Galatians 3:10–11 (4) John 1:14; Revelation 19:13 (5) John 12:26 [Luther 2017]

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Lundi, 06.07.2026

Verset biblique
Veillez donc à mettre en pratique tout ce que l'Éternel, votre Dieu, vous a prescrit ; ne vous écartez ni à droite ni à gauche.
Deutéronome 5,32

Texte d'enseignement
Jésus dit : « Si quelqu’un veut me servir, qu’il me suive ; et là où je suis, là aussi sera mon serviteur. »
Jean 12,26

Textes quotidiens de l'Eglise morave

La suite

Dans le passage biblique d’aujourd’hui, Moïse a une nouvelle fois exhorté avec insistance les Israélites à respecter scrupuleusement les commandements que Dieu leur avait donnés à Horeb. Il leur a recommandé de toujours rester « sur le chemin » que Dieu leur avait montré, afin qu’ils puissent vivre longtemps dans la Terre promise.⁽¹⁾ Cependant, ils n’y étaient pas encore arrivés. Et lorsqu’ils y parvinrent enfin, commença une succession incessante de hauts et de bas : il y eut des moments où ils suivirent Dieu, mais aussi des moments où ils s’écartèrent de ses voies et lui tournèrent le dos.

Dans le texte d’enseignement, Jésus-Christ explique clairement ce que signifie le servir : c’est lui qui détermine alors le chemin. Ce n’est pas lui qui nous suit, mais nous qui le suivons. Il ne s’agit pas en premier lieu de commandements – il s’agit d’être là où il est. Celui qui s’accroche avant tout aux lois et aux règles ne fait que suivre une lettre morte. Mais Jésus est vivant, car il est ressuscité d’entre les morts. Il n’est pas loin de nous, mais tout près, par son Esprit.

Cela ne signifie pas que les commandements de Dieu sont abolis. En tant que chrétiens, nous suivons toutefois Jésus-Christ, le Seigneur ressuscité. Il a pleinement accompli la loi et a ainsi inauguré une ère nouvelle : la justice par la foi.⁽²⁾ Si nous marchons sur ses traces, nous avons part à la puissance de sa résurrection et à sa justice. Mais si nous retournons sur le chemin de la justice par l’accomplissement des commandements, nous nous éloignons de la suite directe du Christ, ce contre quoi l’apôtre Paul a expressément mis en garde.⁽³⁾

Mais pour le dire clairement : celui qui suit Jésus-Christ évoluera toujours dans le cadre de la Parole de Dieu, car le Christ est la Parole de Dieu.⁽⁴⁾ C’est ainsi qu’il a dit, dans la suite du texte d’enseignement : « Et celui qui me servira, mon Père l’honorera. »⁽⁵⁾ Celui qui fait confiance à Jésus fait confiance au Père. Celui qui le méprise ignore Dieu. Quelle voie voulons-nous emprunter ?

Je vous souhaite une journée bénie
Angela Mumssen

(1) Deutéronome 5,33 (2) Romains 10,4 (3) Galates 3,10-11 (4) Jean 1,14; Apocalypse 19,13 (5) Jean 12,26 [Luther 2017]

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Lunedì, 06.07.2026

Versículo bíblico
Cuidad, pues, de hacer todo lo que el Señor, vuestro Dios, os ha mandado, y no os desviéis ni a la derecha ni a la izquierda.
Deuteronomio 5,32

Texto de enseñanza
Jesús dice: «El que quiera servirme, que me siga; y donde yo esté, allí estará también mi siervo».
Juan 12,26

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Seguimiento

En el pasaje bíblico de hoy, Moisés volvió a insistir enérgicamente a los israelitas en que cumplieran sin falta los mandamientos que Dios les había dado en el Horeb. Les ordenó que se mantuvieran siempre «en el camino» que Dios les había mostrado, para que vivieran mucho tiempo en la tierra prometida.⁽¹⁾ Sin embargo, aún no habían llegado allí. Y cuando por fin llegaron, comenzó un vaivén constante: hubo momentos en los que siguieron a Dios, pero también momentos en los que se apartaron de sus caminos y le dieron la espalda.

En el texto de la lectura, Jesucristo deja claro lo que significa servirle: es Él quien marca el camino. No es Él quien nos sigue, sino nosotros quienes le seguimos a Él. Y no se trata, ante todo, de mandamientos, sino de estar donde Él está. Quien se aferra ante todo a las leyes y las normas, sigue letras muertas. Pero Jesús vive, pues ha resucitado de entre los muertos. No está lejos de nosotros, sino muy cerca a través de su Espíritu.

Esto no significa que los mandamientos de Dios hayan quedado derogados. Sin embargo, como cristianos, seguimos a Jesucristo, el Señor resucitado. Él cumplió plenamente la Ley y, con ello, marcó el comienzo de una nueva era: la justicia por la fe.⁽²⁾ Si seguimos sus pasos, participamos de su poder resucitador y de su justicia. Sin embargo, si volvemos al camino de la justicia mediante el cumplimiento de los mandamientos, abandonamos el seguimiento directo de Cristo, algo contra lo que el apóstol Pablo advirtió expresamente.⁽³⁾

Pero, para decirlo claramente: quien sigue a Jesucristo se moverá siempre dentro de la Palabra de Dios, pues Cristo es la Palabra de Dios.⁽⁴⁾ Así lo dijo él en la continuación del texto de la lectura: «Y a quien me sirva, mi Padre lo honrará».⁽⁵⁾ Quien confía en Jesús, confía en el Padre. Quien lo menosprecia, ignora a Dios. ¿Qué camino queremos seguir?

Os deseo un día bendito
Angela Mumssen

(1) Deuteronomio 5,33 (2) Romanos 10,4 (3) Gálatas 3,10-11 (4) Juan 1,14; Apocalipsis 19,13 (5) Juan 12,26 [Lutero 2017]

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Lunes, 06.07.2026

Versículo bíblico
Portanto, tomem cuidado para cumprir tudo o que o Senhor, seu Deus, lhes ordenou; não se desviem nem para a direita nem para a esquerda.
Deuteronômio 5,32

Texto de ensinamento
Jesus diz: Quem quiser servir-me, siga-me; e onde eu estiver, ali estará também o meu servo.
João 12,26

Textos diários da Igreja da Morávia

Seguimento

Na passagem bíblica de hoje, Moisés mais uma vez insistiu veementemente com os israelitas para que obedecessem rigorosamente aos mandamentos que Deus lhes havia dado no Horebe. Ele os instruiu a permanecerem sempre “no caminho” que Deus lhes havia mostrado, para que pudessem viver por muito tempo na Terra Prometida.⁽¹⁾ No entanto, eles ainda não estavam lá. E quando finalmente chegaram, começou um ciclo recorrente de altos e baixos: havia momentos em que seguiam a Deus, mas também momentos em que se desviavam de Seus caminhos e Lhe davam as costas.

No texto de ensino, Jesus Cristo deixa claro o que significa servi-lo: é Ele quem, então, determina o caminho. Não é Ele quem nos segue, mas nós quem O seguimos. E isso não se trata, em primeiro lugar, de mandamentos – trata-se de estar onde Ele está. Quem se apega acima de tudo a leis e regras segue letras mortas. Mas Jesus vive, pois ressuscitou dentre os mortos. Ele não está longe de nós, mas bem próximo por meio do seu Espírito.

Isso não significa que os mandamentos de Deus tenham sido revogados. Como cristãos, porém, seguimos Jesus Cristo, o Senhor ressuscitado. Ele cumpriu a lei em sua totalidade e, com isso, inaugurou uma nova era: a justiça pela fé.⁽²⁾ Quando seguimos seus passos, participamos do poder de sua ressurreição e de sua justiça. Se, porém, voltarmos ao caminho da justiça por meio do cumprimento dos mandamentos, abandonamos o seguimento direto de Cristo, contra o que o apóstolo Paulo advertiu expressamente.⁽³⁾

Mas, para deixar bem claro: quem segue Jesus Cristo sempre permanecerá dentro da Palavra de Deus, pois Cristo é a Palavra de Deus.⁽⁴⁾ Assim, Ele disse na continuação do texto de ensino: “E quem me servir, meu Pai o honrará.”⁽⁵⁾ Quem confia em Jesus, confia no Pai. Quem o despreza, ignora a Deus. Por qual caminho queremos seguir?

Desejo a vocês um dia abençoado
Angela Mumssen

(1) Deuteronômio 5,33 (2) Romanos 10,4 (3) Gálatas 3,10-11 (4) João 1,14; Apocalipse 19,13 (5) João 12,26 [Lutero 2017]

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Segunda-feira, 06.07.2026

Versetto biblico
Abbiate dunque cura di mettere in pratica tutto ciò che il Signore, vostro Dio, vi ha comandato; non deviate né a destra né a sinistra.
Deuteronomio 5,32

Testo dottrinale
Gesù dice: «Chi vuole servirmi, mi segua; e dove sono io, là sarà anche il mio servitore».
Giovanni 12,26

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Seguire

Nel passo biblico di oggi, Mosè raccomandò ancora una volta con forza agli Israeliti di osservare scrupolosamente i comandamenti che Dio aveva dato loro sull’Oreb. Li esortò a rimanere sempre «sulla via» che Dio aveva loro indicato, affinché potessero vivere a lungo nella Terra Promessa.⁽¹⁾ Tuttavia, non erano ancora arrivati a destinazione. E quando finalmente giunsero, iniziò un continuo alternarsi di alti e bassi: c’erano momenti in cui seguivano Dio, ma anche momenti in cui abbandonavano le sue vie e gli voltavano le spalle.

Nel brano di riferimento, Gesù Cristo chiarisce cosa significhi servirlo: è Lui che determina la via. Non è Lui a seguire noi, ma siamo noi a seguire Lui. E non si tratta in primo luogo di precetti: si tratta di essere dove si trova Lui. Chi si aggrappa soprattutto a leggi e regole, segue lettere morte. Ma Gesù vive, perché è risorto dai morti. Non è lontano da noi, ma ci è vicinissimo attraverso il suo Spirito.

Ciò non significa che i comandamenti di Dio siano stati abrogati. Come cristiani, tuttavia, seguiamo Gesù Cristo, il Signore risorto. Egli ha adempiuto pienamente la Legge, inaugurando così una nuova era: la giustizia per fede.⁽²⁾ Se seguiamo le sue orme, partecipiamo alla potenza della sua risurrezione e alla sua giustizia. Se invece torniamo sulla via della giustizia attraverso l’adempimento dei comandamenti, abbandoniamo la diretta sequela di Cristo, cosa contro cui l’apostolo Paolo mise espressamente in guardia.⁽³⁾

Ma per dirla chiaramente: chi segue Gesù Cristo si muoverà sempre all’interno della Parola di Dio, poiché Cristo è la Parola di Dio.⁽⁴⁾ Così disse nel seguito del testo dottrinale: «E chi mi servirà, sarà onorato dal Padre mio.»⁽⁵⁾ Chi ha fiducia in Gesù, ha fiducia nel Padre. Chi lo disprezza, ignora Dio. Quale via vogliamo percorrere?

Vi auguro una giornata benedetta
Angela Mumssen

(1) Deuteronomio 5,33 (2) Romani 10,4 (3) Galati 3,10-11 (4) Giovanni 1,14; Apocalisse 19,13 (5) Giovanni 12,26 [Lutero 2017]

Размышления о моравских ежедневных текстах на Понедельник, 06.07.2026

Слово из Библии
Итак, будьте внимательны, чтобы поступать так, как повелел вам Господь, Бог ваш, и не уклоняйтесь ни вправо, ни влево.
Пятая книга Моисеева 5:32

Учебный текст
Иисус говорит: «Кто хочет служить Мне, пусть следует за Мною; и где Я, там будет и слуга Мой».
Евангелие от Иоанна 12:26

Ежедневные тексты Моравской церкви

Последование

В сегодняшнем отрывке из Библии Моисей еще раз настоятельно призвал израильтян непременно соблюдать заповеди, которые Бог дал им на Хориве. Он велел им всегда оставаться «на пути», который показал им Бог, чтобы они долго жили в Земле Обетованной.⁽¹⁾ Однако они ещё не были там. И когда они наконец прибыли, начались постоянные взлёты и падения: бывали времена, когда они следовали за Богом, но бывали и времена, когда они сбивались с Его пути и отворачивались от Него.

В отрывке из Евангелия Иисус Христос ясно объясняет, что значит служить Ему: именно Он определяет путь. Не Он следует за нами, а мы следуем за Ним. При этом речь идет не в первую очередь о заповедях — речь идет о том, чтобы быть там, где Он. Тот, кто прежде всего цепляется за законы и правила, следует мёртвой букве. Но Иисус жив, ибо Он воскрес из мёртвых. Он не далёк от нас, но совсем рядом через Свой Дух.

Это не означает, что Божьи заповеди отменены. Однако как христиане мы следуем за Иисусом Христом, воскресшим Господом. Он полностью исполнил Закон и тем самым возвестил новую эру: праведность через веру.⁽²⁾ Если мы идём по Его стопам, мы приобщаемся к силе Его воскресения и к Его праведности. Однако если мы возвращаемся на путь праведности через исполнение заповедей, мы отступаем от непосредственного следования за Христом, о чём прямо предупреждал апостол Павел.⁽³⁾

Но чтобы выразиться ясно: тот, кто следует за Иисусом Христом, всегда будет двигаться в рамках Слова Божьего, ибо Христос есть Слово Божье.⁽⁴⁾ Так Он и сказал в продолжении этого отрывка: «А кто будет служить Мне, того прославит Отец Мой».⁽⁵⁾ Кто доверяет Иисусу, тот доверяет Отцу. Кто пренебрегает Им, тот игнорирует Бога. Каким путём мы хотим идти?

Желаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Второзаконие 5:33 (2) Римлянам 10:4 (3) Галатам 3:10-11 (4) Иоанна 1:14; Откровение 19:13 (5) Иоанна 12:26 [Лютер 2017]

Думки про моравські щоденні тексти за Понеділок, 06.07.2026

Слово з Біблії
Тож пильнуйте, щоб ви чинили так, як наказав вам Господь, Бог ваш, і не відхиляйтеся ні праворуч, ні ліворуч.
Повторення Закону 5:32

Навчальний текст
Ісус каже: «Хто хоче служити Мені, нехай іде за Мною; і де Я, там буде й Мій слуга».
Івана 12:26

Щоденні тексти Моравської церкви

Наслідування

У сьогоднішньому біблійному уривку Мойсей ще раз настійно закликав ізраїльтян обов’язково дотримуватися заповідей, які Бог дав їм на Хоребі. Він наказав їм завжди залишатися «на шляху», який Бог їм вказав, щоб вони довго жили в обітованій землі.⁽¹⁾ Однак вони ще не були там. І коли вони нарешті прибули, почалися постійні злети й падіння: були часи, коли вони слідували за Богом, але були й часи, коли вони відходили від Його шляхів і відверталися від Нього.

У навчальному тексті Ісус Христос пояснює, що означає служити Йому: саме Він визначає шлях. Не Він іде за нами, а ми йдемо за Ним. При цьому йдеться не насамперед про заповіді — йдеться про те, щоб бути там, де є Він. Хто понад усе чіпляється за закони та правила, той слідує мертвій букві. Але Ісус живий, бо Він воскрес із мертвих. Він не далекий від нас, а зовсім близько через Свого Духа.

Це не означає, що Божі заповіді скасовані. Однак як християни ми слідуємо за Ісусом Христом, воскреслим Господом. Він повністю виконав Закон і тим самим відкрив нову еру: праведність через віру.⁽²⁾ Якщо ми йдемо Його слідами, ми отримуємо частку в силі Його воскресіння та Його праведності. Однак якщо ми повертаємося на шлях праведності через виконання заповідей, ми відходимо від безпосереднього наслідування Христа, про що прямо застерігав апостол Павло.⁽³⁾

Але скажемо це чітко: той, хто слідує за Ісусом Христом, завжди буде рухатися в межах Слова Божого, бо Христос є Словом Божим.⁽⁴⁾ Так Він сказав у продовженні навчального тексту: «А хто буде служити Мені, того вшанує Мій Отець.»⁽⁵⁾ Хто довіряє Ісусу, той довіряє Отцю. Хто зневажає Його, той ігнорує Бога. Яким шляхом ми хочемо йти?

Бажаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Повторення Закону 5:33 (2) Римлянам 10:4 (3) Галатам 3:10-11 (4) Івана 1:14; Об’явлення 19:13 (5) Івана 12:26 [Лютер 2017]

06.07.2026 ,الإثنين خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

فاحرصوا إذن على أن تفعلوا كما أمركم الرب إلهكم، ولا تنحرفوا لا إلى اليمين ولا إلى اليسار.
سفر التثنية 5:32

نص تعليمي:

يقول يسوع: «من أراد أن يخدمني، فليتبعني؛ وحيث أكون أنا، هناك يكون خادمي أيضًا».
يوحنا 12:26

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

الخلافة

في الآية الكتابية اليوم، حث موسى بني إسرائيل مرة أخرى وبشدة على الالتزام التام بالوصايا التي أعطاها الله لهم في جبل حوريب. وأمرهم بأن يظلوا دائمًا «على الطريق» الذي أرشدهم الله إليه، حتى يعيشوا طويلاً في أرض الميعاد.^[1] لكنهم لم يكونوا قد وصلوا إلى هناك بعد. وعندما وصلوا أخيرًا، بدأت تقلبات متكررة: كانت هناك أوقات اتبعوا فيها الله، لكن كانت هناك أيضًا أوقات انحرفوا فيها عن طرقه وأداروا ظهورهم له.

في النص التعليمي، يوضح يسوع المسيح ما يعنيه أن نخدمه: فهو الذي يحدد الطريق. ليس هو الذي يتبعنا، بل نحن الذين نتبعه. ولا يتعلق الأمر في المقام الأول بالوصايا — بل يتعلق بأن نكون حيث هو. من يتمسك قبل كل شيء بالقوانين والقواعد، فإنه يتبع حروفاً ميتة. لكن يسوع حي، لأنه قام من بين الأموات. إنه ليس بعيداً عنا، بل قريب جداً من خلال روحه.

هذا لا يعني أن وصايا الله قد ألغيت. لكننا كمسيحيين نتبع يسوع المسيح، الرب القائم من بين الأموات. فقد أتمّ الناموس (الشريعة) بالكامل، وبذلك أطلق عهدًا جديدًا: البر بالإيمان.^[2] إذا سلكنا على خطاه، فإننا نشارك في قوة قيامته وبره. أما إذا عدنا إلى طريق البر من خلال إتمام الوصايا، فإننا نبتعد عن اتباع المسيح المباشر، وهو ما حذر منه الرسول بولس صراحةً.^[3]

ولكن لنقولها بوضوح: من يتبع يسوع المسيح، سيبقى دائمًا في إطار كلمة الله، لأن المسيح هو كلمة الله.^[4] هكذا قال في استكمال النص التعليمي: «ومن يخدمني، فسيكرمه أبي».^[5] من يثق بيسوع، يثق بالآب. ومن يزدريه، يتجاهل الله. أي طريق نريد أن نسلك؟

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Angela Mumssen

[1] تثنية 5:33 [2] رومية 10:4 [3] غلاطية 3:10-11 [4] يوحنا 1:14؛ رؤيا 19:13 [5] يوحنا 12:26 [لوثر 2017]

Gedanken zur Losung für Sonntag, den 05.07.2026

Losungswort
Du bist mein Gott von meiner Mutter Schoß an.
Psalm 22,11

Lehrtext
Paulus schreibt an Timotheus: Dankbar erinnere ich mich daran, wie aufrichtig du glaubst. Es ist derselbe Glaube, der schon in deiner Großmutter Lois und in deiner Mutter Eunike wohnte. Und ich bin überzeugt, er wohnt auch in dir.
2. Timotheus 1,5

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Ist Glaube vererbbar?

Die heutigen Bibelverse erinnern mich daran, dass Leute meinten: Weil ich aus einer Pastorenfamilie komme – mein Vater und mein Großvater waren Pastoren –, liegt es auf der Hand, dass ich ebenfalls Pastor wurde. Tatsächlich staune ich, wie sehr ich mich in den Spuren meiner Vorväter befinde. Doch das liegt nicht an ihnen, sondern an Gott. Der Glaube an Jesus Christus wird meiner Überzeugung nach weder vererbt noch anerzogen. Ein gläubiges Elternhaus kann den Zugang dazu begünstigen, aber nicht erzeugen. Leider kann es manchmal auch den Zugang erschweren, wenn es sich nur um eine äußere Frömmigkeit handelt, das familiäre Leben aber völlig anders ist.

Das Losungswort aus Psalm 22 hat allerdings eine besondere Bedeutung. Der gesamte Psalm bezieht sich prophetisch auf die Kreuzigung und die Auferstehung Jesu.⁽¹⁾ Er zitiert prophetisch Worte Jesu, dessen Vater ja Gott selbst ist. Doch auch wir können sagen, dass Gott unser Gott von Mutterschoß an ist. Denn er ist es, der uns gewollt und geschaffen hat. Auch wenn wir es anfangs noch nicht erfassen konnten – ja selbst wenn unser Elternhaus den Glauben an Gott abgelehnt hat, stellen wir im Nachhinein fest: Gott war immer bei uns. Er ist es, der unser Herz geöffnet hat, sodass wir ihm unser Leben anvertrauen konnten.

Ich denke, ähnlich erging es Timotheus, von dem wir im Lehrtext lesen. Auf geheimnisvolle Weise hat Gott den Glauben seiner Mutter und Großmutter auch in sein Herz gelegt. Sie hatten gewiss einen Anteil daran, doch die wahre Ursache liegt bei Gott. Wenn es aber Gott ist, der uns den Glauben schenkt, dann ist es auch Gott, der uns beruft, diesen Glauben in unserem Leben umzusetzen. Deshalb sollte Timotheus die Gabe, die Gott in ihn gelegt hat, wieder erwecken.⁽²⁾ Ich denke, das Gleiche gilt auch für uns.

Einen gesegneten Sonntag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Ps. 22,2-19 Ps. 22,22b-32 (2) 2.Tim. 1,6

Gebet:
Vater im Himmel, ich danke dir, dass du mir Glauben geschenkt hat. Ich weiß, dass der Glaube auch eine Entscheidung ist, dir und Jesus Christus zu vertrauen und ebenfalls deinem Wort zu folgen. Ich weiß aber auch, dass ich das ohne dich nicht könnte. Ich danke dir für meine Eltern und Großeltern. Einiges haben sie mir leicht gemacht, anderes war dagegen beschwerlich. Doch du selbst bist es, der mich zu dir hingezogen hat. Nun will ich für dich leben. Danke, Vater, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Sunday, 05.07.2026

Bible Verse
You have been my God from my mother’s womb.
Psalm 22:11

Scripture Passage
Paul writes to Timothy: I remember with gratitude how sincere your faith is. It is the same faith that dwelt in your grandmother Lois and in your mother Eunice. And I am convinced that it dwells in you as well.
2 Timothy 1:5

Moravian Daily Texts

Is faith hereditary?

Today’s Bible verses remind me that people used to say: Since I come from a family of pastors—my father and my grandfather were pastors—it was only natural that I would become a pastor as well. In fact, I’m amazed at how much I find myself following in the footsteps of my forefathers. But that’s not because of them—it’s because of God. I’m convinced that faith in Jesus Christ is neither inherited nor instilled. A Christian home can facilitate that path, but it cannot create it. Unfortunately, it can sometimes even make the path more difficult if it’s merely a matter of outward piety, while family life is completely different.

The Bible passage from Psalm 22, however, has a special significance. The entire psalm refers prophetically to the crucifixion and resurrection of Jesus.⁽¹⁾ It prophetically quotes the words of Jesus, whose Father is, after all, God Himself. Yet we, too, can say that God has been our God from the womb. For it is He who willed and created us. Even if we could not grasp this at first—yes, even if our parents’ home rejected faith in God—we realize in hindsight: God was always with us. It is He who opened our hearts so that we could entrust our lives to Him.

I think Timothy, about whom we read in the lesson text, had a similar experience. In a mysterious way, God also placed the faith of his mother and grandmother in his heart. They certainly played a part in this, but the true source lies with God. But if it is God who gives us faith, then it is also God who calls us to put that faith into practice in our lives. That is why Timothy was to rekindle the gift that God had placed within him.⁽²⁾ I think the same applies to us as well.

Wishing you a blessed Sunday,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Psalms 22:2–19 Psalms 22:22b–32 (2) 1 Timothy 1:6

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Dimanche, 05.07.2026

Verset biblique
Tu es mon Dieu depuis le sein de ma mère.
Psaume 22,11

Texte d’enseignement
Paul écrit à Timothée : « Je me souviens avec gratitude de la sincérité de ta foi. C’est cette même foi qui habitait déjà ta grand-mère Loïs et ta mère Eunice. Et je suis convaincu qu’elle habite aussi en toi. »
2 Timothée 1,5

Textes quotidiens de l'Eglise morave

La foi est-elle héréditaire ?

Les versets bibliques d’aujourd’hui me rappellent que certains pensaient : comme je viens d’une famille de pasteurs – mon père et mon grand-père étaient pasteurs –, il était évident que je deviendrais moi aussi pasteur. En effet, je m’étonne moi-même de voir à quel point je marche sur les traces de mes ancêtres. Mais cela ne tient pas à eux, mais à Dieu. Je suis convaincu que la foi en Jésus-Christ ne se transmet ni par héritage ni par éducation. Un foyer croyant peut faciliter l’accès à la foi, mais ne peut pas la créer. Malheureusement, cela peut parfois aussi compliquer cet accès, lorsqu’il ne s’agit que d’une piété de façade, alors que la vie familiale est tout à fait différente.

Le passage biblique tiré du Psaume 22 revêt toutefois une signification particulière. L’ensemble du psaume fait référence, de manière prophétique, à la crucifixion et à la résurrection de Jésus⁽¹⁾. Il cite de manière prophétique les paroles de Jésus, dont le Père est en effet Dieu lui-même. Mais nous pouvons nous aussi dire que Dieu est notre Dieu dès le sein maternel. Car c’est lui qui nous a voulus et créés. Même si, au début, nous ne pouvions pas encore le comprendre – voire même si notre famille a rejeté la foi en Dieu –, nous constatons rétrospectivement que Dieu a toujours été avec nous. C’est lui qui a ouvert notre cœur, afin que nous puissions lui confier notre vie.

Je pense que Timothée, dont il est question dans le texte d’étude, a vécu une expérience similaire. D’une manière mystérieuse, Dieu a également déposé la foi de sa mère et de sa grand-mère dans son cœur. Elles y ont certes contribué, mais la véritable cause réside en Dieu. Mais si c’est Dieu qui nous donne la foi, c’est aussi Dieu qui nous appelle à mettre cette foi en pratique dans notre vie. C’est pourquoi Timothée devait raviver le don que Dieu avait déposé en lui.⁽²⁾ Je pense qu’il en va de même pour nous.

Je vous souhaite un dimanche béni,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Psaumes 22,2-19 Psaumes 22,22b-32 (2) 1 Timothée 1,6

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Domenica, 05.07.2026

Versículo bíblico
Tú eres mi Dios desde el seno de mi madre.
Salmo 22,11

Texto de estudio
Pablo escribe a Timoteo: «Recuerdo con gratitud lo sincera que es tu fe. Es la misma fe que ya habitaba en tu abuela Loida y en tu madre Eunice. Y estoy convencido de que también habita en ti».
2 Timoteo 1,5

Textos cotidianos de la Iglesia morava

¿Se hereda la fe?

Los versículos bíblicos de hoy me recuerdan que la gente solía decir: «Como provengo de una familia de pastores —mi padre y mi abuelo eran pastores—, es obvio que yo también me convirtiera en pastor». De hecho, me sorprende lo mucho que sigo los pasos de mis antepasados. Pero eso no se debe a ellos, sino a Dios. Estoy convencido de que la fe en Jesucristo no se hereda ni se inculca. Un hogar creyente puede facilitar el acceso a ella, pero no generarla. Lamentablemente, a veces también puede dificultar ese acceso si se trata solo de una piedad exterior, mientras que la vida familiar es completamente diferente.

Sin embargo, el pasaje bíblico del Salmo 22 tiene un significado especial. Todo el salmo se refiere proféticamente a la crucifixión y la resurrección de Jesús⁽¹⁾. Cita proféticamente las palabras de Jesús, cuyo Padre es, en efecto, Dios mismo. Pero también nosotros podemos decir que Dios es nuestro Dios desde el seno materno. Porque es Él quien nos ha querido y nos ha creado. Aunque al principio no pudiéramos comprenderlo —incluso si en el seno de nuestra familia se rechazaba la fe en Dios—, con la perspectiva del tiempo nos damos cuenta de que Dios siempre estuvo con nosotros. Es Él quien ha abierto nuestro corazón para que pudiéramos confiarle nuestra vida.

Creo que algo similar le sucedió a Timoteo, de quien leemos en el texto de la lectura. De manera misteriosa, Dios también ha puesto en su corazón la fe de su madre y de su abuela. Sin duda, ellas contribuyeron a ello, pero la verdadera causa está en Dios. Pero si es Dios quien nos da la fe, también es Dios quien nos llama a poner en práctica esa fe en nuestra vida. Por eso, Timoteo debía reavivar el don que Dios había puesto en él⁽²⁾. Creo que lo mismo se aplica también a nosotros.

Os deseo un domingo bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Salmos 22,2-19 Salmos 22,22b-32 (2) 1 Timoteo 1,6

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Domingo, 05.07.2026

Versículo bíblico
Tu és o meu Deus desde o ventre de minha mãe.
Salmo 22,11

Texto de reflexão
Paulo escreve a Timóteo: Lembro-me com gratidão de quão sincera é a tua fé. É a mesma fé que já habitava em tua avó Loide e em tua mãe Eunique. E estou convencido de que ela também habita em ti.
2 Timóteo 1,5

Textos diários da Igreja da Morávia

A fé é hereditária?

Os versículos bíblicos de hoje me fazem lembrar que as pessoas costumavam dizer: como venho de uma família de pastores — meu pai e meu avô eram pastores —, era óbvio que eu também me tornaria pastor. De fato, fico surpreso ao ver o quanto sigo os passos dos meus antepassados. Mas isso não se deve a eles, e sim a Deus. A fé em Jesus Cristo, na minha convicção, não é herdada nem ensinada. Um lar de pais crentes pode facilitar o acesso a ela, mas não a gerar. Infelizmente, às vezes isso também pode dificultar o acesso, quando se trata apenas de uma piedade superficial, mas a vida familiar é completamente diferente.

A passagem bíblica do Salmo 22, no entanto, tem um significado especial. Todo o Salmo se refere profeticamente à crucificação e à ressurreição de Jesus.⁽¹⁾ Ele cita profeticamente as palavras de Jesus, cujo Pai é, afinal, o próprio Deus. Mas também nós podemos dizer que Deus é nosso Deus desde o ventre materno. Pois foi Ele quem nos quis e nos criou. Mesmo que, a princípio, não tenhamos conseguido compreender isso — sim, mesmo que nossa família tenha rejeitado a fé em Deus —, percebemos, em retrospecto: Deus sempre esteve conosco. Foi Ele quem abriu nosso coração, para que pudéssemos confiar nossa vida a Ele.

Acho que foi algo semelhante o que aconteceu com Timóteo, sobre quem lemos no texto de estudo. De maneira misteriosa, Deus também colocou a fé de sua mãe e de sua avó em seu coração. Elas certamente tiveram parte nisso, mas a verdadeira causa está em Deus. Mas, se é Deus quem nos concede a fé, então é também Deus quem nos chama a colocar essa fé em prática em nossa vida. Por isso, Timóteo deveria reavivar o dom que Deus colocou nele.⁽²⁾ Acho que o mesmo se aplica a nós.

Desejo a todos um domingo abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Salmos 22,2-19 Salmos 22,22b-32 (2) 1 Timóteo 1,6

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Domingo, 05.07.2026

Versetto biblico
Tu sei il mio Dio fin dal grembo di mia madre.
Salmo 22,11

Testo dottrinale
Paolo scrive a Timoteo: Ricordo con gratitudine la sincerità della tua fede. È la stessa fede che abitava già in tua nonna Loide e in tua madre Eunice. E sono convinto che abiti anche in te.
2 Timoteo 1,5

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

La fede è ereditaria?

I versetti biblici di oggi mi ricordano che alcune persone pensavano: poiché provengo da una famiglia di pastori – mio padre e mio nonno erano pastori –, era ovvio che anch’io diventassi pastore. In effetti, mi stupisco di quanto io mi ritrovi a seguire le orme dei miei antenati. Ma ciò non dipende da loro, bensì da Dio. Sono convinto che la fede in Gesù Cristo non sia né ereditaria né acquisita. Una famiglia credente può favorire l’avvicinamento alla fede, ma non può generarla. Purtroppo, a volte può anche renderlo più difficile, se si tratta solo di una devozione esteriore, mentre la vita familiare è completamente diversa.

Il versetto biblico tratto dal Salmo 22 ha tuttavia un significato particolare. L’intero Salmo si riferisce profeticamente alla crocifissione e alla risurrezione di Gesù.⁽¹⁾ Cita profeticamente le parole di Gesù, il cui Padre è infatti Dio stesso. Ma anche noi possiamo dire che Dio è il nostro Dio fin dal grembo materno. Perché è Lui che ci ha voluti e creati. Anche se all’inizio non riuscivamo ancora a comprenderlo – sì, anche se la nostra famiglia di origine rifiutava la fede in Dio – col senno di poi constatiamo: Dio è sempre stato con noi. È Lui che ha aperto il nostro cuore, così che potessimo affidargli la nostra vita.

Penso che sia andata in modo simile per Timoteo, di cui leggiamo nel testo di studio. In modo misterioso, Dio ha posto nel suo cuore la fede di sua madre e di sua nonna. Esse hanno certamente avuto un ruolo in questo, ma la vera causa sta in Dio. Ma se è Dio a donarci la fede, allora è anche Dio a chiamarci a mettere in pratica questa fede nella nostra vita. Per questo Timoteo doveva risvegliare il dono che Dio aveva posto in lui.⁽²⁾ Penso che lo stesso valga anche per noi.

Vi auguro una domenica benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Salmi 22,2-19 Salmi 22,22b-32 (2) 1 Timoteo 1,6

Размышления о моравских ежедневных текстах на Воскресенье, 05.07.2026

Слово из Библии
Ты — мой Бог с лона матери моей.
Псалом 22:11

Учебный текст
Павел пишет Тимофею: «Я с благодарностью вспоминаю, как искренне ты веришь. Это та же вера, которая жила уже в твоей бабушке Лоиде и в твоей матери Еунике. И я убежден, что она живет и в тебе».
2 Тимофею 1:5

Ежедневные тексты Моравской церкви

Можно ли унаследовать веру?

Сегодняшние библейские стихи напоминают мне о том, что люди считали: поскольку я происхожу из семьи пасторов — мой отец и дед были пасторами, — то, конечно же, я тоже стал пастором. Действительно, я удивляюсь тому, насколько я следую по стопам своих предков. Но это не благодаря им, а благодаря Богу. Я убежден, что вера в Иисуса Христа не передается по наследству и не прививается воспитанием. Верующая семья может способствовать обретению веры, но не создать её. К сожалению, иногда она может даже затруднить этот путь, если речь идёт лишь о внешней набожности, а семейная жизнь выглядит совершенно иначе.

Однако слова из Псалма 22 имеют особое значение. Весь псалом пророчески относится к распятию и воскресению Иисуса.⁽¹⁾ В нём пророчески цитируются слова Иисуса, Отцом которого, ведь, является Сам Бог. Но и мы можем сказать, что Бог является нашим Богом с лона матери. Ведь именно Он захотел нас и сотворил. Даже если поначалу мы не могли этого понять — да, даже если в нашем родительском доме отвергали веру в Бога, — со временем мы осознаём: Бог всегда был с нами. Именно Он открыл наши сердца, чтобы мы могли вверить Ему свою жизнь.

Думаю, подобное произошло и с Тимофеем, о котором мы читаем в отрывке из Писания. Таинственным образом Бог вложил веру его матери и бабушки и в его сердце. Они, безусловно, сыграли в этом свою роль, но истинная причина лежит в Боге. Но если именно Бог дарует нам веру, то и призывает Он нас воплощать эту веру в нашей жизни. Поэтому Тимофею следовало вновь пробудить дар, который Бог вложил в него⁽²⁾. Думаю, то же самое относится и к нам.

Желаю вам благословенного воскресенья
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Псалтирь 22:2–19 Псалтирь 22:22b-32 (2) 1 Тимофею 1:6

Думки про моравські щоденні тексти за Неділя, 05.07.2026

Слово з Біблії
Ти — мій Бог від лона моєї матері.
Псалом 22,11

Текст для роздумів
Павло пише до Тимофія: Я з вдячністю згадую, як щиро ти віриш. Це та сама віра, яка вже була у твоїй бабусі Лоїс і у твоїй матері Євніці. І я переконаний, що вона є й у тобі.
2 Тимофія 1:5

Щоденні тексти Моравської церкви

Чи передається віра у спадок?

Сьогоднішні біблійні вірші нагадують мені про те, що люди вважали: оскільки я походжу з родини пасторів — мій батько й дідусь були пасторами — то цілком очевидно, що я теж став пастором. Дійсно, я дивуюся, наскільки я йду слідами своїх предків. Але це не завдяки їм, а завдяки Богу. На моє переконання, віра в Ісуса Христа не передається у спадок і не виховується. Віруюча родина може сприяти цьому, але не може створити віру. На жаль, іноді вона може навіть ускладнити шлях до віри, якщо це лише зовнішня побожність, а сімейне життя є зовсім іншим.

Проте біблійний уривок із Псалма 22 має особливе значення. Весь псалом пророчо стосується розп’яття та воскресіння Ісуса.⁽¹⁾ Він пророчо цитує слова Ісуса, чий Отець є сам Бог. Але й ми можемо сказати, що Бог є нашим Богом від лона матері. Адже саме Він нас захотів і створив. Навіть якщо спочатку ми ще не могли цього осягнути — так, навіть якщо у нашій родині відкидали віру в Бога, — з часом ми усвідомлюємо: Бог завжди був із нами. Саме Він відкрив наші серця, щоб ми могли довірити Йому своє життя.

Гадаю, так само сталося й з Тимофієм, про якого ми читаємо в навчальному тексті. Таємничим чином Бог поклав віру його матері та бабусі також у його серце. Вони, безперечно, мали в цьому свою частку, але справжня причина лежить у Бозі. Але якщо саме Бог дарує нам віру, то саме Бог і покликає нас втілювати цю віру у своєму житті. Тому Тимофій мав знову пробудити дар, який Бог поклав у нього.⁽²⁾ Гадаю, те саме стосується й нас.

Бажаю благословенної неділі
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Псалми 22,2-19 Псалми 22,22б-32 (2) 1 Тимофія 1,6

05.07.2026 ,يوم الأحد خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

أنت إلهي منذ أن كنت في رحم أمي.
مزمور 22:11

نص تعليمي:

يكتب بولس إلى تيموثاوس: «أتذكر بامتنان مدى صدق إيمانك. إنه نفس الإيمان الذي كان يسكن في جدتك لويس وفي أمك يونيكا. وأنا مقتنع بأنه يسكن فيك أيضًا».
2 تيموثاوس 1:5

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

هل الإيمان وراثي؟

تذكرني آيات الكتاب المقدس اليوم بأن الناس كانوا يعتقدون أنه، بما أنني أنحدر من عائلة من القساوسة — فقد كان والدي وجدي قساوسة — فمن البديهي أن أصبح قساً أنا أيضاً. في الواقع، أنا مندهش من مدى سيري على خطى أسلافي. لكن هذا لا يعود إليهم، بل إلى الله. فأنا مقتنع بأن الإيمان بيسوع المسيح لا يُورث ولا يُغرس. قد ييسر بيت الوالدين المتدين الوصول إلى هذا الإيمان، لكنه لا يخلقه. وللأسف، قد يؤدي ذلك أحيانًا إلى تعقيد الوصول إلى الإيمان، إذا كان الأمر يقتصر على التقوى الظاهرية، في حين أن الحياة الأسرية مختلفة تمامًا.

ومع ذلك، فإن الآية من المزمور 22 لها معنى خاص. فالمزمور بأكمله يشير نبويًّا إلى صلب يسوع وقيامته.^[1] وهو يقتبس نبويًّا كلمات يسوع، الذي هو ابن الله نفسه. لكننا نستطيع أن نقول أيضًا إن الله هو إلهنا منذ رحم أمنا. لأنه هو الذي أرادنا وخلقنا. وحتى لو لم نكن قادرين على فهم ذلك في البداية — بل وحتى لو كان بيت أبينا وأمنا قد رفض الإيمان بالله — فإننا ندرك بعد ذلك: كان الله دائمًا معنا. فهو الذي فتح قلوبنا، حتى نتمكن من أن نأتمنه على حياتنا.

أعتقد أن تيموثاوس، الذي نقرأ عنه في النص التعليمي، مر بتجربة مشابهة. فقد وضع الله، بطريقة غامضة، إيمان أمه وجدته في قلبه أيضًا. ولا شك أن لهما نصيبًا في ذلك، لكن السبب الحقيقي يكمن في الله. ولكن إذا كان الله هو الذي يمنحنا الإيمان، فإن الله هو أيضًا الذي يدعونا إلى تطبيق هذا الإيمان في حياتنا. ولذلك كان على تيموثاوس أن يُحيي من جديد الموهبة التي وضعها الله فيه.^[2] أعتقد أن الأمر نفسه ينطبق علينا أيضًا.

أتمنى لكم يوم أحد مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] مزمور 22:2-19، مزمور 22:22ب-32 [2] رسالة تيموثاوس الأولى 1:6

Gedanken zur Losung für Samstag, den 04.07.2026

Losungswort
Ich hörte die Stimme des Herrn, wie er sprach: Wen soll ich senden? Wer will unser Bote sein? Ich aber sprach: Hier bin ich, sende mich!
Jesaja 6,8

Lehrtext
So sind wir nun Botschafter an Christi statt, denn Gott ermahnt durch uns; so bitten wir nun an Christi statt: Lasst euch versöhnen mit Gott!
2. Korinther 5,20

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

„Hier bin ich, sende mich!“

Wie kam der Prophet Jesaja dazu, sich von Gott senden zu lassen – ja geradezu darum zu bitten? Im Vorfeld zum heutigen Losungswort berichtet er, dass er Gott auf einem hohen, gewaltigen Thron sitzen sah. Zuvor noch hatte er die religiösen Missstände im Volk Israel angeklagt, nun klagte er sich selbst an. Er erkannte, dass er nicht besser war als diejenigen, die er angeklagt hatte, und so vor Gott nicht bestehen konnte. Doch dann kam ein Engel mit einer glühenden Kohle und berührte damit Jesajas Lippen. Damit waren dessen Schuld getilgt und seine Sünden gesühnt.

Unmittelbar danach fragte Gott: „Wen soll ich senden? Wer will unser Bote sein?“ Nun hätte Jesaja sagen können: „O Herr, ich bin nicht würdig, dein Bote zu sein.“ Vielleicht dachte er das auch, doch er sagte entschlossen: „Hier bin ich, sende mich!“ Jesaja hatte Gottes Gnade erlebt. Sollten nicht alle Menschen diese Möglichkeit bekommen?

Tatsächlich sandte Gott ihn zu den Menschen, jedoch mit einer merkwürdigen Botschaft: „Geh und sag dem Volk: ‚Ihr hört meine Worte, aber ihr versteht sie nicht. Ihr seht, was ich tue, aber ihr begreift es nicht.‘“⁽¹⁾ Bisher war die Botschaft immer: „Bessert euch!“ Doch nun verkündigte Jesaja, dass jemand kommen wird, der die gesamte Schuld seines Volkes auf sich nimmt. Diese Botschaft wird bis zum heutigen Tag oft nicht richtig verstanden. Die einen meinen, sie sei ein Freibrief, dass alle Menschen in den Himmel kommen. Andere wiederum meinen: „Für mich hätte Jesus sich nicht opfern müssen.“

Ich meine: Weder Gleichgültigkeit noch Selbstgerechtigkeit lassen uns erkennen, worum es eigentlich geht. Gott hat sich in Christus mit uns versöhnt und wartet nun darauf, dass auch wir uns mit ihm versöhnen. Das ist seine Botschaft an alle Menschen. Wollen wir sie wie Jesaja weitergeben?

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Jes. 6,9 [Neues Leben Übersetzung]

Als Gebetsinspiration das Lied: „Sende mich, Herr, ich will gehn“:

Ich stand vor dem Thron des Meisters und sah die Welt so wie er.
Ich sah die Menschen verschmachten an der Sünde dieser Welt.
Doch auch ich konnt' vor Gott nicht bestehen, es sei denn, er rührt mich an.
Wie gut, dass Jesus für jeden die Schuld auf sich nahm.

Der Herr sprach: Wer will gehn? Und nach diesen Menschen sehn?
Wen soll ich senden? Wer will sich für sie verwenden?

Sende mich, Herr, ich will gehn
und nach verlornen Menschen sehn.
Sende mich, Herr, ich will gehn
und nach verlornen Menschen sehn.
Text und Musik: Hans-Peter Mumssen

Thoughts on Moravian Daily Texts for Saturday, 04.07.2026

Bible Verse
I heard the voice of the Lord saying, “Whom shall I send? Who will be our messenger?” And I said, “Here I am; send me!”
Isaiah 6:8

Scripture
So we are now ambassadors for Christ, for God is making his appeal through us; we implore you on Christ’s behalf: Be reconciled to God!
2 Corinthians 5:20

Moravian Daily Texts

“Here I am; send me!”

How did the prophet Isaiah come to allow himself to be sent by God—indeed, to actively ask for it? In the passage leading up to today’s Bible verse, he reports that he saw God seated on a high and mighty throne. Just moments before, he had denounced the religious abuses among the people of Israel; now he was denouncing himself. He realized that he was no better than those he had accused, and thus could not stand before God. But then an angel came with a burning coal and touched Isaiah’s lips with it. With that, his guilt was wiped away and his sins atoned for.

Immediately afterward, God asked, “Whom shall I send? Who will be our messenger?” Isaiah could have said, “O Lord, I am not worthy to be your messenger.” Perhaps he thought that too, but he said resolutely, “Here I am; send me!” Isaiah had experienced God’s grace. Shouldn’t all people be given this opportunity?

Indeed, God sent him to the people, but with a strange message: “Go and tell the people: ‘You hear my words, but you do not understand them. You see what I do, but you do not comprehend it^{.’” (1)} Until then, the message had always been, “Repent!” But now Isaiah proclaimed that someone would come who would take upon himself the entire guilt of his people. To this day, this message is often misunderstood. Some believe it is a free pass guaranteeing that everyone will go to heaven. Others, on the other hand, think, “Jesus didn’t have to sacrifice himself for me.”

I believe that neither indifference nor self-righteousness allows us to recognize what this is really about. God has reconciled himself to us in Christ and is now waiting for us, too, to be reconciled to him. That is his message to all people. Shall we pass it on, as Isaiah did?

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Isaiah 6:9 [New Life Translation]

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Samedi, 04.07.2026

Passage biblique
J'entendis la voix du Seigneur qui disait : « Qui enverrai-je ? Qui sera notre messager ? » Et je répondis : « Me voici, envoie-moi ! »
Ésaïe 6,8

Texte d’étude
Nous sommes donc maintenant ambassadeurs pour le Christ, car c’est Dieu qui exhorte par notre intermédiaire ; c’est donc au nom du Christ que nous vous supplions : laissez-vous réconcilier avec Dieu !
2 Corinthiens 5,20

Textes quotidiens de l'Eglise morave

« Me voici, envoie-moi ! »

Comment le prophète Ésaïe en est-il venu à se laisser envoyer par Dieu – voire à le demander expressément ? Dans le passage qui précède le verset biblique d’aujourd’hui, il raconte avoir vu Dieu assis sur un trône haut et imposant. Peu avant, il avait encore dénoncé les dérives religieuses du peuple d’Israël ; à présent, c’était lui-même qu’il accusait. Il se rendit compte qu’il n’était pas meilleur que ceux qu’il avait dénoncés et qu’il ne pouvait donc pas se présenter devant Dieu. Mais alors, un ange vint avec un charbon ardent et en toucha les lèvres d’Ésaïe. Ainsi, sa culpabilité fut effacée et ses péchés expiés.

Immédiatement après, Dieu demanda : « Qui vais-je envoyer ? Qui veut être notre messager ? » Ésaïe aurait pu répondre : « Ô Seigneur, je ne suis pas digne d’être ton messager. » Peut-être le pensait-il aussi, mais il répondit avec détermination : « Me voici, envoie-moi ! » Ésaïe avait fait l’expérience de la grâce de Dieu. Tous les hommes ne devraient-ils pas avoir cette chance ?

En effet, Dieu l’envoya vers les hommes, mais avec un message étrange : « Va dire au peuple : “Vous entendez mes paroles, mais vous ne les comprenez pas. Vous voyez ce que je fais, mais vous ne le comprenez pas. »⁽¹⁾ Jusqu’alors, le message avait toujours été : « Améliorez-vous ! » Mais désormais, Ésaïe annonçait la venue de quelqu’un qui prendrait sur lui toute la culpabilité de son peuple. Ce message est encore souvent mal compris aujourd’hui. Certains pensent qu’il s’agit d’un passe-droit garantissant à tous les hommes d’aller au ciel. D’autres, en revanche, estiment : « Jésus n’aurait pas dû se sacrifier pour moi. »

Je pense que ni l’indifférence ni l’hypocrisie ne nous permettent de comprendre de quoi il s’agit réellement. Dieu s’est réconcilié avec nous en Christ et attend désormais que nous nous réconciliions à notre tour avec lui. Tel est son message à tous les hommes. Voulons-nous le transmettre, comme Ésaïe ?

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Ésaïe 6,9 [Traduction « Nouvelle Vie »]

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Sabato, 04.07.2026

Versículo bíblico
Oí la voz del Señor, que decía: «¿A quién enviaré? ¿Quién será nuestro mensajero?». Y yo respondí: «Aquí estoy, envíame a mí».
Isaías 6,8

Texto de estudio
Así pues, somos embajadores en nombre de Cristo, pues Dios exhorta por medio de nosotros; por eso, en nombre de Cristo, os suplicamos: ¡Dejad que os reconciliéis con Dios!
2 Corintios 5,20

Textos cotidianos de la Iglesia morava

«¡Aquí estoy, envíame!»

¿Cómo llegó el profeta Isaías a dejarse enviar por Dios —es más, a suplicárselo directamente? En el pasaje que precede al texto bíblico de hoy, relata que vio a Dios sentado en un trono alto e imponente. Poco antes había denunciado los abusos religiosos del pueblo de Israel; ahora se acusaba a sí mismo. Se dio cuenta de que no era mejor que aquellos a quienes había denunciado y que, por lo tanto, no podía presentarse ante Dios. Pero entonces se le apareció un ángel con un carbón ardiente y con él tocó los labios de Isaías. De este modo, su culpa quedó borrada y sus pecados expiados.

Inmediatamente después, Dios preguntó: «¿A quién enviaré? ¿Quién quiere ser nuestro mensajero?». Isaías podría haber respondido: «Oh Señor, no soy digno de ser tu mensajero». Quizá eso era lo que pensaba, pero dijo con determinación: «¡Aquí estoy, envíame!». Isaías había experimentado la gracia de Dios. ¿No deberían tener todos los seres humanos esa oportunidad?

De hecho, Dios lo envió a los hombres, pero con un mensaje curioso: «Ve y di al pueblo: “Oís mis palabras, pero no las entendéis. Veis lo que hago, pero no lo comprendéis»»⁽¹⁾ .Hasta entonces, el mensaje siempre había sido: «¡Arrepentíos!». Pero ahora Isaías anunciaba que vendría alguien que cargaría con toda la culpa de su pueblo. Este mensaje, a día de hoy, sigue sin entenderse a menudo correctamente. Hay quienes piensan que es una carta blanca para que todas las personas vayan al cielo. Otros, en cambio, opinan: «Por mí, Jesús no habría tenido que sacrificarse».

Yo creo que ni la indiferencia ni la hipocresía nos permiten comprender de qué se trata realmente. Dios se ha reconciliado con nosotros en Cristo y ahora espera que también nosotros nos reconciliemos con él. Ese es su mensaje para todos los seres humanos. ¿Queremos transmitirlo, como hizo Isaías?

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Isaías 6,9 [Traducción «Nueva Vida»]

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Sábado, 04.07.2026

Versículo bíblico
Ouvi a voz do Senhor, que dizia: “A quem enviarei? Quem será nosso mensageiro?” E eu respondi: “Eis-me aqui; envia-me!”
Isaías 6,8

Texto de reflexão
Assim, somos agora embaixadores em nome de Cristo, pois Deus exorta por nosso intermédio; por isso, em nome de Cristo, nós imploramos: Deixem-se reconciliar com Deus!
2 Coríntios 5,20

Textos diários da Igreja da Morávia

“Eis-me aqui, envia-me!”

Como o profeta Isaías chegou a se deixar enviar por Deus — sim, a pedir isso expressamente? Antes da passagem bíblica de hoje, ele relata ter visto Deus sentado em um trono alto e imponente. Pouco antes, ele havia denunciado os abusos religiosos do povo de Israel; agora, ele se acusava a si mesmo. Ele reconheceu que não era melhor do que aqueles que havia denunciado e que, portanto, não poderia permanecer diante de Deus. Mas então veio um anjo com uma brasa acesa e tocou os lábios de Isaías com ela. Com isso, sua culpa foi perdoada e seus pecados expiados.

Imediatamente depois, Deus perguntou: “Quem devo enviar? Quem quer ser nosso mensageiro?” Isaías poderia ter respondido: “Ó Senhor, não sou digno de ser teu mensageiro.” Talvez ele também pensasse assim, mas disse com determinação: “Eis-me aqui, envia-me!” Isaías havia experimentado a graça de Deus. Não deveriam todas as pessoas ter essa oportunidade?

De fato, Deus o enviou aos homens, porém com uma mensagem curiosa: “Vá e diga ao povo: ‘Vocês ouvem as minhas palavras, mas não as compreendem. Vocês veem o que eu faço, mas não compreendem^.’”(1) Até então, a mensagem sempre fora: “Arrependam-se!” Mas agora Isaías anunciava que viria alguém que assumiria toda a culpa de seu povo. Essa mensagem, até hoje, muitas vezes não é compreendida corretamente. Alguns acham que é uma carta branca para que todas as pessoas vão para o céu. Outros, por sua vez, pensam: “Para mim, Jesus não precisava ter se sacrificado.”

Eu acredito que nem a indiferença nem a hipocrisia nos permitem compreender do que se trata realmente. Deus se reconciliou conosco em Cristo e agora espera que nós também nos reconciliemos com ele. Essa é a sua mensagem para todas as pessoas. Queremos transmiti-la, assim como Isaías?

Desejo-lhes um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Isaías 6,9 [Tradução “Nova Vida”]

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Sábado, 04.07.2026

Versetto biblico
Udii la voce del Signore che diceva: «Chi manderò? Chi sarà il nostro messaggero?» E io risposi: «Eccomi, manda me!»
Isaia 6,8

Testo di riferimento
Noi siamo dunque ambasciatori di Cristo, poiché Dio esorta per mezzo nostro; per questo vi supplichiamo nel nome di Cristo: lasciatevi riconciliare con Dio!
2 Corinzi 5,20

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

«Eccomi, mandami!»

Come mai il profeta Isaia decise di lasciarsi mandare da Dio – anzi, di chiederlo espressamente? Prima del passo biblico di oggi, egli racconta di aver visto Dio seduto su un trono alto e maestoso. Poco prima aveva denunciato gli abusi religiosi del popolo d’Israele, ora accusava se stesso. Si rese conto di non essere migliore di coloro che aveva accusato e di non poter quindi presentarsi davanti a Dio. Ma poi giunse un angelo con un carbone ardente e con esso toccò le labbra di Isaia. In questo modo la sua colpa fu cancellata e i suoi peccati espiati.

Subito dopo Dio chiese: «Chi devo mandare? Chi vuole essere il nostro messaggero?». A quel punto Isaia avrebbe potuto dire: «O Signore, non sono degno di essere il tuo messaggero». Forse lo pensava davvero, ma disse con determinazione: «Eccomi, manda me!» Isaia aveva sperimentato la grazia di Dio. Non dovrebbero forse tutti gli uomini avere questa opportunità?

Infatti, Dio lo mandò agli uomini, ma con un messaggio singolare: «Va’ e di’ al popolo: “Voi ascoltate le mie parole, ma non le comprendete. Vedete ciò che faccio, ma non lo comprendete.»⁽¹⁾ Finora il messaggio era sempre stato: «Migliorate!» Ma ora Isaia annunciava che sarebbe venuto qualcuno che avrebbe preso su di sé tutta la colpa del suo popolo. Questo messaggio, ancora oggi, spesso non viene compreso correttamente. Alcuni pensano che sia un lasciapassare che garantisca a tutti l’accesso al paradiso. Altri invece pensano: «Per me Gesù non avrebbe dovuto sacrificarsi».

Io penso che né l’indifferenza né l’ipocrisia ci permettano di capire di cosa si tratti realmente. Dio si è riconciliato con noi in Cristo e ora attende che anche noi ci riconciliamo con Lui. Questo è il suo messaggio a tutti gli uomini. Vogliamo trasmetterlo, come fece Isaia?

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Isaia 6,9 [Traduzione «Nuova Vita»]

Размышления о моравских ежедневных текстах на Суббота, 04.07.2026

Слово из Библии
Я услышал голос Господа, говорящего: «Кого Мне послать? Кто пойдёт от Нас?» А я ответил: «Вот я, пошли меня!»
Исаия 6:8

Учебный текст
Итак, мы являемся посланниками от имени Христа, ибо Бог увещевает через нас; поэтому мы и просим от имени Христа: примиритесь с Богом!
2 Коринфянам 5:20

Ежедневные тексты Моравской церкви

«Вот я, пошли меня!»

Как пророк Исаия пришел к тому, что позволил Богу послать себя — да даже прямо просил об этом? В преддверии сегодняшнего библейского отрывка он рассказывает, что видел Бога, сидящего на высоком, величественном престоле. Еще недавно он обличал религиозные пороки в народе Израиля, а теперь обличал самого себя. Он осознал, что не лучше тех, кого он обвинил, и поэтому не может предстать перед Богом. Но тут появился ангел с раскалённым углем и коснулся им губ Исаии. Тем самым его вина была снята, а грехи искуплены.

Сразу после этого Бог спросил: «Кого Мне послать? Кто хочет быть Нашим посланником?» Исаия мог бы сказать: «О Господи, я не достоин быть Твоим посланником». Возможно, он и думал так, но решительно ответил: «Вот я, пошли меня!» Исаия испытал Божью благодать. Разве не должны все люди получить такую возможность?

И действительно, Бог послал его к людям, но с необычным посланием: «Иди и скажи народу: „Вы слышите Мои слова, но не понимаете их. Вы видите, что Я делаю, но не понимаете этого»»⁽¹⁾ .До сих пор послание всегда звучало так: «Исправьтесь!» Но теперь Исаия провозгласил, что придет Тот, Кто возьмет на Себя всю вину Своего народа. Это послание и по сей день часто понимают неверно. Одни считают, что это разрешение на то, что все люди попадут в рай. Другие же думают: «Ради меня Иисусу не нужно было приносить себя в жертву».

Я же считаю: ни равнодушие, ни самоправедность не позволяют нам понять, в чём на самом деле суть. Бог примирился с нами во Христе и теперь ждёт, чтобы и мы примирились с Ним. Таково Его послание всем людям. Хотим ли мы передать его, как Исаия?

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Исаия 6:9 [перевод «Новая жизнь»]

Думки про моравські щоденні тексти за Субота, 04.07.2026

Слово з Біблії
Я почув голос Господа, який казав: «Кого мені послати? Хто буде нашим посланцем?» А я відповів: «Ось я, пошли мене!»
Ісая 6:8

Текст для роздумів
Отже, ми є посланцями замість Христа, бо Бог закликає через нас; тож ми благаємо замість Христа: примиріться з Богом!
2 Коринтян 5:20

Щоденні тексти Моравської церкви

«Ось я, пошли мене!»

Як пророк Ісая дійшов до того, що дозволив Богу послати себе — ба навіть сам про це просив? Напередодні сьогоднішнього біблійного уривка він розповідає, що бачив Бога, який сидів на високому, величному троні. Ще перед тим він звинувачував народ Ізраїлю в релігійних зловживаннях, а тепер звинувачував самого себе. Він усвідомив, що не кращий за тих, кого звинувачував, і тому не може стояти перед Богом. Але тоді з’явився ангел із розжареним вугіллям і доторкнувся ним до вуст Ісаї. Цим його провина була знята, а гріхи спокутувані.

Одразу після цього Бог запитав: «Кого мені послати? Хто хоче бути нашим посланцем?» Тепер Ісая міг би сказати: «О Господи, я не гідний бути Твоїм посланцем». Можливо, він так і думав, але рішуче відповів: «Ось я, пошли мене!» Ісая відчув Божу благодать. Хіба не повинні всі люди отримати таку можливість?

І справді, Бог послав його до людей, але з дивним посланням: «Іди й скажи народу: “Ви чуєте Мої слова, але не розумієте їх. Ви бачите, що Я роблю, але не розумієте цього»»⁽¹⁾ .Досі послання завжди було таким: «Покайтеся!» Але тепер Ісая проголошував, що прийде Той, хто візьме на Себе всю провину Свого народу. Це послання й донині часто неправильно розуміють. Одні вважають, що це дозвіл на те, щоб усі люди потрапили до неба. Інші ж кажуть: «Заради мене Ісус не мусив жертвувати собою».

Я вважаю: ані байдужість, ані самоправедність не дають нам зрозуміти, про що насправді йдеться. Бог у Христі примирився з нами і тепер чекає, щоб і ми примирилися з Ним. Це Його послання до всіх людей. Чи хочемо ми передати його, як Ісая?

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Ісая 6:9 [Переклад «Нове життя»]

04.07.2026 ,يوم السبت خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

سمعت صوت الرب وهو يقول: «من أرسل؟ من يكون رسولنا؟» فقلتُ: «ها أنا ذا، أرسلني!»
إشعياء 6:8

نص تعليمي:

فنحن الآن سفراء نيابة عن المسيح، لأن الله ينصحكم من خلالنا؛ لذا نطلب منكم نيابة عن المسيح: تصالحوا مع الله!
2 كورنثوس 5:20

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

"ها أنا ذا، أرسلني!"

كيف وصل النبي إشعياء إلى أن يقبل أن يُرسل من قبل الله — بل وأن يطلب ذلك صراحةً؟ في مقدمة الآية الكتابية التي نقرأها اليوم، يروي أنه رأى الله جالسًا على عرش عالٍ وعظيم. وكان قد اتهم قبل ذلك الانحرافات الدينية في شعب إسرائيل، أما الآن فقد اتهم نفسه. فقد أدرك أنه ليس أفضل ممن كان قد اتهمهم، ولذلك لم يستطع أن يقف أمام الله. لكن عندئذ جاء ملاك حاملاً فحماً متوهجاً ولمس به شفتي إشعياء. وبذلك تم محو ذنوبه والتكفير عن خطاياه.

وعلى الفور سأل الله: «من أرسل؟ من يريد أن يكون رسولنا؟" كان بإمكان إشعياء أن يقول: «يا رب، لست مستحقاً أن أكون رسولك». ربما كان يفكر بذلك أيضاً، لكنه قال بحزم: «ها أنا ذا، أرسلني!» كان إشعياء قد اختبر نعمة الله. ألا ينبغي أن تُمنح هذه الفرصة لجميع الناس؟

وبالفعل، أرسله الله إلى الناس، لكن برسالة غريبة: «اذهب وقل للشعب: ‚أنتم تسمعون كلامي، لكنكم لا تفهمونه. ترون ما أفعله، لكنكم لا تدركونه.»^[1] حتى ذلك الحين، كانت الرسالة دائمًا: «أصلحوا أنفسكم!» لكن إشعياء أعلن الآن أن شخصًا سيأتي ليتحمل كل ذنوب شعبه. ولا تزال هذه الرسالة حتى يومنا هذا تُفهم في كثير من الأحيان بشكل خاطئ. يعتقد البعض أنها بمثابة ترخيص يدخل جميع الناس الجنة. بينما يرى آخرون: «لم يكن على يسوع أن يضحي من أجلي.»

أرى أن لا اللامبالاة ولا التكبر يتيحان لنا أن ندرك ما هو المقصود في الواقع. لقد تصالح الله معنا في المسيح، وهو ينتظر الآن أن نتصالح نحن أيضًا معه. هذه هي رسالته إلى جميع البشر. فهل نريد أن ننقلها كما فعل إشعياء؟

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] إشعياء 6:9 [ترجمة «الحياة الجديدة»]

Gedanken zur Losung für Freitag, den 03.07.2026

Losungswort
Wenn der HERR spricht, so geschieht‘s; wenn er gebietet, so steht‘s da.
Psalm 33,9

Lehrtext
Jesus sprach zu dem Tauben: Hefata!, das heißt: Tu dich auf! Und sogleich taten sich seine Ohren auf, und die Fessel seiner Zunge wurde gelöst, und er redete richtig.
Markus 7,34-35

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Wenn Gott spricht

Im heutigen Losungswort aus Psalm 33 heißt es: „Wenn der HERR spricht, so geschieht‘s; wenn er gebietet, so steht‘s da.“ David, der diese Verse verfasste, bezog sich dabei konkret darauf, dass Gott Himmel und Erde durch sein Wort geschaffen hat.⁽¹⁾ Die Kraft, die in einem Wort Gottes liegt, ist mit nichts zu vergleichen. Welcher Mensch könnte auch nur eine einzige Wolke durch noch so viele Worte erzeugen? Und Gott schuf den ganzen Himmel, die Erde, die Meere und alles, was lebt!

Im Lehrtext lesen wir, wie Jesus in göttlicher Vollmacht einen taubstummen Mann heilte. Er befahl dem Gehör: „Tu dich auf!“, und die Ohren öffneten sich. Gleichzeitig löste sich auch die Zunge des Mannes, sodass dieser verständlich reden konnte. Die Leute, die das sahen, waren überwältigt, denn so etwas hatten sie noch nie erlebt.

Nun sind David, der geheilte Mann und alle, die damals lebten, schon lange tot. Jesus wurde später gekreuzigt, starb und wurde in ein Grab gelegt. Doch am dritten Tag stand er vom Tod wieder auf – so, wie er es seinen Jüngern oft vorausgesagt hatte.⁽²⁾ Aber obwohl sie erlebt hatten, dass durch sein Wort Wunder und Heilungen geschahen, ja sogar Tote wieder auferweckt wurden, war alles wie weggewischt, als er gefangen genommen wurde. Die Realität sprach dagegen.

Die Jünger mussten lernen, Gott allem Anschein zum Trotz zu vertrauen. Vor dieser Herausforderung steht jeder, der Jesus nachfolgen will – auch wir. Wir werden mit Aussagen konfrontiert, die dem widersprechen, was wir in der Bibel lesen. Wir erleben Umstände, auf die Gott scheinbar keinen Einfluss hat oder nimmt. Auch David kannte diese Herausforderungen. Dennoch entschied er sich, Gott zu vertrauen und seine Hoffnung auf ihn zu setzen.⁽³⁾ Er hielt daran fest: „Wenn der HERR spricht, so geschieht‘s“.

Gottes Worte haben auch heute Macht – denn er ist immer derselbe.

Einen gesegneten Tag wünscht
Angela Mumssen

(1) Ps. 33,6-7 (2) Matth. 16,21 (3) Ps. 33,20-22

Gebet:
Danke, Vater im Himmel, dass dein Wort nichts an Kraft verloren hat. Was du sagst, geschieht, was du versprichst, geht in Erfüllung. So will ich immer wieder neu auf dein Wort vertrauen. Hilf mir, daran festzuhalten, wenn Stimmen um mich herum lauter reden wollen als du. Danke, dass ich in deiner Hand geborgen bin. In Jesu Namen, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Friday, 03.07.2026

Bible Verse
When the LORD speaks, it comes to pass; when He commands, it stands firm.
Psalm 33:9

Scripture
Jesus said to the deaf man, “Hefata!” which means, “Be opened!” And immediately his ears were opened, the bond on his tongue was loosed, and he spoke clearly.
Mark 7:34–35

Moravian Daily Texts

When God Speaks

Today’s Bible verse from Psalm 33 reads: “When the LORD speaks, it comes to pass; when He commands, it stands firm.” David, who wrote these verses, was specifically referring to the fact that God created heaven and earth through His Word.⁽¹⁾ The power that lies in a word of God is beyond comparison. What human being could produce even a single cloud, no matter how many words they used? And God created the entire heavens, the earth, the seas, and everything that lives!

In the lesson text, we read how Jesus, by divine authority, healed a deaf-mute man. He commanded the ears , “Open up!” and the ears opened. At the same time , the man’s tongue was loosened, so that he could speak clearly. The people who saw this were overwhelmed, for they had never experienced anything like it before.

Now David, the healed man, and everyone who lived back then have long since passed away. Jesus was later crucified, died, and was laid in a tomb. But on the third day, he rose from the dead—just as he had often foretold to his disciples.⁽²⁾ But even though they had witnessed miracles and healings—and even the raising of the dead—through his word, it was all as if it had never happened when he was arrested. Reality seemed to contradict it.

The disciples had to learn to trust God despite all appearances. Everyone who wants to follow Jesus faces this challenge—including us. We are confronted with statements that contradict what we read in the Bible. We experience circumstances over which God seemingly has no influence or chooses not to intervene. David, too, faced these challenges. Yet he chose to trust God and place his hope in Him.⁽³⁾ He held fast to this: “When the LORD speaks, it comes to pass.”

God’s words still have power today—for He is always the same.

Wishing you a blessed day,
Angela Mumssen

(1) Psalm 33:6–7 (2) Matthew 16:21 (3) Psalm 33:20–22

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Vendredi, 03.07.2026

Citation biblique
Quand l'Éternel parle, cela s'accomplit ; quand il ordonne, cela se réalise.
Psaume 33,9

Texte d’enseignement
Jésus dit à l’sourd : « Hefata ! », ce qui signifie : « Ouvre-toi ! » Aussitôt, ses oreilles s’ouvrirent, le nœud de sa langue se dénoua, et il parlait correctement.
Marc 7,34-35

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Quand Dieu parle

Le passage biblique d’aujourd’hui, tiré du Psaume 33, dit : « Quand l’Éternel parle, cela s’accomplit ; quand il ordonne, cela se réalise. » David, qui a rédigé ces versets, faisait concrètement référence au fait que Dieu a créé les cieux et la terre par sa Parole.⁽¹⁾ La puissance qui réside dans une parole de Dieu est sans pareille. Quel être humain pourrait créer ne serait-ce qu’un seul nuage, même avec une multitude de mots ? Et Dieu a créé tout le ciel, la terre, les mers et tout ce qui vit !

Dans le texte d’étude, nous lisons comment Jésus, par son autorité divine, a guéri un homme sourd et muet. Il a ordonné à l’ouïe : « Ouvre-toi ! », et les oreilles se sont ouvertes. En même temps, la langue de l’homme s’est déliée, lui permettant ainsi de parler de manière intelligible. Les gens qui ont assisté à cela ont été bouleversés, car ils n’avaient encore jamais vu une telle chose.

Aujourd’hui, David, l’homme guéri et tous ceux qui vivaient à cette époque sont morts depuis longtemps. Jésus fut ensuite crucifié, mourut et fut déposé dans un tombeau. Mais le troisième jour, il ressuscita d’entre les morts – comme il l’avait souvent annoncé à ses disciples.⁽²⁾ Mais bien qu’ils aient été témoins de miracles et de guérisons accomplis par sa parole, voire de la résurrection des morts, tout cela semblait s’être effacé dès qu’il fut arrêté. La réalité semblait contredire ces événements.

Les disciples ont dû apprendre à faire confiance à Dieu malgré les apparences. C’est le défi auquel est confronté quiconque veut suivre Jésus – y compris nous. Nous sommes confrontés à des affirmations qui contredisent ce que nous lisons dans la Bible. Nous vivons des situations sur lesquelles Dieu ne semble avoir aucune influence ou n’en exerce aucune. David lui-même a connu ces défis. Il a néanmoins choisi de faire confiance à Dieu et de placer son espoir en lui.⁽³⁾ Il s’en tenait à cette conviction : « Quand l’Éternel parle, cela s’accomplit ».

Les paroles de Dieu ont encore aujourd’hui toute leur puissance – car il est toujours le même.

Je vous souhaite une journée bénie
Angela Mumssen

(1) Psaumes 33,6-7 (2) Matthieu 16,21 (3) Psaumes 33,20-22

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Venerdì, 03.07.2026

Versículo bíblico
Cuando el Señor habla, así sucede; cuando Él ordena, así se cumple.
Salmo 33,9

Texto de enseñanza
Jesús dijo al sordo: «¡Hefata!», que significa: «¡Ábrete!». Y al instante se le abrieron los oídos, se le desató la lengua y habló correctamente.
Marcos 7,34-35

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Cuando Dios habla

En el pasaje bíblico de hoy, del Salmo 33, se dice: «Cuando el Señor habla, se cumple; cuando ordena, se hace realidad». David, quien escribió estos versículos, se refería concretamente a que Dios creó el cielo y la tierra mediante su palabra.⁽¹⁾ El poder que reside en una palabra de Dios no tiene parangón. ¿Qué ser humano podría crear ni siquiera una sola nube por muchas palabras que pronunciara? ¡Y Dios creó todo el cielo, la tierra, los mares y todo lo que vive!

En el texto de estudio leemos cómo Jesús, con autoridad divina, sanó a un hombre sordomudo. Ordenó a los oídos: «¡Ábrete!», y los oídos se abrieron. Al mismo tiempo, la lengua del hombre se desató, de modo que pudo hablar con claridad. La gente que lo vio quedó impresionada, pues nunca antes había presenciado algo así.

Ahora bien, David, el hombre sanado y todos los que vivían en aquella época llevan mucho tiempo muertos. Más tarde, Jesús fue crucificado, murió y fue depositado en un sepulcro. Pero al tercer día resucitó de entre los muertos, tal y como había predicho a menudo a sus discípulos.⁽²⁾ Pero aunque habían sido testigos de que, gracias a su palabra, se producían milagros y curaciones, e incluso se resucitaba a los muertos, todo eso quedó como borrado cuando fue detenido. La realidad se oponía a ello.

Los discípulos tuvieron que aprender a confiar en Dios a pesar de las apariencias. Este es el reto al que se enfrenta todo aquel que quiera seguir a Jesús, incluidos nosotros. Nos enfrentamos a afirmaciones que contradicen lo que leemos en la Biblia. Vivimos circunstancias sobre las que Dios, aparentemente, no tiene ni ejerce influencia alguna. También David conoció estos desafíos. Sin embargo, decidió confiar en Dios y poner su esperanza en él.⁽³⁾ Se aferró a esto: «Cuando el Señor habla, así sucede».

Las palabras de Dios siguen teniendo poder hoy en día, pues Él es siempre el mismo.

Os deseo un día bendecido
Angela Mumssen

(1) Salmos 33,6-7 (2) Mateo 16,21 (3) Salmos 33,20-22

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Viernes, 03.07.2026

Versículo bíblico
Quando o Senhor fala, isso acontece; quando Ele ordena, assim se cumpre.
Salmo 33,9

Texto de ensinamento
Jesus disse ao surdo: “Hefata!”, que significa: “Abra-se!”. E, imediatamente, seus ouvidos se abriram, o nó de sua língua se desfez, e ele passou a falar corretamente.
Marcos 7,34-35

Textos diários da Igreja da Morávia

Quando Deus fala

A passagem bíblica de hoje, do Salmo 33, diz: “Quando o Senhor fala, isso acontece; quando Ele ordena, assim se cumpre.” Davi, que escreveu esses versículos, referia-se concretamente ao fato de que Deus criou o céu e a terra por meio de Sua Palavra.⁽¹⁾ O poder que reside em uma palavra de Deus é incomparável. Que ser humano seria capaz de criar sequer uma única nuvem, por mais palavras que usasse? E Deus criou todo o céu, a terra, os mares e tudo o que vive!

No texto de estudo, lemos como Jesus, com autoridade divina, curou um homem surdo-mudo. Ele ordenou aos ouvidos: “Abram-se!”, e os ouvidos se abriram. Ao mesmo tempo, a língua do homem também se soltou, de modo que ele pôde falar de forma compreensível. As pessoas que viram isso ficaram impressionadas, pois nunca haviam presenciado algo assim.

Hoje, Davi, o homem curado e todos os que viviam naquela época já estão mortos há muito tempo. Jesus foi posteriormente crucificado, morreu e foi colocado em um túmulo. Mas, no terceiro dia, ele ressuscitou dos mortos – exatamente como havia predito muitas vezes aos seus discípulos.⁽²⁾ Mas, embora tivessem testemunhado que, por meio de sua palavra, aconteciam milagres e curas, e até mesmo que os mortos eram ressuscitados, tudo parecia ter sido apagado quando ele foi preso. A realidade contradizia isso.

Os discípulos tiveram que aprender a confiar em Deus, apesar de todas as aparências. Esse é o desafio que todo aquele que deseja seguir Jesus enfrenta – inclusive nós. Somos confrontados com afirmações que contradizem o que lemos na Bíblia. Passamos por circunstâncias nas quais Deus aparentemente não tem influência ou não intervém. Davi também conhecia esses desafios. Mesmo assim, ele decidiu confiar em Deus e depositar sua esperança nele.⁽³⁾ Ele se manteve firme: “Quando o Senhor fala, assim acontece”.

As palavras de Deus têm poder também hoje – pois Ele é sempre o mesmo.

Desejo-lhe um dia abençoado
Angela Mumssen

(1) Salmos 33,6-7 (2) Mateus 16,21 (3) Salmos 33,20-22

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Sexta-feira, 03.07.2026

Versetto biblico
Quando il Signore parla, ciò avviene; quando comanda, ciò si compie.
Salmo 33,9

Testo di riferimento
Gesù disse al sordo: «Hefata!», che significa: «Apriti!». E subito le sue orecchie si aprirono, il nodo della sua lingua si sciolse e cominciò a parlare correttamente.
Marco 7,34-35

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Quando Dio parla

Nel versetto biblico di oggi, tratto dal Salmo 33, si legge: «Quando il Signore parla, ciò avviene; quando comanda, ciò si compie». Davide, che scrisse questi versetti, si riferiva concretamente al fatto che Dio ha creato il cielo e la terra con la sua Parola.⁽¹⁾ La potenza insita in una parola di Dio non ha eguali. Quale essere umano potrebbe generare anche solo una singola nuvola, per quante parole anche usasse? E Dio creò l’intero cielo, la terra, i mari e tutto ciò che vive!

Nel testo di studio leggiamo come Gesù, con autorità divina, guarì un uomo sordomuto. Ordinò alle orecchie: «Apritevi!», e le orecchie si aprirono. Allo stesso tempo, anche la lingua dell’uomo si sciolse, così che questi poté parlare in modo comprensibile. Le persone che assistettero alla scena rimasero sbalordite, poiché non avevano mai visto nulla di simile.

Ora Davide, l’uomo guarito e tutti coloro che vivevano allora sono morti da tempo. Gesù fu poi crocifisso, morì e fu deposto in una tomba. Ma il terzo giorno risuscitò dai morti – proprio come aveva spesso predetto ai suoi discepoli.⁽²⁾ Ma sebbene avessero visto con i propri occhi che dalla sua parola scaturivano miracoli e guarigioni, e che persino i morti venivano resuscitati, tutto sembrò svanire nel nulla quando fu arrestato. La realtà sembrava contraddirlo.

I discepoli dovevano imparare a confidare in Dio nonostante tutte le apparenze. Questa sfida si presenta a chiunque voglia seguire Gesù – anche a noi. Ci troviamo di fronte ad affermazioni che contraddicono ciò che leggiamo nella Bibbia. Viviamo circostanze sulle quali Dio apparentemente non ha alcuna influenza o non ne esercita alcuna. Anche Davide conosceva queste sfide. Ciononostante, decise di fidarsi di Dio e di riporre in Lui la sua speranza.⁽³⁾ Rimase saldo nella sua convinzione: «Quando il Signore parla, ciò avviene».

Le parole di Dio hanno potere anche oggi – perché Lui è sempre lo stesso.

Vi auguro una giornata benedetta
Angela Mumssen

(1) Salmi 33,6-7 (2) Matteo 16,21 (3) Salmi 33,20-22

Размышления о моравских ежедневных текстах на Пятница, 03.07.2026

Слово из Библии
Когда Господь говорит, то так и бывает; когда Он повелевает, то так и происходит.
Псалом 33:9

Учебный текст
Иисус сказал глухому: «Хефата!», что значит: «Откройся!» И тотчас открылись его уши, и узы его языка развязались, и он стал говорить правильно.
Марка 7:34-35

Ежедневные тексты Моравской церкви

Когда Бог говорит

В сегодняшнем отрывке из Псалма 33 говорится: «Когда Господь говорит, то это сбывается; когда Он повелевает, то это исполняется». Давид, написавший эти стихи, имел в виду именно то, что Бог сотворил небо и землю Своим Словом.⁽¹⁾ Силу, заключённую в Слове Божьем, ни с чем не сравнить. Какой человек смог бы создать хотя бы одно облако, сколько бы слов он ни произнёс? А Бог сотворил всё небо, землю, моря и всё живое!

В тексте для изучения мы читаем о том, как Иисус, обладая божественной властью, исцелил глухонемого человека. Он повелел ушам: «Откройтесь!», — и уши открылись. Одновременно развязался и язык этого человека, так что он смог говорить понятно. Люди, которые это видели, были потрясены, ведь ничего подобного они ещё никогда не видели.

Теперь Давид, исцелённый человек и все, кто жил в то время, уже давно умерли. Иисус позже был распят, умер и был положен в гробницу. Но на третий день Он воскрес из мёртвых — так, как Он часто предсказывал Своим ученикам.⁽²⁾ Но хотя они были свидетелями того, как по Его слову совершались чудеса и исцеления, да даже мертвые воскрешались, всё это как будто стёрлось из памяти, когда Его схватили. Реальность говорила об обратном.

Ученики должны были научиться доверять Богу, несмотря на все видимое. Перед этим испытанием стоит каждый, кто хочет следовать за Иисусом — в том числе и мы. Мы сталкиваемся с утверждениями, которые противоречат тому, что мы читаем в Библии. Мы сталкиваемся с обстоятельствами, на которые Бог, казалось бы, не имеет влияния или не оказывает его. Давид тоже знал эти испытания. Тем не менее он решил довериться Богу и возложить на Него свою надежду.⁽³⁾ Он твердо держался за это: «Когда Господь говорит, так и будет».

Слова Бога обладают силой и сегодня — ведь Он всегда остается тем же.

Желаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Псалтирь 33:6-7 (2) Матфея 16:21 (3) Псалтирь 33:20-22

Думки про моравські щоденні тексти за Пятница, 03.07.2026

Слово з Біблії
Коли Господь говорить, то це відбувається; коли Він наказує, то це виконується.
Псалом 33:9

Текст для роздумів
Ісус сказав до глухого: «Гефата!», що означає: «Відкрийся!» І одразу його вуха відкрилися, а вузли його язика розв’язалися, і він почав правильно говорити.
Марка 7:34-35

Щоденні тексти Моравської церкви

Коли Бог говорить

У сьогоднішньому уривку з Псалма 33 сказано: «Коли Господь говорить, то це відбувається; коли Він наказує, то це стає». Давид, який написав ці вірші, мав на увазі саме те, що Бог Своїм Словом створив небо й землю.⁽¹⁾ Силу, що криється в одному Божому слові, ні з чим не можна порівняти. Хто з людей зміг би створити хоча б одну хмару, скільки б слів не промовив? А Бог створив усе небо, землю, моря та все, що живе!

У тексті для вивчення ми читаємо, як Ісус, користуючись божественною владою, зцілив глухонімого чоловіка. Він наказав вухам: «Відкрийся!», — і вуха відкрилися. Одночасно розв’язався й язик чоловіка, тож він зміг чітко говорити. Люди, які це бачили, були вражені, бо такого вони ще ніколи не бачили.

Тепер Давид, зцілений чоловік і всі, хто жив у ті часи, вже давно померли. Пізніше Ісуса розіп’яли, він помер і був покладений у гробницю. Але на третій день він воскрес із мертвих — так, як часто пророкував своїм учням.⁽²⁾ Але хоча вони були свідками того, як завдяки Його слову відбувалися чудеса й зцілення, ба навіть воскрешалися мертві, все це ніби зникло, коли Його схопили. Реальність свідчила проти цього.

Учні мусили навчитися довіряти Богові попри всі зовнішні обставини. Перед цим викликом стоїть кожен, хто хоче слідувати за Ісусом — у тому числі й ми. Ми стикаємося з твердженнями, що суперечать тому, що ми читаємо в Біблії. Ми стикаємося з обставинами, на які Бог, здавалося б, не має впливу або не впливає. Давид також знав ці виклики. Проте він вирішив довіряти Богові й покладати на Нього свою надію.⁽³⁾ Він твердо тримався думки: «Коли Господь говорить, то так і буде».

Слова Бога мають силу й сьогодні — адже Він завжди той самий.

Бажаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Псалми 33:6-7 (2) Матвія 16:21 (3) Псалми 33:20-22

03.07.2026 ,الجمعة خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

إذا تكلم الرب، فسيحدث الأمر؛ وإذا أمر، فسيتم الأمر.
مزمور 33:9

نص تعليمي:

قال يسوع للأصم: «هيفاتا!»، أي: «افتح أذنيك!» ففي الحال انفتحت أذناه، وانحل قيد لسانه، فبدأ يتكلم بشكل سليم.
إنجيل مرقس 7:34-35

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

عندما يتكلم الله

يقول نص الكتاب المقدس اليوم من المزمور 33: «إذا تكلم الرب، فسيحدث؛ وإذا أمر، فسيكون». وكان داود، الذي كتب هذه الآيات، يشير بذلك بشكل محدد إلى أن الله خلق السماء والأرض بكلمته.^[1] إن القوة الكامنة في كلمة الله لا تضاهى بأي شيء. فمن من البشر يستطيع أن يخلق سحابة واحدة حتى لو استخدم عددًا لا يحصى من الكلمات؟ وقد خلق الله السماء كلها، والأرض، والبحار، وكل ما هو حي!

نقرأ في النص التعليمي كيف شفى يسوع رجلاً أصمّ أبكم بسلطان إلهي. فأمر الأذنين: «انفتحي!»، فانفتحت الأذنان. وفي الوقت نفسه، انحلّ لسان الرجل، فاستطاع أن يتكلم بشكل مفهوم. أُذهل الناس الذين شاهدوا ذلك، لأنهم لم يسبق لهم أن شهدوا شيئًا كهذا من قبل.

والآن، لقد مات داود، والرجل الذي شُفي، وجميع الذين عاشوا في ذلك الزمان منذ زمن بعيد. أما يسوع فقد صُلب لاحقًا، ومات، ووُضع في قبر. لكنه في اليوم الثالث قام من بين الأموات — تمامًا كما كان قد تنبأ بذلك لتلاميذه مرارًا وتكرارًا.^[2] لكن على الرغم من أنهم شهدوا حدوث المعجزات والشفاءات بكلمته، بل وحتى إحياء الموتى، فقد بدا الأمر وكأنه لم يحدث أبدًا عندما تم القبض عليه. لكن الواقع كان يقول عكس ذلك.

كان على التلاميذ أن يتعلموا أن يثقوا بالله رغم كل المظاهر. ويواجه هذا التحدي كل من يريد أن يتبع يسوع — ونحن أيضًا. فنحن نواجه أقوالًا تتعارض مع ما نقرأه في الكتاب المقدس. نواجه ظروفًا يبدو أن الله لا يملك عليها أي تأثير أو لا يتدخل فيها. حتى داود عرف هذه التحديات. ومع ذلك، قرر أن يثق بالله ويضع رجاءه فيه.^[3] وتمسك بقوله: «إذا تكلم الرب، فسيحدث».

كلمات الله لا تزال لها قوة حتى اليوم — لأنه هو نفسه دائمًا.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Angela Mumssen

[1] مزمور 33:6-7 [2] متى 16:21 [3] مزمور 33:20-22

Gedanken zur Losung für Donnerstag, den 02.07.2026

Losungswort
HERR, verdirb dein Volk und dein Erbe nicht, das du durch deine große Kraft erlöst hast!
5. Mose 9,26

Lehrtext
Der Engel sprach zu Josef: Maria wird einen Sohn gebären, dem sollst du den Namen Jesus geben, denn er wird sein Volk retten von ihren Sünden.
Matthäus 1,21

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Gottes Gnade

Im heutigen Losungswort berichtet Mose dem Volk Israel, dass er Gott darum gebeten hatte, das Volk nicht zu verderben. Hatte Mose denn Angst vor Gott, weil dieser allmächtig ist und sowohl erhalten als auch verderben kann? Versuchte er also, Gott gnädig zu stimmen, weil er sich vor dessen Willkür fürchtete? Nein, Mose wusste, dass Gott gerecht ist. Jedoch hatte sich Israel immer wieder an Gott versündigt und sich Götzen gemacht, die sie anbeteten. Daraufhin wollte Gott sein Volk vernichten und aus Mose ein neues Volk entstehen lassen. Doch Mose bat ihn, sein Volk zu verschonen.

Im Lehrtext lesen wir von Jesus. Von ihm heißt es, dass er sein Volk von ihren Sünden retten wird. Schon beim Propheten Jesaja lesen wir: „Aber er ist um unsrer Missetat willen verwundet und um unsrer Sünde willen zerschlagen. Die Strafe liegt auf ihm, auf dass wir Frieden hätten, und durch seine Wunden sind wir geheilt.“⁽¹⁾ Mose setzte sich für sein Volk ein, aber Jesus Christus opferte sich für alle Menschen. Dennoch müssen wir bedenken, dass wir für alles, was wir tun, vor Gott verantwortlich sind. Ich glaube, dass er uns seine Gnade weder aufzwingt noch hinterherwirft. Gewissensbisse, Schuldgefühle und Verantwortungsbewusstsein helfen uns jedoch, Gottes Gnade zu verstehen und darum zu bitten.

Manchmal kommen allerdings Christen zu mir, die befürchten, dass Gott ihnen nicht mehr vergeben kann. Zu schwer wiege ihre Schuld. Einige meinen, sie hätten die Sünde gegen den Heiligen Geist begangen und Christus sich selbst abermals gekreuzigt.⁽²⁾ Ich antworte dann meist: „Solange dich deine Sünde beunruhigt, ist noch Raum zur Gnade.“ Deshalb meine ich: Wir sollten kein Urteil über uns selbst sprechen – das steht nur Gott zu. Besser ist es, unsere Verfehlungen zu erkennen, sie zu bekennen und die Gnade Gottes zu ergreifen. Das wird unser Leben zur Ruhe bringen.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Jes. 53,5 [Luther 2017] (2) Matt. 12,31-32 Hebr. 6,4-6

Gebet:
Herr Jesus Christus, du hast mein Leben zur Ruhe gebracht. Dafür danke ich dir von Herzen. Ich brauche nichts mehr aus meinem Leben zu beschönigen. Ich brauche mich aber auch nicht selbst zu verdammen. Du bist es, der richtet – und vor allem bist du es, der mich gerettet hat. Danke, Jesus, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Thursday, 02.07.2026

Bible Verse
O LORD, do not destroy your people and your inheritance, whom you have redeemed by your great power!
Deuteronomy 9:26

Scripture
The angel said to Joseph, “Mary will give birth to a son, and you are to name him Jesus, for he will save his people from their sins.”
Matthew 1:21

Moravian Daily Texts

God’s Grace

In today’s Bible passage, Moses tells the people of Israel that he had asked God not to destroy them. Was Moses afraid of God because God is almighty and can both preserve and destroy? Was he trying to appease God because he feared His capriciousness? No, Moses knew that God is just. However, Israel had repeatedly sinned against God and made idols for themselves, which they worshiped. As a result, God wanted to destroy His people and create a new people from Moses. But Moses begged Him to spare His people.

In the lesson text, we read about Jesus. It is said of him that he will save his people from their sins. Already in the prophet Isaiah we read: “But he was wounded for our transgressions, he was crushed for our sins. The punishment that brought us peace was upon him, and by his wounds we are healed.”⁽¹⁾ Moses interceded for his people, but Jesus Christ sacrificed himself for all people. Nevertheless, we must remember that we are accountable to God for everything we do. I believe that He neither forces His grace upon us nor simply throws it at us. However, a guilty conscience, feelings of guilt, and a sense of responsibility help us to understand God’s grace and to ask for it.

Sometimes, however, Christians come to me who fear that God can no longer forgive them. They feel their guilt is too heavy. Some believe they have committed the sin against the Holy Spirit and that Christ has crucified Himself all over again.⁽²⁾ I usually respond: “As long as your sin troubles you, there is still room for grace.” That is why I believe we should not pass judgment on ourselves—that is God’s prerogative alone. It is better to recognize our transgressions, confess them, and embrace God’s grace. This will bring peace to our lives.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Isaiah 53:5 [Luther 2017] (2) Matthew 12:31–32 Hebrews 6:4–6

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Jeudi, 02.07.2026

Verset biblique
Seigneur, ne détruis pas ton peuple et ton héritage, que tu as rachetés par ta grande puissance !
Deutéronome 9,26

Texte d’enseignement
L'ange dit à Joseph : « Marie enfantera un fils, et tu lui donneras le nom de Jésus, car c'est lui qui sauvera son peuple de ses péchés. »
Matthieu 1,21

Textes quotidiens de l'Eglise morave

La grâce de Dieu

Dans le passage biblique d’aujourd’hui, Moïse rapporte au peuple d’Israël qu’il avait supplié Dieu de ne pas détruire le peuple. Moïse avait-il donc peur de Dieu, parce que celui-ci est tout-puissant et qu’il peut aussi bien préserver que détruire ? A-t-il donc cherché à s’attirer la bienveillance de Dieu, craignant Son arbitraire ? Non, Moïse savait que Dieu est juste. Cependant, Israël n’avait cessé de pécher contre Dieu et de se forger des idoles qu’il adorait. C’est pourquoi Dieu voulait anéantir son peuple et faire naître un nouveau peuple à partir de Moïse. Mais Moïse le supplia d’épargner son peuple.

Dans le texte d’étude, nous lisons à propos de Jésus. Il est dit de lui qu’il sauvera son peuple de ses péchés. Déjà chez le prophète Ésaïe, nous lisons : « Mais il a été transpercé à cause de nos transgressions, et écrasé à cause de nos péchés. Le châtiment qui nous donne la paix est tombé sur lui, et c’est par ses blessures que nous sommes guéris. »⁽¹⁾ Moïse s’est interposé en faveur de son peuple, mais Jésus-Christ s’est sacrifié pour tous les hommes. Nous devons néanmoins garder à l’esprit que nous sommes responsables devant Dieu de tout ce que nous faisons. Je crois qu’Il ne nous impose pas Sa grâce et ne nous la jette pas à la figure. Les remords, les sentiments de culpabilité et le sens des responsabilités nous aident toutefois à comprendre la grâce de Dieu et à la demander.

Il arrive cependant que des chrétiens viennent me voir, craignant que Dieu ne puisse plus leur pardonner. Leur faute serait trop grave. Certains pensent avoir commis le péché contre le Saint-Esprit et avoir ainsi crucifié le Christ une nouvelle fois.⁽²⁾ Je leur réponds alors généralement : « Tant que ton péché te trouble, il y a encore de la place pour la grâce. » C’est pourquoi je pense que nous ne devrions pas nous juger nous-mêmes – cela n’appartient qu’à Dieu. Il vaut mieux reconnaître nos fautes, les confesser et saisir la grâce de Dieu. Cela apportera la paix dans notre vie.

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Ésaïe 53,5 [Luther 2017] (2) Matthieu 12,31-32 Hébreux 6,4-6

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Giovedì, 02.07.2026

Versículo bíblico
¡Señor, no destruyas a tu pueblo ni a tu heredad, a quienes has redimido con tu gran poder!
Deuteronomio 9,26

Texto de estudio
El ángel le dijo a José: «María dará a luz un hijo, y tú le pondrás por nombre Jesús, porque él salvará a su pueblo de sus pecados».
Mateo 1,21

Textos cotidianos de la Iglesia morava

La gracia de Dios

En el pasaje bíblico de hoy, Moisés comunica al pueblo de Israel que le había pedido a Dios que no destruyera al pueblo. ¿Acaso Moisés tenía miedo de Dios porque este es todopoderoso y puede tanto preservar como destruir? ¿Intentaba entonces ganarse la misericordia de Dios porque temía su arbitrariedad? No, Moisés sabía que Dios es justo. Sin embargo, Israel había pecado una y otra vez contra Dios y se había fabricado ídolos a los que adoraba. A raíz de ello, Dios quiso aniquilar a su pueblo y crear un nuevo pueblo a partir de Moisés. Pero Moisés le suplicó que perdonara a su pueblo.

En el texto de estudio leemos acerca de Jesús. Se dice de él que salvará a su pueblo de sus pecados. Ya en el profeta Isaías leemos: «Pero él fue herido por nuestras transgresiones, molido por nuestros pecados. El castigo que nos traía paz recayó sobre él, y por sus heridas fuimos sanados»⁽¹⁾. Moisés intercedió por su pueblo, pero Jesucristo se sacrificó por todos los seres humanos. No obstante, debemos tener presente que somos responsables ante Dios de todo lo que hacemos. Creo que Él no nos impone su gracia ni nos la arroja a la espalda. Sin embargo, los remordimientos, los sentimientos de culpa y el sentido de la responsabilidad nos ayudan a comprender la gracia de Dios y a suplicársela.

A veces, sin embargo, acuden a mí cristianos que temen que Dios ya no pueda perdonarlos. Creen que su culpa es demasiado grave. Algunos piensan que han cometido el pecado contra el Espíritu Santo y que Cristo se ha crucificado de nuevo por su culpa.⁽²⁾ En esos casos, suelo responder: «Mientras tu pecado te inquiete, aún hay lugar para la gracia». Por eso opino que no debemos juzgarnos a nosotros mismos, pues eso solo le corresponde a Dios. Es mejor reconocer nuestras faltas, confesarlas y acoger la gracia de Dios. Eso traerá paz a nuestra vida.

Te deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Isaías 53,5 [Lutero 2017] (2) Mateo 12,31-32 Hebreos 6,4-6

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Jueves, 02.07.2026

Versículo bíblico
Senhor, não destruas o teu povo e a tua herança, que resgataste com o teu grande poder!
Deuteronômio 9,26

Texto de reflexão
O anjo disse a José: “Maria dará à luz um filho, e a ele darás o nome de Jesus, pois ele salvará o seu povo dos seus pecados.”
Mateus 1,21

Textos diários da Igreja da Morávia

A graça de Deus

Na passagem bíblica de hoje, Moisés relata ao povo de Israel que havia suplicado a Deus para que não destruísse o povo. Será que Moisés tinha medo de Deus, por Ele ser onipotente e capaz tanto de preservar quanto de destruir? Será que ele tentou conquistar a misericórdia de Deus porque temia Sua arbitrariedade? Não, Moisés sabia que Deus é justo. No entanto, Israel havia pecado repetidamente contra Deus e feito ídolos para adorar. Em consequência, Deus quis destruir seu povo e formar um novo povo a partir de Moisés. Mas Moisés implorou que poupasse seu povo.

No texto de estudo, lemos sobre Jesus. Diz-se dele que salvará seu povo de seus pecados. Já no profeta Isaías lemos: “Mas ele foi ferido por causa das nossas transgressões e esmagado por causa dos nossos pecados. O castigo recaiu sobre ele, para que tivéssemos paz, e pelas suas feridas fomos curados.”⁽¹⁾ Moisés intercedeu por seu povo, mas Jesus Cristo se sacrificou por todos os homens. No entanto, devemos ter em mente que somos responsáveis perante Deus por tudo o que fazemos. Acredito que Ele não nos impõe Sua graça nem a nos concede de forma indiscriminada. No entanto, a consciência pesada, os sentimentos de culpa e o senso de responsabilidade nos ajudam a compreender a graça de Deus e a implorar por ela.

Às vezes, porém, vêm até mim cristãos que temem que Deus não possa mais perdoá-los. A culpa deles seria muito pesada. Alguns acham que cometeram o pecado contra o Espírito Santo e que Cristo se crucificou novamente.⁽²⁾ Eu costumo responder: “Enquanto o seu pecado o perturbar, ainda há espaço para a graça.” Por isso, acredito: não devemos julgar a nós mesmos – isso cabe apenas a Deus. É melhor reconhecer nossas falhas, confessá-las e acolher a graça de Deus. Isso trará paz à nossa vida.

Desejo-lhe um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Isaías 53,5 [Lutero 2017] (2) Mateus 12,31-32 Hebreus 6,4-6

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Quinta-feira, 02.07.2026

Versetto biblico
Signore, non distruggere il tuo popolo e la tua eredità, che hai redento con la tua grande potenza!
Deuteronomio 9,26

Testo dottrinale
L’angelo disse a Giuseppe: «Maria darà alla luce un figlio, al quale darai il nome di Gesù, perché egli salverà il suo popolo dai suoi peccati».
Matteo 1,21

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

La grazia di Dio

Nel passo biblico di oggi, Mosè riferisce al popolo d’Israele di aver chiesto a Dio di non distruggere il popolo. Mosè aveva forse paura di Dio, poiché questi è onnipotente e può sia preservare che distruggere? Cercava forse di ingraziarsi Dio perché temeva la sua arbitrarietà? No, Mosè sapeva che Dio è giusto. Tuttavia, Israele aveva ripetutamente peccato contro Dio e si era creato degli idoli che adorava. Di conseguenza, Dio voleva distruggere il suo popolo e far nascere un nuovo popolo da Mosè. Ma Mosè lo pregò di risparmiare il suo popolo.

Nel testo di studio leggiamo di Gesù. Di lui si dice che salverà il suo popolo dai suoi peccati. Già nel profeta Isaia leggiamo: «Ma egli è stato trafitto per le nostre trasgressioni e schiacciato per i nostri peccati. Il castigo è ricaduto su di lui, affinché noi avessimo pace, e dalle sue piaghe siamo stati guariti.»⁽¹⁾ Mosè si fece carico del suo popolo, ma Gesù Cristo si sacrificò per tutti gli uomini. Tuttavia, dobbiamo tenere presente che siamo responsabili davanti a Dio per tutto ciò che facciamo. Credo che Egli non ci imponga la Sua grazia né ce la conceda a genero. I rimorsi di coscienza, i sensi di colpa e il senso di responsabilità ci aiutano tuttavia a comprendere la grazia di Dio e a implorarla.

A volte, però, vengono da me dei cristiani che temono che Dio non possa più perdonarli. La loro colpa sarebbe troppo grave. Alcuni pensano di aver commesso il peccato contro lo Spirito Santo e di aver crocifisso Cristo ancora una volta.⁽²⁾ Di solito rispondo: «Finché il tuo peccato ti turba, c’è ancora spazio per la grazia». Ecco perché ritengo che non dovremmo giudicare noi stessi: questo spetta solo a Dio. È meglio riconoscere le nostre mancanze, confessarle e accogliere la grazia di Dio. Questo porterà pace nella nostra vita.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Isaia 53,5 [Lutero 2017] (2) Matteo 12,31-32 Ebrei 6,4-6

Размышления о моравских ежедневных текстах на Четверг, 02.07.2026

Слово из Библии
Господи, не погуби народ Твой и наследие Твое, которое Ты искупил великой силой Твоей!
Второзаконие 9:26

Учебный текст
Ангел сказал Иосифу: «Мария родит сына, и ты назовешь его Иисусом, ибо Он спасет Свой народ от грехов его».
Евангелие от Матфея 1:21

Ежедневные тексты Моравской церкви

Божья благодать

В сегодняшнем отрывке из Библии Моисей сообщает народу Израиля, что он просил Бога не погубить народ. Неужели Моисей боялся Бога, потому что Он всемогущ и может как сохранить, так и погубить? Итак, пытался ли он расположить Бога к себе, потому что боялся Его произвола? Нет, Моисей знал, что Бог праведен. Однако Израиль снова и снова грешил против Бога и создавал себе идолов, которым поклонялся. В результате Бог хотел истребить Свой народ и создать из Моисея новый народ. Но Моисей умолял Его пощадить Свой народ.

В тексте для изучения мы читаем об Иисусе. О Нём сказано, что Он спасёт Свой народ от его грехов. Уже у пророка Исаии мы читаем: «Но Он был изранен за наши преступления и раздавлен за наши грехи. Наказание лежит на Нём, чтобы мы имели мир, и ранами Его мы исцелились»⁽¹⁾. Моисей заступился за свой народ, но Иисус Христос принёс Себя в жертву за всех людей. Тем не менее мы должны помнить, что мы несем ответственность перед Богом за всё, что делаем. Я верю, что Он не навязывает нам Свою благодать и не бросает её нам вслед. Однако угрызения совести, чувство вины и осознание ответственности помогают нам понять Божью благодать и просить о ней.

Иногда, однако, ко мне приходят христиане, которые боятся, что Бог уже не может им простить. Их вина, по их мнению, слишком тяжела. Некоторые считают, что они совершили грех против Святого Духа и что Христос вновь распялся за них.⁽²⁾ Тогда я обычно отвечаю: «Пока твой грех беспокоит тебя, ещё есть место для милости». Поэтому я считаю: мы не должны судить самих себя — это право принадлежит только Богу. Лучше признать свои проступки, исповедать их и принять Божью милость. Это принесёт покой в нашу жизнь.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Исаия 53:5 [Лютер 2017] (2) Матфея 12:31-32 Евреям 6:4–6

Думки про моравські щоденні тексти за Четвер, 02.07.2026

Слово з Біблії
Господи, не знищуй Свого народу та Своєї спадщини, яку Ти визволив Своєю великою силою!
Повторення Закону 9:26

Текст для роздумів
Ангел сказав Йосифу: «Марія народить сина, якому ти даси ім’я Ісус, бо він спасе свій народ від їхніх гріхів».
Матвія 1:21

Щоденні тексти Моравської церкви

Божа благодать

У сьогоднішньому уривку з Біблії Мойсей повідомляє народу Ізраїлю, що він просив Бога не знищити народ. Чи боявся Мойсей Бога, бо Той всемогутній і може як зберегти, так і знищити? Чи намагався він, отже, примирити Бога, бо боявся Його свавілля? Ні, Мойсей знав, що Бог справедливий. Однак Ізраїль раз у раз грішив проти Бога й створював собі ідолів, яких поклонявся. Тоді Бог хотів знищити Свій народ і створити з Мойсея новий народ. Але Мойсей благав Його пощадити свій народ.

У навчальному тексті ми читаємо про Ісуса. Про Нього сказано, що Він врятує Свій народ від гріхів. Уже у пророка Ісаї ми читаємо: «Але Він був поранений за наші провини й розбитий за наші гріхи. Покарання лягло на Нього, щоб ми мали мир, і Його ранами ми зцілилися»⁽¹⁾. Мойсей заступився за свій народ, але Ісус Христос пожертвував собою заради всіх людей. Проте ми маємо пам’ятати, що перед Богом ми відповідальні за все, що робимо. Я вірю, що Він не нав’язує нам Свою благодать і не кидає її нам услід. Проте докори сумління, почуття провини та усвідомлення відповідальності допомагають нам зрозуміти Божу благодать і просити про неї.

Іноді до мене приходять християни, які бояться, що Бог вже не може їм пробачити. На їхню думку, їхня провина надто тяжка. Дехто вважає, що вчинив гріх проти Святого Духа і що Христос знову розіп’явся за них.⁽²⁾ Тоді я зазвичай відповідаю: «Доки твій гріх турбує тебе, ще є місце для благодаті». Тому я вважаю: ми не повинні судити самих себе — це належить лише Богу. Краще визнати свої провини, сповідатися в них і прийняти Божу благодать. Це принесе спокій у наше життя.

Бажаю благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Ісая 53,5 [Лютер 2017] (2) Матвія 12,31-32 Послання до Євреїв 6:4–6

02.07.2026 ,الخميس خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

يا رب، لا تهلك شعبك وميراثك الذي خلصته بقوتك العظيمة!
سفر التثنية 9:26

نص تعليمي:

قال الملاك ليوسف: «ستلد مريم ابناً، فاسمه يسوع، لأنه سيخلص شعبه من خطاياهم».
متى 1:21

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

نعمة الله

في الآية الكتابية اليوم، يخبر موسى شعب إسرائيل أنه طلب من الله ألا يهلك الشعب. فهل كان موسى خائفًا من الله، لأنه قدير على كل شيء وقادر على الحياة والموت على حد سواء؟ هل كان يحاول إذن أن يرضي الله لأنه خاف من تعسفه؟ كلا، فقد كان موسى يعلم أن الله عادل. لكن شعب إسرائيل كان قد أخطأ مرارًا وتكرارًا في حق الله وصنعوا لأنفسهم آلهةً عبدوها. وعلى إثر ذلك، أراد الله أن يهلك شعبه ويخلق شعبًا جديدًا من موسى. لكن موسى توسل إليه أن يعفو عن شعبه.

نقرأ في النص التعليمي عن يسوع. ويُقال عنه إنه سيخلص شعبه من خطاياهم. ونقرأ بالفعل عند النبي إشعياء: «لكنه جُرح لأجل آثامنا، وسُحق لأجل خطايانا. العقاب وقع عليه لكي نحظى بالسلام، وبجراحه شُفينا».^[1] دافع موسى عن شعبه، لكن يسوع المسيح ضحى بنفسه من أجل جميع البشر. ومع ذلك، علينا أن ندرك أننا مسؤولون أمام الله عن كل ما نفعله. أعتقد أنه لا يفرض علينا نعمته ولا يمنحها لنا بسخاء. ومع ذلك، فإن ندم الضمير والشعور بالذنب ووعي المسؤولية تساعدنا على فهم نعمة الله والتماسها.

لكن في بعض الأحيان يأتي إليّ مسيحيون يخشون ألا يستطيع الله أن يغفر لهم بعد الآن. فذنبهم ثقيل جدًّا في نظرهم. ويرى البعض أنهم ارتكبوا خطيئة ضد الروح القدس، وأنهم صلبوا المسيح مرة أخرى.^[2] وعندها أردّ في الغالب: «ما دامت خطيئتك تقلقك، فما زال هناك مجال للرحمة». لذلك أرى أنه لا ينبغي لنا أن نحكم على أنفسنا – فهذا حق الله وحده. والأفضل أن ندرك أخطاءنا، ونعترف بها، ونتمسك بنعمة الله. فهذا سيجلب السلام إلى حياتنا.

أتمنى لكم يوماً مباركاً
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] إشعياء 53:5 [ترجمة لوثر 2017] [2] متى 12:31-32، عبرانيين 6:4-6

Gedanken zur Losung für Mittwoch, den 01.07.2026

Losungswort
Die Furcht des HERRN ist der Anfang der Erkenntnis.
Sprüche 1,7

Lehrtext
Erforscht euch selbst, ob ihr im Glauben steht; prüft euch selbst! Oder erkennt ihr an euch selbst nicht, dass Jesus Christus in euch ist?
2. Korinther 13,5

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Selbstprüfung

In den heutigen Bibelversen geht es um Selbstüberprüfung. Es geht jedoch nicht nur darum, zu erkennen, was richtig ist, sondern auch darum, es zu tun. Der Apostel Paulus schrieb einmal: „Wollen habe ich wohl, aber das Gute vollbringen kann ich nicht.“⁽¹⁾ Geht unsere Erkenntnis jedoch nur so weit, so gilt für uns das Gleiche, was Paulus in diesem Zusammenhang von sich selbst sagte: „Ich unglückseliger Mensch! Wer wird mich jemals aus dieser Gefangenschaft befreien?“⁽²⁾

Der Prophet Jesaja machte eine ähnliche Erfahrung. Ungefähr zehnmal rief er ein „Wehe“ über die Sünden und die Heuchelei seiner Mitmenschen aus. Doch dann stand er plötzlich selbst vor Gottes Thron – und rief das nächste „Wehe“ über sich selbst aus: „Weh mir, ich vergehe! Denn ich bin unreiner Lippen und wohne unter einem Volk von unreinen Lippen.“⁽³⁾ Zu dieser Erkenntnis gelangte er, als er direkt mit Gott konfrontiert wurde. In solch einer direkten Begegnung wird uns nämlich klar, mit wem wir es zu tun haben. Das wiederum erfüllt uns mit einer äußerst respektvollen Ehrfurcht – der Furcht des HERRN.

An diesem Punkt beginnt also die Erkenntnis. Doch sie endet nicht dort. Jesaja erlebte, wie ihm vergeben wurde. Ja, Gott machte ihn sogar zu seinem Boten, der an vielen Stellen das Kommen und die Erlösungstat Jesu Christi ankündigte. Auch Paulus endete nicht mit der Erkenntnis seiner Verlorenheit. Vielmehr beschrieb er, dass uns in Christus keine Verdammnis mehr droht.⁽⁴⁾

Diese erlösende Erkenntnis verändert komplett unser Leben und die Art, wie wir leben. Wir in Christus und Christus in uns – das ermöglicht uns, gottgemäß zu leben. Doch leider gerät das auch unter Christen manchmal in Vergessenheit. Sie fallen in alte Muster zurück und vergessen die Kraft, die Gott ihnen in Christus geschenkt hat. Deswegen ist es gut, sich immer wieder zu prüfen, welchen Einfluss diese Tatsache auf unser Glaubensleben hat.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Röm. 7,18 [Luther 2017] (2) Röm. 7,24 [Hoffnung für alle] (3) Jes. 6,5 [Luther 2017] (4) Röm. 8,1,2

Als Gebet heute eine Strophe aus dem Lied „In Christus ist mein ganzer Halt“:

In Christus ist mein ganzer Halt. Er ist mein Licht, mein Heil, mein Lied,
der Eckstein und der feste Grund, sicherer Halt in Sturm und Wind.
Wer liebt wie er, stillt meine Angst, bringt Frieden mir mitten im Kampf?
Mein Trost ist er in allem Leid. In seiner Liebe find ich Halt.
Text: Guido Baltes, Melodie: Keith Getty (2001), Stuart Townend (2001)

Thoughts on Moravian Daily Texts for Wednesday, 01.07.2026

Bible Verse
The fear of the LORD is the beginning of knowledge.
Proverbs 1:7

Teaching Text
Examine yourselves to see whether you are in the faith; test yourselves! Or do you not realize that Jesus Christ is in you?
2 Corinthians 13:5

Moravian Daily Texts

Self-Examination

Today’s Bible verses are about self-examination. However, it is not just a matter of recognizing what is right, but also of doing it. The Apostle Paul once wrote: “I have the desire to do what is right, but I cannot carry it out.”⁽¹⁾ However, if our understanding stops there, then what Paul said about himself in this context applies to us as well: “What a wretched man I am! Who will ever rescue me from this bondage?”⁽²⁾

The prophet Isaiah had a similar experience. About ten times he cried out “Woe” over the sins and hypocrisy of his fellow human beings. But then he suddenly found himself standing before God’s throne—and cried out the next “Woe” against himself: “Woe is me! I am ruined! For I am a man of unclean lips, and I live among a people of unclean lips.”⁽³⁾ He came to this realization when he was confronted directly by God. In such a direct encounter, it becomes clear to us exactly who we are dealing with. This, in turn, fills us with a profound sense of reverence—the fear of the LORD.

So this is where the realization begins. But it does not end there. Isaiah experienced being forgiven. Indeed, God even made him His messenger, who in many passages announced the coming and the redemptive work of Jesus Christ. Nor did Paul stop at the realization of his lostness. Rather, he described how, in Christ, we are no longer under condemnation.⁽⁴⁾

This redemptive realization completely transforms our lives and the way we live. We in Christ and Christ in us—this enables us to live in a godly manner. Unfortunately, however, even among Christians this truth is sometimes forgotten. They fall back into old patterns and forget the power that God has given them in Christ. That is why it is good to examine ourselves again and again to see what impact this truth has on our life of faith.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Romans 7:18 [Luther 2017] (2) Romans 7:24 [Hope for All] (3) Isaiah 6:5 [Luther 2017] (4) Romans 8:1–2

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Mercredi, 01.07.2026

Citation biblique
La crainte de l'Éternel est le commencement de la sagesse.
Proverbes 1,7

Texte d'étude
Examinez-vous vous-mêmes pour voir si vous êtes dans la foi ; mettez-vous à l'épreuve ! Ou bien ne reconnaissez-vous pas en vous-mêmes que Jésus-Christ est en vous ?
2 Corinthiens 13,5

Textes quotidiens de l'Eglise morave

L’examen de soi

Les versets bibliques d’aujourd’hui traitent de l’examen de soi. Il ne s’agit toutefois pas seulement de reconnaître ce qui est juste, mais aussi de le mettre en pratique. L’apôtre Paul a écrit un jour : « Je veux bien, mais je ne peux pas accomplir le bien. »⁽¹⁾ Si notre connaissance s’arrête là, ce que Paul a dit de lui-même dans ce contexte s’applique également à nous : « Malheureux que je suis ! Qui me délivrera de cette servitude ? »⁽²⁾

Le prophète Ésaïe a vécu une expérience similaire. À une dizaine de reprises, il a lancé un « Malheur ! » contre les péchés et l’hypocrisie de ses semblables. Mais soudain, il se retrouva lui-même devant le trône de Dieu – et lança le « Malheur » suivant contre lui-même : « Malheur à moi, je suis perdu ! Car j’ai les lèvres impures et j’habite au milieu d’un peuple aux lèvres impures. »⁽³⁾ C’est lorsqu’il s’est retrouvé face à face avec Dieu qu’il est parvenu à cette prise de conscience. Car c’est dans une telle rencontre directe que nous comprenons clairement à qui nous avons affaire. Cela nous remplit alors d’une crainte respectueuse – la crainte de l’Éternel.

C’est donc à ce moment-là que commence la prise de conscience. Mais elle ne s’arrête pas là. Ésaïe a fait l’expérience du pardon. Oui, Dieu a même fait de lui son messager, qui a annoncé à maintes reprises la venue et l’œuvre rédemptrice de Jésus-Christ. Paul non plus ne s’est pas arrêté à la prise de conscience de sa perdition. Au contraire, il a déclaré qu’en Christ, aucune condamnation ne nous menace plus.⁽⁴⁾

Cette prise de conscience salvatrice transforme complètement notre vie et notre manière de vivre. Nous en Christ et Christ en nous : voilà ce qui nous permet de vivre selon Dieu. Mais malheureusement, même chez les chrétiens, cela tombe parfois dans l’oubli. Ils retombent dans leurs anciens schémas et oublient la force que Dieu leur a donnée en Christ. C’est pourquoi il est bon de s’interroger régulièrement sur l’influence que ce fait exerce sur notre vie de foi.

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Romains 7,18 [Luther 2017] (2) Romains 7,24 [Hoffnung für alle] (3) Ésaïe 6,5 [Luther 2017] (4) Romains 8,1,2

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Mercoledì, 01.07.2026

Versículo bíblico
El temor del Señor es el principio de la sabiduría.
Proverbios 1,7

Texto de estudio
Examinaos a vosotros mismos para ver si estáis en la fe; poneos a prueba. ¿O es que no os dais cuenta de que Jesucristo está en vosotros?
2 Corintios 13,5

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Autoexamen

Los versículos bíblicos de hoy tratan sobre el autoexamen. Sin embargo, no se trata solo de reconocer lo que es correcto, sino también de hacerlo. El apóstol Pablo escribió una vez: «Quiero hacer el bien, pero no puedo llevarlo a cabo».⁽¹⁾ Sin embargo, si nuestro conocimiento se limita a eso, se aplica a nosotros lo mismo que Pablo dijo de sí mismo en este contexto: «¡Miserable de mí! ¿Quién me librará de este cautiverio?»⁽²⁾

El profeta Isaías tuvo una experiencia similar. Aproximadamente diez veces clamó «¡Ay!» por los pecados y la hipocresía de sus semejantes. Pero entonces, de repente, se encontró él mismo ante el trono de Dios —y pronunció el siguiente «¡Ay!» sobre sí mismo: «¡Ay de mí, que estoy perdido! Porque soy de labios impuros y habito entre un pueblo de labios impuros.»⁽³⁾ Llegó a esta conclusión cuando se enfrentó directamente a Dios. En un encuentro tan directo nos queda claro, en efecto, con quién estamos tratando. Esto, a su vez, nos llena de un temor reverencial extremadamente respetuoso: el temor del Señor.

Así pues, en este punto comienza el reconocimiento. Pero no termina ahí. Isaías experimentó cómo se le perdonaba. Sí, Dios incluso lo convirtió en su mensajero, quien en muchos pasajes anunció la venida y la obra redentora de Jesucristo. Tampoco Pablo se quedó solo en el reconocimiento de su perdición. Más bien, describió que en Cristo ya no nos amenaza la condenación.⁽⁴⁾

Este conocimiento redentor transforma por completo nuestra vida y nuestra forma de vivir. Nosotros en Cristo y Cristo en nosotros: eso nos permite vivir conforme a Dios. Pero, por desgracia, a veces incluso los cristianos lo olvidan. Vuelven a caer en viejos hábitos y olvidan el poder que Dios les ha dado en Cristo. Por eso es bueno examinarnos una y otra vez para ver qué influencia tiene este hecho en nuestra vida de fe.

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Romanos 7,18 [Lutero 2017] (2) Romanos 7,24 [Esperanza para todos] (3) Isaías 6,5 [Lutero 2017] (4) Romanos 8,1-2

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Miércoles, 01.07.2026

Versículo bíblico
O temor do Senhor é o princípio do conhecimento.
Provérbios 1,7

Texto de reflexão
Examinem-se a si mesmos para ver se estão na fé; provem a si mesmos! Ou não reconhecem em si mesmos que Jesus Cristo está em vocês?
2 Coríntios 13,5

Textos diários da Igreja da Morávia

Autoavaliação

Os versículos bíblicos de hoje tratam da autoavaliação. No entanto, não se trata apenas de reconhecer o que é certo, mas também de praticá-lo. O apóstolo Paulo escreveu certa vez: “Quero fazer o bem, mas não consigo praticá-lo.”⁽¹⁾ Se, porém, nosso conhecimento se limita a isso, aplica-se a nós o mesmo que Paulo disse sobre si mesmo nesse contexto: “Miserável homem que sou! Quem me livrará desta prisão?”⁽²⁾

O profeta Isaías teve uma experiência semelhante. Cerca de dez vezes ele clamou “Ai de mim!” diante dos pecados e da hipocrisia de seus semelhantes. Mas então, de repente, ele próprio se viu diante do trono de Deus – e clamou o próximo “Ai de mim” contra si mesmo: “Ai de mim, estou perdido! Pois sou de lábios impuros e moro entre um povo de lábios impuros.”⁽³⁾ Ele chegou a essa conclusão quando se viu diante de Deus diretamente. É que, em um encontro tão direto, fica claro com quem estamos lidando. Isso, por sua vez, nos enche de um temor extremamente respeitoso – o temor do SENHOR.

É nesse ponto, portanto, que começa o reconhecimento. Mas ele não termina aí. Isaías experimentou o perdão. Sim, Deus chegou até a torná-lo seu mensageiro, que em muitos trechos anunciou a vinda e a obra redentora de Jesus Cristo. Paulo também não parou na constatação de sua perdição. Pelo contrário, ele descreveu que, em Cristo, não há mais condenação para nós.⁽⁴⁾

Esse conhecimento redentor transforma completamente nossa vida e a maneira como vivemos. Nós em Cristo e Cristo em nós – isso nos permite viver de acordo com a vontade de Deus. No entanto, infelizmente, isso às vezes cai no esquecimento, mesmo entre os cristãos. Eles voltam aos velhos hábitos e esquecem o poder que Deus lhes concedeu em Cristo. Por isso, é bom examinar-se repetidamente para ver qual a influência que esse fato exerce sobre nossa vida de fé.

Desejo-lhe um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Romanos 7,18 [Luther 2017] (2) Romanos 7,24 [Esperança para Todos] (3) Isaías 6,5 [Luther 2017] (4) Romanos 8,1,2

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Quarta-feira, 01.07.2026

Versetto biblico
Il timore del Signore è l'inizio della sapienza.
Proverbi 1,7

Testo dottrinale
Esaminate voi stessi per vedere se siete nella fede; mettetevi alla prova! O non riconoscete in voi stessi che Gesù Cristo è in voi?
2 Corinzi 13,5

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Autovalutazione

I versetti biblici di oggi trattano dell’autoesame. Tuttavia, non si tratta solo di riconoscere ciò che è giusto, ma anche di metterlo in pratica. L’apostolo Paolo scrisse una volta: «Ho la volontà, ma non riesco a compiere il bene».⁽¹⁾ Se però la nostra comprensione si limita a questo, vale per noi ciò che Paolo disse di sé stesso in questo contesto: «O uomo sventurato! Chi mi libererà mai da questa schiavitù?»⁽²⁾

Il profeta Isaia fece un’esperienza simile. Circa dieci volte gridò un «Guai» contro i peccati e l’ipocrisia dei suoi simili. Ma poi si ritrovò improvvisamente lui stesso davanti al trono di Dio – e proclamò il successivo «Guai» su se stesso: «Guai a me, sono perduto! Poiché sono un uomo dalle labbra impure e vivo in mezzo a un popolo dalle labbra impure.»⁽³⁾ Giunse a questa consapevolezza quando si trovò faccia a faccia con Dio. In un incontro così diretto, infatti, ci rendiamo conto con chi abbiamo a che fare. Questo, a sua volta, ci riempie di un timore reverenziale estremamente rispettoso: il timore del Signore.

A questo punto, quindi, ha inizio la presa di coscienza. Ma non finisce qui. Isaia sperimentò come gli fosse stato perdonato. Anzi, Dio lo rese addirittura suo messaggero, che in molti passi annunciò la venuta e l’opera di salvezza di Gesù Cristo. Anche Paolo non si fermò alla consapevolezza della propria perdizione. Al contrario, descrisse come in Cristo non ci sia più alcuna condanna.⁽⁴⁾

Questa consapevolezza salvifica trasforma completamente la nostra vita e il modo in cui viviamo. Noi in Cristo e Cristo in noi: questo ci permette di vivere secondo Dio. Purtroppo, però, anche tra i cristiani questo aspetto a volte viene dimenticato. Si ricadono nei vecchi schemi e si dimentica la forza che Dio ha donato loro in Cristo. Per questo è bene esaminare continuamente quale influenza abbia questo fatto sulla nostra vita di fede.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Romani 7,18 [Lutero 2017] (2) Romani 7,24 [Speranza per tutti] (3) Isaia 6,5 [Lutero 2017] (4) Romani 8,1,2

Размышления о моравских ежедневных текстах на Среда, 01.07.2026

Слово из Библии
Страх Господень — начало мудрости.
Притчи 1:7

Учебный текст
Испытывайте самих себя, стоите ли вы в вере; проверяйте самих себя! Или разве вы не знаете, что Иисус Христос в вас?
2 Коринфянам 13:5

Ежедневные тексты Моравской церкви

Самопроверка

Сегодняшние библейские стихи посвящены самопроверке. Однако речь идет не только о том, чтобы понять, что правильно, но и о том, чтобы это делать. Апостол Павел однажды написал: «Хочу я, но не могу творить добро».⁽¹⁾ Если же наше познание ограничивается лишь этим, то к нам применимо то же, что Павел сказал в этом контексте о себе: «О, несчастный я человек! Кто же избавит меня от этого плена?»⁽²⁾

Пророк Исаия пережил нечто подобное. Около десяти раз он восклицал «Горе!» по поводу грехов и лицемерия своих соотечественников. Но затем он внезапно сам оказался перед престолом Божьим — и воскликнул следующее «Горе!» в отношении самого себя: «Горе мне, ибо я погиб! Ибо я человек с нечистыми устами и живу среди народа с нечистыми устами».⁽³⁾ К этому осознанию он пришёл, когда оказался лицом к лицу с Богом. Ведь именно в такой непосредственной встрече нам становится ясно, с кем мы имеем дело. А это, в свою очередь, наполняет нас глубочайшим почтением — страхом Господним.

Итак, именно в этот момент начинается познание. Но оно не заканчивается на этом. Исаия испытал, как ему было прощено. Да, Бог даже сделал его Своим посланником, который во многих местах провозглашал пришествие и искупительное дело Иисуса Христа. И Павел не остановился на осознании своей погибели. Напротив, он описал, что во Христе нам больше не грозит осуждение.⁽⁴⁾

Это спасительное познание полностью меняет нашу жизнь и то, как мы живём. Мы во Христе, а Христос в нас — это позволяет нам жить по Божьему замыслу. Но, к сожалению, об этом иногда забывают даже христиане. Они возвращаются к старым привычкам и забывают о силе, которую Бог даровал им во Христе. Поэтому хорошо время от времени проверять, какое влияние этот факт оказывает на нашу духовную жизнь.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Римлянам 7:18 [Лютер 2017] (2) Римлянам 7:24 [Надежда для всех] (3) Исаия 6:5 [Лютер 2017] (4) Римлянам 8:1,2

Думки про моравські щоденні тексти за Середа, 01.07.2026

Слово з Біблії
Страх Господній — це початок мудрості.
Приповісті 1:7

Текст для роздумів
Перевірте себе, чи стоїте ви у вірі; випробуйте себе! Хіба ви самі не бачите, що Ісус Христос у вас?
2 Коринтян 13:5

Щоденні тексти Моравської церкви

Самоперевірка

Сьогоднішні біблійні вірші присвячені самоперевірці. Однак йдеться не лише про те, щоб розпізнати, що є правильним, а й про те, щоб це робити. Апостол Павло колись написав: «Хочу я, але не можу творити добра».⁽¹⁾ Якщо ж наше розуміння обмежується лише цим, то до нас застосовується те саме, що Павло сказав у цьому контексті про себе: «Я, нещасний чоловік! Хто ж коли-небудь визволить мене з цього полону?»⁽²⁾

Пророк Ісая пережив щось подібне. Приблизно десять разів він вигукував «Горе!» через гріхи та лицемірство своїх ближніх. Та раптом він сам опинився перед Божим престолом — і вигукнув наступне «Горе!» щодо себе: «Горе мені, я загину! Бо я нечистий у устах і живу серед народу нечистих у устах.»⁽³⁾ До цього усвідомлення він дійшов, коли опинився віч-на-віч із Богом. Адже саме під час такої безпосередньої зустрічі нам стає зрозуміло, з ким ми маємо справу. Це, у свою чергу, наповнює нас надзвичайно шанобливим трепетом — страхом Господнім.

Отже, саме в цей момент починається усвідомлення. Але воно на цьому не закінчується. Ісая пережив, як йому було прощено. Так, Бог навіть зробив його Своїм посланцем, який у багатьох місцях провіщав прихід та спасительний вчинок Ісуса Христа. Павло також не зупинився на усвідомленні своєї загубленості. Натомість він описав, що в Христі нам більше не загрожує засудження.⁽⁴⁾

Це спасительне усвідомлення повністю змінює наше життя та спосіб, у який ми живемо. Ми у Христі, а Христос у нас — це дає нам змогу жити по-божому. Однак, на жаль, навіть серед християн про це інколи забувають. Вони повертаються до старих звичок і забувають про силу, яку Бог дарував їм у Христі. Тому добре час від часу перевіряти, який вплив цей факт має на наше духовне життя.

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Римлянам 7:18 [Лютер 2017] (2) Римлянам 7:24 [Надія для всіх] (3) Ісая 6:5 [Лютер 2017] (4) Римлянам 8:1,2

01.07.2026 ,الأربعاء خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

مخافة الرب هي بداية المعرفة.
أمثال 1:7

نص تعليمي:

افحصوا أنفسكم لتروا إن كنتم في الإيمان؛ اختبروا أنفسكم! ألا تدركون في أنفسكم أن يسوع المسيح فيكم؟
2 كورنثوس 13:5

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

التقييم الذاتي

تتناول آيات الكتاب المقدس اليوم موضوع مراجعة الذات. لكن الأمر لا يقتصر على إدراك ما هو الصواب فحسب، بل يشمل أيضًا القيام به. كتب الرسول بولس ذات مرة: «أريد الصلاح، لكنني لا أستطيع عمله».^[1] لكن إذا كان إدراكنا لا يتجاوز هذا الحد، فإن ما قاله بولس عن نفسه في هذا السياق ينطبق علينا أيضًا: «يا لي من إنسان بائس! من سيحررني من هذا الأسر؟»^[2]

وقد مر النبي إشعياء بتجربة مشابهة. فقد صرخ «ويل» حوالي عشر مرات على خطايا ونفاق إخوانه من البشر. لكنه وقف فجأة أمام عرش الله — فصرخ بـ«ويل» آخر على نفسه: «ويل لي، إني هالك! فأنا رجل شفاه نجسة، وأعيش بين شعب شفاه نجسة.»^[3] وقد توصل إلى هذا الإدراك عندما واجه الله مباشرة. ففي مثل هذا اللقاء المباشر، يتضح لنا بالضبط مع من نتعامل. وهذا بدوره يملأنا بخشوع شديد - خوف الرب.

إذن، عند هذه النقطة يبدأ الإدراك. لكنه لا ينتهي عند هذا الحد. فقد اختبر إشعياء كيف غُفِر له. بل إن الله جعله رسوله الذي أعلن في مواضع عديدة مجيء يسوع المسيح وعمله الخلاصي. كما أن بولس لم يكتفِ بإدراكه لضياعه. بل وصف أننا في المسيح لم نعد مهددين بالهلاك.^[4]

هذا الإدراك الخلاصي يغير حياتنا تمامًا والطريقة التي نعيش بها. نحن في المسيح والمسيح فينا — وهذا ما يمكّننا من العيش حسب مشيئة الله. لكن للأسف، يُنسى هذا الأمر أحيانًا حتى بين المسيحيين. فهم يعودون إلى أنماطهم القديمة وينسون القوة التي منحها الله لهم في المسيح. ولذلك من الجيد أن نمتحن أنفسنا مرارًا وتكرارًا لنرى تأثير هذه الحقيقة على حياتنا الإيمانية.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] رومية 7:18 [ترجمة لوثر 2017] [2] رومية 7:24 [ترجمة «الأمل للجميع»] [3] إشعياء 6:5 [ترجمة لوثر 2017] [4] رومية 8:1،2

Gedanken zur Losung für Dienstag, den 30.06.2026

Losungswort
Kehrt um, ihr abtrünnigen Kinder, spricht der HERR, denn ich bin euer Herr! Und ich will euch holen und will euch bringen nach Zion.
Jeremia 3,14

Lehrtext
Folgt nun dem Beispiel Gottes als geliebte Kinder, und führt euer Leben in der Liebe, wie auch Christus uns geliebt und sich für uns hingegeben hat als Gabe und Opfer für Gott.
Epheser 5,1-2

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Das Beispiel Gottes

In den heutigen Bibelversen sehen wir, dass Gott um seine Kinder ringt. Selbst wenn sie sich von ihm abgekehrt haben, versucht er, sie zurückzugewinnen, wie wir dem Losungswort entnehmen können. Wie weit er dabei geht, sehen wir ganz besonders im Lehrtext, wenn es heißt, dass Christus uns geliebt und sich als Opfer für uns hingegeben hat.

Diese Bereitschaft Gottes, zu vergeben und alles dafür zu tun, damit die Dinge wieder in Ordnung kommen, ist einzigartig. Wie oft scheitern wir bereits daran, zu vergeben, wenn jemand uns Unrecht tut. Und wer versucht schon, den Schaden, den ein anderer verursacht hat, in voller Höhe zu übernehmen, sodass dieser ohne Schuld dasteht? Nun, Gott tat es, als er seinen Sohn gab. Er tat es aus Liebe zu seinen Kindern, denn er will nicht, dass sie verloren gehen.

Im Lehrtext fordert der Apostel Paulus dazu auf, „dem Beispiel Gottes als geliebte Kinder“ zu folgen und unser „Leben in der Liebe“ zu führen. Doch wie sieht so etwas konkret aus? Sicherlich kennen viele diese Verse aus 1. Korinther 13: „Liebe ist geduldig und freundlich. Sie ist nicht verbissen, sie prahlt nicht und schaut nicht auf andere herab. Liebe verletzt nicht den Anstand und sucht nicht den eigenen Vorteil, sie lässt sich nicht reizen und ist nicht nachtragend. Sie freut sich nicht am Unrecht, sondern freut sich, wenn die Wahrheit siegt. Liebe ist immer bereit zu verzeihen, stets vertraut sie, sie verliert nie die Hoffnung und hält durch bis zum Ende.“⁽¹⁾

Da ist, so finde ich, schon sehr viel Konkretes drin. Es geht aber nicht nur um äußere Verhaltensweisen, sondern um eine Ausrichtung auf Christus. Wenn sein Geist in uns Raum gewinnt, hilft er uns, mehr und mehr in das Beispiel Gottes hineinzuwachsen. Es mag manchmal etwas dauern – doch die Richtung stimmt.

Einen gesegneten Tag wünscht
Angela Mumssen

(1) 1.Kor. 13,4-7 [Hoffnung für alle]

Gebet:
Danke, Vater im Himmel, dass du uns in Christus als deine geliebten Kinder annimmst. Danke, dass wir nun unser Leben mit dir führen dürfen. So leite uns darin, jeden Tag neu aus deiner Liebe zu schöpfen und sie an andere weiterzugeben. Du weißt, wo wir da noch nicht in dem sind, was du für uns möchtest. Hilf uns, weiter in dein Bild hineinzuwachsen. Sei du das Zentrum. In Jesu Namen, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Tuesday, 30.06.2026

Bible Verse
“Return, you wayward children,” says the LORD, “for I am your Lord! I will take you and bring you to Zion.”
Jeremiah 3:14

Scripture
Now, as beloved children, follow God’s example and live your lives in love, just as Christ loved us and gave himself up for us as a gift and sacrifice to God.
Ephesians 5:1–2

Moravian Daily Texts

God’s Example

In today’s Bible verses, we see that God yearns for His children. Even when they have turned away from Him, He tries to win them back, as we can see from the Bible passage. We see just how far He goes in this, especially in the lesson text, where it says that Christ loved us and gave Himself up as a sacrifice for us.

God’s willingness to forgive and to do everything necessary to set things right is unique. How often do we fail to forgive when someone wrongs us? And who even tries to take full responsibility for the harm another has caused, so that the other person is left without blame? Well, God did just that when He gave His Son. He did it out of love for His children, for He does not want them to be lost.

In the passage, the Apostle Paul urges us to“ followGod’s example as beloved children” and to live our “lives in love.” But what does that look like in practice? Surely many are familiar with these verses from 1 Corinthians 13: “Love is patient and kind. It is not envious, it does not boast, and it is not arrogant. Love does not act unbecomingly or seek its own advantage; it is not easily provoked and does not hold a grudge. It does not rejoice in wrongdoing but rejoices when the truth prevails. Love is always ready to forgive, always trusts, never loses hope, and endures to the end.”⁽¹⁾

I find that this passage contains a great deal of concrete guidance. However, it’s not just about outward behavior, but about being oriented toward Christ. As His Spirit takes root within us, He helps us to grow more and more into the example set by God. It may take some time at times—but we’re heading in the right direction.

Wishing you a blessed day,
Angela Mumssen

(1) 1 Corinthians 13:4–7 [Hope for All]

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Mardi, 30.06.2026

Parole biblique
« Revenez, enfants rebelles, dit l'Éternel, car je suis votre Seigneur ! Je viendrai vous chercher et je vous ramènerai à Sion. »
Jérémie 3,14

Texte d’enseignement
Suivez donc l’exemple de Dieu, en tant qu’enfants bien-aimés, et marchez dans l’amour, à l’image du Christ qui nous a aimés et s’est livré lui-même pour nous en offrande et en sacrifice à Dieu.
Éphésiens 5,1-2

Textes quotidiens de l'Eglise morave

L’exemple de Dieu

Dans les versets bibliques d’aujourd’hui, nous voyons que Dieu se bat pour ses enfants. Même lorsqu’ils se sont détournés de lui, il tente de les regagner, comme nous pouvons le lire dans ce passage biblique. Nous voyons à quel point il va loin dans cette démarche, en particulier dans le texte d’enseignement, lorsqu’il est dit que le Christ nous a aimés et s’est livré en sacrifice pour nous.

Cette disposition de Dieu à pardonner et à tout mettre en œuvre pour que les choses rentrent dans l’ordre est unique. Combien de fois échouons-nous déjà à pardonner lorsque quelqu’un nous fait du tort ? Et qui essaie de prendre entièrement en charge le préjudice causé par autrui, de sorte que celui-ci soit déchargé de toute culpabilité ? Eh bien, Dieu l’a fait en donnant son Fils. Il l’a fait par amour pour ses enfants, car il ne veut pas qu’ils se perdent.

Dans le texte d’étude, l’apôtre Paul nous exhorte à suivre «l’exemple de Dieu en tant qu’enfants bien-aimés » et à mener notre « vie dans l’amour ». Mais à quoi cela ressemble-t-il concrètement ? Beaucoup connaissent certainement ces versets tirés de 1 Corinthiens 13 : « L’amour est patient et bienveillant. Il n’est pas irritable, il ne se vante pas et ne méprise pas les autres. L’amour ne manque pas de bienséance et ne cherche pas son propre intérêt ; il ne s’irrite pas et ne garde pas rancune. Il ne se réjouit pas de l’injustice, mais se réjouit lorsque la vérité triomphe. L’amour est toujours prêt à pardonner, il fait toujours confiance, il ne perd jamais espoir et persévère jusqu’à la fin. »⁽¹⁾

Je trouve qu’il y a là déjà beaucoup de choses concrètes. Mais il ne s’agit pas seulement de comportements extérieurs, mais d’une orientation vers le Christ. Lorsque son Esprit prend de la place en nous, il nous aide à grandir de plus en plus à l’image de Dieu. Cela peut parfois prendre un certain temps – mais nous sommes sur la bonne voie.

Je vous souhaite une journée bénie,
Angela Mumssen

(1) 1 Corinthiens 13,4-7 [Espérance pour tous]

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Martedì, 30.06.2026

Versículo bíblico
«Volved, hijos rebeldes —dice el Señor—, pues yo soy vuestro Señor. Y os recogeré y os llevaré a Sión».
Jeremías 3,14

Texto de enseñanza
Seguid, pues, el ejemplo de Dios como hijos amados, y vivid en el amor, así como Cristo nos amó y se entregó por nosotros como ofrenda y sacrificio a Dios.
Efesios 5,1-2

Textos cotidianos de la Iglesia morava

El ejemplo de Dios

En los versículos bíblicos de hoy vemos que Dios lucha por sus hijos. Incluso cuando se han alejado de Él, intenta recuperarlos, tal y como podemos deducir del texto bíblico. Hasta dónde llega en ello lo vemos especialmente en el texto de la lectura, cuando dice que Cristo nos amó y se entregó como sacrificio por nosotros.

Esta disposición de Dios a perdonar y a hacer todo lo posible para que las cosas vuelvan a la normalidad es única. Cuántas veces fracasamos nosotros a la hora de perdonar cuando alguien nos hace daño. ¿Y quién intenta asumir íntegramente el daño que otro ha causado, de modo que este quede libre de culpa? Pues bien, Dios lo hizo al entregar a su Hijo. Lo hizo por amor a sus hijos, pues no quiere que se pierdan.

En el texto de estudio, el apóstol Pablo nos exhorta a seguir«el ejemplo de Dios como hijos amados» y a llevar una «vida en el amor». Pero, ¿cómo se traduce esto en la práctica? Seguramente muchos conocen estos versículos de 1 Corintios 13: «El amor es paciente y bondadoso. No es rencoroso, no se jacta ni menosprecia a los demás. El amor no falta al decoro ni busca su propio beneficio; no se irrita ni guarda rencor. No se alegra de la injusticia, sino que se regocija cuando triunfa la verdad. El amor siempre está dispuesto a perdonar, siempre confía, nunca pierde la esperanza y persevera hasta el final.»⁽¹⁾

En mi opinión, esto ya contiene muchos aspectos concretos. Pero no se trata solo de comportamientos externos, sino de una orientación hacia Cristo. Cuando su Espíritu gana terreno en nosotros, nos ayuda a crecer cada vez más a la imagen de Dios. A veces puede llevar algo de tiempo, pero la dirección es la correcta.

Os deseo un día bendecido
Angela Mumssen

(1) 1 Corintios 13,4-7 [Esperanza para todos]

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Martes, 30.06.2026

Versículo bíblico
“Voltem, filhos rebeldes”, diz o Senhor, “pois eu sou o Senhor de vocês! E eu os trarei de volta e os levarei para Sião.”
Jeremias 3,14

Texto de ensinamento
Siga, pois, o exemplo de Deus, como filhos amados, e viva em amor, assim como Cristo nos amou e se entregou por nós como oferta e sacrifício a Deus.
Efésios 5,1-2

Textos diários da Igreja da Morávia

O exemplo de Deus

Nos versículos bíblicos de hoje, vemos que Deus luta por seus filhos. Mesmo quando eles se afastam dele, ele tenta reconquistá-los, como podemos perceber na passagem bíblica. Até onde Ele vai nesse sentido, vemos especialmente no texto de ensino, quando diz que Cristo nos amou e se entregou como sacrifício por nós.

Essa disposição de Deus de perdoar e fazer tudo o que for necessário para que as coisas voltem ao normal é única. Quantas vezes já falhamos em perdoar quando alguém nos faz mal? E quem é que tenta assumir integralmente o dano causado por outra pessoa, de modo que ela fique isenta de culpa? Pois bem, Deus fez isso ao entregar seu Filho. Ele fez isso por amor aos seus filhos, pois não quer que eles se percam.

No texto de estudo, o apóstolo Paulo nos exorta a seguir“o exemplo de Deus, como filhos amados” e a vivermos nossa “vida no amor”. Mas como isso se traduz na prática? Certamente muitos conhecem esses versículos de 1 Coríntios 13: “O amor é paciente e bondoso. Não é rancoroso, não se vangloria e não se ensoberbece. O amor não fere a decência e não busca o próprio benefício; não se irrita e não guarda rancor. Não se alegra com a injustiça, mas se alegra quando a verdade triunfa. O amor está sempre pronto a perdoar, confia sempre, nunca perde a esperança e persevera até o fim.”⁽¹⁾

Acho que há aí muitos aspectos concretos. Mas não se trata apenas de comportamentos externos, e sim de uma orientação para Cristo. Quando o Espírito de Cristo ganha espaço em nós, Ele nos ajuda a nos aproximar cada vez mais do exemplo de Deus. Às vezes, isso pode demorar um pouco – mas a direção está certa.

Desejo-lhe um dia abençoado
Angela Mumssen

(1) 1 Coríntios 13,4-7 [Esperança para Todos]

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Terça-feira, 30.06.2026

Versetto biblico
«Convertitevi, figli ribelli», dice il Signore, «perché io sono il vostro Signore! Vi raccoglierò e vi condurrò a Sion».
Geremia 3,14

Testo dottrinale
Seguite dunque l’esempio di Dio come figli amati e vivete nella carità, come anche Cristo ci ha amati e si è offerto per noi come dono e sacrificio a Dio.
Efesini 5,1-2

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

L'esempio di Dio

Nei versetti biblici di oggi vediamo che Dio lotta per i suoi figli. Anche quando essi si sono allontanati da Lui, Egli cerca di riconquistarli, come possiamo dedurre dal passo biblico. Fino a che punto si spinga in questo, lo vediamo in modo particolare nel testo di riferimento, quando si dice che Cristo ci ha amati e si è offerto in sacrificio per noi.

Questa disponibilità di Dio a perdonare e a fare di tutto affinché le cose tornino a posto è unica. Quante volte noi falliamo nel perdonare quando qualcuno ci fa un torto? E chi cerca mai di farsi carico per intero del danno causato da un altro, in modo che questi ne esca senza colpa? Ebbene, Dio lo ha fatto quando ha dato suo Figlio. Lo ha fatto per amore dei suoi figli, perché non vuole che si perdano.

Nel testo di studio, l’apostolo Paolo ci esorta a seguire«l’esempio di Dio come figli amati» e a condurre la nostra «vita nell’amore». Ma come si traduce tutto questo in concreto? Sicuramente molti conoscono questi versetti della Prima Lettera ai Corinzi 13: «L’amore è paziente e gentile. Non è ostinato, non si vanta e non si gonfia d’orgoglio. L’amore non manca di rispetto e non cerca il proprio vantaggio, non si lascia provocare e non serba rancore. Non gioisce dell’ingiustizia, ma gioisce quando trionfa la verità. L’amore è sempre pronto a perdonare, confida sempre, non perde mai la speranza e persevera fino alla fine.»⁽¹⁾

Credo che in queste parole ci siano già molti spunti concreti. Ma non si tratta solo di comportamenti esteriori, bensì di un orientamento verso Cristo. Quando il suo Spirito trova spazio in noi, ci aiuta a crescere sempre di più secondo l’esempio di Dio. A volte può volerci un po’ di tempo, ma la direzione è quella giusta.

Vi auguro una giornata benedetta
Angela Mumssen

(1) 1 Corinzi 13,4-7 [Speranza per tutti]

Размышления о моравских ежедневных текстах на Вторник, 30.06.2026

Слово из Библии
«Обратитесь, дети отступники, — говорит Господь, — ибо Я — ваш Господь! И Я заберу вас и приведу вас в Сион».
Иеремия 3:14

Учебный текст
Следуйте же примеру Бога как возлюбленные дети и ведите свою жизнь в любви, как и Христос возлюбил нас и предал Себя за нас в дар и жертву Богу.
Ефесянам 5:1-2

Ежедневные тексты Моравской церкви

Пример Бога

В сегодняшних библейских стихах мы видим, что Бог борется за Своих детей. Даже если они отвернулись от Него, Он пытается вернуть их, как мы можем понять из библейского отрывка. Насколько далеко Он заходит в этом, мы видим особенно ясно в тексте, где говорится, что Христос возлюбил нас и предал Себя в жертву за нас.

Эта готовность Бога прощать и делать всё, чтобы всё снова стало на свои места, уникальна. Как часто мы не можем простить, когда кто-то поступает с нами несправедливо. А кто из нас пытается полностью взять на себя ущерб, нанесённый другим, чтобы тот остался без вины? Бог же сделал это, отдав Своего Сына. Он сделал это из любви к Своим детям, ибо не хочет, чтобы они погибли.

В тексте для изучения апостол Павел призывает нас следовать«примеру Бога как возлюбленные дети» и вести «жизнь в любви». Но как это выглядит на практике? Наверняка многие знают эти стихи из 1-го Послания к Коринфянам, 13: «Любовь долготерпелива и добра. Она не злопамятна, не хвастается и не презирает других. Любовь не нарушает приличия и не ищет своей выгоды, она не поддается раздражению и не держит зла. Она не радуется неправде, но радуется, когда торжествует истина. Любовь всегда готова прощать, всегда доверяет, никогда не теряет надежды и выдерживает до конца»⁽¹⁾

На мой взгляд, в этих словах содержится уже очень много конкретного. Однако речь идет не только о внешнем поведении, но и об ориентации на Христа. Когда Его Дух обретает место в нас, Он помогает нам всё больше и больше уподобляться Богу. Иногда это может занять некоторое время — но направление верное.

Желаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) 1 Коринфянам 13:4–7 [Надежда для всех]

Думки про моравські щоденні тексти за Вівторок, 30.06.2026

Слово з Біблії
Поверніться, діти відступні, — говорить Господь, — бо Я ваш Господь! І Я заберу вас та приведу вас до Сіону.
Єремія 3:14

Текст для роздумів
Тож, як улюблені діти, наслідуйте приклад Бога і ведіть своє життя в любові, як і Христос полюбив нас і віддав Себе за нас як дар і жертву Богові.
Ефесян 5:1-2

Щоденні тексти Моравської церкви

Приклад Бога

У сьогоднішніх біблійних віршах ми бачимо, що Бог бореться за своїх дітей. Навіть якщо вони відвернулися від Нього, Він намагається повернути їх, як ми можемо побачити з біблійного слова. Наскільки далеко Він у цьому заходить, ми бачимо особливо в навчальному тексті, де сказано, що Христос полюбив нас і віддав Себе за нас як жертву.

Ця готовність Бога прощати й робити все, щоб навести лад, є унікальною. Як часто ми не можемо пробачити, коли хтось чинить нам кривду. І хто ж намагається повністю взяти на себе шкоду, заподіяну іншим, щоб той залишився без провини? Отож, Бог зробив це, коли віддав Свого Сина. Він зробив це з любові до Своїх дітей, бо не хоче, щоб вони загинули.

У навчальному тексті апостол Павло закликає нас «наслідуватиприклад Бога як улюблені діти» і вести «життя в любові». Але як це виглядає на практиці? Напевно, багато хто знає ці вірші з 1-го Послання до Коринтян, 13: «Любов терпляча й лагідна. Вона не заздрить, не хвалиться й не зневажає інших. Любов не порушує пристойності й не шукає власної вигоди, вона не дратується й не згадує зла. Вона не радіє з несправедливості, а радіє, коли перемагає істина. Любов завжди готова пробачити, завжди довіряє, ніколи не втрачає надії й витримує до кінця»⁽¹⁾

На мою думку, тут міститься чимало конкретного. Однак йдеться не лише про зовнішні прояви поведінки, а й про орієнтацію на Христа. Коли Його Дух завойовує місце в нас, Він допомагає нам дедалі більше уподібнюватися до Божого прикладу. Іноді це може зайняти деякий час — але напрямок правильний.

Бажаю благословенного дня
Angela Mumssen

(1) 1 Коринтян 13,4–7 [Надія для всіх]

30.06.2026 ,الثلاثاء خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

«ارجعوا أيها الأبناء المنحرفون،» يقول الرب، «فأنا ربكم! وسأستجمعكم وأعيدكم إلى صهيون.»
إرميا 3:14

نص تعليمي:

فاتبعوا الآن مثال الله كأبناء محبوبين، وعيشوا حياتكم في المحبة، كما أحبنا المسيح وأسلم نفسه من أجلنا كهدية وذبيحة لله.
رسالة أفسس 5:1-2

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

مثال الله

في آيات الكتاب المقدس اليوم، نرى أن الله يكافح من أجل أبنائه. حتى لو ابتعدوا عنه، فإنه يحاول استعادتهم، كما نستنتج من الآية. ونرى مدى ما يذهب إليه في ذلك بشكل خاص في النص التعليمي، حيث يقال إن المسيح أحبنا وقدم نفسه ذبيحة من أجلنا.

إن استعداد الله هذا للمغفرة والقيام بكل ما يلزم حتى تعود الأمور إلى نصابها هو أمر فريد من نوعه. كم مرة نفشل نحن في التسامح عندما يظلمنا أحد. ومن منا يحاول أن يتحمل كامل الضرر الذي تسبب فيه الآخر، بحيث يخرج هذا الآخر بريئًا من الذنب؟ حسنًا، لقد فعل الله ذلك عندما بذل ابنه. لقد فعل ذلك حبًا في أبنائه، لأنه لا يريد أن يضلوا.

في النص التعليمي، يدعو الرسول بولس إلى اتباع «مثال الله كأبناء محبوبين» وعيش «حياتنا في المحبة». لكن كيف يبدو ذلك عمليًّا؟ لا شك أن الكثيرين يعرفون هذه الآيات من رسالة كورنثوس الأولى 13: «المحبة صبورة ولطيفة. لا تتصرف بعناد، ولا تتفاخر، ولا تنظر إلى الآخرين بازدراء. المحبة لا تنتهك الآداب ولا تسعى وراء مصلحتها الخاصة، ولا تنفعل ولا تحمل ضغينة. لا تفرح بالظلم، بل تفرح عندما تنتصر الحقيقة. المحبة مستعدة دائمًا للغفران، وتثق دائمًا، ولا تفقد الأمل أبدًا، وتصمد حتى النهاية."^[1]

أرى أن هناك الكثير من الأمور الملموسة في هذا النص. لكن الأمر لا يقتصر على السلوكيات الخارجية فحسب، بل يتعلق بالتوجه نحو المسيح. فعندما يكتسب روحه مكانة فينا، يساعدنا على النمو أكثر فأكثر في اتباع مثال الله. قد يستغرق الأمر بعض الوقت أحيانًا — لكن الاتجاه صحيح.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Angela Mumssen

[1] 1 كورنثوس 13:4-7 [الأمل للجميع]

Gedanken zur Losung für Montag, den 29.06.2026

Losungswort
Hasst das Böse und liebt das Gute, richtet das Recht auf im Tor, vielleicht wird der HERR, der Gott Zebaoth, gnädig sein.
Amos 5,15

Lehrtext
Zieht nicht mit den Ungläubigen an einem Strang. Wie passen Gerechtigkeit und Gesetzlosigkeit zusammen? Oder was hat das Licht mit der Finsternis zu tun?
2. Korinther 6,14

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Licht und Finsternis

Was bedeuten die heutigen Bibelverse? Das Losungswort betraf die Rechtsprechung im Volk Israel. Hier ging es nicht nur darum, wie sich jemand persönlich verhielt, sondern ob die Einflussreichen im Land wirklich Recht sprachen, nicht korrupt waren und die Armut anderer nicht ausnutzten. So kritisierte der Prophet Amos beispielsweise: „Sie hassen Richter, die ehrlich sind und sie verachten Menschen, die die Wahrheit sagen.“⁽¹⁾

Was aber bedeutet das für uns heute? Sollen wir Missstände in unserem Land offen anklagen, wie Amos es tat? Sollen wir versuchen, jede Gesetzgebung, die nicht dem mosaischen Gesetz entspricht, zu vereiteln? Nach meiner Wahrnehmung spaltet sich in dieser Frage die Christenheit. Sind wir von Gott beauftragt, die Moral unseres Volkes zu verbessern – frei nach dem Motto: „Make this world a better place“? Da würde sich gleich eine Frage anschließen: Welche Gesetzgebung wäre dann der Maßstab? Die Zehn Gebote? Oder alle Gebote des Alten Testaments? Oder vielleicht die Bergpredigt, nach der wir sogar unsere Feinde lieben sollen?

Auch der Lehrtext wirft einige Fragen auf. Wir sollen mit Ungläubigen – also mit Nicht-Christen – keine gemeinsame Sache machen. Dabei werden Christen mit Gerechtigkeit und Licht verglichen, Ungläubige aber mit Gesetzlosen und mit Finsternis. Wie ich es sehe, geht es Paulus um unsere innere Ausrichtung, jedoch nicht um eine generelle Verurteilung aller Menschen, die nicht an Jesus Christus glauben. Sind es nicht die Gnade Gottes und seine Kraft, die es uns ermöglichen, christusgemäß zu leben? Diese Kraft wird nicht in unseren Worten und auch nicht in unseren Forderungen sichtbar, sondern nur durch unser Leben. Deshalb bitten wir an Christi statt: „Lasst euch versöhnen mit Gott!“⁽²⁾ Denn ohne Jesus ist auch der moralischste Mensch verloren.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Amos. 5,10 [Neues Leben Übersetzung] (2) 2.Kor. 5,20c [Luther 2017]

Gebet:
Herr Jesus Christus, du sagst, dass wir das Licht der Welt sind, damit die Menschen unsere guten Taten sehen und unseren Vater im Himmel preisen. Ich bitte dich: Hilf uns dabei. Du sagst auch, dass wir nicht richten sollen, um nicht selbst gerichtet zu werden. Ich bitte dich: Hilf uns dabei. Weiterhin sagst du, dass wir barmherzig sein sollen, wie auch unser Vater im Himmel barmherzig ist. Ich bitte dich: Hilf uns auch darin. Lass sichtbar werden, dass wir zu dir gehören. Das bitte ich in deinem Namen, Jesus. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Monday, 29.06.2026

Bible Verse
Hate evil and love good; establish justice at the city gate—perhaps the LORD, the God of hosts, will be gracious.
Amos 5:15

Teaching Text
Do not be yoked together with unbelievers. For what partnership has righteousness with lawlessness? Or what fellowship has light with darkness?
2 Corinthians 6:14

Moravian Daily Texts

Light and Darkness

What do today’s Bible verses mean? The Bible passage concerned the administration of justice among the people of Israel. It was not just about how individuals behaved personally, but whether the influential people in the land truly administered justice, were not corrupt, and did not exploit the poverty of others. For example, the prophet Amos criticized:“They hate judges who are honest, and they despise people who speak the truth.”⁽¹⁾

But what does this mean for us today? Should we openly denounce injustices in our country, as Amos did? Should we try to thwart any legislation that does not conform to the Mosaic Law? As I see it, Christianity is divided on this issue. Are we commissioned by God to improve the morality of our people—in the spirit of “Make this world a better place”? This immediately raises another question: What legislation would then serve as the standard? The Ten Commandments? Or all the commandments of the Old Testament? Or perhaps the Sermon on the Mount, according to which we are even to love our enemies?

The passage we’re studying also raises some questions. We are not to have anything in common with unbelievers—that is, with non-Christians. Here, Christians are compared to righteousness and light, while unbelievers are compared to lawlessness and darkness. As I see it, Paul is concerned with our inner orientation, but not with a general condemnation of all people who do not believe in Jesus Christ. Is it not God’s grace and His power that enable us to live in a Christ-like manner? This power is not evident in our words or in our demands, but only through our lives. That is why we plead on Christ’s behalf: “Be reconciled to God!”⁽²⁾ For without Jesus, even the most moral person is lost.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Amos 5:10 [New Life Translation] (2) 2 Corinthians 5:20c [Luther 2017]

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Lundi, 29.06.2026

Verset biblique
Haïssez le mal et aimez le bien, rendez justice à la porte ; peut-être l'Éternel, le Dieu des armées, fera-t-il grâce.
Amos 5,15

Texte d'étude
Ne vous mettez pas en commun avec les incroyants. Comment la justice s’accorde-t-elle avec l’injustice ? Ou qu’y a-t-il de commun entre la lumière et les ténèbres ?
2 Corinthiens 6,14

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Lumière et ténèbres

Que signifient les versets bibliques d’aujourd’hui ? Ce passage biblique concernait l’administration de la justice au sein du peuple d’Israël. Il ne s’agissait pas seulement du comportement individuel de chacun, mais aussi de savoir si les personnes influentes du pays rendaient véritablement justice, s’ils n’étaient pas corrompus et s’ils n’exploitaient pas la pauvreté d’autrui. Ainsi, le prophète Amos critiquait par exemple : «Ils haïssent les juges intègres et méprisent ceux qui disent la vérité. »⁽¹⁾

Mais qu’est-ce que cela signifie pour nous aujourd’hui ? Devons-nous dénoncer ouvertement les abus dans notre pays, comme l’a fait Amos ? Devons-nous tenter de faire échouer toute législation qui ne correspond pas à la loi mosaïque ? D’après ce que je constate, cette question divise le monde chrétien. Sommes-nous chargés par Dieu d’améliorer la morale de notre peuple – selon la devise : « Make this world a better place » ? Une autre question s’imposerait alors aussitôt : quelle législation servirait alors de référence ? Les Dix Commandements ? Ou tous les commandements de l’Ancien Testament ? Ou peut-être le Sermon sur la montagne, selon lequel nous devons même aimer nos ennemis ?

Le texte d’étude soulève lui aussi quelques questions. Nous ne devons pas faire cause commune avec les incroyants – c’est-à-dire avec les non-chrétiens. Les chrétiens y sont comparés à la justice et à la lumière, tandis que les incroyants sont assimilés aux hors-la-loi et aux ténèbres. À mon sens, Paul s’intéresse à notre orientation intérieure, mais ne vise pas à condamner de manière générale tous ceux qui ne croient pas en Jésus-Christ. N’est-ce pas la grâce de Dieu et sa puissance qui nous permettent de vivre à la manière du Christ ? Cette puissance ne se manifeste ni dans nos paroles, ni dans nos exigences, mais uniquement à travers notre vie. C’est pourquoi nous implorons au nom du Christ : « Laissez-vous réconcilier avec Dieu ! »⁽²⁾ Car sans Jésus, même l’homme le plus vertueux est perdu.

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Amos 5,10 [Traduction « Nouvelle Vie »] (2) 2 Corinthiens 5,20c [Luther 2017]

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Lunedì, 29.06.2026

Versículo bíblico
Odiad el mal y amad el bien; haced justicia en la puerta; quizá el Señor, Dios de los ejércitos, se apiade de vosotros.
Amós 5,15

Texto de reflexión
No os unáis a los incrédulos. ¿Qué tiene que ver la justicia con la iniquidad? ¿O qué tiene que ver la luz con las tinieblas?
2 Corintios 6,14

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Luz y oscuridad

¿Qué significan los versículos bíblicos de hoy? El pasaje bíblico se refería a la administración de justicia entre el pueblo de Israel. No se trataba solo de cómo se comportaba cada uno a título personal, sino de si los poderosos del país impartían justicia de verdad, no eran corruptos y no se aprovechaban de la pobreza ajena. Así, por ejemplo, el profeta Amós criticaba:«Odian a los jueces justos y desprecian a quienes dicen la verdad»⁽¹⁾.

Pero, ¿qué significa esto para nosotros hoy en día? ¿Debemos denunciar abiertamente los abusos en nuestro país, como hizo Amós? ¿Debemos intentar frustrar toda legislación que no se ajuste a la ley mosaica? Según mi percepción, la cristiandad está dividida en torno a esta cuestión. ¿Tenemos el encargo de Dios de mejorar la moral de nuestro pueblo, siguiendo libremente el lema: «Hagamos de este mundo un lugar mejor»? A esto se le añadiría inmediatamente otra pregunta: ¿qué legislación serviría entonces de referencia? ¿Los Diez Mandamientos? ¿O todos los mandamientos del Antiguo Testamento? ¿O tal vez el Sermón de la Montaña, según el cual debemos amar incluso a nuestros enemigos?

El texto de estudio también plantea algunas preguntas. No debemos hacer causa común con los incrédulos, es decir, con los no cristianos. En este contexto, se compara a los cristianos con la justicia y la luz, mientras que a los incrédulos se les compara con los sin ley y con las tinieblas. Tal y como yo lo veo, Pablo se refiere a nuestra orientación interior, pero no a una condena generalizada de todas las personas que no creen en Jesucristo. ¿No son acaso la gracia de Dios y su poder los que nos permiten vivir según el ejemplo de Cristo? Este poder no se manifiesta en nuestras palabras ni en nuestras exigencias, sino únicamente a través de nuestra vida. Por eso suplicamos en nombre de Cristo: «¡Dejad que os reconciliéis con Dios!»⁽²⁾ Porque sin Jesús, incluso la persona más moral está perdida.

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Amós 5,10 [Traducción «Nueva Vida»] (2) 2 Corintios 5,20c [Lutero 2017]

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Lunes, 29.06.2026

Versículo bíblico
Odeiem o mal e amem o bem; pratiquem a justiça nos portões da cidade; talvez o SENHOR, o Deus dos Exércitos, tenha misericórdia.
Amós 5,15

Texto de reflexão
Não vos unais aos incrédulos. Como se concilia a justiça com a iniquidade? Ou o que tem a luz a ver com as trevas?
2 Coríntios 6,14

Textos diários da Igreja da Morávia

Luz e trevas

O que significam os versículos bíblicos de hoje? A passagem bíblica referia-se à administração da justiça entre o povo de Israel. Não se tratava apenas de como alguém se comportava pessoalmente, mas se os poderosos do país realmente faziam justiça, não eram corruptos e não se aproveitavam da pobreza alheia. Assim, o profeta Amós, por exemplo, criticava:“Eles odeiam os juízes justos e desprezam as pessoas que dizem a verdade.”⁽¹⁾

Mas o que isso significa para nós hoje? Devemos denunciar abertamente as injustiças em nosso país, como Amós fez? Devemos tentar impedir qualquer legislação que não esteja de acordo com a Lei de Moisés? Na minha percepção, o cristianismo está dividido nessa questão. Seremos encarregados por Deus de melhorar a moral do nosso povo – seguindo livremente o lema: “Make this world a better place”? Isso levaria imediatamente a outra pergunta: qual legislação seria, então, o parâmetro? Os Dez Mandamentos? Ou todos os mandamentos do Antigo Testamento? Ou talvez o Sermão da Montanha, segundo o qual devemos amar até mesmo nossos inimigos?

O texto de estudo também levanta algumas questões. Não devemos fazer aliança com os incrédulos – ou seja, com os não-cristãos. Nesse contexto, os cristãos são comparados à justiça e à luz, enquanto os incrédulos são comparados aos transgressores da lei e às trevas. A meu ver, Paulo se refere à nossa orientação interior, mas não a uma condenação geral de todas as pessoas que não acreditam em Jesus Cristo. Não são a graça de Deus e o seu poder que nos permitem viver de acordo com Cristo? Esse poder não se manifesta em nossas palavras nem em nossas exigências, mas apenas por meio de nossa vida. Por isso, em nome de Cristo, pedimos: “Deixem-se reconciliar com Deus!”⁽²⁾ Pois, sem Jesus, até mesmo a pessoa mais moral está perdida.

Desejo-lhes um dia abençoado,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Amós 5,10 [Tradução Nova Vida] (2) 2 Coríntios 5,20c [Lutero 2017]

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Segunda-feira, 29.06.2026

Versetto biblico
Odia il male e ama il bene, pratica la giustizia alle porte della città; forse il Signore, Dio degli eserciti, avrà pietà.
Amos 5,15

Testo didattico
Non andate d’accordo con gli infedeli. Che cosa c’è di comune tra la giustizia e l’iniquità? O che cosa ha a che fare la luce con le tenebre?
2 Corinzi 6,14

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Luce e tenebre

Cosa significano i versetti biblici di oggi? Il passo biblico riguardava l’amministrazione della giustizia nel popolo d’Israele. Non si trattava solo di come una persona si comportasse a livello personale, ma anche se i potenti del paese amministrassero davvero la giustizia, non fossero corrotti e non approfittassero della povertà altrui. Così, ad esempio, il profeta Amos criticava:«Odiano i giudici onesti e disprezzano chi dice la verità.»⁽¹⁾

Ma cosa significa questo per noi oggi? Dobbiamo denunciare apertamente gli abusi nel nostro Paese, come fece Amos? Dobbiamo cercare di ostacolare ogni legislazione che non sia conforme alla Legge mosaica? A mio avviso, su questa questione il cristianesimo è diviso. Siamo incaricati da Dio di migliorare la morale del nostro popolo – liberamente ispirandoci al motto: «Make this world a better place»? A questo seguirebbe immediatamente una domanda: quale legislazione sarebbe allora il metro di misura? I Dieci Comandamenti? O tutti i comandamenti dell’Antico Testamento? O forse il Discorso della Montagna, secondo cui dovremmo amare persino i nostri nemici?

Anche il testo dottrinale solleva alcune domande. Non dobbiamo fare causa comune con i non credenti – cioè con i non cristiani. In questo contesto, i cristiani vengono paragonati alla giustizia e alla luce, mentre i non credenti vengono paragonati ai senza legge e alle tenebre. A mio avviso, Paolo si riferisce al nostro orientamento interiore, ma non intende esprimere una condanna generale di tutte le persone che non credono in Gesù Cristo. Non sono forse la grazia di Dio e la sua potenza a permetterci di vivere secondo Cristo? Questa forza non si manifesta nelle nostre parole né nelle nostre pretese, ma solo attraverso la nostra vita. Per questo, a nome di Cristo, vi esortiamo: «Lasciatevi riconciliare con Dio!»⁽²⁾ Perché senza Gesù anche l’uomo più virtuoso è perduto.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Amos 5,10 [Traduzione «Nuova Vita»] (2) 2 Corinzi 5,20c [Lutero 2017]

Размышления о моравских ежедневных текстах на Понедельник, 29.06.2026

Слово из Библии
Ненавидьте зло и любите добро, творите правосудие у ворот, и, может быть, Господь, Бог Саваоф, проявит милость.
Амос 5:15

Учебный текст
Не вступайте в союз с неверующими. Как могут совместиться праведность и беззаконие? Или что общего у света с тьмой?
2 Коринфянам 6:14

Ежедневные тексты Моравской церкви

Свет и тьма

Что означают сегодняшние библейские стихи? Этот отрывок из Библии касался правосудия в народе Израиля. Речь шла не только о том, как вел себя каждый человек лично, но и о том, действительно ли влиятельные люди в стране вершили правосудие, не были ли они коррумпированы и не пользовались ли бедностью других. Так, например, пророк Амос критиковал:«Они ненавидят честных судей и презирают людей, говорящих правду»⁽¹⁾.

Но что это значит для нас сегодня? Должны ли мы открыто обличать злоупотребления в нашей стране, как делал Амос? Должны ли мы пытаться сорвать принятие любого закона, не соответствующего Закону Моисееву? На мой взгляд, по этому вопросу христианство раскололось. Поручено ли нам Богом улучшать нравственность нашего народа — в духе лозунга: «Сделаем этот мир лучше»? Здесь сразу возникает вопрос: какое законодательство тогда будет эталоном? Десять заповедей? Или все заповеди Ветхого Завета? Или, может быть, Нагорная проповедь, согласно которой мы должны любить даже своих врагов?

Учебный текст также поднимает ряд вопросов. Мы не должны вступать в общее дело с неверующими, то есть с нехристианами. При этом христиане сравниваются с праведностью и светом, а неверующие — с беззаконием и тьмой. На мой взгляд, Павел имеет в виду нашу внутреннюю ориентацию, но не общее осуждение всех людей, не верующих в Иисуса Христа. Разве не благодать Божья и Его сила позволяют нам жить по примеру Христа? Эта сила проявляется не в наших словах и не в наших требованиях, а только в нашей жизни. Поэтому мы молимся от имени Христа: «Примиритесь с Богом!»⁽²⁾ Ведь без Иисуса даже самый нравственный человек обречен.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Амос 5:10 [Перевод «Новая жизнь»] (2) 2 Коринфянам 5:20c [Лютер 2017]

Думки про моравські щоденні тексти за Понеділок, 29.06.2026

Слово з Біблії
Ненавидьте зло і любіть добро, чиніть справедливість у воротах, може, Господь, Бог Саваот, змилосердиться.
Амос 5:15

Текст для роздумів
Не вступайте в співпрацю з невіруючими. Як може поєднуватися справедливість із беззаконням? Або що спільного має світло з темрявою?
2 Коринтян 6:14

Щоденні тексти Моравської церкви

Світло і темрява

Що означають сьогоднішні біблійні вірші? Цей біблійний уривок стосувався правосуддя серед народу Ізраїлю. Тут йшлося не лише про те, як поводилася кожна окрема людина, а й про те, чи справді впливові особи в країні вершили справедливий суд, чи не були корумпованими та чи не зловживали бідністю інших. Так, наприклад, пророк Амос критикував:«Вони ненавидять чесних суддів і зневажають тих, хто говорить правду»⁽¹⁾.

Але що це означає для нас сьогодні? Чи повинні ми відкрито викривати зловживання в нашій країні, як це робив Амос? Чи повинні ми намагатися завадити прийняттю будь-якого законодавства, яке не відповідає Мойсеєвому закону? На мій погляд, у цьому питанні християнство розділяється. Чи доручив нам Бог покращувати мораль нашого народу — вільно слідуючи гаслу: «Зроби цей світ кращим»? Тут одразу виникає питання: яке законодавство тоді буде мірилом? Десять заповідей? Чи всі заповіді Старого Завіту? А може, Нагірна проповідь, згідно з якою ми маємо любити навіть своїх ворогів?

Навчальний текст також викликає кілька запитань. Ми не повинні мати нічого спільного з невіруючими — тобто з нехристиянами. При цьому християн порівнюють із справедливістю та світлом, а невіруючих — із беззаконниками та темрявою. Як я це бачу, Павло має на увазі нашу внутрішню спрямованість, а не загальне засудження всіх людей, які не вірять в Ісуса Христа. Хіба не Божа благодать і Його сила дають нам змогу жити по-християнськи? Ця сила проявляється не в наших словах і не в наших вимогах, а лише через наше життя. Тому ми благаємо від імені Христа: «Примиріться з Богом!»⁽²⁾ Адже без Ісуса навіть найморальніша людина є втраченою.

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Амос 5,10 [Переклад «Нове життя»] (2) 2 Коринтян 5,20c [Лютер 2017]

29.06.2026 ,الإثنين خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

اكرهوا الشر وأحبوا الخير، وأقيموا العدل عند البوابة، لعل الرب، إله الجيوش، يرحمكم.
عاموس 5:15

نص تعليمي:

لا تتحالفوا مع الكافرين. كيف يمكن أن يتوافق العدل مع الفوضى؟ أو ما علاقة النور بالظلام؟
2 كورنثوس 6:14

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

النور والظلام

ماذا تعني آيات الكتاب المقدس اليوم؟ كانت الآية تتناول إقامة العدل بين شعب إسرائيل. ولم يكن الأمر هنا يقتصر على سلوك الفرد الشخصي فحسب، بل كان يتعلق بما إذا كان ذوو النفوذ في البلاد يحكمون بالعدل حقًّا، ولا يتورطون في الفساد، ولا يستغلون فقر الآخرين. فقد انتقد النبي عاموس، على سبيل المثال، قائلاً: «إنهم يكرهون القضاة الأمناء ويحتقرون الذين يقولون الحق.»^[1]

ولكن ماذا يعني ذلك بالنسبة لنا اليوم؟ هل يجب أن ننتقد علناً أوجه القصور في بلدنا، كما فعل عاموس؟ هل علينا أن نحاول إحباط أي تشريع لا يتوافق مع شريعة موسى؟ حسب رؤيتي، فإن المسيحية منقسمة حول هذه المسألة. هل كلفنا الله بتحسين الأخلاق لدى شعبنا - انطلاقًا من شعار: «اجعلوا هذا العالم مكانًا أفضل»؟ وهنا يطرح سؤال آخر على الفور: ما هو المعيار التشريعي الذي سنعتمد عليه؟ الوصايا العشر؟ أم جميع وصايا العهد القديم؟ أم ربما عظة الجبل، التي تنص على أننا يجب أن نحب حتى أعداءنا؟

كما يثير النص التعليمي بعض الأسئلة. يجب ألا نتشارك في أي عمل مع غير المؤمنين — أي مع غير المسيحيين. وفي هذا السياق، يُقارن المسيحيون بالعدل والنور، بينما يُقارن غير المؤمنين بالمخالفين للقانون والظلام. من وجهة نظري، يهتم بولس بتوجهنا الداخلي، وليس بإدانة عامة لجميع الناس الذين لا يؤمنون بيسوع المسيح. أليست نعمة الله وقوته هما اللتان تمكّناننا من العيش على غرار المسيح؟ هذه القوة لا تتجلى في كلماتنا ولا في مطالبنا، بل فقط من خلال حياتنا. لذلك نطلب نيابة عن المسيح: «تصالحوا مع الله!»^[2] لأن الإنسان الأكثر أخلاقيةً سيكون ضائعًا بدون يسوع.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] عاموس 5:10 [ترجمة «الحياة الجديدة»] [2] 2 كورنثوس 5:20ج [ترجمة لوثر 2017]

Gedanken zur Losung für Sonntag, den 28.06.2026

Losungswort
Du gibst meinen Schritten weiten Raum, und meine Knöchel wanken nicht.
2. Samuel 22,37

Lehrtext
Petrus aber sprach: Silber und Gold habe ich nicht; was ich aber habe, das gebe ich dir: Im Namen Jesu Christi von Nazareth steh auf und geh umher!
Apostelgeschichte 3,6

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Weiter Raum

Im heutigen Losungswort berichtet David, dass Gott seinen Schritten „weiten Raum“ gegeben hat. Was genau ist solch ein weiter Raum?

Betrachten wir dazu einmal den Lehrtext. Dieser beschreibt die Heilung, die Petrus einem gelähmten Mann im Namen Jesu Christi zusprach. Der Gelähmte lebte buchstäblich in einem engen Raum. Er konnte nicht dahin gehen, wohin er gerade wollte. Er konnte sich nur langsam, vielleicht sogar nicht selbst bewegen. Vor allem war er davon abhängig, was andere ihm zukommen ließen.

Solch ein enger Raum spielte sich gewiss auch in seinem Inneren ab. Da war keine Würde, wahrscheinlich auch kein Respekt von anderen, sondern höchstens Mitleid. Wie fühlt man sich als Bettler? Wie fühlt man sich, wenn man um finanzielle Unterstützung bitten muss, weil man nicht genug verdient? Wie fühlt man sich, wenn man als Arbeitssuchender eine Absage nach der anderen bekommt? Viele Menschen fühlen sich entwürdigt, weil sie komplett von der Gunst anderer abhängig sind.

Doch plötzlich kamen Petrus und Johannes – zwei Jünger Jesu Christi, die von Gott bevollmächtigt waren, im Namen Jesu zu handeln. Petrus sprach dem Gelähmten Heilung zu, „ergriff ihn bei der rechten Hand und richtete ihn auf. Sogleich wurden seine Füße und Knöchel fest.“⁽¹⁾ Dieser Mann kam von der Enge in die Weite – und zwar nicht nur körperlich, sondern auch seelisch. Vorbei war das entwürdigende Leben. Vorbei die Stimmen, die sagten, dass er wohl selbst daran schuld sei, sonst hätte Gott die Lähmung ja nicht zugelassen.

Ich glaube, dass Gott uns alle in solch einen weiten Raum führen will. Die Tür zu diesem Raum ist Jesus Christus. In ihm finden wir unsere Würde. In ihm müssen wir uns nicht vor anderen verstellen, ein heimliches Doppelleben führen, gebeugt durchs Leben gehen oder uns vor Anklagen fürchten. Er stellt uns in einen weiten Raum und macht unsere Knöchel fest.

Einen gesegneten Sonntag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Apg. 3,7 [Luther 2017]

Gebet:
Herr Jesus Christus, ich danke dir von ganzem Herzen, dass du mich in die Freiheit geführt hast. Früher meinte ich, ich sei frei. Doch heute weiß ich, was Freiheit wirklich ist: Dort zu sein, wo ich hingehöre. Ich gehöre zu dir, und du gehörst zu mir. Öffne bitte Türen und schenke Gelegenheiten, damit noch viele diese Freiheit in dir erkennen und ergreifen. Das bitte ich in deinem Namen, Jesus. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Sunday, 28.06.2026

Bible Verse
You make room for my steps, and my ankles do not falter.
2 Samuel 22:37

Teaching Text
But Peter said, “I have no silver or gold, but what I do have I give you: In the name of Jesus Christ of Nazareth, rise up and walk!”
Acts 3:6

Moravian Daily Texts

Wide Open Space

In today’s Bible passage, David reports that God has given his steps “ample room.” What exactly is this “ample room”?

Let’s take a look at the lesson text. It describes the healing that Peter bestowed upon a paralyzed man in the name of Jesus Christ. The paralyzed man literally lived in a confined space. He could not go wherever he wanted. He could move only slowly, perhaps not even on his own. Above all, he was dependent on what others provided for him.

Such a confined space certainly existed within him as well. There was no dignity, probably no respect from others either—at most, pity. How does one feel as a beggar? How does one feel when one has to ask for financial support because one doesn’t earn enough? How does it feel to receive one rejection after another as a job seeker? Many people feel degraded because they are completely dependent on the goodwill of others.

But suddenly Peter and John arrived—two disciples of Jesus Christ who had been empowered by God to act in Jesus’ name. Peter declared the paralytic healed,“took him by the right hand and helped him to his feet. Immediately his feet and ankles became strong.”⁽¹⁾ This man moved from confinement to freedom—not only physically, but also spiritually. Gone was the humiliating life. Gone were the voices that said it was probably his own fault; otherwise, God would not have allowed the paralysis.

I believe that God wants to lead us all into such a spacious place. The door to this space is Jesus Christ. In him we find our dignity. In him, we don’t have to pretend in front of others, lead a secret double life, walk through life with our heads bowed, or fear accusations. He places us in a vast space and strengthens our ankles.

Wishing you a blessed Sunday,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Acts 3:7 [Luther 2017]

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Dimanche, 28.06.2026

Verset biblique
Tu élargis mes pas, et mes chevilles ne chancellent pas.
2 Samuel 22,37

Texte d'étude
Mais Pierre dit : « Je n’ai ni argent ni or ; mais ce que j’ai, je te le donne : au nom de Jésus-Christ de Nazareth, lève-toi et marche ! »
Actes des Apôtres 3,6

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Un vaste espace

Dans le passage biblique d’aujourd’hui, David rapporte que Dieu a donné à ses pas « un vaste espace ». Qu’est-ce exactement que ce vaste espace ?

Examinons à cet effet le texte d’étude. Celui-ci décrit la guérison que Pierre a accordée à un homme paralysé au nom de Jésus-Christ. Le paralytique vivait littéralement dans un espace exigu. Il ne pouvait pas aller où bon lui semblait. Il ne pouvait se déplacer que lentement, voire pas du tout par ses propres moyens. Surtout, il dépendait de ce que les autres lui donnaient.

Un tel espace restreint existait certainement aussi en lui. Il n’y avait là aucune dignité, probablement pas non plus de respect de la part des autres, mais tout au plus de la pitié. Comment se sent-on quand on est mendiant ? Comment se sent-on quand on doit demander une aide financière parce qu’on ne gagne pas assez ? Que ressent-on lorsqu’on est à la recherche d’un emploi et qu’on essuie refus sur refus ? Beaucoup de gens se sentent humiliés parce qu’ils dépendent entièrement de la bienveillance d’autrui.

Mais soudain arrivèrent Pierre et Jean – deux disciples de Jésus-Christ, habilités par Dieu à agir au nom de Jésus. Pierre promit la guérison à l’homme paralysé, «le prit par la main droite et le redressa. Aussitôt, ses pieds et ses chevilles se raffermirent. »⁽¹⁾ Cet homme est passé de l’étroitesse à l’espace – non seulement physiquement, mais aussi spirituellement. Finie cette vie humiliante. Finies les voix qui lui disaient que c’était sans doute de sa faute, sinon Dieu n’aurait pas permis cette paralysie.

Je crois que Dieu veut nous conduire tous vers un tel espace de liberté. La porte qui mène à cet espace, c’est Jésus-Christ. En lui, nous retrouvons notre dignité. En lui, nous n’avons pas besoin de nous cacher devant les autres, de mener une double vie secrète, de marcher courbés ou de craindre les accusations. Il nous place dans un espace vaste et affermit nos chevilles.

Je vous souhaite un dimanche béni,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Actes des Apôtres 3,7 [Luther 2017]

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Domenica, 28.06.2026

Versículo bíblico
Tú das amplitud a mis pasos, y mis tobillos no se tambalean.
2 Samuel 22,37

Texto de reflexión
Pero Pedro dijo: «No tengo ni plata ni oro; pero lo que tengo, eso te lo doy: ¡En el nombre de Jesucristo de Nazaret, levántate y anda!».
Hechos 3,6

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Amplio espacio

En el pasaje bíblico de hoy, David cuenta que Dios ha dado a sus pasos «espacio amplio ». ¿Qué es exactamente ese «espacio amplio»?

Analicemos el texto de estudio. Este describe la curación que Pedro concedió a un hombre paralítico en el nombre de Jesucristo. El paralítico vivía, literalmente, en un espacio reducido. No podía ir adonde quisiera. Solo podía moverse lentamente, quizá ni siquiera por sí mismo. Sobre todo, dependía de lo que los demás le proporcionaran.

Sin duda, ese espacio tan reducido también se desarrollaba en su interior. No había dignidad, probablemente tampoco respeto por parte de los demás, sino, como mucho, lástima. ¿Cómo se siente uno como mendigo? ¿Cómo se siente uno cuando tiene que pedir ayuda económica porque no gana lo suficiente? ¿Cómo se siente uno cuando, como demandante de empleo, recibe un rechazo tras otro? Muchas personas se sienten degradadas porque dependen por completo de la benevolencia de los demás.

Pero de repente llegaron Pedro y Juan, dos discípulos de Jesucristo que habían sido autorizados por Dios para actuar en nombre de Jesús. Pedro le prometió la curación al paralítico,«lo tomó de la mano derecha y lo puso de pie. Al instante se le fortalecieron los pies y los tobillos».⁽¹⁾ Este hombre pasó de la estrechez a la amplitud, y no solo físicamente, sino también espiritualmente. Se acabó aquella vida degradante. Se acabaron las voces que le decían que seguramente era culpa suya, pues de lo contrario Dios no habría permitido la parálisis.

Creo que Dios quiere llevarnos a todos a un espacio tan amplio como ese. La puerta de ese espacio es Jesucristo. En él encontramos nuestra dignidad. En él no tenemos que fingir ante los demás, llevar una doble vida en secreto, caminar encorvados por la vida ni temer las acusaciones. Él nos sitúa en un espacio amplio y nos fortalece los tobillos.

Os deseo un domingo bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Hechos 3,7 [Lutero 2017]

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Domingo, 28.06.2026

Versículo bíblico
Tu abres amplo espaço para os meus passos, e meus tornozelos não vacilam.
2 Samuel 22,37

Texto de reflexão
Pedro, porém, disse: “Não tenho prata nem ouro; mas o que tenho, isso te dou: em nome de Jesus Cristo de Nazaré, levanta-te e anda!”
Atos dos Apóstolos 3,6

Textos diários da Igreja da Morávia

Amplo espaço

Na passagem bíblica de hoje, Davi relata que Deus concedeu aos seus passos “espaço amplo ”. O que exatamente é esse espaço amplo?

Vamos examinar o texto de estudo. Ele descreve a cura que Pedro concedeu a um homem paralítico em nome de Jesus Cristo. O paralítico vivia, literalmente, em um espaço apertado. Ele não podia ir aonde quisesse. Só conseguia se mover lentamente, talvez nem mesmo por conta própria. Acima de tudo, dependia do que os outros lhe proporcionavam.

Certamente, esse espaço restrito também se manifestava em seu interior. Não havia dignidade, provavelmente nem respeito dos outros, mas, no máximo, pena. Como se sente um mendigo? Como se sente alguém que precisa pedir ajuda financeira porque não ganha o suficiente? Como se sente alguém que, como candidato a um emprego, recebe uma recusa atrás da outra? Muitas pessoas se sentem humilhadas porque dependem totalmente da boa vontade dos outros.

Mas, de repente, chegaram Pedro e João — dois discípulos de Jesus Cristo, que haviam sido autorizados por Deus a agir em nome de Jesus. Pedro prometeu a cura ao paralítico,“segurou-o pela mão direita e o levantou. Imediatamente, seus pés e tornozelos ficaram firmes”.⁽¹⁾ Esse homem saiu da estreiteza para a amplitude — e não apenas fisicamente, mas também espiritualmente. Acabou-se a vida humilhante. Acabaram-se as vozes que diziam que a culpa era dele mesmo, pois, caso contrário, Deus não teria permitido a paralisia.

Acredito que Deus deseja conduzir a todos nós a um espaço tão amplo quanto esse. A porta para esse espaço é Jesus Cristo. Nele encontramos nossa dignidade. Nele, não precisamos fingir diante dos outros, levar uma vida dupla secreta, andar curvados pela vida ou temer acusações. Ele nos coloca em um espaço amplo e fortalece nossos tornozelos.

Desejo a todos um domingo abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Atos 3,7 [Lutero 2017]

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Domingo, 28.06.2026

Versetto biblico
Tu mi dai ampio spazio per i miei passi, e le mie caviglie non vacillano.
2 Samuele 22,37

Testo didattico
Ma Pietro disse: «Non ho né argento né oro; ma quello che ho te lo do: nel nome di Gesù Cristo di Nazaret, alzati e cammina!».
Atti degli Apostoli 3,6

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Spazio ampio

Nel versetto biblico di oggi, Davide racconta che Dio ha dato ai suoi passi «spazio ampio ». Che cos’è esattamente questo spazio ampio?

Consideriamo il testo di riferimento. Esso descrive la guarigione che Pietro concesse a un uomo paralitico nel nome di Gesù Cristo. Il paralitico viveva letteralmente in uno spazio ristretto. Non poteva andare dove voleva. Poteva muoversi solo lentamente, forse nemmeno da solo. Soprattutto, dipendeva da ciò che gli altri gli concedevano.

Un simile spazio ristretto si manifestava certamente anche nel suo intimo. Non c’era dignità, probabilmente nemmeno rispetto da parte degli altri, ma al massimo pietà. Come ci si sente ad essere un mendicante? Come ci si sente quando si deve chiedere un sostegno economico perché non si guadagna abbastanza? Come ci si sente quando, in cerca di lavoro, si riceve un rifiuto dopo l’altro? Molte persone si sentono umiliate perché dipendono completamente dalla benevolenza degli altri.

Ma all’improvviso arrivarono Pietro e Giovanni – due discepoli di Gesù Cristo, autorizzati da Dio ad agire in nome di Gesù. Pietro promise la guarigione allo zoppo,«lo prese per la mano destra e lo aiutò ad alzarsi. Subito i suoi piedi e le sue caviglie si irrobustirono».⁽¹⁾ Quell’uomo passò dalla ristrettezza alla vastità – e non solo fisicamente, ma anche spiritualmente. Era finita quella vita umiliante. Erano finite le voci che dicevano che probabilmente era lui stesso da biasimare, altrimenti Dio non avrebbe permesso la paralisi.

Credo che Dio voglia condurci tutti in uno spazio così ampio. La porta di questo spazio è Gesù Cristo. In Lui troviamo la nostra dignità. In Lui non dobbiamo fingere davanti agli altri, condurre una doppia vita segreta, camminare curvi per la vita o temere le accuse. Egli ci colloca in uno spazio ampio e rafforza le nostre caviglie.

Vi auguro una domenica benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Atti degli Apostoli 3,7 [Lutero 2017]

Размышления о моравских ежедневных текстах на Воскресенье, 28.06.2026

Слово из Библии
Ты расширяешь мои шаги, и лодыжки мои не пошатываются.
2 Царств 22:37

Учебный текст
Петр же сказал: «Серебра и золота у меня нет, но то, что у меня есть, то я даю тебе: во имя Иисуса Христа Назарянина, встань и ходи!»
Деяния Апостолов 3:6

Ежедневные тексты Моравской церкви

Простор

В сегодняшнем отрывке из Библии Давид рассказывает, что Бог дал его шагам «простор ». Что же такое этот простор?

Давайте рассмотрим текст для размышления. В нём описывается исцеление, которое Петр даровал парализованному человеку во имя Иисуса Христа. Парализованный человек буквально жил в тесном пространстве. Он не мог пойти туда, куда ему хотелось. Он мог двигаться только медленно, а может быть, и вовсе не мог двигаться самостоятельно. Прежде всего, он зависел от того, что ему давали другие.

Подобное тесное пространство, несомненно, существовало и в его душе. Там не было ни достоинства, ни, вероятно, уважения со стороны окружающих, а было, в лучшем случае, сострадание. Как чувствует себя нищий? Как чувствуешь себя, когда приходится просить о финансовой помощи, потому что не зарабатываешь достаточно? Каково это — получать один отказ за другим, ища работу? Многие люди чувствуют себя униженными, потому что полностью зависят от милости других.

Но вдруг появились Петр и Иоанн — два ученика Иисуса Христа, уполномоченные Богом действовать во имя Иисуса. Петр обещал исцеление парализованному,«взял его за правую руку и поднял на ноги. И тотчас его ноги и лодыжки окрепли».⁽¹⁾ Этот человек вышел из тесноты в простор — и не только физически, но и духовно. Прошла унизительная жизнь. Прошли голоса, говорившие, что он, наверное, сам в этом виноват, иначе Бог не допустил бы этого паралича.

Я верю, что Бог хочет привести всех нас в такое же просторное пространство. Дверью в это пространство является Иисус Христос. В Нём мы обретаем своё достоинство. В Нём нам не нужно притворяться перед другими, вести тайную двойную жизнь, идти по жизни согнувшись или бояться обвинений. Он вводит нас в просторное пространство и укрепляет наши лодыжки.

Желаю вам благословенного воскресенья
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Деяния Апостолов 3:7 [Лютер 2017]

Думки про моравські щоденні тексти за Неділя, 28.06.2026

Слово з Біблії
Ти розширюєш мої кроки, і мої щиколотки не хитаються.
2 Самуїла 22:37

Текст для роздумів
А Петро сказав: «Срібла й золота я не маю, але те, що маю, те тобі даю: в ім’я Ісуса Христа з Назарету, встань і ходи!»
Діяння апостолів 3:6

Щоденні тексти Моравської церкви

Широкий простір

У сьогоднішньому біблійному уривку Давид розповідає, що Бог дав його крокам «широкий простір ». Що саме означає такий «широкий простір»?

Давайте розглянемо для цього навчальний текст. У ньому описується зцілення, яке Петро здійснив для паралізованого чоловіка в ім’я Ісуса Христа. Паралізований чоловік буквально жив у тісному просторі. Він не міг йти туди, куди йому заманеться. Він міг рухатися лише повільно, а може, й зовсім не самостійно. Насамперед він був залежний від того, що йому давали інші.

Такий тісний простір, безсумнівно, існував і в його душі. Там не було гідності, ймовірно, не було й поваги з боку інших, а щонайбільше — лише жалість. Як почуваєшся, коли ти жебрак? Як почуваєшся, коли доводиться просити фінансової допомоги, бо не заробляєш достатньо? Як почуваєшся, коли, шукаючи роботу, отримуєш одну відмову за іншою? Багато людей відчувають себе приниженими, бо повністю залежать від милості інших.

Та раптом з’явилися Петро та Іван — двоє учнів Ісуса Христа, уповноважені Богом діяти в ім’я Ісуса. Петро обіцяв паралізованому зцілення,«взяв його за праву руку й підвів. І одразу його ноги та щиколотки зміцніли».⁽¹⁾ Цей чоловік вийшов із тісноти у просторі — і не лише фізично, а й духовно. Минуло принизливе життя. Минули голоси, які казали, що він, мабуть, сам у цьому винен, інакше Бог не допустив би цього паралічу.

Я вірю, що Бог хоче привести нас усіх у такий просторий простір. Двері до цього простору — це Ісус Христос. У Ньому ми знаходимо свою гідність. У Ньому нам не треба прикидатися перед іншими, вести таємне подвійне життя, йти по життю зігнувшись або боятися звинувачень. Він ставить нас у просторий простір і зміцнює наші щиколотки.

Бажаю благословенної неділі
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Діяння апостолів 3,7 [Лютер 2017]

28.06.2026 ,يوم الأحد خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

أنت تفسح مجالاً واسعاً لخطواتي، ولا تتعثر كاحلي.
2 صموئيل 22:37

نص تعليمي:

فقال بطرس: «ليس لدي فضة ولا ذهب، لكن ما لدي سأعطيك إياه: باسم يسوع المسيح الناصري، قم وامشِ!»
سفر أعمال الرسل 3:6

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

مساحة أوسع

في الآية الكتابية اليوم، يروي داود أن الله قد منح خطواته «مساحة واسعة». ما هي بالضبط هذه المساحة الواسعة؟

لنلقِ نظرة على النص التعليمي في هذا الصدد. يصف هذا النص الشفاء الذي منحه بطرس لرجل مشلول باسم يسوع المسيح. كان المشلول يعيش حرفياً في مكان ضيق. لم يكن قادراً على الذهاب إلى أي مكان يشاء. لم يكن قادراً على التحرك إلا ببطء، وربما لم يكن قادراً على التحرك بنفسه أصلاً. والأهم من ذلك أنه كان يعتمد على ما يقدمه له الآخرون.

ومن المؤكد أن مثل هذا المكان الضيق كان موجودًا أيضًا في داخله. لم تكن هناك كرامة، وربما لم يكن هناك احترام من الآخرين أيضًا، بل على الأكثر شفقة. كيف يشعر المرء وهو متسول؟ كيف يشعر المرء عندما يضطر إلى طلب الدعم المالي لأنه لا يكسب ما يكفي؟ كيف يشعر المرء عندما يتلقى، بصفته باحثًا عن عمل، رفضًا تلو الآخر؟ يشعر الكثير من الناس بالإهانة لأنهم يعتمدون كليًّا على إحسان الآخرين.

لكن فجأة جاء بطرس ويوحنا — وهما تلميذان ليسوع المسيح، كانا مفوضين من الله للتصرف باسم يسوع. أعلن بطرس الشفاء للمشلول، «فأمسك بيده اليمنى وأقامه. ففي الحال تثبتت قدميه وكاحليه."^[1] انتقل هذا الرجل من الضيق إلى الاتساع — ليس جسديًّا فحسب، بل روحيًّا أيضًا. انتهت الحياة المهينة. وانتهت الأصوات التي كانت تقول إنه هو نفسه المذنب في ذلك، وإلا لما سمح الله بالشلل.

أؤمن بأن الله يريد أن يقودنا جميعًا إلى مثل هذا الفضاء الواسع. وباب هذا الفضاء هو يسوع المسيح. فيه نجد كرامتنا. فيه لا نضطر إلى التظاهر أمام الآخرين، أو عيش حياة مزدوجة سرية، أو السير منحني الظهر طوال الحياة، أو الخوف من الاتهامات. إنه يضعنا في فضاء واسع ويثبت كاحلينا.

أتمنى لكم يوم أحد مبارك
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] سفر أعمال الرسل 3:7 [ترجمة لوثر 2017]

Gedanken zur Losung für Samstag, den 27.06.2026

Losungswort
HERR, neige mein Herz nicht zum Bösen.
Psalm 141,4

Lehrtext
Einst wart ihr Finsternis, jetzt aber seid ihr Licht im Herrn. Lebt als Kinder des Lichts.
Epheser 5,8

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Licht im Herrn

Es ist schon eine besondere Bitte, die David im heutigen Losungsvers ausspricht: „HERR, neige mein Herz nicht zum Bösen.“ Sollte Gott denn wirklich wollen, dass sich unser Herz dem Bösen zuneigt? Ich denke, David war klar, dass es mehr braucht, als zu wissen, was gut oder böse ist, denn das führt nicht automatisch dazu, immer gut zu handeln. Neben unserem Gewissen gibt es nämlich noch eine Kraft in uns, die uns steuert: unser Herz. Was aber hat es mit dem Herzen auf sich?
Es ist der Ort, an dem das sitzt, was uns wichtig ist. Aus ihm entspringen unsere Gedanken, Worte und Taten – gute, aber auch böse.⁽¹⁾ Die Bedeutung dessen, was in unserem Herzen vor sich geht, ist nicht zu unterschätzen. Jeder Liebende kennt die Macht, die alles andere überdeckt und fast nebensächlich macht. Doch auch Hass und Groll sowie andere böse Dinge finden im Herzen einen Nährboden – wenn wir sie gewähren lassen. In der Bitte Davids, sein Herz davor zu bewahren, sich dem Bösen zuzuneigen, steckt die Bitte, so zu leben, wie es vor Gott richtig ist.

Im Lehrtext fordert der Apostel Paulus die Gemeinde in Ephesus auf: „Lebt als Kinder des Lichts.“ Er nennt drei Kriterien, an denen solch ein Leben sichtbar wird: „… die Frucht des Lichts ist lauter Güte und Gerechtigkeit und Wahrheit.“⁽²⁾ Nun können wir diese Dinge nicht einfach aus uns heraus erzeugen – vor allem nicht dann, wenn unser Herz mit ganz anderen Dingen voll ist. Die Frage ist, ob wir Gott in diesen inneren Raum hineinlassen. Es mag sein, dass dabei Dinge sichtbar werden, die uns peinlich sind. Vielleicht fällt es uns manchmal auch schwer, etwas Bestimmtes loszulassen. Paulus sagte den Ephesern, sie sollten prüfen, „was dem Herrn wohlgefällig ist“.⁽³⁾

Wenn wir eng mit Gott leben wollen, werden wir ihm unsere Herzenstür mit Freuden öffnen, damit er mit seinem Licht in uns hineinkommt. In Jesus Christus schenkt er uns Vergebung, und mit seinem Geist hilft er uns, dass sein Licht durch uns sichtbar wird.

Einen gesegneten Tag wünscht
Angela Mumssen

(1) Luk. 6,45 (2) Eph. 5,9 [Luther 2017] (3) Eph. 5,10 [Luther 2017]

Als Gebetsinspiration heute ein Psalmwort Davids:
Schaffe in mir, Gott, ein reines Herz und gib mir einen neuen, beständigen Geist. Verwirf mich nicht von deinem Angesicht, und nimm deinen heiligen Geist nicht von mir. Erfreue mich wieder mit deiner Hilfe, und mit einem willigen Geist rüste mich aus.
Ps. 51,12-14 [Luther 2017]

Danke, Herr, dass du gnädig und barmherzig bist und uns mit Liebe begegnest. In Jesu Namen, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Saturday, 27.06.2026

Bible Verse
O LORD, do not let my heart turn to evil.
Psalm 141:4

Scripture
Once you were darkness, but now you are light in the Lord. Live as children of light.
Ephesians 5:8

Moravian Daily Texts

Light in the Lord

David makes a rather special request in today’s Bible verse: “O Lord, do not let my heart incline toward evil.” Does God really want our hearts to turn toward evil? I think David realized that it takes more than just knowing what is good or evil, because that doesn’t automatically lead us to always act rightly. In addition to our conscience, there is another force within us that guides us: our heart. But what is the heart all about?
It is the place where what matters to us resides. From it spring our thoughts, words, and deeds—both good and evil.⁽¹⁾ The significance of what goes on in our hearts should not be underestimated. Anyone who has ever loved knows the power that overshadows everything else and makes almost everything else seem trivial. Yet hatred, resentment, and other evil things also find fertile ground in the heart—if we allow them to. David’s plea to keep his heart from turning toward evil is a plea to live in a way that is right before God.

In the lesson text, the Apostle Paul urges the church in Ephesus: “Live as children of the light.” He lists three criteria by which such a life becomes evident: “…the fruit of the light is all goodness, righteousness, and truth.”⁽²⁾ Now, we cannot simply produce these things on our own—especially not when our hearts are filled with entirely different things. The question is whether we let God into that inner space. It may be that things will come to light that embarrass us. Perhaps we sometimes find it difficult to let go of something specific. Paul told the Ephesians to test “what is pleasing to the Lord.”⁽³⁾

If we want to live in close communion with God, we will joyfully open the door of our hearts to Him so that He may enter with His light. In Jesus Christ, He grants us forgiveness, and through His Spirit, He helps us so that His light may shine through us.

Wishing you a blessed day,
Angela Mumssen

(1) Luke 6:45 (2) Ephesians 5:9 [Luther 2017] (3) Ephesians 5:10 [Luther 2017]

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Samedi, 27.06.2026

Verset biblique
Seigneur, ne laisse pas mon cœur s'incliner vers le mal.
Psaume 141,4

Texte d’enseignement
Autrefois, vous étiez ténèbres, mais maintenant vous êtes lumière dans le Seigneur. Vivez comme des enfants de lumière.
Éphésiens 5,8

Textes quotidiens de l'Eglise morave

La lumière dans le Seigneur

C’est une demande bien particulière que David formule dans le verset biblique d’aujourd’hui : « Seigneur, ne laisse pas mon cœur s’incliner vers le mal. » Dieu voudrait-il vraiment que notre cœur s’incline vers le mal ? Je pense que David avait bien conscience qu’il fallait plus que de savoir ce qui est bien ou mal, car cela ne conduit pas automatiquement à toujours agir bien. En effet, outre notre conscience, il existe en nous une autre force qui nous guide : notre cœur. Mais qu’en est-il exactement de ce cœur ?
C’est le lieu où réside ce qui nous tient à cœur. C’est de là que jaillissent nos pensées, nos paroles et nos actes – les bons, mais aussi les mauvais.⁽¹⁾ Il ne faut pas sous-estimer l’importance de ce qui se passe dans notre cœur. Toute personne qui aime connaît ce pouvoir qui éclipse tout le reste et rend presque tout le reste accessoire. Mais la haine, la rancœur et d’autres sentiments néfastes trouvent eux aussi un terreau fertile dans le cœur – si nous les laissons s’y installer. Dans la prière de David, qui demande que son cœur soit préservé de toute inclination vers le mal, se cache la volonté de vivre comme il convient devant Dieu.

Dans le texte d’étude, l’apôtre Paul exhorte l’Église d’Éphèse : « Marchez comme des enfants de lumière. » Il cite trois critères qui rendent une telle vie visible : « … le fruit de la lumière, c’est toute bonté, toute justice et toute vérité. »⁽²⁾ Or, nous ne pouvons pas simplement produire ces choses par nous-mêmes – surtout pas lorsque notre cœur est rempli de tout autre chose. La question est de savoir si nous laissons Dieu entrer dans cet espace intérieur. Il se peut que cela fasse apparaître des choses qui nous mettent mal à l’aise. Peut-être avons-nous parfois du mal à lâcher prise sur quelque chose en particulier. Paul a dit aux Éphésiens qu’ils devaient examiner « ce qui est agréable au Seigneur »⁽³⁾ .

Si nous voulons vivre en étroite communion avec Dieu, nous lui ouvrirons avec joie la porte de notre cœur afin qu’il puisse entrer en nous avec sa lumière. En Jésus-Christ, il nous accorde le pardon, et par son Esprit, il nous aide à faire rayonner sa lumière à travers nous.

Je vous souhaite une journée bénie,
Angela Mumssen

(1) Luc 6,45 (2) Éphésiens 5,9 [Luther 2017] (3) Éphésiens 5,10 [Luther 2017]

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Sabato, 27.06.2026

Versículo bíblico
Señor, no inclines mi corazón hacia el mal.
Salmo 141,4

Texto de reflexión
Antes erais tinieblas, pero ahora sois luz en el Señor. Vivid como hijos de la luz.
Efesios 5,8

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Luz en el Señor

Es una petición muy especial la que David expresa en el versículo bíblico de hoy: «Señor, no inclines mi corazón hacia el mal». ¿Acaso Dios realmente quiere que nuestro corazón se incline hacia el mal? Creo que David tenía claro que se necesita algo más que saber qué es el bien y qué es el mal, pues eso no nos lleva automáticamente a actuar siempre bien. Además de nuestra conciencia, hay otra fuerza en nuestro interior que nos guía: nuestro corazón. Pero, ¿qué hay del corazón?
Es el lugar donde reside lo que nos importa. De él brotan nuestros pensamientos, palabras y acciones —tanto las buenas como las malas—.⁽¹⁾ No hay que subestimar la importancia de lo que ocurre en nuestro corazón. Cualquiera que haya amado conoce ese poder que lo eclipsa todo y hace que lo demás pase a un segundo plano. Pero también el odio y el rencor, así como otras cosas malas, encuentran en el corazón un terreno fértil —si les dejamos que se desarrollen—. En la súplica de David de que su corazón no se incline hacia el mal se esconde la petición de vivir de la forma que es correcta ante Dios.

En el texto de estudio, el apóstol Pablo exhorta a la iglesia de Éfeso: «Vivid como hijos de la luz». Menciona tres criterios que hacen visible esa forma de vida: «… el fruto de la luz es toda bondad, justicia y verdad»⁽²⁾. Ahora bien, no podemos generar estas cosas por nosotros mismos —sobre todo cuando nuestro corazón está lleno de cosas muy diferentes—. La cuestión es si dejamos que Dios entre en ese espacio interior. Puede que al hacerlo salgan a la luz cosas que nos avergüenzan. Quizás a veces también nos resulte difícil desprendernos de algo concreto. Pablo dijo a los efesios que examinaran «lo que es agradable al Señor»⁽³⁾ .

Si queremos vivir en estrecha comunión con Dios, le abriremos con alegría la puerta de nuestro corazón para que entre en nosotros con su luz. En Jesucristo nos concede el perdón y, con su Espíritu, nos ayuda a que su luz se haga visible a través de nosotros.

Os deseo un día bendecido
Angela Mumssen

(1) Lucas 6,45 (2) Efesios 5,9 [Lutero 2017] (3) Efesios 5,10 [Lutero 2017]

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Sábado, 27.06.2026

Versículo bíblico
Senhor, não deixes meu coração se inclinar para o mal.
Salmo 141,4

Texto de reflexão
Outrora vocês eram trevas, mas agora são luz no Senhor. Vivam como filhos da luz.
Efésios 5,8

Textos diários da Igreja da Morávia

Luz no Senhor

É realmente um pedido especial o que Davi faz no versículo bíblico de hoje: “Senhor, não inclines o meu coração para o mal.” Será que Deus realmente quer que nosso coração se incline para o mal? Acho que Davi tinha clareza de que é preciso mais do que saber o que é bom ou mau, pois isso não leva automaticamente a agir sempre bem. Além da nossa consciência, existe, de fato, outra força dentro de nós que nos guia: o nosso coração. Mas o que há com esse coração?
É o lugar onde reside o que é importante para nós. Dele brotam nossos pensamentos, palavras e ações – boas, mas também más.⁽¹⁾ Não se deve subestimar a importância do que se passa em nosso coração. Todo aquele que ama conhece o poder que encobre tudo o mais e torna quase irrelevante. No entanto, também o ódio, o rancor e outras coisas más encontram no coração um terreno fértil – se permitirmos que se instalem. Na súplica de Davi para que seu coração fosse protegido de se inclinar para o mal está o pedido de viver da maneira que é correta diante de Deus.

No texto de estudo, o apóstolo Paulo exorta a igreja de Éfeso: “Vivam como filhos da luz.” Ele cita três critérios pelos quais essa vida se torna visível: “… o fruto da luz é toda bondade, justiça e verdade.”⁽²⁾ Ora, não podemos simplesmente gerar essas coisas a partir de nós mesmos – sobretudo quando nosso coração está cheio de coisas totalmente diferentes. A questão é se permitimos que Deus entre nesse espaço interior. Pode ser que, ao fazer isso, venham à tona coisas que nos causam constrangimento. Talvez, às vezes, também nos seja difícil abrir mão de algo específico. Paulo disse aos efésios que eles deveriam examinar “o que é agradável ao Senhor”.⁽³⁾

Se quisermos viver em estreita comunhão com Deus, abriremos com alegria a porta do nosso coração para que Ele entre em nós com Sua luz. Em Jesus Cristo, Ele nos concede o perdão e, com Seu Espírito, nos ajuda a tornar visível Sua luz por meio de nós.

Desejo-lhes um dia abençoado
Angela Mumssen

(1) Lucas 6,45 (2) Efésios 5,9 [Lutero 2017] (3) Efésios 5,10 [Lutero 2017]

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Sábado, 27.06.2026

Versetto biblico
Signore, non inclinare il mio cuore verso il male.
Salmo 141,4

Testo dottrinale
Un tempo eravate tenebre, ma ora siete luce nel Signore. Vivete come figli della luce.
Efesini 5,8

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Luce nel Signore

È davvero una richiesta speciale quella che Davide esprime nel versetto biblico di oggi: «Signore, non inclinare il mio cuore verso il male». Dio vorrebbe davvero che il nostro cuore si inclinasse verso il male? Penso che Davide fosse consapevole che ci vuole ben più che sapere cosa sia il bene o il male, poiché ciò non porta automaticamente ad agire sempre bene. Oltre alla nostra coscienza, infatti, c’è ancora una forza dentro di noi che ci guida: il nostro cuore. Ma che cos’è il cuore?
È il luogo in cui risiede ciò che per noi è importante. Da esso scaturiscono i nostri pensieri, le nostre parole e le nostre azioni – buone, ma anche cattive.⁽¹⁾ Non bisogna sottovalutare l’importanza di ciò che accade nel nostro cuore. Chiunque abbia amato conosce quel potere che oscura tutto il resto e rende quasi secondario ogni altra cosa. Ma anche l’odio, il rancore e altre cose malvagie trovano terreno fertile nel cuore – se glielo permettiamo. Nella supplica di Davide di preservare il suo cuore dall’inclinarsi al male, c’è la richiesta di vivere in modo retto davanti a Dio.

Nel testo di studio, l’apostolo Paolo esorta la comunità di Efeso: «Vivete come figli della luce». Egli indica tre criteri che rendono visibile una vita del genere: «… il frutto della luce è tutta bontà, giustizia e verità.»⁽²⁾ Ora, non possiamo semplicemente generare queste cose da noi stessi – soprattutto se il nostro cuore è pieno di cose completamente diverse. La domanda è: lasciamo entrare Dio in questo spazio interiore? È possibile che così facendo vengano alla luce cose di cui ci vergogniamo. Forse a volte ci risulta difficile anche lasciar andare qualcosa di specifico. Paolo disse agli Efesini di esaminare «ciò che è gradito al Signore»⁽³⁾ .

Se vogliamo vivere in stretta unione con Dio, gli apriremo con gioia la porta del nostro cuore, affinché la sua luce possa entrare in noi. In Gesù Cristo Egli ci dona il perdono e, con il suo Spirito, ci aiuta a rendere visibile la sua luce attraverso di noi.

Vi auguro una giornata benedetta
Angela Mumssen

(1) Luca 6,45 (2) Efesini 5,9 [Lutero 2017] (3) Efesini 5,10 [Lutero 2017]

Размышления о моравских ежедневных текстах на Суббота, 27.06.2026

Слово из Библии
Господи, не склоняй сердце мое к злу.
Псалом 141:4

Учебный текст
Когда-то вы были тьмой, а теперь вы — свет во Господе. Живите как дети света.
Ефесянам 5:8

Ежедневные тексты Моравской церкви

Свет во Господе

Дэвид в сегодняшнем библейском стихе обращается с особой просьбой: «Господи, не склоняй сердце мое к злу». Неужели Бог действительно хочет, чтобы наше сердце склонялось ко злу? Думаю, Давиду было ясно, что одного знания о том, что такое добро и что такое зло, недостаточно, ведь это не ведет автоматически к тому, чтобы всегда поступать правильно. Помимо нашей совести в нас есть еще одна сила, которая управляет нами: наше сердце. Но что же такое сердце?
Это место, где находится то, что для нас важно. Именно из него проистекают наши мысли, слова и поступки — как добрые, так и злые.⁽¹⁾ Нельзя недооценивать значение того, что происходит в нашем сердце. Каждый влюблённый знает ту силу, которая затмевает всё остальное и делает его почти несущественным. Но и ненависть, и злоба, а также другие злые вещи находят в сердце благодатную почву — если мы им это позволяем. В просьбе Давида о том, чтобы его сердце не склонилось к злу, заключается просьба жить так, как это правильно перед Богом.

В тексте для размышления апостол Павел призывает общину в Ефесе: «Живите как дети света». Он называет три критерия, по которым такая жизнь становится заметной: «… плод же света — это всякая добродетель, праведность и истина»⁽²⁾. Однако мы не можем просто так породить в себе эти качества — особенно если наше сердце переполнено совсем другими вещами. Вопрос в том, впускаем ли мы Бога в это внутреннее пространство. Возможно, при этом станут видны вещи, которые нам стыдно признать. Возможно, нам иногда бывает трудно отпустить что-то конкретное. Павел сказал ефесянам, что они должны испытывать, «что угодно Господу»⁽³⁾ .

Если мы хотим жить в тесном общении с Богом, мы с радостью откроем Ему дверь нашего сердца, чтобы Он вошел в нас со Своим светом. В Иисусе Христе Он дарует нам прощение, а Своим Духом помогает нам, чтобы Его свет стал видимым через нас.

Желаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Луки 6:45 (2) Ефесянам 5:9 [Лютер 2017] (3) Ефесянам 5:10 [Лютер 2017]

Думки про моравські щоденні тексти за Субота, 27.06.2026

Слово з Біблії
Господи, не схиляй мого серця до зла.
Псалом 141:4

Текст для роздумів
Колись ви були темрявою, а тепер ви — світло в Господі. Живіть як діти світла.
Ефесян 5:8

Щоденні тексти Моравської церкви

Світло в Господі

Це справді особливе прохання, яке Давид висловлює в сьогоднішньому біблійному уривку: «Господи, не схиляй моє серце до зла». Невже Бог справді хоче, щоб наше серце схилялося до зла? Гадаю, Давид усвідомлював, що потрібно дещо більше, ніж просто знати, що є добром, а що злом, адже це не означає, що ми автоматично завжди будемо чинити добро. Адже, окрім нашої совісті, в нас є ще одна сила, яка керує нами: наше серце. Але що ж таке це серце?
Це місце, де знаходиться те, що для нас важливо. З нього випливають наші думки, слова та вчинки — як добрі, так і злі.⁽¹⁾ Не можна недооцінювати значення того, що відбувається в нашому серці. Кожен, хто кохає, знає ту силу, яка затьмарює все інше і робить майже другорядним. Але й ненависть, та злоба, а також інші злі речі знаходять у серці живильне підґрунтя — якщо ми їм це дозволяємо. У проханні Давида захистити його серце від схильності до зла криється прохання жити так, як це правильно перед Богом.

У навчальному тексті апостол Павло закликає громаду в Ефесі: «Живіть як діти світла». Він називає три критерії, за якими таке життя стає помітним: «… плід світла — це суцільна доброта, справедливість і істина»⁽²⁾. Однак ми не можемо просто так породити ці речі зсередини себе — особливо тоді, коли наше серце сповнене зовсім іншими речами. Питання полягає в тому, чи впускаємо ми Бога у цей внутрішній простір. Можливо, при цьому стануть видимими речі, які нам соромно визнавати. Можливо, нам іноді буває важко відпустити щось конкретне. Павло сказав ефесянам, що вони повинні випробовувати, «що є приємним для Господа»⁽³⁾ .

Якщо ми хочемо жити в тісному єднанні з Богом, ми з радістю відкриємо Йому двері свого серця, щоб Він увійшов у нас зі Своїм світлом. В Ісусі Христі Він дарує нам прощення, а Своїм Духом допомагає нам, щоб Його світло стало видимим через нас.

Бажаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Лука 6,45 (2) Ефесянам 5,9 [Лютер 2017] (3) Ефесянам 5,10 [Лютер 2017]

27.06.2026 ,يوم السبت خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

يا رب، لا تجعل قلبي يميل إلى الشر.
مزمور 141:4

نص تعليمي:

كنتم في الماضي ظلامًا، أما الآن فأنتم نور في الرب. فعيشوا كأبناء النور.
رسالة أفسس 5:8

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

النور في الرب

إنها بالفعل طلبة خاصة تلك التي يرفعها داود في الآية الكتابية اليوم: «يا رب، لا تجعل قلبي يميل إلى الشر». فهل يريد الله حقاً أن يميل قلوبنا إلى الشر؟ أعتقد أن داود كان يدرك أن الأمر يتطلب أكثر من مجرد معرفة ما هو الخير وما هو الشر، لأن ذلك لا يؤدي تلقائيًا إلى التصرف بشكل صالح دائمًا. فإلى جانب ضميرنا، هناك قوة أخرى بداخلنا تتحكم بنا: قلبنا. لكن ما هو سر القلب؟
إنه المكان الذي يكمن فيه ما يهمنا. منه تنبع أفكارنا وكلماتنا وأفعالنا — الصالحة منها والسيئة على حد سواء.^[1] لا ينبغي الاستهانة بأهمية ما يجري في قلوبنا. فكل من يحب يعرف تلك القوة التي تطغى على كل شيء آخر وتجعله أمراً ثانوياً تقريباً. لكن الكراهية والحقد، وكذلك الأمور الشريرة الأخرى، تجد في القلب تربة خصبة — إذا سمحنا لها بذلك. في دعاء داود أن يحفظ قلبه من الميل إلى الشر، يكمن طلب أن نعيش كما هو صواب أمام الله.

في النص التعليمي، يحث الرسول بولس جماعة أفسس قائلاً: «عشوا كأبناء النور». ويذكر ثلاثة معايير تتجلى من خلالها هذه الحياة: «... وثمرة النور هي كل صلاح وبر وحق.»^[2] والآن، لا يمكننا أن ننتج هذه الأمور من داخلنا ببساطة — خاصةً عندما يكون قلبنا ممتلئًا بأمور مختلفة تمامًا. السؤال هو: هل نسمح لله بالدخول إلى هذا الفضاء الداخلي؟ قد تظهر في هذه الأثناء أمور تشعرنا بالحرج. وربما نجد صعوبة أحيانًا في التخلي عن شيء معين. قال بولس لأهل أفسس: «افحصوا ما هو مرضي للرب».^[3]

إذا أردنا أن نعيش في علاقة وثيقة مع الله، فسنفتح له باب قلوبنا بفرح، حتى يدخل نوره إلينا. في يسوع المسيح يمنحنا الغفران، وبروحه يساعدنا على أن يتجلى نوره من خلالنا.

أتمنى لكم يوماً مباركاً
Angela Mumssen

[1] لوقا 6:45 [2] أفسس 5:9 [لوثر 2017] [3] أفسس 5:10 [لوثر 2017]

Gedanken zur Losung für Freitag, den 26.06.2026

Losungswort
Und du, Bethlehem Efrata, die du klein bist unter den Tausenden in Juda, aus dir soll mir der kommen, der in Israel Herr sei, dessen Ausgang von Anfang und von Ewigkeit her gewesen ist.
Micha 5,1

Lehrtext
Da Jesus geboren war zu Bethlehem in Judäa zur Zeit des Königs Herodes, siehe, da kamen Weise aus dem Morgenland nach Jerusalem und sprachen: Wo ist der neugeborene König der Juden? Wir haben seinen Stern aufgehen sehen und sind gekommen, ihn anzubeten.
Matthäus 2,1-2

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Gottes Zeitplan

Im heutigen Losungswort prophezeit der Prophet Micha, dass der Messias aus Bethlehem kommen wird. Das war auch den Schriftgelehrten zur Zeit Jesu bekannt. Deshalb rieten sie den Weisen aus dem Morgenland, den neugeborenen König der Juden in Bethlehem zu suchen.

Herodes sah in diesem neuen König jedoch einen Konkurrenten. Das lag nahe, denn Micha prophezeite Folgendes direkt im Anschluss an das Losungswort: Bis zu der Zeit, wo er geboren wird, lässt der Herr die Menschen seines Volkes den Feinden in die Hände fallen; doch dann werden die Überlebenden zu den anderen Israeliten in ihr Land zurückkehren. Wie ein Hirte seine Herde weidet, so wird der neue König regieren. Gott, der höchste Herr, hat ihn dazu beauftragt und gibt ihm die Kraft. Dann kann das Volk endlich in Sicherheit leben, denn selbst in den fernsten Ländern der Erde wird er als Herrscher anerkannt.⁽¹⁾

Aus diesem Grund erwarteten viele Nachfolger Jesu, dass er den Platz Davids als König einnehmen und sie aus der römischen Unterjochung befreien würde. Doch zwischen dem Losungswort und den nachfolgenden Versen ist eine Lücke von mehr als 2000 Jahren.

Ich bin davon überzeugt, dass keine Prophezeiung der Bibel unerfüllt bleibt. Doch Gottes Zeitplan entspricht nicht immer unseren Zeitplänen. Das gilt auch für persönliche Zusagen Gottes oder für Gebetsanliegen. Wenn uns die Geduld fehlt, können wir schnell zu Fehleinschätzungen kommen. Jesus Christus kam nicht, um Herodes abzusetzen und Israel von den Römern zu befreien. Er kam, um dem Teufel die Macht zu nehmen und uns von unserer Schuld zu befreien. Ich glaube aber, dass er als König zurückkehren wird. Sind wir dafür bereit?

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Mich. 5,2-3 [Hoffnung für alle]

Als Gebet heute das Lied „Freude bricht sich Bahn“:

Freude bricht sich Bahn,
wenn der König kommt.
Lachen steckt uns an,
wenn der König kommt.
Ein Fest voller Gesang,
wenn der König kommt,
zieht uns in seinen Bann,
wenn der König kommt.

Er kommt zu uns in Sanftheit,
er kommt zu uns in Macht.
Führt uns in seine Wahrheit,
vertreibt vor uns die Nacht.
Und wenn du kurz davor stehst,
den Glauben zu verliern,
dann heb den Blick und sieh: Der König kommt.
Text und Musik: Lothar Kosse

Thoughts on Moravian Daily Texts for Friday, 26.06.2026

Bible Verse
And you, Bethlehem Ephrathah, though you are small among the clans of Judah, out of you shall come for Me One who will be Ruler in Israel, whose origins are from of old, from ancient times.
Micah 5:1

Scripture Passage
After Jesus was born in Bethlehem in Judea during the time of King Herod, behold, wise men from the East came to Jerusalem and asked, “Where is the newborn King of the Jews? We saw his star rise and have come to worship him.”
Matthew 2:1–2

Moravian Daily Texts

God’s Timetable

In today’s Bible passage, the prophet Micah prophesies that the Messiah will come from Bethlehem. This was also known to the scribes in Jesus’ time. That is why they advised the Magi from the East to seek the newborn King of the Jews in Bethlehem.

Herod, however, saw this new King as a rival. This was only natural, for Micah prophesied the following immediately after this Bible passage: “Until the time of his birth, the Lord will allow the people of his nation to fall into the hands of their enemies; but then the survivors will return to the other Israelites in their land.” Just as a shepherd tends his flock, so will the new King reign. God, the Most High, has commissioned him for this and gives him the strength. Then the people can finally live in safety, for even in the farthest lands of the earth he will be recognized as ruler.⁽¹⁾

For this reason, many of Jesus’ followers expected him to take David’s place as king and free them from Roman oppression. Yet there is a gap of more than 2,000 years between this Bible passage and the verses that follow.

I am convinced that no prophecy in the Bible remains unfulfilled. Yet God’s timeline does not always align with our own. This also applies to God’s personal promises or to matters of prayer. When we lack patience, we can quickly come to the wrong conclusions. Jesus Christ did not come to depose Herod and liberate Israel from the Romans. He came to take away the devil’s power and free us from our guilt. But I believe that He will return as King. Are we ready for that?

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Micah 5:2–3 [Hope for All]

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Vendredi, 26.06.2026

Citation biblique
Et toi, Bethléem Éphrata, petite parmi les milliers de Juda, c’est de toi que me viendra celui qui sera le chef d’Israël, dont l’origine remonte aux temps anciens et aux jours éternels.
Michée 5,1

Texte d’étude
Or, lorsque Jésus fut né à Bethléem en Judée, au temps du roi Hérode, voici que des mages venus d’Orient arrivèrent à Jérusalem et demandèrent : « Où est le roi des Juifs qui vient de naître ? Nous avons vu son étoile se lever et nous sommes venus l’adorer. »
Matthieu 2,1-2

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Le plan de Dieu

Dans le passage biblique d’aujourd’hui, le prophète Michée annonce que le Messie viendra de Bethléem. Les scribes de l’époque de Jésus le savaient également. C’est pourquoi ils ont conseillé aux mages venus d’Orient de chercher le roi des Juifs nouveau-né à Bethléem.

Hérode voyait cependant en ce nouveau roi un rival. Cela semblait logique, car Michée prophétisait ce qui suit juste après ce passage biblique : « Jusqu’au moment où il naîtra, le Seigneur livrera les hommes de son peuple aux mains de leurs ennemis ; mais ensuite, les survivants retourneront dans leur pays auprès des autres Israélites. » Tout comme un berger fait paître son troupeau, ainsi le nouveau roi régnera. Dieu, le Seigneur suprême, l’y a chargé et lui en donne la force. Alors, le peuple pourra enfin vivre en sécurité, car même dans les contrées les plus lointaines de la terre, il sera reconnu comme souverain.⁽¹⁾

C’est pourquoi de nombreux disciples de Jésus s’attendaient à ce qu’il prenne la place de David en tant que roi et les libère de l’asservissement romain. Or, il y a un écart de plus de 2 000 ans entre ce passage biblique et les versets suivants.

Je suis convaincu qu’aucune prophétie biblique ne reste sans s’accomplir. Mais le calendrier de Dieu ne correspond pas toujours au nôtre. Cela vaut également pour les promesses personnelles de Dieu ou pour les intentions de prière. Lorsque la patience nous fait défaut, nous pouvons rapidement tomber dans des erreurs d’appréciation. Jésus-Christ n’est pas venu pour destituer Hérode et libérer Israël de la domination romaine. Il est venu pour priver le diable de son pouvoir et nous libérer de notre culpabilité. Je crois cependant qu’il reviendra en tant que roi. Sommes-nous prêts pour cela ?

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Michée 5,2-3 [Espoir pour tous]

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Venerdì, 26.06.2026

Versículo bíblico
Y tú, Belén de Efrata, aunque eres pequeña entre los miles de Judá, de ti saldrá el que será señor en Israel, cuyo origen se remonta al principio y a la eternidad.
Miqueas 5,1

Texto de estudio
Cuando Jesús nació en Belén de Judea, en tiempos del rey Herodes, he aquí que llegaron a Jerusalén unos magos de Oriente y preguntaron: «¿Dónde está el rey de los judíos que acaba de nacer? Hemos visto salir su estrella y hemos venido a adorarle».
Mateo 2,1-2

Textos cotidianos de la Iglesia morava

El plan de Dios

En el pasaje bíblico de hoy, el profeta Miqueas profetiza que el Mesías vendrá de Belén. Esto también lo sabían los escribas de la época de Jesús. Por eso aconsejaron a los magos de Oriente que buscaran al rey de los judíos recién nacido en Belén.

Sin embargo, Herodes veía en este nuevo rey a un rival. Era de esperar, pues Miqueas profetizó lo siguiente justo a continuación del pasaje bíblico: «Hasta el momento en que él nazca, el Señor entregará a su pueblo en manos de los enemigos; pero entonces los supervivientes volverán con los demás israelitas a su tierra». Así como un pastor apacienta a su rebaño, así reinará el nuevo rey. Dios, el Señor supremo, le ha encomendado esta misión y le da la fuerza. Entonces, el pueblo podrá vivir por fin a salvo, pues incluso en los países más lejanos de la tierra se le reconocerá como gobernante.⁽¹⁾

Por esta razón, muchos seguidores de Jesús esperaban que él ocupara el lugar de David como rey y los liberara del yugo romano. Sin embargo, entre este pasaje bíblico y los versículos siguientes hay un lapso de más de 2000 años.

Estoy convencido de que ninguna profecía de la Biblia queda sin cumplirse. Pero el calendario de Dios no siempre coincide con los nuestros. Esto también se aplica a las promesas personales de Dios o a las peticiones de oración. Si nos falta paciencia, podemos llegar rápidamente a conclusiones erróneas. Jesucristo no vino para destronar a Herodes ni para liberar a Israel del yugo romano. Vino para quitarle el poder al diablo y liberarnos de nuestra culpa. Pero creo que volverá como rey. ¿Estamos preparados para ello?

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Miqueas 5,2-3 [Esperanza para todos]

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Viernes, 26.06.2026

Versículo bíblico
E tu, Belém de Efrata, que és pequena entre os milhares de Judá, de ti me virá aquele que será o Senhor de Israel, cuja origem remonta ao princípio e à eternidade.
Miquéias 5,1

Texto de estudo
Quando Jesus nasceu em Belém, na Judéia, no tempo do rei Herodes, eis que magos do Oriente chegaram a Jerusalém e perguntaram: “Onde está o recém-nascido rei dos judeus? Vimos sua estrela nascer e viemos para adorá-lo.”
Mateus 2,1-2

Textos diários da Igreja da Morávia

O plano de Deus

Na passagem bíblica de hoje, o profeta Miquéias profetiza que o Messias virá de Belém. Isso também era de conhecimento dos escribas da época de Jesus. Por isso, eles aconselharam os magos do Oriente a procurarem o recém-nascido Rei dos judeus em Belém.

Herodes, porém, via nesse novo rei um rival. Isso era de se esperar, pois Miquéias profetizou o seguinte logo em seguida na passagem bíblica: “Até o momento em que ele nascer, o Senhor entregará o seu povo nas mãos dos inimigos; mas então os sobreviventes retornarão aos demais israelitas em sua terra”. Assim como um pastor cuida de seu rebanho, assim o novo rei governará. Deus, o Senhor supremo, o encarregou disso e lhe dá a força. Então, o povo poderá finalmente viver em segurança, pois mesmo nas terras mais distantes da Terra ele será reconhecido como soberano.⁽¹⁾

Por essa razão, muitos seguidores de Jesus esperavam que ele ocupasse o lugar de Davi como rei e os libertasse do jugo romano. No entanto, entre essa passagem bíblica e os versículos seguintes, há um intervalo de mais de 2.000 anos.

Estou convencido de que nenhuma profecia da Bíblia fica por cumprir. No entanto, o plano de Deus nem sempre coincide com os nossos planos. Isso vale também para as promessas pessoais de Deus ou para os pedidos de oração. Quando nos falta paciência, podemos rapidamente chegar a conclusões erradas. Jesus Cristo não veio para destituir Herodes e libertar Israel dos romanos. Ele veio para tirar o poder do diabo e nos libertar de nossa culpa. Mas acredito que ele voltará como rei. Estamos preparados para isso?

Desejo a vocês um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Miquéias 5,2-3 [Esperança para Todos]

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Sexta-feira, 26.06.2026

Versetto biblico
E tu, Betlemme Efrata, piccola tra le migliaia di Giuda, da te uscirà colui che sarà il dominatore d'Israele, le cui origini risalgono ai tempi antichi e ai giorni eterni.
Michea 5,1

Testo dottrinale
Quando Gesù nacque a Betlemme di Giudea, al tempo del re Erode, ecco, alcuni magi vennero dall’Oriente a Gerusalemme e chiesero: «Dov’è il re dei Giudei che è nato? Abbiamo visto sorgere la sua stella e siamo venuti per adorarlo».
Matteo 2,1-2

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Il piano di Dio

Nel passo biblico di oggi, il profeta Michea profetizza che il Messia verrà da Betlemme. Questo era noto anche agli scribi al tempo di Gesù. Per questo consigliarono ai Magi provenienti dall’Oriente di cercare il Re dei Giudei appena nato a Betlemme.

Erode, però, vedeva in questo nuovo re un rivale. Era prevedibile, poiché Michea profetizzò quanto segue subito dopo il brano biblico: «Fino al momento della sua nascita, il Signore lascerà che il suo popolo cada nelle mani dei nemici; ma poi i sopravvissuti torneranno nella loro terra insieme agli altri Israeliti». Come un pastore pascola il suo gregge, così regnerà il nuovo re. Dio, il Signore supremo, lo ha incaricato di farlo e gli dà la forza. Allora il popolo potrà finalmente vivere in sicurezza, poiché anche nei paesi più remoti della terra egli sarà riconosciuto come sovrano.⁽¹⁾

Per questo motivo molti seguaci di Gesù si aspettavano che egli prendesse il posto di Davide come re e li liberasse dalla schiavitù romana. Tuttavia, tra questo passo biblico e i versetti successivi c’è un intervallo di oltre 2000 anni.

Sono convinto che nessuna profezia della Bibbia rimanga inadempiuta. Tuttavia, i tempi di Dio non sempre coincidono con i nostri. Ciò vale anche per le promesse personali di Dio o per le intenzioni di preghiera. Se ci manca la pazienza, possiamo facilmente giungere a valutazioni errate. Gesù Cristo non è venuto per destituire Erode e liberare Israele dai Romani. È venuto per togliere il potere al diavolo e liberarci dal nostro peccato. Credo però che tornerà come re. Siamo pronti per questo?

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Michea 5,2-3 [Speranza per tutti]

Размышления о моравских ежедневных текстах на Пятница, 26.06.2026

Слово из Библии
А ты, Вифлеем Ефрафа, малый среди тысяч в Иудее, из тебя выйдет Мне Тот, Кто будет Владыкой в Израиле, Которого происхождение — от начала и от вечности.
Михей 5:1

Учебный текст
Когда Иисус родился в Вифлееме Иудейском во времена царя Ирода, вот, мудрецы из Востока пришли в Иерусалим и спросили: «Где новорождённый Царь Иудейский? Мы видели восход Его звезды и пришли поклониться Ему».
Матфея 2:1-2

Ежедневные тексты Моравской церкви

Божий план

В сегодняшнем отрывке из Библии пророк Михей предсказывает, что Мессия придет из Вифлеема. Об этом знали и книжники во времена Иисуса. Поэтому они посоветовали волхвам из Востока искать новорожденного Царя Иудейского в Вифлееме.

Однако Ирод видел в этом новом Царе соперника. Это было вполне логично, ведь сразу после этого отрывка из Библии Михей пророчествовал следующее: до того времени, пока Он не родится, Господь предаст людей Своего народа во власть врагов; но затем выжившие вернутся к остальным израильтянам в свою землю. Как пастух пасёт своё стадо, так и новый Царь будет править. Бог, Всевышний Господь, поручил ему это и даёт ему силу. Тогда народ наконец сможет жить в безопасности, ибо даже в самых отдалённых странах земли его признают правителем.⁽¹⁾

По этой причине многие последователи Иисуса ожидали, что Он займет место Давида как царь и освободит их от римского ига. Однако между этим библейским отрывком и последующими стихами лежит промежуток в более чем 2000 лет.

Я убеждён, что ни одно библейское пророчество не остаётся несбывшимся. Однако Божий план не всегда совпадает с нашими планами. Это касается и личных обещаний Бога, и молитвенных просьб. Если нам не хватает терпения, мы можем быстро прийти к ошибочным выводам. Иисус Христос пришёл не для того, чтобы свергнуть Ирода и освободить Израиль от римлян. Он пришёл, чтобы лишить дьявола власти и освободить нас от нашей вины. Но я верю, что Он вернётся как Царь. Готовы ли мы к этому?

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Михей 5:2–3 [Надежда для всех]

Думки про моравські щоденні тексти за Пятница, 26.06.2026

Слово з Біблії
А ти, Віфлеєме Ефрато, що ти найменший серед тисяч у Юдеї, з тебе вийде той, хто буде володарем Ізраїля, походження якого сягає початку і вічності.
Міхей 5:1

Текст для вивчення
Коли Ісус народився у Віфлеємі в Юдеї за часів царя Ірода, ось, мудреці зі Сходу прийшли до Єрусалима і запитали: «Де новонароджений Цар Юдейський? Ми бачили, як зійшла його зірка, і прийшли поклонитися Йому».
Матвія 2:1-2

Щоденні тексти Моравської церкви

Божий план

У сьогоднішньому уривку з Біблії пророк Міхей пророкує, що Месія прийде з Віфлеєму. Про це знали й книжники за часів Ісуса. Тому вони порадили мудрецям зі Сходу шукати новонародженого Царя юдеїв у Віфлеємі.

Однак Ірод бачив у цьому новому Царі конкурента. Це було цілком логічно, адже Міхей пророкував наступне одразу після цього уривка з Біблії: «До того часу, як він народиться, Господь дозволить, щоб люди Його народу потрапили в руки ворогів; але потім ті, хто виживе, повернуться до інших ізраїльтян у свою землю». Як пастух пасе своє стадо, так і новий Цар буде царювати. Бог, Всевишній Господь, доручив йому це і дарує йому силу. Тоді народ нарешті зможе жити в безпеці, бо навіть у найвіддаленіших краях землі його визнаватимуть як правителя.⁽¹⁾

З цієї причини багато послідовників Ісуса очікували, що він займе місце Давида як цар і визволить їх від римського гніту. Однак між цим біблійним уривком і наступними віршами лежить проміжок у понад 2000 років.

Я переконаний, що жодне пророцтво Біблії не залишиться нездійсненим. Однак Божий план не завжди збігається з нашими планами. Це стосується також особистих обіцянок Бога чи молитовних прохань. Якщо нам бракує терпіння, ми можемо швидко дійти хибних висновків. Ісус Христос прийшов не для того, щоб скинути Ірода та визволити Ізраїль від римлян. Він прийшов, щоб позбавити диявола влади та визволити нас від наших гріхів. Але я вірю, що Він повернеться як Цар. Чи готові ми до цього?

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Міхей 5:2–3 [Надія для всіх]

26.06.2026 ,الجمعة خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

وأنتِ، يا بيت لحم إفراتا، التي أنتِ صغيرة بين آلاف مدن يهوذا، منكِ سيأتي لي الذي سيكون سيدًا على إسرائيل، الذي كان وجوده منذ البداية ومنذ الأزل.
ميخا 5:1

نص تعليمي:

ولما وُلد يسوع في بيت لحم التي في اليهودية في أيام الملك هيرودس، إذا بمجوس من الشرق قد أتوا إلى أورشليم قائلين: «أين هو ملك اليهود المولود؟ فقد رأينا نجمه وقد أشرق، وجئنا لنسجد له».
متى 2:1-2

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

خطة الله الزمنية

في الآية الكتابية اليوم، يتنبأ النبي ميخا بأن المسيح سيأتي من بيت لحم. وكان هذا معروفًا أيضًا للكتبة في زمن يسوع. ولذلك نصحوا المجوس القادمين من الشرق بأن يبحثوا في بيت لحم عن ملك اليهود المولود حديثًا.

لكن هيرودس رأى في هذا الملك الجديد منافساً له. وكان ذلك أمراً بديهياً، لأن ميخا تنبأ بما يلي مباشرة بعد الآية: «حتى يحين وقت ولادته، سيترك الرب شعبَه يقعون في أيدي أعدائهم؛ ولكن عندئذٍ سيعود الناجون إلى أرضهم للانضمام إلى بقية بني إسرائيل. وكما يرعى الراعي قطيعه، هكذا سيحكم الملك الجديد. فقد كلفه الله، الرب الأعلى، بهذه المهمة ويمنحه القوة. عندئذٍ سيتمكن الشعب أخيرًا من العيش بأمان، لأنه سيُعترف به كحاكم حتى في أبعد أرجاء الأرض.^[1]

لهذا السبب، توقع العديد من أتباع يسوع أنه سيحل محل داود كملك ويحررهم من الاستعباد الروماني. لكن هناك فجوة تزيد عن 2000 عام بين الآية المذكورة والآيات التي تليها.

أنا مقتنع بأن لا نبوءة في الكتاب المقدس تظل دون تحقيق. لكن جدول الله الزمني لا يتوافق دائمًا مع جداولنا الزمنية. وينطبق هذا أيضًا على وعود الله الشخصية أو على طلبات الصلاة. فإذا افتقرنا إلى الصبر، فقد نصل بسرعة إلى تقديرات خاطئة. لم يأتِ يسوع المسيح لينزع الحكم من هيرودس ويحرر إسرائيل من الرومان. بل جاء ليجرد الشيطان من سلطته ويحررنا من خطايانا. لكنني أؤمن بأنه سيعود كملك. فهل نحن مستعدون لذلك؟

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] ميخا 5:2-3 [الأمل للجميع]

Gedanken zur Losung für Donnerstag, den 25.06.2026

Losungswort
Seid getrost und lasst eure Hände nicht sinken; denn euer Werk hat seinen Lohn.
2. Chronik 15,7

Lehrtext
Da sprach sein Herr zu ihm: Recht so, du guter und treuer Knecht, du bist über wenigem treu gewesen, ich will dich über viel setzen; geh hinein zu deines Herrn Freude!
Matthäus 25,21

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

„Denn euer Werk hat seinen Lohn“

Manchmal sagt man, wenn eine Arbeit nicht gelingt: „Ich habe nur für die Tonne gearbeitet.“ Ich denke, jeder erhofft sich irgendeine Form von Lohn für seine Arbeit. Das kann Geld sein, die Freude, dass etwas geglückt ist, oder, dass man jemandem helfen konnte.

Die heutigen Bibelverse machen uns Mut, nicht aufzugeben. Gott verspricht, dass alles, was wir tun, auch seinen Lohn hat, insofern er der Herr unseres Lebens ist. Hier werden zwei Dinge miteinander verknüpft, die scheinbar nicht zusammengehören. Muss man denn an Gott glauben, um Erfolg im Leben zu haben? Gerade findet die Fußballweltmeisterschaft statt. Einige Mannschaften bekennen offen ihren Glauben an Jesus Christus und beten zusammen. Werden das die kommenden Weltmeister? Nun, wir werden sehen – doch bisher hing die Weltmeisterschaft nicht vom Glauben der Mannschaften ab.

Natürlich ist bei Gott alles möglich, ich denke aber, dass wir an dieser Stelle oft zu kurz denken. Es geht in den Losungsversen nicht um sportliche Gewinne oder den ersten Platz bei einer Castingshow. Im Losungswort ging es um lebensnotwendige Dinge, vor allem um Schutz und den Sieg über Israels Feinde. Das ermöglichte den Israeliten ein ruhiges Leben, und dass sie ernten konnten, was sie zuvor gesät hatten. Im Lehrtext besteht der Lohn darin, dass Gott einmal das belohnen wird, was wir in seinem Auftrag getan haben.

Was wird dieser Lohn sein? Ein Teil wird gewiss die Dankbarkeit und Freude derer sein, die durch unser Handeln gesegnet wurden. Ein weiterer Teil ist, dass Gott uns in der neuen Welt Verantwortung anvertraut. Wir werden gewiss überrascht sein, was Gott für uns bereithält. Paulus schreibt dazu: „Kein Auge hat je gesehen, kein Ohr hat je gehört, und kein Mensch konnte sich jemals auch nur vorstellen, was Gott für die bereit hält, die ihn lieben.“⁽¹⁾

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 1.Kor. 2,9 [Neue Genfer Übersetzung]

Gebet:
Vater im Himmel, ich danke dir, dass im Himmel ein Lohn auf die wartet, die dich lieben. Du kennst uns und weißt, warum wir etwas tun. Ich bitte dich gerade für Christen, die aus Liebe zu dir arbeiten, aber wenig Erfolg haben oder Anerkennung bekommen. Erfülle sie mit neuem Mut, die Hände nicht sinken zu lassen. Du siehst das, was wir Menschen oft nicht sehen. Segne deine Kinder mit neuer Zuversicht. Das bitte ich in Jesu Christi Namen, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Thursday, 25.06.2026

Bible Verse
Take heart and do not lose courage, for your work will be rewarded.
2 Chronicles 15:7

Scripture
Then his master said to him, ‘Well done, good and faithful servant! You have been faithful over a few things; I will put you in charge of many things. Come and share your master’s joy!’
Matthew 25:21

Moravian Daily Texts

“For your work has its reward”

Sometimes, when a task doesn’t go well, people say, “I worked for nothing.” I think everyone hopes for some form of reward for their work. That could be money, the joy of having succeeded at something, or the satisfaction of having helped someone.

Today’s Bible verses encourage us not to give up. God promises that everything we do will have its reward, insofar as He is the Lord of our lives. Here, two things are linked that seemingly don’t belong together. Must one believe in God to be successful in life? The World Cup is currently underway. Some teams openly profess their faith in Jesus Christ and pray together. Will they be the next world champions? Well, we’ll see—but so far, the World Cup hasn’t depended on the teams’ faith.

Of course, with God, anything is possible, but I think we often don’t think far enough ahead in this regard. The Bible verses aren’t about winning sports competitions or taking first place on a talent show. The passage in the Bible dealt with matters essential to life, above all protection and victory over Israel’s enemies. This enabled the Israelites to live in peace and to reap what they had previously sown. In the lesson text, the reward is that God will one day reward us for what we have done on His behalf.

What will this reward be? Part of it will certainly be the gratitude and joy of those who have been blessed through our actions. Another part is that God will entrust us with responsibility in the new world. We will certainly be surprised by what God has in store for us. Paul writes about this: “No eye has ever seen, no ear has ever heard, and no human mind has ever even imagined what God has in store for those who love him.”⁽¹⁾

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 1 Corinthians 2:9 [New Geneva Translation]

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Jeudi, 25.06.2026

Citation biblique
Prenez courage et ne relâchez pas vos efforts, car votre travail sera récompensé.
2 Chroniques 15,7

Texte d’enseignement
Alors son maître lui dit : « C'est bien, bon et fidèle serviteur ; tu as été fidèle dans les petites choses, je te confierai de grandes responsabilités ; entre dans la joie de ton maître ! »
Matthieu 25,21

Textes quotidiens de l'Eglise morave

« Car votre travail a sa récompense »

Parfois, lorsqu’un travail n’aboutit pas, on dit : « J’ai travaillé pour rien. » Je pense que chacun espère recevoir une forme de récompense pour son travail. Cela peut être de l’argent, la joie d’avoir réussi quelque chose ou celle d’avoir pu aider quelqu’un.

Les versets bibliques d’aujourd’hui nous encouragent à ne pas abandonner. Dieu promet que tout ce que nous faisons a sa récompense, dans la mesure où il est le Seigneur de notre vie. Ici, deux choses qui semblent n’avoir aucun rapport sont mises en relation. Faut-il donc croire en Dieu pour réussir dans la vie ? La Coupe du monde de football bat actuellement son plein. Certaines équipes professent ouvertement leur foi en Jésus-Christ et prient ensemble. Seront-elles les futures championnes du monde ? Eh bien, nous verrons… Mais jusqu’à présent, l’issue de la Coupe du monde n’a pas dépendu de la foi des équipes.

Bien sûr, tout est possible avec Dieu, mais je pense que nous avons souvent une vision trop réductrice de la question. Les versets bibliques ne parlent pas de victoires sportives ni de la première place dans une émission de télé-crochet. Le passage biblique traitait de choses vitales, notamment de la protection et de la victoire sur les ennemis d’Israël. Cela a permis aux Israélites de mener une vie paisible et de récolter ce qu’ils avaient semé auparavant. Dans le texte d’enseignement, la récompense consiste en ce que Dieu récompensera un jour ce que nous avons accompli en son nom.

Quelle sera cette récompense ? Une partie sera certainement la gratitude et la joie de ceux qui ont été bénis par nos actions. Une autre partie consistera en ce que Dieu nous confiera des responsabilités dans le monde nouveau. Nous serons certainement surpris de ce que Dieu nous réserve. Paul écrit à ce sujet : « Ce que Dieu réserve à ceux qui l’aiment, aucun œil ne l’a jamais vu, aucune oreille ne l’a jamais entendu, et aucun cœur humain ne l’a jamais imaginé. »⁽¹⁾

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 1 Corinthiens 2,9 [Nouvelle Traduction de Genève]

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Giovedì, 25.06.2026

Versículo bíblico
Tened ánimo y no bajéis los brazos, porque vuestra obra tiene su recompensa.
2 Crónicas 15,7

Texto de reflexión
Entonces su señor le dijo: «Bien, siervo bueno y fiel; has sido fiel en lo poco, te pondré a cargo de mucho; ¡entra en el gozo de tu señor!».
Mateo 25,21

Textos cotidianos de la Iglesia morava

«Porque vuestra obra tiene su recompensa»

A veces, cuando un trabajo no sale bien, se suele decir: «He trabajado para la basura». Creo que todo el mundo espera algún tipo de recompensa por su trabajo. Puede ser dinero, la alegría de haber logrado algo o el hecho de haber podido ayudar a alguien.

Los versículos bíblicos de hoy nos animan a no rendirnos. Dios promete que todo lo que hacemos tiene su recompensa, en la medida en que Él es el Señor de nuestra vida. Aquí se relacionan dos cosas que, aparentemente, no encajan entre sí. ¿Hay que creer en Dios para tener éxito en la vida? Ahora mismo se está celebrando el Mundial de fútbol. Algunas selecciones profesan abiertamente su fe en Jesucristo y rezan juntas. ¿Serán ellas las futuras campeonas del mundo? Bueno, ya lo veremos; pero, hasta ahora, el Mundial no ha dependido de la fe de las selecciones.

Por supuesto, con Dios todo es posible, pero creo que en este punto a menudo pensamos con poca perspectiva. Los versículos bíblicos no tratan de victorias deportivas ni del primer puesto en un concurso de talentos. El pasaje bíblico se refería a cuestiones vitales, sobre todo a la protección y la victoria sobre los enemigos de Israel. Esto permitió a los israelitas llevar una vida tranquila y cosechar lo que antes habían sembrado. En el texto de la lección, la recompensa consiste en que Dios nos recompensará algún día por lo que hayamos hecho en su nombre.

¿Cuál será esa recompensa? Sin duda, una parte será la gratitud y la alegría de aquellos que han sido bendecidos gracias a nuestras acciones. Otra parte es que Dios nos confíe responsabilidades en el mundo nuevo. Sin duda nos sorprenderá lo que Dios tiene preparado para nosotros. Pablo escribe al respecto: «Ningún ojo lo ha visto jamás, ningún oído lo ha oído jamás, y a ningún ser humano se le ha ocurrido jamás lo que Dios tiene preparado para quienes le aman»⁽¹⁾.

Os deseo un día lleno de bendiciones
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 1 Corintios 2,9 [Nueva Traducción de Ginebra]

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Jueves, 25.06.2026

Versículo bíblico
Tenham ânimo e não desanimem; pois o seu trabalho terá sua recompensa.
2 Crônicas 15,7

Texto de reflexão
Então seu senhor lhe disse: “Muito bem, servo bom e fiel; foste fiel no pouco, eu te colocarei sobre o muito; entra na alegria do teu senhor!”
Mateus 25,21

Textos diários da Igreja da Morávia

“Pois o trabalho de vocês tem sua recompensa”

Às vezes, quando um trabalho não dá certo, diz-se: “Trabalhei à toa”. Acho que todo mundo espera receber algum tipo de recompensa pelo seu trabalho. Pode ser dinheiro, a alegria de ter conseguido algo ou de ter ajudado alguém.

Os versículos bíblicos de hoje nos encorajam a não desistir. Deus promete que tudo o que fazemos tem sua recompensa, na medida em que Ele é o Senhor de nossas vidas. Aqui, duas coisas que aparentemente não se encaixam são relacionadas. Será que é preciso acreditar em Deus para ter sucesso na vida? No momento, está acontecendo a Copa do Mundo de Futebol. Algumas seleções professam abertamente sua fé em Jesus Cristo e rezam juntas. Será que elas serão as futuras campeãs mundiais? Bem, vamos ver – mas, até agora, a Copa do Mundo não dependeu da fé das seleções.

É claro que, com Deus, tudo é possível, mas acho que, nesse ponto, muitas vezes pensamos de forma limitada. Os versículos bíblicos não tratam de vitórias esportivas ou do primeiro lugar em um programa de talentos. O texto bíblico tratava de coisas essenciais para a vida, sobretudo de proteção e da vitória sobre os inimigos de Israel. Isso permitiu aos israelitas uma vida tranquila e que pudessem colher o que haviam semeado anteriormente. No texto de estudo, a recompensa consiste no fato de que Deus, um dia, recompensará o que fizemos em Seu nome.

Qual será essa recompensa? Uma parte será certamente a gratidão e a alegria daqueles que foram abençoados por meio de nossas ações. Outra parte é que Deus nos confiará responsabilidades no novo mundo. Certamente ficaremos surpresos com o que Deus tem reservado para nós. Paulo escreve a esse respeito: “Nenhum olho jamais viu, nenhum ouvido jamais ouviu, e nenhum ser humano jamais conseguiu sequer imaginar o que Deus tem reservado para aqueles que o amam.”⁽¹⁾

Desejo a vocês um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 1 Coríntios 2,9 [Nova Tradução de Genebra]

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Quinta-feira, 25.06.2026

Versetto biblico
Siate di buon animo e non abbassate le mani, perché la vostra opera avrà la sua ricompensa.
2 Cronache 15,7

Testo didattico
Allora il suo signore gli disse: «Ben fatto, servo buono e fedele; sei stato fedele in poco, ti metterò a capo di molto; entra nella gioia del tuo signore!»
Matteo 25,21

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

«Perché la vostra opera avrà la sua ricompensa»

A volte, quando un lavoro non va a buon fine, si dice: «Ho lavorato solo per niente». Penso che tutti sperino in una qualche forma di ricompensa per il proprio lavoro. Può trattarsi di denaro, della gioia di aver portato a termine qualcosa con successo o di aver potuto aiutare qualcuno.

I versetti biblici di oggi ci incoraggiano a non arrenderci. Dio promette che tutto ciò che facciamo avrà la sua ricompensa, nella misura in cui Egli è il Signore della nostra vita. Qui vengono collegate tra loro due cose che apparentemente non c’entrano nulla l’una con l’altra. Bisogna credere in Dio per avere successo nella vita? In questo momento si sta svolgendo il Campionato mondiale di calcio. Alcune squadre professano apertamente la loro fede in Gesù Cristo e pregano insieme. Saranno loro i futuri campioni del mondo? Beh, staremo a vedere – ma finora il Campionato mondiale non è mai dipeso dalla fede delle squadre.

Naturalmente, con Dio tutto è possibile, ma penso che spesso in questo ambito la nostra visione sia troppo limitata. I versetti biblici non parlano di vittorie sportive o del primo posto in un talent show. Il passo biblico riguardava cose essenziali per la vita, soprattutto la protezione e la vittoria sui nemici di Israele. Ciò consentiva agli Israeliti di vivere in pace e di raccogliere ciò che avevano seminato in precedenza. Nel testo dottrinale, la ricompensa consiste nel fatto che un giorno Dio ricompenserà ciò che abbiamo fatto per suo conto.

Quale sarà questa ricompensa? Una parte sarà certamente la gratitudine e la gioia di coloro che sono stati benedetti grazie alle nostre azioni. Un’altra parte consiste nel fatto che Dio ci affiderà delle responsabilità nel mondo nuovo. Saremo sicuramente sorpresi da ciò che Dio ha in serbo per noi. Paolo scrive a questo proposito: «Nessun occhio ha mai visto, nessun orecchio ha mai udito, e nessun uomo ha mai potuto nemmeno immaginare ciò che Dio ha in serbo per coloro che lo amano.»⁽¹⁾

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 1 Corinzi 2,9 [Nuova Traduzione di Ginevra]

Размышления о моравских ежедневных текстах на Четверг, 25.06.2026

Слово из Библии
Будьте мужественны и не опускайте рук, ибо ваше дело будет вознаграждено.
2-я Паралипоменон 15:7

Учебный текст
Тогда господин его сказал ему: «Хорошо, добрый и верный раб! Ты был верен в малом, я поставлю тебя над многим; войди во радость господина твоего!»
Евангелие от Матфея 25:21

Ежедневные тексты Моравской церкви

«Ибо ваше дело имеет свою награду»

Иногда, когда работа не удается, люди говорят: «Я работал просто зря». Думаю, каждый надеется на какую-то награду за свой труд. Это могут быть деньги, радость от того, что что-то удалось, или от того, что удалось кому-то помочь.

Сегодняшние библейские стихи вдохновляют нас не сдаваться. Бог обещает, что всё, что мы делаем, имеет своё вознаграждение, поскольку Он — Господь нашей жизни. Здесь соединяются две вещи, которые, казалось бы, не имеют ничего общего. Неужели нужно верить в Бога, чтобы добиться успеха в жизни? Сейчас проходит чемпионат мира по футболу. Некоторые команды открыто исповедуют свою веру в Иисуса Христа и молятся вместе. Станут ли они будущими чемпионами мира? Ну, посмотрим — но до сих пор исход чемпионата мира не зависел от веры команд.

Конечно, у Бога всё возможно, но я думаю, что в этом вопросе мы часто мыслим слишком упрощённо. В библейских стихах речь идёт не о спортивных победах или о первом месте в каком-нибудь шоу-конкурсе. В библейском отрывке речь шла о жизненно важных вещах, прежде всего о защите и победе над врагами Израиля. Это позволяло израильтянам жить спокойно и пожинать плоды того, что они ранее посеяли. В учебном тексте вознаграждение заключается в том, что однажды Бог вознаградит нас за то, что мы сделали по Его поручению.

Какой же будет эта награда? Частью её, несомненно, станет благодарность и радость тех, кто был благословлен благодаря нашим поступкам. Ещё одной частью будет то, что в новом мире Бог возложит на нас ответственность. Мы, несомненно, будем удивлены тем, что Бог приготовил для нас. Павел пишет об этом: «Ни одно око не видела, ни одно ухо не слышало, и в сердце человека не восходило то, что Бог приготовил для тех, кто любит Его»⁽¹⁾

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 1 Коринфянам 2:9 [Новый Женевский перевод]

Думки про моравські щоденні тексти за Четвер, 25.06.2026

Слово з Біблії
Будьте мужні й не опускайте рук, бо ваша праця має свою нагороду.
2 Хроніки 15:7

Текст для роздумів
Тоді його пан сказав йому: «Добре, добрий і вірний рабе! Ти був вірний у малому, я поставлю тебе над великим; увійди до радості свого пана!»
Матвія 25,21

Щоденні тексти Моравської церкви

«Бо ваша праця має свою нагороду»

Іноді, коли робота не вдається, люди кажуть: «Я працював просто даремно». Гадаю, кожен сподівається на якусь винагороду за свою працю. Це можуть бути гроші, радість від того, що щось вдалося, або від того, що вдалося комусь допомогти.

Сьогоднішні біблійні вірші додають нам мужності не здаватися. Бог обіцяє, що все, що ми робимо, має свою нагороду, оскільки Він є Господом нашого життя. Тут пов’язуються дві речі, які, здавалося б, не мають нічого спільного. Чи треба вірити в Бога, щоб досягти успіху в житті? Саме зараз триває чемпіонат світу з футболу. Деякі команди відкрито визнають свою віру в Ісуса Христа і моляться разом. Чи стануть вони майбутніми чемпіонами світу? Ну, побачимо — але досі чемпіонат світу не залежав від віри команд.

Звісно, у Бога все можливо, але я думаю, що в цьому питанні ми часто мислимо занадто вузько. У біблійних віршах йдеться не про спортивні перемоги чи перше місце в телешоу. У біблійному уривку йшлося про життєво необхідні речі, насамперед про захист та перемогу над ворогами Ізраїлю. Це давало ізраїльтянам можливість жити спокійно і збирати те, що вони раніше посіяли. У навчальному тексті винагорода полягає в тому, що одного разу Бог винагородить нас за те, що ми зробили за Його дорученням.

Якою буде ця нагорода? Частково це, безперечно, буде вдячність і радість тих, кого благословили наші вчинки. Інша частина полягає в тому, що Бог довірить нам відповідальність у новому світі. Ми, безсумнівно, будемо здивовані тим, що Бог приготував для нас. Павло пише з цього приводу: «Жодне око не бачило, жодне вухо не чуло, і жодна людина ніколи не могла навіть уявити собі, що Бог приготував для тих, хто Його любить»⁽¹⁾.

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 1 Коринтян 2:9 [Новий Женевський переклад]

25.06.2026 ,الخميس خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

فكونوا على ثقة ولا تيأسوا؛ فإن عملكم له أجره.
سفر أخبار الأيام الثاني 15:7

نص تعليمي:

فقال له سيده: «أحسنت يا عبد الصالح الأمين، لقد كنت أمينًا في القليل، فسأجعلك أمينًا على الكثير؛ ادخل إلى فرح سيدك!»
متى 25:21

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

"فإن عملكم له أجره"

أحيانًا يقول المرء، عندما يفشل في إنجاز عمل ما: «لقد عملتُ هباءً». أعتقد أن كل شخص يأمل في الحصول على شكل من أشكال المكافأة مقابل عمله. قد يكون ذلك المال، أو الفرح بنجاح شيء ما، أو القدرة على مساعدة شخص ما.

آيات الكتاب المقدس اليوم تشجعنا على عدم الاستسلام. يعدنا الله بأن كل ما نقوم به سيحظى بمكافأته، طالما أنه هو رب حياتنا. هنا يتم ربط أمرين معًا يبدو أنهما لا يتناسبان. فهل يجب أن نؤمن بالله لننجح في الحياة؟ تجري حاليًا بطولة كأس العالم لكرة القدم. بعض الفرق تعلن صراحةً إيمانها بيسوع المسيح وتصلي معًا. هل سيصبحون أبطال العالم القادمين؟ حسنًا، سنرى — لكن حتى الآن لم تكن بطولة كأس العالم تعتمد على إيمان الفرق.

بالطبع كل شيء ممكن عند الله، لكنني أعتقد أننا غالبًا ما نضيق أفق تفكيرنا في هذا الصدد. لا تتناول آيات الكتاب المقدس الانتصارات الرياضية أو الفوز بالمركز الأول في برنامج تلفزيوني لاختيار المواهب. كان النص الكتابي يتناول أمورًا حيوية، لا سيما الحماية والانتصار على أعداء إسرائيل. وقد أتاح ذلك للإسرائيليين حياة هادئة، وأمكنهم حصاد ما زرعوه من قبل. وفي النص التعليمي، تتمثل المكافأة في أن الله سيكافئنا يومًا ما على ما قمنا به بتكليفه.

ماذا ستكون هذه المكافأة؟ جزء منها سيكون بالتأكيد امتنان وفرح أولئك الذين باركهم الله من خلال أفعالنا. وجزء آخر هو أن الله سيوكل إلينا مسؤوليات في العالم الجديد. وسنكون بالتأكيد مندهشين مما يخبئه الله لنا. يكتب بولس في هذا الصدد: «ما رأت عين، وما سمعت أذن، وما خطر على قلب إنسان، ما أعده الله للذين يحبونه.»^[1]

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] 1 كورنثوس 2:9 [ترجمة جنيف الجديدة]

Gedanken zur Losung für Mittwoch, den 24.06.2026

Losungswort
HERR, zürne nicht so sehr und gedenke nicht ewig der Sünde! Sieh doch an, dass wir alle dein Volk sind!
Jesaja 64,8

Lehrtext
Johannes der Täufer sprach: Bringt also Frucht, die der Umkehr entspricht!
Matthäus 3,8

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Mehr als Worte

In den heutigen Bibelversen werden wir damit konfrontiert, dass Gott nicht einfach so alles gnädig übersieht. Man kann ihn nicht auf der einen Seite ignorieren oder missachten und auf der anderen Seite an seine Gnade appellieren. Das war dem Propheten Jesaja, von dem das Losungswort stammt, sehr bewusst. So versuchte er auch gar nicht, irgendetwas zu beschönigen, sondern bat Gott schlichtweg darum, „nicht ewig“ an die Sünden der Israeliten zu denken, und sagte: „Sieh doch an, dass wir alle dein Volk sind!“

Im Lehrtext lesen wir von Johannes dem Täufer. Er forderte die Menschen auf: „Kehrt um! Denn das Himmelreich ist nahe.“⁽¹⁾ Daraufhin bekannten viele Menschen ihre Sünden und ließen sich taufen. Als jedoch einige aus der damaligen geistlichen Elite kamen, um sich taufen zu lassen, wurde Johannes sehr schroff. Sie sollten erst einmal durch ihre Taten zeigen, wie ernst es ihnen mit ihrer Umkehr war. Und falls sie meinten, sich auf ihre Abstammung von Abraham berufen zu können, irrten sie sich: Gott könnte Abraham sogar aus den umliegenden Steinen Kinder erwecken.⁽²⁾

Wie würden wir auf solch eine Behandlung reagieren? Immerhin glauben wir als Christen ja, dass durch Jesus Christus unsere Schuld vergeben ist – und Gott sei Dank ist das auch so. Doch nun soll unser Leben etwas von dem widerspiegeln, was wir von ihm empfangen haben: Vergebung, Gerechtigkeit, Reinheit, Liebe, Barmherzigkeit, um nur einiges zu nennen. Wenn stattdessen in uns noch Unversöhnlichkeit, Selbstsucht, schlechte Gedanken, Hass oder Unbarmherzigkeit herrschen, brauchen wir eine Umkehr zu Gott.

Denn nur durch die Verbindung mit Christus können wir die Frucht hervorbringen, „die der Umkehr entspricht“. Durch ihn schenkt Gott uns neues Leben, verändert unser Denken und erfüllt unsere Herzen mit seinem Geist. Und so dürfen wir voll und ganz auf seine Gnade bauen – ohne mit ihr zu spielen, als wäre sie selbstverständlich.

Einen gesegneten Tag wünscht
Angela Mumssen

(1) Matt. 3,2 [Neue Genfer Übersetzung] (2) Matt. 3,9 [Neue Genfer Übersetzung]

Gebet:
Danke, Herr Jesus Christus, dass wir in dir vor Gott stehen können. Danke, dass du den Tröster – den Heiligen Geist – zu uns geschickt hast. Durch ihn hat der Vater seine Liebe in unsere Herzen ausgegossen. Habe Dank dafür, himmlischer Vater. Hilf, dass wir uns dort, wo es nötig ist, vom Alten abwenden und zu dir umkehren. Aus eigener Kraft können wir es nicht – doch mit dir wird das Unmögliche möglich. Gelobt sei dein Name! Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Wednesday, 24.06.2026

Bible Verse
O LORD, do not be so angry, and do not remember our sins forever! Consider that we are all your people!
Isaiah 64:8

Scripture
John the Baptist said: “Produce fruit in keeping with repentance!”
Matthew 3:8

Moravian Daily Texts

More Than Words

In today’s Bible verses, we are confronted with the fact that God does not simply overlook everything out of mercy. You cannot ignore or disregard Him on the one hand and appeal to His mercy on the other. The prophet Isaiah, from whom this Bible passage comes, was very aware of this. So he did not try to sugarcoat anything, but simply asked God “not to remember forever” the sins of the Israelites, saying, “Look, we are all Your people!”

In the lesson text, we read about John the Baptist. He urged the people: “Repent! For the kingdom of heaven is near.”⁽¹⁾ As a result, many people confessed their sins and were baptized. However, when some members of the religious elite of that time came to be baptized, John became very brusque. They should first demonstrate through their actions how serious they were about their repentance. And if they thought they could rely on their descent from Abraham, they were mistaken: God could even raise up children for Abraham from the stones around him.⁽²⁾

How would we react to such treatment? After all, as Christians, we believe that through Jesus Christ our sins are forgiven—and thank God that is indeed the case. But now our lives should reflect something of what we have received from him: forgiveness, righteousness, purity, love, and mercy, to name just a few. If, instead, unforgiveness, selfishness, evil thoughts, hatred, or lack of mercy still reign within us, we need to turn back to God.

For only through our union with Christ can we bear the fruit “that comes from repentance.” Through Him, God gives us new life, transforms our thinking, and fills our hearts with His Spirit. And so we may rely fully on His grace—without taking it for granted.

Wishing you a blessed day,
Angela Mumssen

(1) Matthew 3:2 [New Geneva Translation] (2) Matthew 3:9 [New Geneva Translation]

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Mercredi, 24.06.2026

Citation biblique
Seigneur, ne t'irrite pas trop et ne garde pas le péché à l'esprit pour toujours ! Regarde donc : nous sommes tous ton peuple !
Ésaïe 64,8

Texte d’enseignement
Jean-Baptiste a dit : « Produisez donc des fruits dignes de la conversion ! »
Matthieu 3,8

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Au-delà des mots

Dans les versets bibliques d’aujourd’hui, nous sommes confrontés au fait que Dieu ne passe pas tout sous silence par pure miséricorde. On ne peut pas, d’un côté, l’ignorer ou le mépriser, et de l’autre, faire appel à sa miséricorde. Le prophète Ésaïe, à qui l’on doit ce passage biblique, en était parfaitement conscient. Il n’a donc pas cherché à enjoliver les choses, mais a simplement demandé à Dieu de « ne pas se souvenir éternellement » des péchés des Israélites, en disant : « Regarde donc que nous sommes tous ton peuple ! »

Dans le texte d’étude, nous lisons l’histoire de Jean-Baptiste. Il exhortait les gens : « Repentez-vous ! Car le Royaume des cieux est proche. »⁽¹⁾ Sur ce, de nombreuses personnes confessèrent leurs péchés et se firent baptiser. Cependant, lorsque certains membres de l’élite religieuse de l’époque vinrent se faire baptiser, Jean se montra très brusque. Ils devaient d’abord montrer par leurs actes à quel point leur conversion était sincère. Et s’ils pensaient pouvoir invoquer leur descendance d’Abraham, ils se trompaient : Dieu pourrait même faire naître des enfants d’Abraham à partir des pierres environnantes.⁽²⁾

Comment réagirions-nous face à un tel traitement ? Après tout, en tant que chrétiens, nous croyons que nos péchés sont pardonnés par Jésus-Christ – et, Dieu merci, c’est bien le cas. Mais désormais, notre vie doit refléter quelque chose de ce que nous avons reçu de lui : le pardon, la justice, la pureté, l’amour, la miséricorde, pour n’en citer que quelques-uns. Si, au contraire, l’irréconciliabilité, l’égoïsme, les mauvaises pensées, la haine ou l’impitoyabilité règnent encore en nous, nous avons besoin de nous repentir devant Dieu.

Car ce n’est que par notre union avec le Christ que nous pouvons porter le fruit « qui correspond à la conversion ». Par lui, Dieu nous offre une vie nouvelle, transforme notre façon de penser et comble nos cœurs de son Esprit. Nous pouvons ainsi compter pleinement sur sa grâce – sans la prendre à la légère, comme si elle allait de soi.

Je vous souhaite une journée bénie,
Angela Mumssen

(1) Matthieu 3,2 [Nouvelle Traduction de Genève] (2) Matthieu 3,9 [Nouvelle Traduction de Genève]

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Mercoledì, 24.06.2026

Versículo bíblico
¡Señor, no te enfades tanto y no recuerdes el pecado para siempre! ¡Fíjate, pues, en que todos somos tu pueblo!
Isaías 64,8

Texto de reflexión
Juan el Bautista dijo: «¡Dad, pues, frutos dignos de la conversión!»
Mateo 3,8

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Más que palabras

En los versículos bíblicos de hoy nos enfrentamos a la realidad de que Dios no pasa por alto todo con misericordia sin más. No se le puede ignorar o menospreciar, por un lado, y, por otro, apelar a su misericordia. El profeta Isaías, de quien procede este pasaje bíblico, era muy consciente de ello. Por eso, ni siquiera intentó edulcorar nada, sino que simplemente le pidió a Dios que «no recordara para siempre» los pecados de los israelitas, y dijo: «¡Mira, que todos somos tu pueblo!»

En el texto de estudio leemos acerca de Juan el Bautista. Él exhortaba a la gente: «¡Arrepentíos! Porque el Reino de los Cielos está cerca»⁽¹⁾. A raíz de ello, muchas personas confesaron sus pecados y se dejaron bautizar. Sin embargo, cuando algunos miembros de la élite espiritual de la época acudieron para dejarse bautizar, Juan se mostró muy brusco. Primero debían demostrar con sus obras cuán seria era su conversión. Y si pensaban poder ampararse en su descendencia de Abraham, se equivocaban: Dios podría incluso hacer brotar hijos de las piedras de los alrededores.⁽²⁾

¿Cómo reaccionaríamos ante un trato así? Al fin y al cabo, como cristianos creemos que, gracias a Jesucristo, nuestros pecados están perdonados —y, gracias a Dios, así es—. Pero ahora nuestra vida debe reflejar algo de lo que hemos recibido de Él: el perdón, la justicia, la pureza, el amor, la misericordia, por citar solo algunos. Si, en cambio, en nuestro interior siguen reinando la falta de perdón, el egoísmo, los malos pensamientos, el odio o la falta de misericordia, necesitamos un arrepentimiento ante Dios.

Porque solo a través de la unión con Cristo podemos dar el fruto «propio del arrepentimiento». A través de Él, Dios nos da una vida nueva, transforma nuestra forma de pensar y llena nuestros corazones con su Espíritu. Y así podemos confiar plenamente en su gracia, sin jugar con ella como si fuera algo que se da por sentado.

Os deseo un día bendecido
Angela Mumssen

(1) Mateo 3,2 [Nueva Traducción de Ginebra] (2) Mateo 3,9 [Nueva Traducción de Ginebra]

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Miércoles, 24.06.2026

Versículo bíblico
Senhor, não te irrite tanto e não te lembres para sempre do pecado! Vê, afinal, que todos nós somos o teu povo!
Isaías 64,8

Texto de reflexão
João Batista disse: “Produzam, pois, frutos dignos de conversão!”
Mateus 3,8

Textos diários da Igreja da Morávia

Mais do que palavras

Nos versículos bíblicos de hoje, somos confrontados com o fato de que Deus não simplesmente ignora tudo com misericórdia. Não se pode, por um lado, ignorá-Lo ou desrespeitá-Lo e, por outro, apelar para a Sua misericórdia. O profeta Isaías, de quem provém a passagem bíblica, estava bem ciente disso. Por isso, ele nem sequer tentou amenizar a situação, mas simplesmente pediu a Deus que “não se lembrasse para sempre” dos pecados dos israelitas, e disse: “Vê, afinal, que todos nós somos o teu povo!”

No texto de estudo, lemos sobre João Batista. Ele exortou as pessoas: “Arrependam-se! Pois o Reino dos Céus está próximo.”⁽¹⁾ Em seguida, muitas pessoas confessaram seus pecados e se batizaram. No entanto, quando alguns membros da elite espiritual da época vieram para se batizar, João se mostrou muito severo. Eles deveriam, antes de tudo, demonstrar por meio de suas ações o quanto estavam levando a sério seu arrependimento. E, caso pensassem poder invocar sua descendência de Abraão, estavam enganados: Deus poderia até mesmo fazer surgir filhos de Abraão das próprias pedras ao redor.⁽²⁾

Como reagiríamos a tal tratamento? Afinal, nós, como cristãos, acreditamos que, por meio de Jesus Cristo, nossas culpas são perdoadas – e, graças a Deus, é assim mesmo. Mas agora nossa vida deve refletir um pouco do que recebemos Dele: perdão, justiça, pureza, amor, misericórdia, para citar apenas alguns. Se, em vez disso, ainda prevalecem em nós a falta de perdão, o egoísmo, os maus pensamentos, o ódio ou a impiedade, precisamos nos converter a Deus.

Pois somente por meio da união com Cristo podemos produzir o fruto “próprio do arrependimento”. Por meio dele, Deus nos concede uma vida nova, transforma nosso modo de pensar e enche nossos corações com o seu Espírito. E assim podemos confiar plenamente em sua graça – sem brincar com ela, como se fosse algo que se dá por certo.

Desejo-lhes um dia abençoado
Angela Mumssen

(1) Mateus 3,2 [Nova Tradução de Genebra] (2) Mateus 3,9 [Nova Tradução de Genebra]

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Quarta-feira, 24.06.2026

Versetto biblico
Signore, non adirarti così tanto e non ricordare per sempre il peccato! Guarda pure: siamo tutti il tuo popolo!
Isaia 64,8

Testo dottrinale
Giovanni Battista disse: «Portate dunque frutti degni di pentimento!»
Matteo 3,8

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Più che semplici parole

Nei versetti biblici di oggi ci viene ricordato che Dio non chiude semplicemente un occhio su tutto con misericordia. Non si può da un lato ignorarlo o disprezzarlo e dall’altro fare appello alla sua misericordia. Ne era ben consapevole il profeta Isaia, da cui proviene questo passo biblico. Per questo non cercò affatto di edulcorare la situazione, ma chiese semplicemente a Dio di «non ricordare per sempre» i peccati degli Israeliti, dicendo: «Guarda, siamo tutti il tuo popolo!»

Nel testo dottrinale leggiamo di Giovanni Battista. Egli esortava la gente: «Convertitevi! Perché il Regno dei Cieli è vicino.»⁽¹⁾ A quel punto molte persone confessarono i propri peccati e si fecero battezzare. Quando però alcuni esponenti dell’allora élite spirituale si presentarono per farsi battezzare, Giovanni si mostrò molto brusco. Avrebbero dovuto prima dimostrare con le loro azioni quanto fosse sincera la loro conversione. E se pensavano di poter fare appello alla loro discendenza da Abramo, si sbagliavano: Dio avrebbe potuto far nascere figli ad Abramo persino dalle pietre circostanti.⁽²⁾

Come reagiremmo noi di fronte a un simile trattamento? Dopotutto, noi cristiani crediamo che attraverso Gesù Cristo i nostri peccati siano perdonati – e, grazie a Dio, è proprio così. Ma ora la nostra vita dovrebbe riflettere in qualche modo ciò che abbiamo ricevuto da Lui: il perdono, la giustizia, la purezza, l’amore, la misericordia, solo per citarne alcuni. Se invece in noi regnano ancora l’intransigenza, l’egoismo, i pensieri malvagi, l’odio o l’insensibilità, abbiamo bisogno di una conversione verso Dio.

Perché solo attraverso l’unione con Cristo possiamo produrre il frutto «che corrisponde alla conversione». Attraverso di Lui, Dio ci dona una vita nuova, trasforma il nostro modo di pensare e riempie i nostri cuori con il Suo Spirito. E così possiamo confidare pienamente nella Sua grazia – senza giocarci, come se fosse scontata.

Vi auguro una giornata benedetta
Angela Mumssen

(1) Matteo 3,2 [Nuova Traduzione di Ginevra] (2) Matteo 3,9 [Nuova Traduzione di Ginevra]

Размышления о моравских ежедневных текстах на Среда, 24.06.2026

Слово из Библии
Господи, не гневайся так сильно и не помни греха вечно! Посмотри же, что мы все — Твой народ!
Исаия 64:8

Учебный текст
Иоанн Креститель сказал: «Приносите же плоды, достойные покаяния!»
Матфея 3:8

Ежедневные тексты Моравской церкви

Больше, чем слова

В сегодняшних библейских стихах мы сталкиваемся с тем, что Бог не просто так милостиво закрывает глаза на все. Нельзя, с одной стороны, игнорировать Его или пренебрегать Им, а с другой — апеллировать к Его милости. Пророк Исаия, от которого происходит этот библейский отрывок, прекрасно это понимал. Поэтому он и не пытался ничего приукрашивать, а просто просил Бога «не помнить вечно» грехи израильтян и говорил: «Посмотри же, что мы все — Твой народ!»

В тексте для изучения мы читаем о Иоанне Крестителе. Он призывал людей: «Покайтесь! Ибо приблизилось Царство Небесное»⁽¹⁾. После этого многие люди исповедали свои грехи и приняли крещение. Однако когда некоторые представители тогдашней духовной элиты пришли, чтобы принять крещение, Иоанн отнесся к ним очень резко. Они должны были сначала своими поступками показать, насколько серьёзно они относятся к своему покаянию. А если они полагали, что могут сослаться на своё происхождение от Авраама, то они ошибались: Бог мог бы возродить детей Аврааму даже из окружающих камней.⁽²⁾

Как бы мы отреагировали на такое обращение? Ведь мы, христиане, верим, что через Иисуса Христа наши грехи прощены — и, слава Богу, это действительно так. Но теперь наша жизнь должна отражать то, что мы получили от Него: прощение, праведность, чистота, любовь, милосердие — и это лишь некоторые из них. Если же вместо этого в нас по-прежнему господствуют непримиримость, эгоизм, злые помыслы, ненависть или безжалостность, нам необходимо покаяние перед Богом.

Ведь только через союз со Христом мы можем принести плод, «соответствующий покаянию». Через Него Бог дарует нам новую жизнь, изменяет наше мышление и наполняет наши сердца Своим Духом. И поэтому мы можем полностью полагаться на Его благодать — не играя с ней, как будто она само собой разумеется.

Желаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Матфея 3:2 [Новый Женевский перевод] (2) Матфея 3:9 [Новый Женевский перевод]

Думки про моравські щоденні тексти за Середа, 24.06.2026

Слово з Біблії
Господи, не гнівайся так сильно і не пам’ятай гріха навіки! Поглянь же, що ми всі — Твій народ!
Ісая 64:8

Текст для роздумів
Іоанн Хреститель сказав: «Тож приносьте плоди, гідні покаяння!»
Матвія 3:8

Щоденні тексти Моравської церкви

Більше, ніж слова

У сьогоднішніх біблійних віршах ми стикаємося з тим, що Бог не просто так милостиво прощає все. Не можна, з одного боку, ігнорувати Його чи зневажати, а з іншого — апелювати до Його милості. Пророк Ісая, від якого походить цей біблійний уривок, дуже добре це усвідомлював. Тому він навіть не намагався прикрасити ситуацію, а просто просив Бога «не згадувати вічно» гріхи ізраїльтян і сказав: «Поглянь же, що ми всі — Твій народ!»

У навчальному тексті ми читаємо про Івана Хрестителя. Він закликав людей: «Покайтеся! Бо наблизилося Царство Небесне»⁽¹⁾. Після цього багато людей визнали свої гріхи й прийняли хрещення. Однак коли деякі представники тогочасної духовної еліти прийшли, щоб прийняти хрещення, Іван став дуже суворим. Вони мали спочатку своїми вчинками показати, наскільки серйозним для них було це навернення. І якщо вони думали, що можуть посилатися на своє походження від Авраама, то помилялися: Бог міг би навіть із навколишніх каменів створити дітей для Авраама.⁽²⁾

Як би ми відреагували на таке ставлення? Адже ми, як християни, віримо, що завдяки Ісусу Христу наші гріхи прощені — і, слава Богу, це справді так. Але тепер наше життя має віддзеркалювати те, що ми отримали від Нього: прощення, справедливість, чистота, любов, милосердя — щоб назвати лише дещо. Якщо ж замість цього в нас досі панують непримиренність, егоїзм, злі думки, ненависть чи безжалісність, нам потрібне навернення до Бога.

Адже лише через єдність із Христом ми можемо приносити плід, «що відповідає наверненню». Через Нього Бог дарує нам нове життя, змінює наше мислення та наповнює наші серця Своїм Духом. І тому ми можемо цілком покладатися на Його благодать — не зневажаючи її, не вважаючи її самозрозумілою.

Бажаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Матвія 3:2 [Новий Женевський переклад] (2) Матвія 3:9 [Новий Женевський переклад]

24.06.2026 ,الأربعاء خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

يا رب، لا تغضب هكذا ولا تتذكر الخطيئة إلى الأبد! انظر، فنحن جميعًا شعبك!
إشعياء 64:8

نص تعليمي:

قال يوحنا المعمدان: «فأثمروا ثمارًا تليق بالتوبة!»
متى 3:8

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

أكثر من مجرد كلمات

في آيات الكتاب المقدس اليوم، نواجه حقيقة أن الله لا يتغاضى عن كل شيء برحمته ببساطة. فلا يمكن للمرء أن يتجاهله أو يستخف به من جهة، ثم يلجأ إلى رحمته من جهة أخرى. وكان النبي إشعياء، الذي وردت عنه هذه الآية، مدركًا تمامًا لهذا الأمر. لذلك لم يحاول على الإطلاق تجميل الأمر، بل طلب من الله ببساطة ألا «يذكر إلى الأبد» خطايا بني إسرائيل، وقال: «انظر، فكلنا شعبك!»

في النص التعليمي نقرأ عن يوحنا المعمدان. وقد دعا الناس قائلاً: «توبوا! لأن ملكوت السماوات قد اقترب».^[1] وعندئذ اعترف كثير من الناس بخطاياهم وتعمّدوا. لكن عندما جاء بعض أفراد النخبة الدينية في ذلك الوقت ليتعمّدوا، تصرّف يوحنا بحدة شديدة. كان عليهم أولاً أن يثبتوا بأفعالهم مدى جدّيتهم في التوبة. وإذا كانوا يعتقدون أنه يمكنهم التذرع بنسبهم إلى إبراهيم، فإنهم مخطئون: فالله قادر حتى على أن يخلق أبناءً لإبراهيم من الحجارة المحيطة به.^[2]

كيف كنا سنرد على مثل هذه المعاملة؟ فنحن كمسيحيين نؤمن، على أي حال، بأن خطايانا قد غُفرت بيسوع المسيح — والحمد لله أن الأمر كذلك. لكن يجب الآن أن تعكس حياتنا شيئًا مما نلناه منه: الغفران، والبر، والطهر، والمحبة، والرحمة، على سبيل المثال لا الحصر. وإذا كان ما زال يسود فينا، بدلاً من ذلك، عدم التسامح، والأنانية، والأفكار السيئة، والكراهية، أو القسوة، فإننا بحاجة إلى التوبة والرجوع إلى الله.

لأنه فقط من خلال الاتصال بالمسيح يمكننا أن نأتي بالثمار «التي تليق بالتوبة». من خلاله، يمنحنا الله حياة جديدة، ويغير طريقة تفكيرنا، ويملأ قلوبنا بروحه. وهكذا يمكننا أن نعتمد كليًّا على نعمته — دون أن نستهين بها، وكأنها أمر مفروغ منه.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Angela Mumssen

[1] متى 3:2 [ترجمة جنيف الجديدة] [2] متى 3:9 [ترجمة جنيف الجديدة]

Gedanken zur Losung für Dienstag, den 23.06.2026

Losungswort
Wir haben einen Gott, der da hilft, und den HERRN, der vom Tode errettet.
Psalm 68,21

Lehrtext
Gott hat den Herrn auferweckt und wird auch uns auferwecken durch seine Kraft.
1. Korinther 6,14

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Das Beste kommt noch

Direkt vor dem heutigen Losungswort heißt es: „Gott legt uns eine Last auf, aber er hilft uns auch.“⁽¹⁾ Die Hilfe, von der im Losungswort die Rede ist, bezieht sich auf diesen Vers. Wenn wir also in unserem Leben mit Lasten zu kämpfen haben, bedeutet das nicht, dass Gott uns verlassen hat. Die Last wird aufhören, die Hilfe und Gnade Gottes jedoch nie. Er kann sogar vor dem Tode retten – so lesen wir es im Losungswort.

Der Lehrtext geht sogar noch darüber hinaus. Er spricht nicht nur davon, dass Gott vor dem Tod retten kann, sondern dass er uns sogar nach unserem Tod aufwecken wird. Derselbe Gott, der Jesus Christus auferweckt hat, wird auch uns auferwecken. Deshalb sagte Jesus: „Weil ich lebe, werdet auch ihr leben.“⁽²⁾

Kann diese Auferstehungshoffnung eigentlich unser Leben hier und jetzt verändern? Davon bin ich überzeugt. Der Tod als absolute Grenze unseres Lebens verliert dadurch seine Macht. Selbst ein früher Tod, der uns natürlich sehr betroffen und traurig macht, bedeutet nicht, dass dieser Mensch sein Leben verpasst hat. Die Ewigkeit ist nach meiner Überzeugung viel aufregender und lebendiger, als wir häufig meinen. Niemand verpasst etwas, wenn er bei Gott in die Ewigkeit geht. Das Wichtigste, wie ich es sehe, ist, mit dem verbunden zu sein, den Gott von den Toten auferweckt hat: Jesus Christus. Auch wenn unser Leben kurz ist oder sich auf der Schattenseite abgespielt hat, dürfen wir wissen und hoffen, dass das Beste noch auf uns wartet. Diese Hoffnung verändert unsere Sicht gegenüber dem, was wir gerade durchleben.

Immer wieder beobachte ich bei Menschen, dass sie Sorge haben, sie könnten etwas von dem verpassen, was das Leben zu bieten hat. Ich meine, das Einzige, das wir nicht verpassen sollten, ist, Jesus Christus in unser Leben aufzunehmen. Vieles, was wir hier in diesem Leben vermissen, werden wir vielfach in der kommenden Welt erleben. Kurz gesagt: Das Beste kommt noch!

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Ps. 68,20b [Luther 2017] (2) Joh. 14,19b [Neue Genfer Übersetzung]

Gebet:
Vater im Himmel, ich danke dir, dass du uns eine Hoffnung schenkst, die über den Tod hinausgeht. Nichts von dem, was wir erleben oder durchmachen, wird umsonst sein. Danke, dass auch mein Leben auf eine wunderbare Zukunft hinsteuert. Danke, Vater. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Tuesday, 23.06.2026

Bible Verse
We have a God who helps us, and the LORD who saves us from death.
Psalm 68:21

Scripture
God raised the Lord from the dead, and by His power He will raise us as well.
1 Corinthians 6:14

Moravian Daily Texts

The Best Is Yet to Come

Immediately before today’s Bible verse, it says:“God places a burden on us, but He also helps us.”⁽¹⁾ The help referred to in the Bible verse relates to this passage. So when we struggle with burdens in our lives, it does not mean that God has forsaken us. The burden will end, but God’s help and grace never will. He can even save us from death—as we read in the Bible passage.

The lesson text goes even further. It speaks not only of God’s ability to save us from death, but also of how He will raise us up even after our death. The same God who raised Jesus Christ from the dead will also raise us. That is why Jesus said, “Because I live, you also will live.”⁽²⁾

Can this hope of resurrection actually change our lives here and now? I am convinced it can. Death, as the absolute limit of our lives, thereby loses its power. Even an early death—which naturally leaves us deeply affected and saddened—does not mean that this person has missed out on life. I am convinced that eternity is far more exciting and vibrant than we often imagine. No one misses out on anything when they enter eternity with God. The most important thing, as I see it, is to be connected to the one whom God raised from the dead: Jesus Christ. Even if our life is short or has been spent in the shadows, we can know and hope that the best is still ahead of us. This hope changes our perspective on what we are currently going through.

Time and again, I observe that people worry they might miss out on something life has to offer. I believe the only thing we shouldn’t miss out on is welcoming Jesus Christ into our lives. Much of what we lack here in this life, we will experience many times over in the world to come. In short: The best is yet to come!

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Psalm 68:20b [Luther 2017] (2) John 14:19b [New Geneva Translation]

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Mardi, 23.06.2026

Verset biblique
Nous avons un Dieu qui vient à notre secours, et le Seigneur qui nous délivre de la mort.
Psaume 68,21

Texte d'étude
Dieu a ressuscité le Seigneur et il nous ressuscitera aussi par sa puissance.
1 Corinthiens 6,14

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Le meilleur reste à venir

Juste avant le verset biblique d’aujourd’hui, on peut lire :« Dieu nous impose un fardeau, mais il nous aide aussi. »⁽¹⁾ L’aide dont il est question dans le verset biblique fait référence à ce verset. Ainsi, lorsque nous devons faire face à des fardeaux dans notre vie, cela ne signifie pas que Dieu nous a abandonnés. Le fardeau prendra fin, mais l’aide et la grâce de Dieu, elles, ne cesseront jamais. Il peut même sauver de la mort – c’est ce que nous lisons dans le verset biblique.

Le texte d’enseignement va même plus loin. Il ne dit pas seulement que Dieu peut sauver de la mort, mais qu’il nous ressuscitera même après notre mort. Le même Dieu qui a ressuscité Jésus-Christ nous ressuscitera, nous aussi. C’est pourquoi Jésus a dit : « Parce que je vis, vous vivrez aussi. »⁽²⁾

Cette espérance en la résurrection peut-elle réellement transformer notre vie ici et maintenant ? J’en suis convaincu. La mort, en tant que limite absolue de notre vie, perd ainsi son emprise. Même une mort prématurée, qui nous affecte bien sûr profondément et nous attriste, ne signifie pas que cette personne a raté sa vie. Je suis convaincu que l’éternité est bien plus passionnante et vivante que nous ne le pensons souvent. Personne ne passe à côté de quoi que ce soit lorsqu’il entre dans l’éternité auprès de Dieu. Le plus important, à mes yeux, c’est d’être uni à celui que Dieu a ressuscité d’entre les morts : Jésus-Christ. Même si notre vie est courte ou si elle s’est déroulée dans l’ombre, nous pouvons savoir et espérer que le meilleur nous attend encore. Cet espoir transforme notre regard sur ce que nous traversons actuellement.

Je constate sans cesse que les gens craignent de passer à côté de quelque chose de ce que la vie a à offrir. Je pense que la seule chose que nous ne devrions pas manquer, c’est d’accueillir Jésus-Christ dans notre vie. Beaucoup de ce qui nous manque ici-bas, nous le vivrons au centuple dans le monde à venir. En bref : le meilleur reste à venir !

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Psaumes 68,20b [Luther 2017] (2) Jean 14,19b [Nouvelle Traduction de Genève]

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Martedì, 23.06.2026

Versículo bíblico
Tenemos un Dios que nos ayuda y al Señor, que nos libra de la muerte.
Salmo 68,21

Texto de enseñanza
Dios resucitó al Señor y también nos resucitará a nosotros por su poder.
1 Corintios 6,14

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Lo mejor está por venir

Justo antes del versículo bíblico de hoy se dice:«Dios nos impone una carga, pero también nos ayuda»⁽¹⁾. La ayuda a la que se refiere el versículo bíblico se refiere a este versículo. Por lo tanto, si en nuestra vida tenemos que lidiar con cargas, eso no significa que Dios nos haya abandonado. La carga cesará, pero la ayuda y la gracia de Dios nunca. Él puede incluso salvarnos de la muerte, tal y como leemos en el pasaje bíblico.

El texto de la lectura va incluso más allá. No solo habla de que Dios puede salvarnos de la muerte, sino de que incluso nos resucitará después de nuestra muerte. El mismo Dios que resucitó a Jesucristo también nos resucitará a nosotros. Por eso dijo Jesús: «Porque yo vivo, también vosotros viviréis»⁽²⁾.

¿Puede esta esperanza de la resurrección cambiar realmente nuestra vida aquí y ahora? Estoy convencido de ello. La muerte, como límite absoluto de nuestra vida, pierde así su poder. Incluso una muerte prematura, que naturalmente nos afecta mucho y nos entristece, no significa que esa persona se haya perdido la vida. Estoy convencido de que la eternidad es mucho más emocionante y llena de vida de lo que solemos pensar. Nadie se pierde nada cuando parte hacia la eternidad con Dios. Lo más importante, tal y como yo lo veo, es estar unido a aquel a quien Dios resucitó de entre los muertos: Jesucristo. Aunque nuestra vida sea breve o se haya desarrollado en la sombra, podemos saber y esperar que lo mejor aún nos espera. Esta esperanza cambia nuestra perspectiva respecto a lo que estamos viviendo en este momento.

Una y otra vez observo en las personas que les preocupa perderse algo de lo que la vida tiene para ofrecer. Creo que lo único que no deberíamos perdernos es acoger a Jesucristo en nuestra vida. Mucho de lo que echamos de menos aquí, en esta vida, lo viviremos con creces en el mundo venidero. En resumen: ¡lo mejor está por llegar!

Os deseo un día lleno de bendiciones
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Salmos 68,20b [Lutero 2017] (2) Juan 14,19b [Nueva Traducción de Ginebra]

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Martes, 23.06.2026

Versículo bíblico
Temos um Deus que nos ajuda e o Senhor, que nos livra da morte.
Salmo 68,21

Texto de ensinamento
Deus ressuscitou o Senhor e também nos ressuscitará pelo seu poder.
1 Coríntios 6,14

Textos diários da Igreja da Morávia

O melhor ainda está por vir

Logo antes da passagem bíblica de hoje, está escrito:“Deus nos impõe um fardo, mas também nos ajuda.”⁽¹⁾ A ajuda mencionada na passagem bíblica refere-se a este versículo. Portanto, quando enfrentamos fardos em nossa vida, isso não significa que Deus nos tenha abandonado. O fardo vai passar, mas a ajuda e a graça de Deus nunca. Ele pode até mesmo salvar da morte – é o que lemos na passagem bíblica.

O texto de ensino vai ainda mais além. Ele não fala apenas de que Deus pode salvar da morte, mas de que Ele nos ressuscitará mesmo após a nossa morte. O mesmo Deus que ressuscitou Jesus Cristo também nos ressuscitará. Por isso, Jesus disse: “Porque eu vivo, vocês também viverão.”⁽²⁾

Será que essa esperança na ressurreição pode realmente transformar nossa vida aqui e agora? Estou convencido disso. A morte, como limite absoluto de nossa vida, perde assim seu poder. Mesmo uma morte prematura, que naturalmente nos deixa muito abalados e tristes, não significa que essa pessoa tenha desperdiçado sua vida. Estou convencido de que a eternidade é muito mais emocionante e cheia de vida do que frequentemente imaginamos. Ninguém perde nada quando parte para a eternidade com Deus. O mais importante, na minha opinião, é estar unido àquele que Deus ressuscitou dentre os mortos: Jesus Cristo. Mesmo que nossa vida seja curta ou tenha se desenrolado em meio a dificuldades, podemos ter certeza e esperança de que o melhor ainda está por vir. Essa esperança transforma nossa perspectiva em relação ao que estamos vivendo no momento.

Sempre observo nas pessoas essa preocupação de que possam perder algo do que a vida tem a oferecer. Acho que a única coisa que não devemos perder é acolher Jesus Cristo em nossa vida. Muito do que nos falta nesta vida, vivenciaremos em abundância no mundo vindouro. Resumindo: o melhor ainda está por vir!

Desejo a vocês um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Salmos 68,20b [Luther 2017] (2) João 14,19b [Nova Tradução de Genebra]

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Terça-feira, 23.06.2026

Versetto biblico
Abbiamo un Dio che ci soccorre e il Signore che ci salva dalla morte.
Salmo 68,21

Testo dottrinale
Dio ha risuscitato il Signore e risusciterà anche noi con la sua potenza.
1 Corinzi 6,14

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Il meglio deve ancora venire

Proprio prima del versetto biblico di oggi si legge:«Dio ci impone un fardello, ma ci aiuta anche.»⁽¹⁾ L’aiuto di cui si parla nel versetto biblico si riferisce proprio a questo versetto. Se quindi nella nostra vita dobbiamo lottare con dei fardelli, ciò non significa che Dio ci abbia abbandonati. Il fardello cesserà, ma l’aiuto e la grazia di Dio non cesseranno mai. Egli può persino salvarci dalla morte – così leggiamo nel versetto biblico.

Il testo dottrinale va addirittura oltre. Non solo afferma che Dio può salvarci dalla morte, ma che ci risusciterà anche dopo la nostra morte. Lo stesso Dio che ha risuscitato Gesù Cristo risusciterà anche noi. Per questo Gesù disse: «Poiché io vivo, anche voi vivrete.»⁽²⁾

Ma questa speranza di risurrezione può davvero cambiare la nostra vita qui e ora? Ne sono convinto. La morte, intesa come confine assoluto della nostra vita, perde così il suo potere. Anche una morte prematura, che naturalmente ci rattrista e ci sconvolge profondamente, non significa che quella persona abbia sprecato la propria vita. Sono convinto che l’eternità sia molto più emozionante e viva di quanto spesso pensiamo. Nessuno si perde nulla quando va con Dio nell’eternità. La cosa più importante, a mio avviso, è essere uniti a Colui che Dio ha risuscitato dai morti: Gesù Cristo. Anche se la nostra vita è breve o si è svolta in condizioni difficili, possiamo sapere e sperare che il meglio ci aspetti ancora. Questa speranza cambia la nostra visione di ciò che stiamo vivendo in questo momento.

Noto spesso che le persone temono di perdersi qualcosa di ciò che la vita ha da offrire. Credo che l’unica cosa che non dovremmo perderci sia accogliere Gesù Cristo nella nostra vita. Molto di ciò che ci manca in questa vita lo vivremo in modo molto più intenso nel mondo a venire. In breve: il meglio deve ancora venire!

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Salmi 68,20b [Lutero 2017] (2) Giovanni 14,19b [Nuova Traduzione di Ginevra]

Размышления о моравских ежедневных текстах на Вторник, 23.06.2026

Слово из Библии
У нас есть Бог, который помогает, и Господь, спасающий от смерти.
Псалом 68:21

Учебный текст
Бог воскресил Господа и Своей силой воскресит и нас.
1 Коринфянам 6:14

Ежедневные тексты Моравской церкви

Лучшее ещё впереди

Прямо перед сегодняшним библейским стихом сказано:«Бог возлагает на нас бремя, но Он также помогает нам»⁽¹⁾. Помощь, о которой говорится в библейском стихе, относится именно к этому стиху. Поэтому, если в нашей жизни нам приходится бороться с тяготами, это не означает, что Бог оставил нас. Бремя пройдет, а помощь и благодать Божья — никогда. Он может даже спасти от смерти — так мы читаем в библейском отрывке.

Учебный текст идет даже дальше. В нём говорится не только о том, что Бог может спасти от смерти, но и о том, что Он даже воскресит нас после нашей смерти. Тот же Бог, Который воскресил Иисуса Христа, воскресит и нас. Поэтому Иисус сказал: «Потому что Я жив, и вы будете жить»⁽²⁾

Может ли эта надежда на воскресение действительно изменить нашу жизнь здесь и сейчас? Я в этом убеждён. Смерть как абсолютная граница нашей жизни теряет тем самым свою власть. Даже преждевременная смерть, которая, конечно, очень нас огорчает и печалит, не означает, что этот человек упустил свою жизнь. Я убеждён, что вечность гораздо увлекательнее и ярче, чем мы часто думаем. Никто ничего не упускает, уходя к Богу в вечность. Самое главное, на мой взгляд, — это быть связанным с Тем, Кого Бог воскресил из мёртвых: Иисусом Христом. Даже если наша жизнь коротка или протекала в тени, мы можем знать и надеяться, что лучшее ещё впереди. Эта надежда меняет наш взгляд на то, что мы переживаем сейчас.

Я снова и снова замечаю, что люди беспокоятся о том, что могут упустить что-то из того, что может предложить жизнь. Я считаю, что единственное, что мы не должны упустить, — это принять Иисуса Христа в свою жизнь. Многое из того, чего нам не хватает здесь, в этой жизни, мы во много раз переживем в грядущем мире. Одним словом: лучшее ещё впереди!

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Псалтирь 68:20b [Лютер 2017] (2) Евангелие от Иоанна 14:19b [Новый женевский перевод]

Думки про моравські щоденні тексти за Вівторок, 23.06.2026

Слово з Біблії
У нас є Бог, що допомагає, і Господь, що рятує від смерті.
Псалом 68:21

Текст для роздумів
Бог воскресив Господа і Своєю силою воскресить і нас.
1 Коринтян 6:14

Щоденні тексти Моравської церкви

Найкраще ще попереду

Безпосередньо перед сьогоднішнім біблійним словом сказано:«Бог накладає на нас тягар, але Він також допомагає нам»⁽¹⁾. Допомога, про яку йдеться в біблійному слові, стосується саме цього вірша. Отже, якщо ми в своєму житті маємо боротися з тягарями, це не означає, що Бог покинув нас. Тягар мине, а Божа допомога та благодать — ніколи. Він може навіть врятувати від смерті — так ми читаємо у біблійному уривку.

Текст для роздумів йде навіть далі. Він говорить не лише про те, що Бог може врятувати від смерті, а й про те, що Він навіть пробудить нас після нашої смерті. Той самий Бог, що воскресив Ісуса Христа, воскресить і нас. Тому Ісус сказав: «Бо Я живу, то й ви житимете»⁽²⁾

Чи може ця надія на воскресіння насправді змінити наше життя тут і зараз? Я в цьому переконаний. Смерть як абсолютна межа нашого життя тим самим втрачає свою силу. Навіть передчасна смерть, яка, звісно, дуже нас вражає й засмучує, не означає, що ця людина прожила своє життя даремно. На моє переконання, вічність набагато захопливіша й живіша, ніж ми часто думаємо. Ніхто нічого не втрачає, коли йде до Бога у вічність. Найголовніше, на мій погляд, — це бути пов’язаним із Тим, кого Бог воскресив із мертвих: Ісусом Христом. Навіть якщо наше життя коротке або пройшло у тіні, ми можемо знати й сподіватися, що найкраще ще чекає на нас. Ця надія змінює наш погляд на те, що ми зараз переживаємо.

Я постійно спостерігаю, як люди турбуються, що можуть щось упустити з того, що може запропонувати життя. На мою думку, єдине, що ми не повинні пропустити, — це прийняти Ісуса Христа у своє життя. Багато з того, чого нам бракує тут, у цьому житті, ми багаторазово переживемо у майбутньому світі. Коротко кажучи: найкраще ще попереду!

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Псалми 68,20б [Лютер 2017] (2) Івана 14,19б [Новий женевський переклад]

23.06.2026 ,الثلاثاء خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

لدينا إله يساعدنا، والرب الذي ينقذنا من الموت.
مزمور 68:21

نص تعليمي:

لقد أقام الله الرب، وسوف يقيمنا نحن أيضًا بقوته.
1 كورنثوس 6:14

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

الأفضل لم يأتِ بعد

يأتي مباشرة قبل الآية الكتابية اليوم ما يلي: «إن الله يضع علينا عبئًا، لكنه يساعدنا أيضًا.»^[1] إن المساعدة التي تتحدث عنها الآية الكتابية تشير إلى هذا المقطع. لذا، عندما نواجه أعباءً في حياتنا، فهذا لا يعني أن الله قد تخلى عنا. فالعبء سيزول، أما عون الله ونعمته فلن يزولا أبدًا. بل إنه قادر حتى على إنقاذنا من الموت — هكذا نقرأ في الآية.

ويذهب النص التعليمي إلى أبعد من ذلك. فهو لا يتحدث فقط عن قدرة الله على إنقاذنا من الموت، بل عن أنه سيوقظنا حتى بعد موتنا. نفس الله الذي أقام يسوع المسيح، سيقيمنا نحن أيضًا. لذلك قال يسوع: «لأني أنا حي، فأنتم أيضًا ستحيون.»^[2]

هل يمكن لرجاء القيامة هذا أن يغير حياتنا هنا والآن؟ أنا مقتنع بذلك. وبذلك يفقد الموت، باعتباره الحد المطلق لحياتنا، قوته. حتى الموت المبكر، الذي يثير فينا بالطبع حزناً وأسىً شديدين، لا يعني أن هذا الإنسان قد فاته عيش حياته. فالخلود، حسب اقتناعي، أكثر إثارة وحيوية مما نعتقد في كثير من الأحيان. لا يفوت أحد شيئاً عندما ينتقل إلى الخلود مع الله. الأهم، من وجهة نظري، هو أن نكون مرتبطين بالشخص الذي أقامه الله من بين الأموات: يسوع المسيح. حتى لو كانت حياتنا قصيرة أو مرت في الظل، فيجوز لنا أن نعلم ونأمل أن الأفضل لا يزال ينتظرنا. هذا الأمل يغير نظرتنا إلى ما نمر به حالياً.

ألاحظ مراراً وتكراراً أن الناس يشعرون بالقلق من أن يفوتهم شيء مما تقدمه الحياة. أعني أن الشيء الوحيد الذي لا ينبغي أن نفوته هو استقبال يسوع المسيح في حياتنا. فالكثير مما نفتقده هنا في هذه الحياة، سنختبره أضعافًا مضاعفة في العالم الآتي. باختصار: الأفضل لم يأتِ بعد!

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] مزمور 68:20ب [ترجمة لوثر 2017] [2] يوحنا 14:19ب [ترجمة جنيف الجديدة]

Gedanken zur Losung für Montag, den 22.06.2026

Losungswort
So spricht der HERR: Ich gedenke der Treue deiner Jugend und der Liebe deiner Brautzeit, wie du mir folgtest in der Wüste, im Lande, da man nicht sät.
Jeremia 2,2

Lehrtext
Wir gehören ganz zu Christus - vorausgesetzt, wir halten bis zuletzt an der Zuversicht fest, die wir am Anfang hatten.
Hebräer 3,14

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Von Anfang bis zum Ende

In den heutigen Bibelversen geht es darum, dass man gut anfangen, aber leider auch schlecht enden kann. Das mag vielleicht erschrecken, denn wir möchten ja eigentlich gut enden. Trotzdem erlebe ich als Pastor auch das Gegenteil – etwa bei Ehen. Wie aber kann das Ende besser als der Anfang werden?

Im Losungswort vergleicht Gott die Liebe seines Volkes mit der Liebe einer Braut zu ihrem Bräutigam. Sie folgte ihm sogar in der Wüste – so groß war ihr Vertrauen. Nun wissen wir, dass Israel in der Wüste oft unzufrieden war. Dennoch schien das die Beziehung zwischen Gott und seinem Volk nicht wirklich zu zerstören. Was sie am Ende jedoch zerstörte, waren andere Götter. Der Götzendienst der umliegenden Völker erschien den Israeliten attraktiver als ihre Beziehung zu Gott.

Auch in unseren Beziehungen läuft nicht immer alles glatt. Doch selbst ein heftiger Streit muss die Liebe nicht zerstören. Was sie zerstört, ist entweder Gewalt oder dass etwas von außen hereinkommt, das attraktiver erscheint als das, was innen vorhanden ist. Beides beginnt zunächst in unserem Inneren. Wut, Enttäuschung und Herrschsucht, sich zu einer anderen Person hingezogen fühlen – all das kann man vielleicht anfangs noch unterdrücken. Doch irgendwann bricht es aus. Deshalb ist es wichtig, Gott schon dann um Hilfe anzurufen, wenn der Partner bzw. die Partnerin noch nichts bemerkt hat. Mit Gottes Hilfe werden wir so besser enden, als wir begonnen haben.

Auch im Lehrtext geht es darum, die Hoffnung in Christus, die wir anfangs hatten, nicht zu verlieren – auch dann, wenn Gott unsere Wünsche und Lebenserwartungen nicht so erfüllt hat, wie wir es uns vorstellten. Bei uns Menschen ist es wichtig, immer wieder aufeinander zuzugehen. Und bei Gott? Auch dort ist es wichtig, an Jesus Christus festzuhalten. Er ist unsere Zuversicht.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

Gebet:
Herr Jesus Christus, du warst und du bist meine Hoffnung und meine Zuversicht. Stehe mir bitte bei, dass mir nicht Enttäuschungen oder andere Einflüsse diese Hoffnung rauben. Ich bitte dich aber auch darum, dass wir uns in unseren Ehen, Freundschaften und im Miteinander nicht voneinander entfernen. Schenke, dass das Ende sogar besser wird als der Anfang. Das bitte ich in deinem Namen, Jesus. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Monday, 22.06.2026

Bible Verse
Thus says the LORD: I remember the faithfulness of your youth and the love of your betrothal, how you followed Me in the wilderness, in a land where no one sows.
Jeremiah 2:2

Teaching Text
We belong entirely to Christ—provided we hold fast to the confidence we had at the beginning until the very end.
Hebrews 3:14

Moravian Daily Texts

From Beginning to End

Today’s Bible verses are about how we can start off well but, unfortunately, also end badly. That might be alarming, since we really want to end well. Nevertheless, as a pastor, I also see the opposite—for example, in marriages. But how can the end be better than the beginning?

In the Bible passage, God compares the love of His people to the love of a bride for her bridegroom. She even followed Him into the wilderness—that’s how great her trust was. Now we know that Israel was often dissatisfied in the wilderness. Yet that did not seem to truly destroy the relationship between God and His people. What ultimately destroyed it, however, were other gods. The idolatry of the surrounding nations seemed more attractive to the Israelites than their relationship with God.

In our relationships, too, things don’t always go smoothly. Yet even a heated argument doesn’t have to destroy love. What destroys it is either violence or something from the outside that seems more attractive than what is already within. Both begin, at first, within us. Anger, disappointment, and a desire to dominate, or feeling drawn to another person—all of these can perhaps be suppressed at first. But eventually, it breaks out. That is why it is important to call on God for help even before your partner has noticed anything. With God’s help, we will end up better off than when we began.

The lesson text also emphasizes not losing the hope in Christ that we had at the beginning—even when God has not fulfilled our wishes and expectations in the way we imagined. For us humans, it’s important to keep reaching out to one another. And with God? There, too, it’s important to hold fast to Jesus Christ. He is our hope.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Lundi, 22.06.2026

Verset biblique
Ainsi parle l'Éternel : Je me souviens de la fidélité de ta jeunesse et de l'amour de tes fiançailles, quand tu me suivais dans le désert, dans une terre où l'on ne sème pas.
Jérémie 2,2

Texte d’enseignement
Nous appartenons entièrement au Christ – à condition de conserver jusqu’à la fin la confiance que nous avions au commencement.
Hébreux 3,14

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Du début à la fin

Les versets bibliques d’aujourd’hui nous enseignent qu’on peut bien commencer, mais malheureusement aussi mal finir. Cela peut peut-être faire peur, car nous souhaitons en effet bien finir. Pourtant, en tant que pasteur, je constate aussi le contraire – notamment dans les mariages. Mais comment la fin peut-elle être meilleure que le début ?

Dans ce passage biblique, Dieu compare l’amour de son peuple à celui d’une mariée pour son époux. Elle l’a même suivi dans le désert – tant sa confiance était grande. Or, nous savons qu’Israël était souvent mécontent dans le désert. Pourtant, cela ne semblait pas vraiment détruire la relation entre Dieu et son peuple. Ce qui l’a finalement détruite, ce sont d’autres dieux. L’idolâtrie des peuples voisins semblait plus attrayante aux Israélites que leur relation avec Dieu.

Dans nos relations aussi, tout ne se passe pas toujours sans heurts. Mais même une violente dispute ne détruit pas nécessairement l’amour. Ce qui les détruit, c’est soit la violence, soit l’intrusion d’un élément extérieur qui semble plus attrayant que ce qui existe en nous. Ces deux éléments trouvent d’abord leur origine en nous. La colère, la déception, la soif de domination, l’attirance pour une autre personne : tout cela peut peut-être être réprimé au début. Mais tôt ou tard, cela finit par éclater au grand jour. C’est pourquoi il est important d’invoquer l’aide de Dieu dès que notre partenaire n’a encore rien remarqué. Avec l’aide de Dieu, nous finirons ainsi mieux que nous n’avons commencé.

Le texte d’étude traite également de la nécessité de ne pas perdre l’espérance en Christ que nous avions au départ – même lorsque Dieu n’a pas exaucé nos souhaits et nos attentes de vie comme nous l’avions imaginé. Pour nous, les humains, il est important de toujours aller les uns vers les autres. Et avec Dieu ? Là aussi, il est important de rester fidèles à Jésus-Christ. Il est notre confiance.

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Lunedì, 22.06.2026

Versículo bíblico
Así dice el Señor: «Me acuerdo de la fidelidad de tu juventud y del amor de tus días de novia, cuando me seguías por el desierto, por la tierra donde no se siembra».
Jeremías 2,2

Texto de reflexión
Pertenecemos por completo a Cristo, siempre y cuando mantengamos hasta el final la confianza que teníamos al principio.
Hebreos 3,14

Textos cotidianos de la Iglesia morava

De principio a fin

Los versículos bíblicos de hoy tratan sobre cómo se puede empezar bien, pero, lamentablemente, también se puede terminar mal. Quizá esto nos asuste, porque, en realidad, todos queremos terminar bien. Sin embargo, como pastor, también veo lo contrario, por ejemplo, en los matrimonios. Pero, ¿cómo puede el final ser mejor que el principio?

En el pasaje bíblico, Dios compara el amor de su pueblo con el amor de una novia hacia su novio. Ella incluso le siguió por el desierto; tal era su confianza. Ahora bien, sabemos que Israel se mostraba a menudo insatisfecho en el desierto. Sin embargo, eso no parecía destruir realmente la relación entre Dios y su pueblo. Lo que sí la destruyó al final fueron otros dioses. La idolatría de los pueblos vecinos les parecía a los israelitas más atractiva que su relación con Dios.

Tampoco en nuestras relaciones todo va siempre sobre ruedas. Pero ni siquiera una fuerte discusión tiene por qué destruir el amor. Lo que la destruye es, o bien la violencia, o bien que algo externo se cuele y resulte más atractivo que lo que ya tenemos en nuestro interior. Ambas cosas comienzan, en un primer momento, en nuestro interior. La ira, la decepción y la sed de poder, sentirse atraído por otra persona… Quizás al principio aún se pueda reprimir todo eso. Pero, en algún momento, todo eso estalla. Por eso es importante pedir ayuda a Dios ya cuando la pareja aún no se ha dado cuenta de nada. Con la ayuda de Dios, acabaremos mejor de lo que empezamos.

El texto de la lectura también trata de no perder la esperanza en Cristo que teníamos al principio, incluso cuando Dios no ha cumplido nuestros deseos y expectativas de vida tal y como nos los imaginábamos. Entre nosotros, los seres humanos, es importante acercarnos unos a otros una y otra vez. ¿Y con Dios? También ahí es importante aferrarnos a Jesucristo. Él es nuestra confianza.

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Lunes, 22.06.2026

Versículo bíblico
Assim diz o Senhor: Lembro-me da fidelidade da tua juventude e do amor dos teus dias de noiva, quando me seguiste no deserto, na terra onde não se semeia.
Jeremias 2,2

Texto de reflexão
Pertencemos inteiramente a Cristo — desde que, até o fim, nos mantenhamos firmes na confiança que tínhamos no início.
Hebreus 3,14

Textos diários da Igreja da Morávia

Do início ao fim

Os versículos bíblicos de hoje tratam do fato de que é possível começar bem, mas, infelizmente, também terminar mal. Isso pode ser assustador, pois, afinal, todos nós queremos terminar bem. No entanto, como pastor, também vejo o contrário acontecer — por exemplo, nos casamentos. Mas como é que o fim pode ser melhor do que o começo?

Na passagem bíblica, Deus compara o amor de seu povo ao amor de uma noiva por seu noivo. Ela chegou a segui-lo até o deserto – tamanha era a sua confiança. Sabemos que Israel frequentemente se mostrava insatisfeito no deserto. No entanto, isso não parecia realmente destruir o relacionamento entre Deus e seu povo. O que acabou destruindo esse relacionamento, porém, foram outros deuses. A idolatria dos povos vizinhos parecia mais atraente para os israelitas do que seu relacionamento com Deus.

Também em nossos relacionamentos nem sempre tudo corre bem. Mas mesmo uma discussão acalorada não precisa destruir o amor. O que a destrói é a violência ou algo que vem de fora e parece mais atraente do que o que já existe dentro de nós. Ambas as coisas começam, inicialmente, dentro de nós. Raiva, decepção e sede de poder, sentir-se atraído por outra pessoa – talvez seja possível reprimir tudo isso no início. Mas, em algum momento, tudo isso vem à tona. Por isso, é importante clamar a Deus por ajuda ainda antes que o parceiro ou a parceira perceba alguma coisa. Com a ajuda de Deus, terminaremos assim melhor do que começamos.

O texto de estudo também trata de não perdermos a esperança em Cristo que tínhamos no início – mesmo quando Deus não atendeu aos nossos desejos e expectativas de vida da maneira que imaginávamos. Para nós, seres humanos, é importante sempre nos aproximarmos uns dos outros. E com Deus? Também nesse caso é importante nos agarrarmos a Jesus Cristo. Ele é a nossa confiança.

Desejo a todos um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Segunda-feira, 22.06.2026

Versetto biblico
Così dice il Signore: «Ricordo la fedeltà della tua giovinezza e l'amore dei tuoi giorni di fidanzamento, quando mi seguivi nel deserto, in una terra dove non si semina.
Geremia 2,2

Testo dottrinale
Apparteniamo interamente a Cristo, a condizione che conserviamo fino alla fine la fiducia che avevamo all’inizio.
Ebrei 3,14

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Dall’inizio alla fine

I versetti biblici di oggi trattano del fatto che si può iniziare bene, ma purtroppo anche finire male. Questo può forse spaventare, perché in fondo vorremmo tutti finire bene. Tuttavia, come pastore, mi capita di vedere anche il contrario – ad esempio nei matrimoni. Ma come può la fine essere migliore dell’inizio?

Nel versetto biblico, Dio paragona l’amore del suo popolo all’amore di una sposa per il suo sposo. Lei lo seguì persino nel deserto: tanta era la sua fiducia. Ora, sappiamo che Israele nel deserto era spesso insoddisfatto. Tuttavia, ciò non sembrava distruggere realmente il rapporto tra Dio e il suo popolo. Ciò che alla fine lo distrusse, però, furono gli altri dei. L’idolatria dei popoli circostanti appariva agli israeliti più attraente del loro rapporto con Dio.

Anche nelle nostre relazioni non tutto va sempre liscio. Ma nemmeno una violenta lite deve necessariamente distruggere l’amore. Ciò che lo distrugge è o la violenza, oppure qualcosa che proviene dall’esterno e che sembra più attraente di ciò che abbiamo dentro. Entrambe le cose hanno origine, inizialmente, nel nostro intimo. Rabbia, delusione e desiderio di dominare, sentirsi attratti da un’altra persona: tutto questo forse all’inizio si può ancora reprimere. Ma a un certo punto tutto esplode. Per questo è importante invocare l’aiuto di Dio già quando il partner non si è ancora accorto di nulla. Con l’aiuto di Dio, finiremo così meglio di come abbiamo iniziato.

Anche il testo di riflessione tratta del non perdere la speranza in Cristo che avevamo all’inizio – anche quando Dio non ha esaudito i nostri desideri e le nostre aspettative di vita proprio come immaginavamo. Per noi esseri umani è importante avvicinarci gli uni agli altri continuamente. E con Dio? Anche lì è importante rimanere saldi in Gesù Cristo. Egli è la nostra fiducia.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

Размышления о моравских ежедневных текстах на Понедельник, 22.06.2026

Слово из Библии
Так говорит Господь: Я помню верность твоей юности и любовь твоих молодостей, как ты следовала за Мною в пустыне, в земле, где не сеют.
Иеремия 2:2

Учебный текст
Мы полностью принадлежим Христу — при условии, что до конца сохраним ту уверенность, которая была у нас вначале.
Евреям 3:14

Ежедневные тексты Моравской церкви

От начала до конца

В сегодняшних библейских стихах речь идет о том, что можно хорошо начать, но, к сожалению, также плохо закончить. Это может, возможно, пугать, ведь мы же на самом деле хотим хорошо закончить. Тем не менее, как пастор, я сталкиваюсь и с противоположным — например, в браках. Но как же конец может оказаться лучше начала?

В библейском отрывке Бог сравнивает любовь Своего народа с любовью невесты к жениху. Она следовала за ним даже по пустыне — настолько велико было её доверие. Мы знаем, что Израиль в пустыне часто был недоволен. Тем не менее это, похоже, не разрушало отношения между Богом и Его народом. А вот что в конце концов их разрушило, так это другие боги. Идолопоклонство соседних народов казалось израильтянам более привлекательным, чем их отношения с Богом.

И в наших отношениях не всегда всё идёт гладко. Но даже ожесточённая ссора не обязательно разрушает любовь. То, что их разрушает, — это либо насилие, либо то, что извне проникает нечто, кажущееся более привлекательным, чем то, что есть внутри. И то, и другое сначала зарождается в нас самих. Гнев, разочарование и жажда власти, влечение к другому человеку — всё это, возможно, поначалу ещё можно подавить. Но в какой-то момент это вырывается наружу. Поэтому важно взывать к Богу о помощи ещё тогда, когда партнёр или партнёрша ещё ничего не заметили. С Божьей помощью мы так закончим лучше, чем начинали.

В тексте для размышления также речь идет о том, чтобы не утратить надежду во Христе, которую мы имели вначале, — даже если Бог не исполнил наши желания и жизненные ожидания так, как мы себе это представляли. Нам, людям, важно снова и снова идти навстречу друг другу. А как насчёт Бога? И здесь важно держаться за Иисуса Христа. Он — наша надежда.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

Думки про моравські щоденні тексти за Понеділок, 22.06.2026

Слово з Біблії
Так говорить Господь: Я пам’ятаю вірність твоєї молодості та любов твоїх наречених часів, як ти йшла за Мною в пустелі, у країні, де не сіють.
Єремія 2:2

Текст для роздумів
Ми повністю належимо Христу — за умови, що до самого кінця будемо триматися тієї впевненості, яку мали на початку.
Послання до Євреїв 3:14

Щоденні тексти Моравської церкви

Від початку до кінця

У сьогоднішніх біблійних віршах йдеться про те, що можна добре почати, але, на жаль, також і погано закінчити. Це, можливо, лякає, адже ми ж насправді хочемо закінчити добре. Проте як пастор я також стикаюся з протилежним — наприклад, у шлюбах. Але як кінець може виявитися кращим за початок?

У біблійному уривку Бог порівнює любов свого народу з любов’ю нареченої до свого нареченого. Вона навіть пішла за ним у пустелю — настільки великою була її віра. Ми знаємо, що Ізраїль у пустелі часто був незадоволений. Проте це, здається, не руйнувало стосунків між Богом і Його народом. А ось що зрештою їх зруйнувало, так це інші боги. Ідолопоклонство навколишніх народів здавалося ізраїльтянам привабливішим, ніж їхні стосунки з Богом.

У наших стосунках теж не завжди все йде гладко. Але навіть бурхлива сварка не обов’язково руйнує любов. Те, що їх руйнує, — це або насильство, або те, що ззовні проникає щось, що здається привабливішим за те, що є всередині. І те, й інше спочатку починається в нас самих. Гнів, розчарування та жага до влади, потяг до іншої людини — все це, можливо, спочатку ще можна придушити. Але рано чи пізно це виривається назовні. Тому важливо звертатися до Бога за допомогою ще тоді, коли партнер чи партнерка нічого не помітили. З Божою допомогою ми закінчимо краще, ніж починали.

У навчальному тексті також йдеться про те, щоб не втратити надію в Христі, яку ми мали спочатку, — навіть тоді, коли Бог не виконав наші бажання та життєві очікування так, як ми собі уявляли. Нам, людям, важливо постійно йти назустріч один одному. А що щодо Бога? І тут важливо триматися за Ісуса Христа. Він — наша надія.

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

22.06.2026 ,الإثنين خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

هكذا يقول الرب: «أنا أذكر إخلاصك في شبابك ومحبتك في أيام خطوبتك، عندما كنت تتبعينني في البرية، في الأرض التي لا يُزرع فيها».
إرميا 2:2

نص تعليمي:

نحن ننتمي بالكامل إلى المسيح — شريطة أن نتمسك حتى النهاية بالثقة التي كانت لدينا في البداية.
رسالة العبرانيين 3:14

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

من البداية إلى النهاية

تتناول آيات الكتاب المقدس اليوم فكرة أنه يمكن للمرء أن يبدأ بداية جيدة، لكنه قد ينتهي، للأسف، بنهاية سيئة. قد يبدو هذا مروعاً، لأننا نرغب في الواقع في أن ننتهي بنهاية جيدة. ومع ذلك، فأنا كقسيس أرى العكس أيضاً — على سبيل المثال في حالات الزواج. لكن كيف يمكن أن تكون النهاية أفضل من البداية؟

في الآية الكتابية، يقارن الله محبة شعبه بمحبة العروس لعريسها. بل إنها تبعته حتى في البرية — من شدة ثقتها به. ونحن نعلم أن شعب إسرائيل كان يشعر في كثير من الأحيان بعدم الرضا في البرية. ومع ذلك، لم يبدو أن هذا قد دمر العلاقة بين الله وشعبه حقًّا. لكن ما دمرها في النهاية هو الآلهة الأخرى. فقد بدا عبادة الأصنام لدى الشعوب المجاورة أكثر جاذبية للإسرائيليين من علاقتهم بالله.

في علاقاتنا أيضًا، لا تسير الأمور دائمًا على ما يرام. لكن حتى الخلاف العنيف لا يجب أن يدمر الحب. ما يدمره هو إما العنف، أو دخول شيء من الخارج يبدو أكثر جاذبية مما هو موجود في الداخل. وكلاهما يبدأ في البداية من داخلنا. الغضب، وخيبة الأمل، والرغبة في السيطرة، والانجذاب إلى شخص آخر — كل ذلك يمكننا ربما كبته في البداية. لكن في مرحلة ما ينفجر. ولذلك من المهم أن نلجأ إلى الله طلباً للمساعدة حتى قبل أن يلاحظ الشريك أو الشريكة أي شيء. وبمساعدة الله، سننتهي بحالة أفضل مما بدأنا به.

كما يتناول النص التعليمي أهمية عدم فقدان الأمل في المسيح الذي كان لدينا في البداية — حتى لو لم يحقق الله رغباتنا وتوقعاتنا الحياتية بالطريقة التي كنا نتصورها. بالنسبة لنا نحن البشر، من المهم أن نتقرب من بعضنا البعض مرارًا وتكرارًا. وماذا عن الله؟ هناك أيضًا من المهم التمسك بيسوع المسيح. فهو ثقتنا.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

Gedanken zur Losung für Sonntag, den 21.06.2026

Losungswort
Ich rief zu dem HERRN in meiner Angst, und er antwortete mir.
Jona 2,3

Lehrtext
Paulus schreibt: Der Herr hat zu mir gesagt: Lass dir an meiner Gnade genügen; denn meine Kraft vollendet sich in der Schwachheit.
2. Korinther 12,9

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Wenn es schwierig wird

In den heutigen Bibelversen geht es um ein Thema, das sehr unterschiedlich erlebt wird, nämlich um die Rettung aus kritischen Situationen. Im Losungswort war es der Prophet Jona, der sagte, dass er „aus dem Rachen des Todes“ zu Gott schrie und dieser ihn hörte.⁽¹⁾ Tatsächlich erlebte Jona mehrere Wunder in Folge: Als er in einem tosenden Sturm von Bord eines Schiffes geworfen wurde, ertrank er nicht. Stattdessen wurde er von einem großen Fisch verschluckt, der ihn später auf Gottes Anordnung an Land ausspuckte.⁽²⁾

Im Lehrtext sehen wir den Apostel Paulus. Er hatte Gott mehrfach gebeten, ihn aus einer konkreten Not zu befreien, die er folgendermaßen beschreibt: „Einem Engel des Satans wurde erlaubt, mich mit Fäusten zu schlagen, damit ich vor Überheblichkeit bewahrt bleibe.“⁽³⁾ Gottes Antwort auf die Bitte des Paulus lesen wir im Lehrtext: „Lass dir an meiner Gnade genügen; denn meine Kraft vollendet sich in der Schwachheit.“

Nun ist es sehr interessant, wie Paulus auf diese Antwort reagierte. So schrieb er: „Darum bin ich guten Mutes in Schwachheit, in Misshandlungen, in Nöten, in Verfolgungen und Ängsten um Christi willen; denn wenn ich schwach bin, so bin ich stark.“⁽⁴⁾ Er haderte nicht mit Gott, sondern sagte einfach: „In Ordnung. Und wenn noch mehr kommt – ich bin bereit.“ Das waren keine leeren Worte, denn das Leben des Paulus bezeugt, was er hier sagte. Er kannte Hunger und Durst, er wurde gefangen genommen und geschlagen, verfolgt und verlästert. Was war sein Geheimnis, dass er in alldem noch – wie er sagt –, „guten Mutes“ sein konnte?

Es war die Verbindung mit Jesus Christus. Durch sie triumphierte Paulus mitten im Leid, denn auch wenn er schwach war, war er stark. Diese Stärke kam nicht aus den Umständen, sondern aus der direkten Beziehung zu Gott. Auch wir brauchen diese enge Bindung an Gott, damit wir in schwierigen Situationen nicht den Mut verlieren.

Einen gesegneten Sonntag wünscht
Angela Mumssen

(1) Jona 2,3 (2) Jona 2,1-11 (3) 2.Kor. 12,7 [Neue Genfer Übersetzung] (4) 2.Kor. 12,10 [Luther 2017]

Gebet:
Vater im Himmel, danke, dass ich dir immer vertrauen kann – auch dann, wenn ich nicht verstehe, warum etwas geschieht. Lehre mich, stark zu sein, wenn ich schwach bin. Nicht Sorge oder Angst sollen mein Leben bestimmen, sondern du allein. Danke, dass deine Gnade genügt, wenn ich schwach bin. In Jesu Namen, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Sunday, 21.06.2026

Bible Verse
I cried out to the LORD in my distress, and he answered me.
Jonah 2:3

Scripture
Paul writes: “The Lord said to me, ‘My grace is sufficient for you, for my power is made perfect in weakness.’”
2 Corinthians 12:9

Moravian Daily Texts

When Things Get Tough

Today’s Bible verses address a topic that is experienced in very different ways: deliverance from critical situations. In the Bible passage, it was the prophet Jonah who said that he cried out to God “from the jaws of death,” and God heard him.⁽¹⁾ In fact, Jonah experienced several miracles in succession: When he was thrown overboard from a ship during a raging storm, he did not drown. Instead, he was swallowed by a large fish, which later, at God’s command, spat him out onto dry land.⁽²⁾

In the lesson text, we see the Apostle Paul. He had asked God several times to deliver him from a specific distress, which he describes as follows: “An angel of Satan was permitted to strike me with his fists so that I might not become conceited.”⁽³⁾ We read God’s response to Paul’s request in the lesson text: “My grace is sufficient for you, for my power is made perfect in weakness.”

Now it is very interesting to see how Paul reacted to this answer. He wrote: “That is why I take pleasure in weaknesses, in insults, in hardships, in persecutions, and in distresses for Christ’s sake; for when I am weak, then I am strong.”⁽⁴⁾ He did not quarrel with God, but simply said, “All right. And if more comes—I am ready.” These were not empty words, for Paul’s life bears witness to what he said here. He knew hunger and thirst; he was taken captive and beaten, persecuted and reviled. What was his secret that, in the midst of all this, he could still—as he says—“be of good cheer”?

It was his connection with Jesus Christ. Through it, Paul triumphed in the midst of suffering, for even when he was weak, he was strong. This strength did not come from his circumstances, but from his direct relationship with God. We, too, need this close bond with God so that we do not lose heart in difficult situations.

Wishing you a blessed Sunday,
Angela Mumssen