Gedanken zur Losung für Montag, den 07.09.2026

Losungswort
Ich preise dich, HERR; denn du hast mich aus der Tiefe gezogen.
Psalm 30,2

Lehrtext
Jesus ergriff das Kind bei der Hand und sprach zu ihm: Talita kum! - das heißt übersetzt: Mädchen, ich sage dir, steh auf! Und sogleich stand das Mädchen auf und ging umher.
Markus 5,41-42

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Aus der Tiefe

Im heutigen Losungswort aus Psalm 30 dankt David Gott anlässlich der Tempelweihe dafür, dass dieser ihn vor dem Tod errettet hat. Es muss schon sehr dramatisch gewesen sein, denn David beschreibt es so, dass er bereits mit einem Fuß im Grabe stand. Doch dann griff Gott ein und schenkte ihm gefühlt ein neues Leben, sodass David sang: „Du hast mir meine Klage verwandelt in einen Reigen, du hast mir den Sack der Trauer ausgezogen und mich mit Freude gegürtet, dass ich dir lobsinge und nicht stille werde. HERR, mein Gott, ich will dir danken in Ewigkeit.“⁽¹⁾

Auch im Lehrtext wird von einem großen Wunder berichtet. Die Worte „Mädchen, ich sage dir, steh auf!“ waren an ein zwölfjähriges Kind gerichtet, das bereits verstorben war. Zwar war der Vater des Mädchens zu Jesus gekommen, als das Kind noch lebte, doch irgendwie schaffte Jesus es nicht rechtzeitig an das Krankenbett. Deshalb meinten die Diener des Vaters, man solle Jesus nicht weiter bemühen – das Kind wäre schließlich schon tot. Doch Jesus sagte: „Fürchte dich nicht, glaube nur!“⁽²⁾ Er ging in das Haus der Familie, mitten hinein in die Trauergesellschaft, die ihn verlachte, als er sagte, das Mädchen würde nur schlafen.

Manchmal ist es leichter, jemanden auszulachen, als ihm zu glauben. Dahinter verbirgt sich oft Unsicherheit, manches Mal aber auch Überheblichkeit. Das kann auch in Glaubensfragen so geschehen. Wahrscheinlich waren die Eltern des Mädchens tief erschüttert. Dennoch verlachten sie Jesus nicht, sondern brachten ihn trotz aller Unsicherheit zu ihrem toten Kind – und erlebten dann ein Wunder.

Auch wir können in Situationen geraten, in denen der Glaube für andere nutzlos oder lächerlich erscheint. Machen wir es wie die Eltern: Sie folgten Jesus dorthin, wo der Grund für ihren Kummer lag. Er kann auch unsere „Klage in einen Reigen“ verwandeln und uns aus der Tiefe herausführen.

Einen gesegneten Tag wünscht
Angela Mumssen

(1) Ps. 30,12-13 [Luther 2017] (2) Mark. 5,36 [Luther 2017]

Ein Gebet für alle, die gerade in der Tiefe sind:
Vater Gott, hilf mir und erhöre mein Gebet. Sei mein Halt und mein Licht in der Dunkelheit. Herr, ich vertraue darauf, dass du mich führst und leitest, wie du es versprochen hast. Ein Wort von dir genügt, denn bei dir liegt alle Macht. Mit Leib und Seele vertraue ich mich dir an, denn du hast mich durch Jesus Christus erlöst. Danke, Herr, dass du mich liebst. Dir ist meine Not nicht entgangen; du hast erkannt, wie niedergeschlagen ich bin. Ich vertraue auf deine Hilfe. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Monday, 07.09.2026

Bible Verse
I praise you, LORD, for you have brought me up out of the depths.
Psalm 30:2

Scripture Passage
Jesus took the child by the hand and said to her, “Talitha kum!”—which means, “Little girl, I say to you, get up!” And immediately the girl got up and began to walk around.
Mark 5:41–42

Moravian Daily Texts

From the Depths

In today’s Bible passage from Psalm 30, David thanks God on the occasion of the dedication of the temple for having saved him from death. It must have been a very dramatic situation, for David describes it as if he already had one foot in the grave. But then God intervened and gave him what felt like a new life, so that David sang: “You have turned my mourning into dancing; you have taken off my sackcloth and clothed me with joy, so that I may sing praises to you and never be silent. O LORD, my God, I will give thanks to You forever.”⁽¹⁾

The lesson text also recounts a great miracle. The words “Little girl, I say to you, get up!” were addressed to a twelve-year-old child who had already died. Although the girl’s father had come to Jesus while the child was still alive, for some reason Jesus was unable to reach her bedside in time. That is why the father’s servants thought there was no point in troubling Jesus any further—after all, the child was already dead. But Jesus said, “Do not be afraid; only believe!”⁽²⁾ He went into the family’s house, right into the midst of the mourners, who laughed at him when he said the girl was only sleeping.

Sometimes it’s easier to laugh at someone than to believe them. Behind this often lies insecurity, but sometimes also arrogance. This can happen in matters of faith as well. The girl’s parents were probably deeply shaken. Yet they did not mock Jesus; instead, despite all their uncertainty, they brought him to their dead child—and then witnessed a miracle.

We, too, can find ourselves in situations where faith seems useless or ridiculous to others. Let’s do as the parents did: They followed Jesus to the very place where the cause of their grief lay. He can also turn our “lament into a dance” and lead us out of the depths.

Wishing you a blessed day,
Angela Mumssen

(1) Psalm 30:12–13 [Luther 2017] (2) Mark 5:36 [Luther 2017]

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Lundi, 07.09.2026

Verset biblique
Je te loue, Seigneur, car tu m'as tiré des profondeurs.
Psaume 30,2

Texte d'étude
Jésus prit l’enfant par la main et lui dit : « Talitha koum ! » – ce qui signifie : « Jeune fille, je te le dis, lève-toi ! » Et aussitôt la jeune fille se leva et se mit à marcher.
Marc 5,41-42

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Des profondeurs

Dans le passage biblique d’aujourd’hui, tiré du Psaume 30, David rend grâce à Dieu, à l’occasion de la consécration du temple, de l’avoir sauvé de la mort. La situation a dû être très dramatique, car David décrit qu’il avait déjà un pied dans la tombe. Mais Dieu est alors intervenu et lui a offert, en quelque sorte, une nouvelle vie, si bien que David a chanté : « Tu as changé mon deuil en danse, tu m’as ôté le sac de deuil et tu m’as ceint de joie, afin que je te chante des louanges et que je ne me taise point. Seigneur, mon Dieu, je te rendrai grâce à jamais. »⁽¹⁾

Le texte d’étude fait également état d’un grand miracle. Les paroles « Jeune fille, je te le dis, lève-toi ! » s’adressaient à une enfant de douze ans qui était déjà décédée. Certes, le père de la jeune fille était venu trouver Jésus alors que l’enfant était encore en vie, mais pour une raison ou une autre, Jésus n’avait pas réussi à arriver à temps au chevet de la malade. C’est pourquoi les serviteurs du père estimaient qu’il ne fallait pas importuner davantage Jésus – après tout, l’enfant était déjà morte. Mais Jésus dit : « Ne crains rien, crois seulement ! »⁽²⁾ Il entra dans la maison de la famille, au milieu de l’assemblée en deuil, qui se moqua de lui lorsqu’il déclara que la jeune fille ne faisait que dormir.

Il est parfois plus facile de se moquer de quelqu’un que de le croire. Derrière cela se cache souvent de l’incertitude, mais parfois aussi de l’arrogance. Cela peut également se produire dans le domaine de la foi. Les parents de la fillette étaient probablement profondément bouleversés. Pourtant, ils ne se sont pas moqués de Jésus, mais, malgré toute leur incertitude, ils l’ont conduit auprès de leur enfant décédée – et ont alors assisté à un miracle.

Nous pouvons nous aussi nous retrouver dans des situations où la foi semble inutile ou ridicule aux yeux des autres. Faisons comme ces parents : ils ont suivi Jésus là où se trouvait la cause de leur chagrin. Lui aussi peut transformer notre « lamentation en danse » et nous faire sortir des profondeurs.

Je vous souhaite une journée bénie,
Angela Mumssen

(1) Psaumes 30,12-13 [Luther 2017] (2) Marc 5,36 [Luther 2017]

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Lunedì, 07.09.2026

Versículo bíblico
Te alabo, Señor, porque me has sacado de las profundidades.
Salmo 30,2

Texto de la lectura
Jesús tomó a la niña de la mano y le dijo: «Talita kum», que traducido significa: «Niña, te digo que te levantes». Y al instante la niña se levantó y comenzó a andar.
Marcos 5,41-42

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Desde lo más profundo

En el pasaje bíblico de hoy, del Salmo 30, David da gracias a Dios con motivo de la consagración del templo por haberle salvado de la muerte. Debió de ser algo muy dramático, pues David lo describe diciendo que ya tenía un pie en la tumba. Pero entonces Dios intervino y le concedió, en esencia, una nueva vida, de modo que David cantó: «Has cambiado mi lamento en danza, me has quitado el cilicio de luto y me has ceñido de alegría, para que te alabe y no calle. Señor, Dios mío, te daré gracias por siempre».⁽¹⁾

También en el texto de estudio se narra un gran milagro. Las palabras «¡Niña, te digo, levántate!» iban dirigidas a una niña de doce años que ya había fallecido. Aunque el padre de la niña había acudido a Jesús cuando la niña aún vivía, por alguna razón Jesús no logró llegar a tiempo a su lecho de enferma. Por eso, los sirvientes del padre pensaron que no había que molestar más a Jesús, ya que, al fin y al cabo, la niña ya había fallecido. Pero Jesús dijo: «No temas, solo cree!»⁽²⁾ Entró en la casa de la familia, en medio de la multitud de dolientes que se burlaron de él cuando dijo que la niña solo estaba durmiendo.

A veces es más fácil burlarse de alguien que creerle. Detrás de eso suele esconderse la inseguridad, pero a veces también la arrogancia. Esto también puede ocurrir en cuestiones de fe. Probablemente, los padres de la niña estaban profundamente conmocionados. Sin embargo, no se burlaron de Jesús, sino que, a pesar de toda su incertidumbre, lo llevaron ante su hija fallecida… y entonces fueron testigos de un milagro.

Nosotros también podemos encontrarnos en situaciones en las que la fe les parezca a los demás inútil o ridícula. Hagamos como los padres: siguieron a Jesús hasta el lugar donde se encontraba la causa de su dolor. Él también puede convertir nuestro «lamento en una danza» y sacarnos de las profundidades.

Os deseo un día bendito
Angela Mumssen

(1) Salmos 30,12-13 [Lutero 2017] (2) Marcos 5,36 [Lutero 2017]

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Lunes, 07.09.2026

Versículo bíblico
Eu te louvo, Senhor, pois me tiraste do abismo.
Salmo 30,2

Texto de ensinamento
Jesus tomou a menina pela mão e disse-lhe: “Talita kum!” — o que, traduzido, significa: “Menina, eu te digo, levanta-te!” E, imediatamente, a menina levantou-se e começou a andar.
Marcos 5,41-42

Textos diários da Igreja da Morávia

Das profundezas

Na passagem bíblica de hoje, do Salmo 30, Davi agradece a Deus, por ocasião da consagração do templo, por tê-lo salvado da morte. Deve ter sido algo muito dramático, pois Davi descreve que já estava com um pé na cova. Mas então Deus interveio e lhe concedeu, na prática, uma nova vida, de modo que Davi cantou: “Transformaste o meu pranto em dança, tiraste de mim o saco de luto e me cingiste de alegria, para que eu te louve e não me cale. Senhor, meu Deus, eu te darei graças para sempre.”⁽¹⁾

Também no texto de estudo é relatado um grande milagre. As palavras “Menina, eu te digo: levanta-te!” foram dirigidas a uma criança de doze anos que já havia falecido. Embora o pai da menina tivesse procurado Jesus enquanto a criança ainda estava viva, por algum motivo Jesus não conseguiu chegar a tempo ao leito da doente. Por isso, os servos do pai achavam que não se deveria incomodar mais Jesus — afinal, a criança já estava morta. Mas Jesus disse: “Não temas, apenas acredita!”⁽²⁾ Ele entrou na casa da família, bem no meio da multidão de enlutados, que zombaram dele quando disse que a menina estava apenas dormindo.

Às vezes, é mais fácil zombar de alguém do que acreditar nele. Por trás disso, muitas vezes esconde-se insegurança, mas, às vezes, também arrogância. Isso também pode acontecer em questões de fé. Provavelmente, os pais da menina estavam profundamente abalados. No entanto, eles não zombaram de Jesus, mas, apesar de toda a insegurança, levaram-no até sua filha morta – e então testemunharam um milagre.

Nós também podemos nos deparar com situações em que a fé parece inútil ou ridícula para os outros. Façamos como os pais: eles seguiram Jesus até onde estava a causa de sua dor. Ele também pode transformar nosso “lamento em uma dança” e nos tirar das profundezas.

Desejo a vocês um dia abençoado
Angela Mumssen

(1) Salmos 30,12-13 [Lutero 2017] (2) Marcos 5,36 [Lutero 2017]

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Segunda-feira, 07.09.2026

Versetto biblico
Ti lodo, Signore, perché mi hai tratto dall'abisso.
Salmo 30,2

Testo dottrinale
Gesù prese la bambina per mano e le disse: «Talita kum!» – che tradotto significa: «Ragazzina, io ti dico: alzati!». E subito la bambina si alzò e cominciò a camminare.
Marco 5,41-42

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Dalle profondità

Nel passo biblico di oggi tratto dal Salmo 30, Davide ringrazia Dio, in occasione della consacrazione del tempio, per averlo salvato dalla morte. Deve essere stata una situazione davvero drammatica, poiché Davide la descrive come se avesse già un piede nella fossa. Ma poi Dio è intervenuto e gli ha donato, in un certo senso, una nuova vita, tanto che Davide ha cantato: «Hai mutato il mio lamento in danza, mi hai tolto il sacco del lutto e mi hai cinto di gioia, affinché io ti canti lodi e non taccia. Signore, mio Dio, ti renderò grazie per sempre.»⁽¹⁾

Anche nel testo didattico si narra di un grande miracolo. Le parole «Ragazzina, io ti dico: alzati!» erano rivolte a una bambina di dodici anni che era già morta. Sebbene il padre della fanciulla fosse andato da Gesù mentre la bambina era ancora in vita, in qualche modo Gesù non riuscì ad arrivare in tempo al capezzale della malata. Per questo i servi del padre pensarono che non fosse il caso di disturbare ulteriormente Gesù: dopotutto, la bambina era già morta. Ma Gesù disse: «Non temere, abbi solo fede!»⁽²⁾ Entrò nella casa della famiglia, proprio in mezzo alla folla in lutto, che lo derise quando disse che la ragazza stava solo dormendo.

A volte è più facile deridere qualcuno piuttosto che credergli. Dietro a questo atteggiamento si nasconde spesso insicurezza, ma a volte anche arroganza. Ciò può accadere anche nelle questioni di fede. Probabilmente i genitori della bambina erano profondamente sconvolti. Eppure non derisero Gesù, ma, nonostante tutta la loro insicurezza, lo condussero dalla loro figlia morta – e assistettero poi a un miracolo.

Anche noi possiamo trovarci in situazioni in cui la fede sembra inutile o ridicola agli occhi degli altri. Facciamo come quei genitori: hanno seguito Gesù proprio lì dove si trovava la causa del loro dolore. Anche Lui può trasformare il nostro «lamento in una danza» e condurci fuori dall’abisso.

Vi auguro una giornata benedetta
Angela Mumssen

(1) Salmi 30,12-13 [Lutero 2017] (2) Marco 5,36 [Lutero 2017]

Размышления о моравских ежедневных текстах на Понедельник, 07.09.2026

Слово из Библии
Я славлю Тебя, Господи, ибо Ты извлек меня из бездны.
Псалом 30:2

Учебный текст
Иисус взял девочку за руку и сказал ей: «Талита кум!» — что в переводе означает: «Девочка, я говорю тебе: встань!» И тотчас девочка встала и стала ходить.
Марка 5:41-42

Ежедневные тексты Моравской церкви

Из глубины

В сегодняшнем отрывке из Псалма 30 Давид благодарит Бога по случаю освящения храма за то, что Он спас его от смерти. Должно быть, это было очень драматическое событие, ведь Давид описывает его так, будто он уже стоял одной ногой в могиле. Но тогда Бог вмешался и даровал ему, по сути, новую жизнь, так что Давид воспел: «Ты обратил мою скорбь в радостный танец, снял с меня вретище скорби и препоясал меня радостью, чтобы я воспевал Тебя и не умолкал. Господи, Боже мой, я буду благодарить Тебя во веки веков»⁽¹⁾

В тексте для изучения также рассказывается о великом чуде. Слова «Девочка, говорю тебе: встань!» были обращены к двенадцатилетнему ребёнку, который уже умер. Правда, отец девочки пришёл к Иисусу, когда ребёнок ещё был жив, но по каким-то причинам Иисус не успел вовремя прибыть к постели больной. Поэтому слуги отца решили, что не стоит больше беспокоить Иисуса — ведь ребёнок, в конце концов, уже умер. Но Иисус сказал: «Не бойся, только веруй!»⁽²⁾ Он вошёл в дом семьи, прямо в середину скорбящих, которые насмехались над Ним, когда Он сказал, что девочка просто спит.

Иногда легче высмеять кого-то, чем поверить ему. За этим часто скрывается неуверенность, а порой — и высокомерие. Так бывает и в вопросах веры. Вероятно, родители девочки были глубоко потрясены. Тем не менее они не высмеяли Иисуса, а, несмотря на всю свою неуверенность, привели Его к своему мёртвому ребёнку – и тогда стали свидетелями чуда.

И мы тоже можем попадать в ситуации, когда вера кажется другим бесполезной или смешной. Давайте поступим так же, как родители: они последовали за Иисусом туда, где лежала причина их скорби. Он может и нашу «скорбь превратить в радостный танец» и вывести нас из глубины.

Желаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Псалтирь 30:12–13 [Лютер 2017] (2) Марка 5:36 [Лютер 2017]

Думки про моравські щоденні тексти за Понеділок, 07.09.2026

Слово з Біблії
Я славлю Тебе, Господи, бо Ти витягнув мене з глибини.
Псалом 30,2

Текст для вивчення
Ісус взяв дитину за руку і сказав їй: «Таліта кум!» — що в перекладі означає: «Дівчинко, кажу тобі, встань!» І одразу ж дівчинка встала й почала ходити.
Марка 5,41-42

Щоденні тексти Моравської церкви

З глибини

У сьогоднішньому уривку з Псалма 30 Давид дякує Богові з нагоди освячення храму за те, що Той врятував його від смерті. Мабуть, це було дуже драматично, адже Давид описує, що він уже стояв однією ногою в могилі. Але тоді втрутився Бог і, як здавалося, подарував йому нове життя, тож Давид співав: «Ти перетворив мій плач на танець, зняв зі мене сак скорботи й оперезав мене радістю, щоб я співав Тобі хвалу й не замовкав. Господи, Боже мій, я буду дякувати Тобі навіки»⁽¹⁾

У навчальному тексті також розповідається про велике чудо. Слова «Дівчинко, кажу тобі: встань!» були звернені до дванадцятирічної дитини, яка вже померла. Хоча батько дівчинки прийшов до Ісуса, коли дитина ще була жива, Ісус чомусь не встиг вчасно дістатися до її ліжка. Тому слуги батька вважали, що не варто більше турбувати Ісуса — адже дитина вже померла. Але Ісус сказав: «Не бійся, тільки віруй!»⁽²⁾ Він увійшов до будинку родини, прямо посеред скорботного натовпу, який висміював Його, коли Він сказав, що дівчинка лише спить.

Іноді легше висміяти когось, ніж повірити йому. За цим часто ховається невпевненість, а іноді й зарозумілість. Так може статися й у питаннях віри. Ймовірно, батьки дівчинки були глибоко вражені. Проте вони не висміяли Ісуса, а, незважаючи на всю свою невпевненість, привели Його до своєї померлої дитини — і тоді стали свідками дива.

Ми теж можемо потрапити в ситуації, коли віра здається іншим марною чи смішною. Давайте вчинимо так, як ті батьки: вони пішли за Ісусом туди, де лежала причина їхнього горя. Він може й нашу «скорботу перетворити на радісний танець» та вивести нас із глибини.

Бажаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Псалми 30,12–13 [Лютер 2017] (2) Марка 5,36 [Лютер 2017]

07.09.2026 ,الإثنين خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

أحمدك يا رب؛ لأنك أنقذتني من الأعماق.
مزمور 30:2

نص تعليمي:

أمسك يسوع بيد الطفلة وقال لها: «تاليتا كوم!» — أي: «يا فتاة، أقول لك: قومي!» ففي الحال قامت الفتاة وبدأت تمشي.
إنجيل مرقس 5:41-42

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

من الأعماق

في الآية الكتابية اليوم من المزمور 30، يشكر داود الله بمناسبة تكريس الهيكل على إنقاذه من الموت. لا بد أن الأمر كان دراماتيكيًا للغاية، فداود يصفه بأنه كان قد وضع قدمه بالفعل في القبر. لكن الله تدخل ومنحه ما يشبه حياة جديدة، حتى أن داود ترنم قائلاً: «لقد حوّلتَ نحيتي إلى رقصة، ونزعتَ عني ثوب الحزن وألبستني فرحاً، لأسبحك ولا أسكت. يا رب، إلهي، سأشكرك إلى الأبد."^[1]

كما يروي النص التعليمي عن معجزة عظيمة. كانت الكلمات «يا فتاة، أقول لكِ: قومي!» موجهة إلى طفلة في الثانية عشرة من عمرها كانت قد فارقت الحياة بالفعل. صحيح أن والد الفتاة كان قد أتى إلى يسوع عندما كانت الطفلة لا تزال على قيد الحياة، لكن يسوع لم يتمكن لسبب ما من الوصول إلى سرير المريضة في الوقت المناسب. ولذلك رأى خدام الأب أنه لا داعي لمضايقة يسوع أكثر — فالطفلة قد ماتت بالفعل. لكن يسوع قال: «لا تخف، فقط آمن!»^[2] ودخل بيت العائلة، وسط جمعية المعزين الذين سخروا منه عندما قال إن الفتاة نائمة فحسب.

أحيانًا يكون السخرية من شخص ما أسهل من تصديقه. وغالبًا ما يختبئ وراء ذلك عدم اليقين، وأحيانًا الغطرسة أيضًا. ويمكن أن يحدث هذا أيضًا في مسائل الإيمان. من المحتمل أن والدي الفتاة كانا في حالة من الصدمة الشديدة. ومع ذلك، لم يسخروا من يسوع، بل اصطحبوه إلى طفلتهم الميتة رغم كل شكوكهم — ثم شهدوا معجزة.

نحن أيضًا قد نواجه مواقف يبدو فيها الإيمان عديم الفائدة أو مثيرًا للسخرية في نظر الآخرين. فلنحذو حذو الوالدين: فقد تبعوا يسوع إلى المكان الذي كان فيه سبب حزنهم. فهو قادر أيضًا على تحويل «نحيبنا إلى رقصة» وإخراجنا من أعماق الحزن.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Angela Mumssen

[1] مزمور 30:12-13 [لوثر 2017] [2] إنجيل مرقس 5:36 [لوثر 2017]

Gedanken zur Losung für Sonntag, den 06.09.2026

Losungswort
Fürchtet euch nicht, wenn euch die Leute schmähen, und entsetzt euch nicht, wenn sie euch verhöhnen!
Jesaja 51,7

Lehrtext
Gott hat uns nicht gegeben den Geist der Furcht, sondern der Kraft und der Liebe und der Besonnenheit.
2. Timotheus 1,7

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Kraft, Liebe und Besonnenheit

Vor etlichen Jahren wurde einmal ein Kinderlied mit folgendem Text gesungen: „Sei ein lebend‘ger Fisch, schwimme doch gegen den Strom. Auf und wag es frisch, Freude und Sieg ist dein Lohn.“ Der Zwischentext lautete dann: „Nur die toten Fische schwimmen immer mit dem Strom, lassen sich von allen andern treiben. Haben weder Kraft noch Mut, was anderes zu tun, wollen in der großen Masse bleiben.“ Ich finde, dieses Lied hat nichts an Aktualität verloren. Der Glaube an Jesus Christus ist immer auch mit Widerstand verbunden.

Im heutigen Losungswort geht es um solch einen Widerstand. Leute machen sich über gläubige Christen lustig, lehnen sie ab oder grenzen sie aus. Nun haben die meisten von uns gewiss das Bedürfnis nach Harmonie. Wer möchte schon gern ein Außenseiter sein? Einige lieben es allerdings, Leute zu provozieren, und das zum Teil mit Themen, die nicht Jesus Christus in den Mittelpunkt stellen. Wie ich es verstehe, geht es im Losungswort jedoch um Menschen, die Gott und sein Wort in den Mittelpunkt stellen, nicht aber ihre persönlichen Ansichten.

Nun lesen wir im Lehrtext, dass Gott uns einen Geist der Kraft, der Liebe und der Besonnenheit gegeben hat. Wir stehen also nicht allein da. Gott schenkt uns nicht nur Kraft, bei ihm und bei seinem Wort zu bleiben, er schenkt uns sogar Liebe für die, die sich uns entgegenstellen. Weiterhin geht es im Lehrtext ebenfalls um Besonnenheit. Das bedeutet, dass wir uns nicht dazu drängen lassen, Dinge zu tun, die wir eigentlich nicht tun wollen: z.B. mit Worten zurückzuschlagen, wenn sich jemand über uns lustig macht. Oder uns von Vorurteilen lenken zu lassen. Besonnenheit hilft uns, Gottes Kraft und Liebe richtig zu gebrauchen. Wir brauchen also alle drei Eigenschaften, um auch mit Widerstand richtig umgehen zu können. Der Herr möge sie uns schenken und immer wieder neu in uns entfachen.

Einen gesegneten Sonntag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

Gebet:
Herr Jesus Christus, lehre mich so zu handeln, wie du mit Widerstand umgehst. Ich danke dir, dass dein Geist in uns wohnt und uns mit Kraft, Liebe und Besonnenheit erfüllt. Ich will dir vertrauen, dass du mir in schweren Zeiten hilfst, dir gemäß zu handeln. Danke, Jesus, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Sunday, 06.09.2026

Bible Verse
Do not be afraid when people revile you, and do not be dismayed when they mock you!
Isaiah 51:7

Scripture
God has not given us a spirit of fear, but of power, love, and self-control.
2 Timothy 1:7

Moravian Daily Texts

Power, Love, and Self-Control

Several years ago, a children’s song with the following lyrics was sung: “Be a lively fish, swim against the current. Go for it with courage—joy and victory will be your reward.” The bridge then went: “Only dead fish always swim with the current, letting themselves be carried along by everyone else. They have neither strength nor courage to do anything else; they want to stay with the crowd.” I think this song is just as relevant today as ever. Faith in Jesus Christ is always accompanied by resistance.

Today’s Bible passage is about just such resistance. People mock devout Christians, reject them, or exclude them. Now, most of us certainly have a need for harmony. Who would want to be an outsider? Some, however, love to provoke people—sometimes with topics that do not center on Jesus Christ. As I understand it, though, the Bible passage is about people who put God and His Word at the center, not their personal views.

Now we read in the lesson text that God has given us a spirit of power, love, and self-control. So we are not alone. God not only gives us the strength to remain with Him and His Word; He even gives us love for those who oppose us. Furthermore, the lesson text also speaks of self-control. This means that we should not let ourselves be pressured into doing things we do not actually want to do—for example, lashing out with words when someone mocks us, or allowing ourselves to be guided by prejudice. Prudence helps us use God’s strength and love properly. So we need all three qualities to be able to deal with opposition in the right way. May the Lord grant them to us and kindle them anew in us time and again.

Wishing you a blessed Sunday,
Pastor Hans-Peter Mumssen

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Dimanche, 06.09.2026

Citation biblique
Ne craignez pas quand les gens vous insultent, et ne vous effrayez pas quand ils se moquent de vous !
Ésaïe 51,7

Texte d'enseignement
Dieu ne nous a pas donné un esprit de crainte, mais de force, d’amour et de sagesse.
2 Timothée 1,7

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Force, amour et sagesse

Il y a plusieurs années, on chantait une chanson pour enfants dont les paroles étaient les suivantes : « Sois un poisson plein de vie, nage à contre-courant. Lève-toi et ose, la joie et la victoire seront ta récompense. » Le couplet intermédiaire disait alors : « Seuls les poissons morts nagent toujours au fil de l’eau, se laissant porter par tous les autres. Ils n’ont ni la force ni le courage de faire autre chose, ils veulent rester dans la grande masse. » Je trouve que cette chanson n’a rien perdu de son actualité. La foi en Jésus-Christ s’accompagne toujours d’une certaine résistance.

Le passage biblique d’aujourd’hui traite justement d’une telle résistance. Les gens se moquent des chrétiens croyants, les rejettent ou les excluent. Or, la plupart d’entre nous ressentent certainement le besoin d’harmonie. Qui aimerait être un marginal ? Certains, cependant, adorent provoquer les gens, notamment avec des sujets qui ne placent pas Jésus-Christ au centre. D’après ce que j’en comprends, le passage biblique parle toutefois de personnes qui placent Dieu et sa Parole au centre, et non leurs opinions personnelles.

Or, nous lisons dans le texte d’enseignement que Dieu nous a donné un Esprit de force, d’amour et de sagesse. Nous ne sommes donc pas seuls. Dieu ne nous donne pas seulement la force de rester fidèles à lui et à sa Parole, il nous donne même de l’amour pour ceux qui s’opposent à nous. De plus, le texte d’enseignement aborde également la question de la sagesse. Cela signifie que nous ne devons pas nous laisser pousser à faire des choses que nous ne voulons pas vraiment faire : par exemple, riposter verbalement lorsque quelqu’un se moque de nous. Ou nous laisser influencer par des préjugés. La sagesse nous aide à utiliser correctement la force et l’amour de Dieu. Nous avons donc besoin de ces trois qualités pour savoir gérer correctement l’adversité. Que le Seigneur nous les accorde et les ravive sans cesse en nous.

Je vous souhaite un dimanche béni,
Pastor Hans-Peter Mumssen

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Domenica, 06.09.2026

Versículo bíblico
No temáis cuando la gente os insulte, ni os acobardéis cuando se burlen de vosotros.
Isaías 51,7

Texto de reflexión
Dios no nos ha dado un espíritu de temor, sino de fuerza, de amor y de dominio propio.
2 Timoteo 1,7

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Fortaleza, amor y sensatez

Hace ya bastantes años se cantaba una canción infantil con la siguiente letra: «Sé un pez lleno de vida, nada contra corriente. Anímate y atrévete, la alegría y la victoria serán tu recompensa». El estribillo decía así: «Solo los peces muertos nadan siempre a favor de la corriente, se dejan llevar por todos los demás. No tienen ni fuerza ni valor para hacer otra cosa, quieren permanecer en la gran masa». Creo que esta canción no ha perdido nada de su actualidad. La fe en Jesucristo siempre va acompañada de resistencia.

El pasaje bíblico de hoy trata precisamente de esa resistencia. La gente se burla de los cristianos creyentes, los rechaza o los margina. Ahora bien, la mayoría de nosotros sentimos sin duda la necesidad de armonía. ¿A quién le gusta ser un marginado? Sin embargo, a algunos les encanta provocar a la gente, en parte con temas que no sitúan a Jesucristo en el centro. Según entiendo, el pasaje bíblico se refiere, sin embargo, a personas que ponen a Dios y su Palabra en el centro, y no sus opiniones personales.

Ahora bien, leemos en el texto de la lectura que Dios nos ha dado un espíritu de fuerza, de amor y de sensatez. Así pues, no estamos solos. Dios no solo nos da la fuerza para permanecer junto a Él y a su Palabra, sino que incluso nos da amor por aquellos que se nos oponen. Además, el texto didáctico también trata sobre la sensatez. Esto significa que no debemos dejarnos presionar para hacer cosas que en realidad no queremos hacer: por ejemplo, responder con palabras cuando alguien se burla de nosotros. O dejarnos llevar por los prejuicios. La sensatez nos ayuda a utilizar correctamente la fuerza y el amor de Dios. Por lo tanto, necesitamos estas tres cualidades para poder afrontar adecuadamente la resistencia. Que el Señor nos las conceda y las reavive en nosotros una y otra vez.

Os deseo un domingo bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Domingo, 06.09.2026

Versículo bíblico
Não tenham medo quando as pessoas os insultarem, e não se assustem quando elas zombarem de vocês!
Isaías 51,7

Texto de ensinamento
Deus não nos deu um espírito de temor, mas de força, de amor e de moderação.
2 Timóteo 1,7

Textos diários da Igreja da Morávia

Força, amor e moderação

Há alguns anos, cantava-se uma canção infantil com a seguinte letra: “Seja um peixe cheio de vida, nade contra a corrente. Levante-se e ouse com ânimo, alegria e vitória serão sua recompensa.” O verso intermediário dizia então: “Somente os peixes mortos nadam sempre a favor da corrente, deixando-se levar por todos os outros. Não têm nem força nem coragem para fazer outra coisa, querem permanecer na grande massa.” Acho que essa canção não perdeu nada de sua atualidade. A fé em Jesus Cristo está sempre ligada à resistência.

A passagem bíblica de hoje trata desse tipo de resistência. As pessoas zombam dos cristãos crentes, os rejeitam ou os marginalizam. Ora, a maioria de nós certamente sente a necessidade de harmonia. Quem gostaria de ser um marginalizado? Alguns, porém, adoram provocar as pessoas, e isso, em parte, com temas que não colocam Jesus Cristo no centro. Pelo que entendi, porém, a passagem bíblica trata de pessoas que colocam Deus e sua Palavra no centro, e não suas opiniões pessoais.

Ora, lemos no texto de estudo que Deus nos deu um espírito de força, de amor e de sensatez. Portanto, não estamos sozinhos. Deus não apenas nos dá força para permanecermos com Ele e com a Sua Palavra, como também nos dá amor por aqueles que se opõem a nós. Além disso, o texto de ensino também trata da prudência. Isso significa que não devemos nos deixar pressionar a fazer coisas que, na verdade, não queremos fazer: por exemplo, revidar com palavras quando alguém zomba de nós. Ou nos deixar levar por preconceitos. A sensatez nos ajuda a usar corretamente a força e o amor de Deus. Portanto, precisamos dessas três qualidades para lidar adequadamente com a resistência. Que o Senhor nos conceda essas qualidades e as reacenda em nós repetidas vezes.

Desejo a todos um domingo abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Domingo, 06.09.2026

Versetto biblico
Non temete se la gente vi insulta, e non vi sgomentate se vi scherniscono!
Isaia 51,7

Testo dottrinale
Dio non ci ha dato uno spirito di timore, ma di forza, di amore e di saggezza.
2 Timoteo 1,7

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Forza, amore e prudenza

Diversi anni fa si cantava una canzone per bambini con il seguente testo: «Sii un pesce vivo, nuota controcorrente. Coraggio, provaci con slancio, gioia e vittoria saranno la tua ricompensa». Il verso di collegamento recitava poi: «Solo i pesci morti nuotano sempre con la corrente, si lasciano trascinare da tutti gli altri. Non hanno né forza né coraggio per fare altro, vogliono restare nella grande massa». Trovo che questa canzone non abbia perso nulla della sua attualità. La fede in Gesù Cristo è sempre accompagnata da resistenza.

Il versetto biblico di oggi parla proprio di questa resistenza. La gente prende in giro i cristiani credenti, li rifiuta o li emargina. Ora, la maggior parte di noi ha certamente bisogno di armonia. A chi piacerebbe essere un emarginato? Alcuni, però, amano provocare le persone, a volte con argomenti che non mettono al centro Gesù Cristo. A mio avviso, tuttavia, il brano biblico riguarda persone che mettono al centro Dio e la sua Parola, non le loro opinioni personali.

Ora, nel testo dottrinale leggiamo che Dio ci ha donato uno spirito di forza, di amore e di prudenza. Non siamo quindi soli. Dio non solo ci dona la forza di rimanere fedeli a Lui e alla Sua Parola, ma ci dona persino l’amore per coloro che si oppongono a noi. Inoltre, il testo dottrinale parla anche di prudenza. Ciò significa che non dobbiamo lasciarci spingere a fare cose che in realtà non vorremmo fare: ad esempio, rispondere con le parole quando qualcuno si prende gioco di noi. Oppure lasciarci guidare dai pregiudizi. La prudenza ci aiuta a usare correttamente la forza e l’amore di Dio. Abbiamo quindi bisogno di tutte e tre queste qualità per poter affrontare correttamente anche le resistenze. Possa il Signore donarcele e riaccenderle sempre di nuovo in noi.

Vi auguro una domenica benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

Размышления о моравских ежедневных текстах на Воскресенье, 06.09.2026

Слово из Библии
Не бойтесь, когда люди поносят вас, и не ужасайтесь, когда они издеваются над вами!
Исаия 51:7

Учебный текст
Бог дал нам не дух страха, а дух силы, любви и мудрости.
2 Тимофею 1:7

Ежедневные тексты Моравской церкви

Сила, любовь и мудрость

Несколько лет назад пели детскую песенку со следующим текстом: «Будь живой рыбкой, плыви против течения. Вперед, рискни, радость и победа будут твоей наградой». А в промежуточном куплете говорилось: «Только мёртвые рыбы всегда плывут по течению, позволяя всем остальным увлекать себя. У них нет ни силы, ни мужества поступить иначе, они хотят оставаться в большой толпе». Мне кажется, эта песня не утратила своей актуальности. Вера в Иисуса Христа всегда сопряжена с сопротивлением.

В сегодняшнем библейском отрывке речь идет именно о таком сопротивлении. Люди высмеивают верующих христиан, отвергают их или изолируют. Конечно, у большинства из нас есть потребность в гармонии. Кто же хочет быть изгоем? Однако некоторым нравится провоцировать людей, причём порой темами, в которых Иисус Христос не занимает центрального места. Насколько я понимаю, в библейском отрывке речь идёт о людях, которые ставят во главу угла Бога и Его Слово, а не свои личные взгляды.

В тексте для изучения мы читаем, что Бог дал нам дух силы, любви и благоразумия. Значит, мы не одиноки. Бог дарует нам не только силу оставаться с Ним и в Его Слове, но даже любовь к тем, кто противостоит нам. Кроме того, в учебном тексте речь идет также о благоразумии. Это означает, что мы не должны позволять себе поддаваться давлению и делать то, чего на самом деле не хотим: например, отвечать словом на слово, когда кто-то нас высмеивает. Или позволять предрассудкам влиять на нас. Умеренность помогает нам правильно использовать Божью силу и любовь. Таким образом, нам нужны все три качества, чтобы правильно справляться с сопротивлением. Да дарует нам Господь эти качества и да возжигает их в нас снова и снова.

Желаю вам благословенного воскресенья
Pastor Hans-Peter Mumssen

Думки про моравські щоденні тексти за Неділя, 06.09.2026

Слово з Біблії
Не бійтеся, коли люди вас зневажають, і не лякайтеся, коли вони вас висміюють!
Ісая 51:7

Текст для роздумів
Бог дав нам не духа страху, а духа сили, любові та розсудливості.
2 Тимофія 1:7

Щоденні тексти Моравської церкви

Сила, любов і розсудливість

Кілька років тому співали дитячу пісню з таким текстом: «Будь живою рибкою, плавай проти течії. Вперед, наважся, радість і перемога — твоя нагорода». Міжрядковий текст звучав так: «Лише мертві риби завжди пливуть за течією, дають себе нести всім іншим. Не мають ні сили, ні мужності робити щось інше, хочуть залишитися у великій масі». Я вважаю, що ця пісня не втратила своєї актуальності. Віра в Ісуса Христа завжди пов’язана з опором.

У сьогоднішньому біблійному уривку йдеться саме про такий опір. Люди насміхаються над віруючими християнами, відкидають їх або ізолюють. Звісно, більшість із нас прагне гармонії. Хто ж хоче бути аутсайдером? Дехто, щоправда, любить провокувати людей, причому частково темами, які не ставлять Ісуса Христа в центр уваги. Однак, як я розумію, у біблійному уривку йдеться про людей, які ставлять у центр уваги Бога та Його Слово, а не свої особисті погляди.

Отже, у навчальному тексті ми читаємо, що Бог дав нам Духа сили, любові та розсудливості. Отже, ми не самотні. Бог дарує нам не лише силу залишатися з Ним і Його Словом, Він навіть дарує нам любов до тих, хто протистоїть нам. Крім того, у навчальному тексті йдеться також про розсудливість. Це означає, що ми не повинні дозволяти собі піддаватися тиску й робити те, чого насправді не хочемо: наприклад, відповідати словесно, коли хтось нас висміює. Або дозволяти упередженням керувати нами. Розсудливість допомагає нам правильно використовувати Божу силу та любов. Отже, нам потрібні всі три якості, щоб правильно поводитися навіть у ситуації опору. Нехай Господь дарує їх нам і раз по раз знову розпалює в нас.

Бажаю благословенної неділі
Pastor Hans-Peter Mumssen

06.09.2026 ,يوم الأحد خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

لا تخافوا إذا شتمكم الناس، ولا ترتعبوا إذا سخروا منكم!
إشعياء 51:7

نص تعليمي:

لم يمنحنا الله روح الخوف، بل روح القوة والمحبة والرصانة.
2 تيموثاوس 1:7

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

القوة، والحب، والحكمة

قبل عدة سنوات، كانت تُغنى أغنية للأطفال بكلمات كالتالي: «كن سمكة حية، اسبح عكس التيار. انطلق وجرّب ذلك بحيوية، فالمتعة والنصر هما مكافأتك». ثم جاء النص الفاصل كالتالي: «فقط الأسماك الميتة تسبح دائمًا مع التيار، وتترك نفسها تنجرف مع البقية. ليس لديها القوة ولا الشجاعة لفعل شيء آخر، وتريد البقاء ضمن الحشد الكبير.» أرى أن هذه الأغنية لم تفقد شيئًا من أهميتها حتى اليوم. الإيمان بيسوع المسيح يرتبط دائمًا بالمقاومة.

يتناول نص الكتاب المقدس اليوم مثل هذه المقاومة. يسخر الناس من المسيحيين المؤمنين، أو يرفضونهم، أو يعزلونهم. والآن، يشعر معظمنا بالتأكيد بالحاجة إلى الانسجام. فمن منا يرغب في أن يكون منبوذًا؟ لكن البعض يحب استفزاز الناس، وذلك في بعض الأحيان بمواضيع لا تضع يسوع المسيح في بؤرة الاهتمام. لكن حسب فهمي، فإن الآية الكتابية تتحدث عن أشخاص يضعون الله وكلمته في بؤرة الاهتمام، وليس آراءهم الشخصية.

نقرأ الآن في النص التعليمي أن الله قد أعطانا روح القوة والمحبة والاتزان. لذا، فنحن لسنا وحدنا. فالله لا يمنحنا القوة للبقاء معه ومع كلمته فحسب، بل يمنحنا أيضًا المحبة تجاه أولئك الذين يعارضوننا. كما يتناول النص التعليمي أيضًا موضوع التعقل. وهذا يعني ألا نسمح لأحد بأن يدفعنا إلى فعل أشياء لا نريد فعلها في الأصل: مثل الرد بالكلام عندما يسخر أحدهم منا. أو أن نسمح للأحكام المسبقة بأن توجهنا. تساعدنا الرصانة على استخدام قوة الله ومحبته بشكل صحيح. لذا، نحن بحاجة إلى هذه الصفات الثلاث جميعها حتى نتمكن من التعامل مع المقاومة بشكل صحيح. فليمنحنا الرب هذه الصفات وليشعلها فينا مرارًا وتكرارًا.

أتمنى لكم يوم أحد مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

Gedanken zur Losung für Samstag, den 05.09.2026

Losungswort
Keiner wird zuschanden, der auf dich harret; aber zuschanden werden die leichtfertigen Verächter.
Psalm 25,3

Lehrtext
Die auf dem Fels sind die, welche das Wort hören und freudig aufnehmen. Doch sie haben keine Wurzeln: Eine Zeit lang glauben sie, in der Zeit der Versuchung aber fallen sie ab.
Lukas 8,13

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Die Kraft des Wortes

Heute möchte ich einmal vom Lehrtext ausgehen. Er ist Teil eines Gleichnisses, in dem Jesus von einem Bauern erzählt, der seine Saat aussät. Dabei fiel einiges auf den Weg, anderes auf einen felsigen Untergrund, anderes wieder unter Dornengestrüpp und der Rest auf guten Ackerboden. Ziel war ja, dass aus einem Samenkorn eine Ähre entsteht, die wiederum viele Samenkörner trägt. Doch nicht alle erreichen dieses Ziel.

Nun vergleicht Jesus diese Saat mit Menschen, die das Wort Gottes hören und aufnehmen. Die einen reagieren überhaupt nicht darauf, andere hingegen nehmen es auf, es hat aber keine Tiefe. Genau davon handelt der Lehrtext. Sowie Versuchungen kommen, fallen sie wieder vom Glauben ab. Ja, kann das nicht jedem von uns passieren? Gibt es nicht Wünsche, Erlebnisse oder Ängste, die vom Wort Gottes wegtreiben können? Nun, das Wesen einer Versuchung ist eben genau, uns vom Weg Christi wegzudrängen. Es betrifft uns also alle. Es ist auch nicht eine Frage der Willenskraft, dem zu widerstehen. Ich glaube vielmehr, dass Gottes Wort selbst die Kraft in uns entfaltet, wenn wir ihm den Raum dafür geben.

Etliche Christen kennen das Spannungsfeld zwischen dem Wort Gottes und ihrem persönlichen Leben und Handeln. Einige verändern dann einfach sein Wort oder interpretieren es um. So gelangen sie zu einem scheinbaren Einklang zwischen Gottes Wort und ihrem Leben. Ich halte das für eine Selbsttäuschung. Doch andere verzweifeln fast daran, dass sie es nicht schaffen, z.B. gemäß der Bergpredigt zu leben. Ich glaube, der Ausweg ist, dem Wort Gottes selbst zuzutrauen, unser Leben stark zu machen und zu verändern. Dieses Vertrauen ist, wie ich meine, der gute Boden, in den sein Wort hineinfällt. Ich denke, das entspricht auch dem heutigen Losungswort: „Keiner wird zuschanden, der auf dich harret“.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

Gebet:
Vater im Himmel, ich danke dir für dein Wort. Und ich bitte dich: Lass mich die Kraft erfahren, die darin steckt. Ich will deinem Wort vollständig Raum geben. Bewahre mich bitte in der Versuchung, sodass ich sie in deiner Kraft überwinden kann. Darum bitte ich dich in Jesu Christi Namen, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Saturday, 05.09.2026

Bible Verse
No one who waits for you will be put to shame, but the reckless scoffers will be put to shame.
Psalm 25:3

Teaching Text
Those on the rock are those who hear the word and receive it with joy. Yet they have no roots: they believe for a while, but in times of temptation they fall away.
Luke 8:13

Moravian Daily Texts

The Power of the Word

Today I’d like to begin with the lesson text. It’s part of a parable in which Jesus tells of a farmer who sows his seed. Some of it fell along the path, some on rocky ground, some among thorns, and the rest on good soil. The goal, of course, was for a single seed to produce an ear of grain, which in turn would bear many seeds. But not all achieve this goal.

Now Jesus compares this seed to people who hear and receive the Word of God. Some do not respond to it at all, while others receive it, but it has no depth. This is exactly what the scripture passage is about. As soon as temptations come, they fall away from the faith. Yes, couldn’t this happen to any of us? Aren’t there desires, experiences, or fears that can drive us away from the Word of God? Well, the very nature of temptation is to push us away from the path of Christ. So it affects us all. Nor is it a matter of willpower to resist it. Rather, I believe that God’s Word itself unleashes the strength within us when we give it the space to do so.

Many Christians are familiar with the tension between the Word of God and their personal lives and actions. Some then simply alter His Word or reinterpret it. In this way, they achieve an apparent harmony between God’s Word and their lives. I consider this to be self-deception. Yet others almost despair because they cannot manage, for example, to live according to the Sermon on the Mount. I believe the solution is to trust that God’s Word itself has the power to strengthen and transform our lives. This trust, I believe, is the good soil into which His Word falls. I think this also corresponds to today’s Bible verse: “No one who waits for you will be put to shame.”

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Samedi, 05.09.2026

Citation biblique
Quiconque espère en toi ne sera pas confondu ; mais ceux qui te méprisent avec légèreté seront confondus.
Psaume 25,3

Texte d’enseignement
Ceux qui sont sur le roc, ce sont ceux qui entendent la Parole et l'accueillent avec joie. Mais ils n'ont pas de racines : ils croient pendant un certain temps, mais au moment de l'épreuve, ils tombent.
Luc 8,13

Textes quotidiens de l'Eglise morave

La puissance de la Parole

Aujourd’hui, j’aimerais m’appuyer sur le texte d’étude. Il fait partie d’une parabole dans laquelle Jésus raconte l’histoire d’un fermier qui sème sa graine. Une partie est tombée sur le chemin, une autre sur un sol rocailleux, une autre encore parmi les épines, et le reste sur une bonne terre arable. Le but était qu’une graine donne un épi, qui à son tour porte de nombreuses graines. Mais toutes n’atteignent pas cet objectif.

Jésus compare alors cette semence aux personnes qui entendent et reçoivent la Parole de Dieu. Certaines n’y réagissent pas du tout, d’autres, en revanche, la reçoivent, mais sans profondeur. C’est exactement ce dont traite le texte de la lecture. Dès que les tentations surviennent, elles s’éloignent à nouveau de la foi. En effet, cela ne peut-il pas arriver à chacun d’entre nous ? N’y a-t-il pas des désirs, des expériences ou des peurs qui peuvent nous éloigner de la Parole de Dieu ? Or, la nature même d’une tentation est justement de nous éloigner du chemin du Christ. Cela nous concerne donc tous. Ce n’est pas non plus une question de volonté pour y résister. Je crois plutôt que la Parole de Dieu elle-même déploie cette force en nous, si nous lui en donnons l’espace nécessaire.

De nombreux chrétiens connaissent ce conflit entre la Parole de Dieu et leur vie et leurs actes personnels. Certains se contentent alors de modifier sa Parole ou de la réinterpréter. Ils parviennent ainsi à une apparente harmonie entre la Parole de Dieu et leur vie. Je considère cela comme une illusion. D’autres, en revanche, désespèrent presque de ne pas parvenir, par exemple, à vivre selon le Sermon sur la montagne. Je crois que la solution consiste à faire confiance à la Parole de Dieu elle-même pour fortifier et transformer notre vie. Cette confiance est, à mon sens, la bonne terre dans laquelle sa Parole tombe. Je pense que cela correspond également au verset biblique d’aujourd’hui : « Nul ne sera confondu qui espère en toi ».

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Sabato, 05.09.2026

Versículo bíblico
Nadie que espere en ti quedará avergonzado; pero los que te desprecian con ligereza quedarán avergonzados.
Salmo 25,3

Texto de enseñanza
Los que están sobre la roca son los que escuchan la Palabra y la acogen con alegría. Pero no tienen raíces: creen durante un tiempo, pero en el momento de la tentación se apartan.
Lucas 8,13

Textos cotidianos de la Iglesia morava

El poder de la Palabra

Hoy me gustaría partir del texto de la lectura. Forma parte de una parábola en la que Jesús habla de un labrador que siembra su semilla. Parte de ella cayó en el camino, otra en terreno rocoso, otra entre espinos y el resto en buena tierra. El objetivo era que de una semilla surgiera una espiga que, a su vez, diera muchas semillas. Pero no todas alcanzan ese objetivo.

Ahora bien, Jesús compara esta semilla con las personas que escuchan y acogen la Palabra de Dios. Unas no reaccionan en absoluto ante ella; otras, en cambio, la acogen, pero sin profundidad. De eso precisamente trata el texto de hoy. En cuanto llegan las tentaciones, se apartan de la fe. Sí, ¿no nos puede pasar eso a todos? ¿No hay deseos, experiencias o miedos que puedan alejarnos de la Palabra de Dios? Pues bien, la esencia de una tentación es precisamente apartarnos del camino de Cristo. Por lo tanto, nos afecta a todos. Tampoco es una cuestión de fuerza de voluntad para resistirla. Más bien creo que la propia Palabra de Dios despliega la fuerza en nuestro interior, si le damos espacio para ello.

Muchos cristianos conocen esa tensión entre la Palabra de Dios y su vida y sus actos personales. Algunos, entonces, simplemente modifican su Palabra o la reinterpretan. De este modo, logran una aparente armonía entre la Palabra de Dios y su vida. Considero que eso es un autoengaño. Sin embargo, otros casi se desesperan por no conseguir, por ejemplo, vivir según el Sermón de la Montaña. Creo que la solución está en confiar en que la Palabra de Dios es capaz, por sí misma, de fortalecer y transformar nuestra vida. Esta confianza es, en mi opinión, la buena tierra en la que cae su Palabra. Creo que esto también se corresponde con el pasaje bíblico de hoy: «Nadie que espere en ti quedará avergonzado».

Os deseo un día bendito
Pastor Hans-Peter Mumssen

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Sábado, 05.09.2026

Versículo bíblico
Ninguém que espera em ti ficará envergonhado; mas os que te desprezam com leviandade ficarão envergonhados.
Salmo 25,3

Texto de reflexão
Os que estão sobre a rocha são aqueles que ouvem a Palavra e a acolhem com alegria. Mas não têm raízes: por um tempo acreditam, mas, na hora da provação, se afastam.
Lucas 8,13

Textos diários da Igreja da Morávia

O poder da Palavra

Hoje gostaria de partir do texto de ensino. Ele faz parte de uma parábola em que Jesus fala sobre um agricultor que semeia. Parte da semente caiu na beira do caminho, outra parte em solo rochoso, outra entre espinheiros e o restante em solo fértil. O objetivo era que, a partir de uma semente, surgisse uma espiga que, por sua vez, produzisse muitas sementes. Mas nem todos alcançam esse objetivo.

Jesus compara essa semente às pessoas que ouvem e acolhem a Palavra de Deus. Algumas não reagem de forma alguma; outras, por outro lado, a acolhem, mas sem profundidade. É exatamente disso que trata o texto de hoje. Assim que surgem as tentações, elas se afastam da fé. Sim, isso não pode acontecer com cada um de nós? Não existem desejos, experiências ou medos que possam nos afastar da Palavra de Deus? Bem, a essência de uma tentação é justamente nos afastar do caminho de Cristo. Portanto, isso diz respeito a todos nós. Também não é uma questão de força de vontade para resistir a isso. Acredito, ao contrário, que a própria Palavra de Deus desenvolve essa força em nós, quando lhe damos espaço para isso.

Muitos cristãos conhecem esse conflito entre a Palavra de Deus e sua vida e ações pessoais. Alguns simplesmente alteram a Palavra ou a reinterpretam. Assim, chegam a uma aparente harmonia entre a Palavra de Deus e suas vidas. Considero isso uma autoilusão. Outros, porém, quase se desesperam por não conseguirem, por exemplo, viver de acordo com o Sermão da Montanha. Acredito que a saída seja confiar na própria Palavra de Deus para fortalecer e transformar nossa vida. Essa confiança é, a meu ver, o solo fértil no qual Sua Palavra cai. Acho que isso também corresponde à passagem bíblica de hoje: “Ninguém ficará envergonhado quem espera em ti”.

Desejo-lhes um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Sábado, 05.09.2026

Versetto biblico
Nessuno che spera in te sarà deluso; ma saranno delusi coloro che ti disprezzano con leggerezza.
Salmo 25,3

Testo dottrinale
Quelli che sono sulla roccia sono coloro che ascoltano la Parola e la accolgono con gioia. Ma non hanno radici: credono per un certo tempo, ma nel momento della tentazione si allontanano.
Luca 8,13

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

La forza della Parola

Oggi vorrei partire proprio dal testo didattico. Fa parte di una parabola in cui Gesù racconta di un contadino che semina. Alcuni semi caddero lungo la strada, altri su un terreno roccioso, altri ancora tra le spine e il resto su un terreno fertile. L’obiettivo era che da un seme nascesse una spiga, che a sua volta portasse molti semi. Ma non tutti raggiungono questo obiettivo.

Ora, Gesù paragona questo seme alle persone che ascoltano e accolgono la Parola di Dio. Alcuni non reagiscono affatto, altri invece la accolgono, ma senza profondità. È proprio di questo che tratta il brano. Non appena arrivano le tentazioni, si allontanano di nuovo dalla fede. Sì, non può succedere a ciascuno di noi? Non ci sono desideri, esperienze o paure che possono allontanarci dalla Parola di Dio? Ebbene, l’essenza stessa di una tentazione è proprio quella di allontanarci dal cammino di Cristo. Questo riguarda quindi tutti noi. Non è nemmeno una questione di forza di volontà per resistervi. Credo piuttosto che sia la Parola di Dio stessa a dispiegare la forza in noi, se le diamo lo spazio per farlo.

Molti cristiani conoscono il conflitto tra la Parola di Dio e la loro vita e le loro azioni personali. Alcuni allora si limitano a modificare la Parola o a reinterpretarla. In questo modo giungono a un’apparente armonia tra la Parola di Dio e la loro vita. Ritengo che si tratti di un autoinganno. Altri invece si disperano quasi per il fatto di non riuscire, ad esempio, a vivere secondo il Discorso della Montagna. Credo che la via d’uscita sia quella di confidare nella Parola di Dio stessa, affinché renda forte e trasformi la nostra vita. Questa fiducia è, a mio avviso, il terreno fertile in cui cade la Sua Parola. Penso che ciò corrisponda anche al versetto biblico di oggi: «Nessuno che spera in te sarà deluso».

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

Размышления о моравских ежедневных текстах на Суббота, 05.09.2026

Слово из Библии
Никто из тех, кто надеется на Тебя, не постыдится; а постыдятся легкомысленные презрители.
Псалом 25:3

Учебный текст
Те, кто на скале, — это те, кто слышит Слово и с радостью принимает его. Но у них нет корней: какое-то время они веруют, но в час искушения отпадают.
Евангелие от Луки 8:13

Ежедневные тексты Моравской церкви

Сила Слова

Сегодня я хотел бы остановиться на этом учебном тексте. Он является частью притчи, в которой Иисус рассказывает о земледельце, сеющем семена. Часть семян упала на дорогу, часть — на каменистую почву, часть — под терновник, а остальные — на плодородную землю. Цель заключалась в том, чтобы из одного семени выросло колос, который, в свою очередь, принес бы много семян. Однако не все достигают этой цели.

Иисус сравнивает это семя с людьми, которые слышат и принимают Слово Божье. Одни не реагируют на него вовсе, другие же принимают его, но без глубины. Именно об этом и идет речь в тексте. Как только приходят искушения, они снова отпадают от веры. Да, разве это не может случиться с каждым из нас? Разве нет желаний, переживаний или страхов, которые могут отвлечь нас от Слова Божьего? Суть искушения как раз и заключается в том, чтобы оттолкнуть нас от пути Христа. Поэтому это касается всех нас. И это не вопрос силы воли, чтобы противостоять этому. Я скорее верю, что само Слово Божье раскрывает в нас эту силу, если мы даем Ему для этого пространство.

Многие христиане знакомы с этим противоречием между Словом Божьим и своей личной жизнью и поступками. Некоторые тогда просто изменяют Его Слово или переосмысливают его. Так они достигают кажущегося согласия между Словом Божьим и своей жизнью. Я считаю это самообманом. А другие же почти впадают в отчаяние от того, что им не удается, например, жить в соответствии с Нагорной проповедью. Я верю, что выход заключается в том, чтобы довериться самому Слову Божьему, которое укрепит и изменит нашу жизнь. Это доверие, как мне кажется, и есть та плодородная почва, на которую падает Его Слово. Думаю, это также соответствует сегодняшнему библейскому стиху: «Не постыдится никто, кто надеется на Тебя».

Желаю благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

Думки про моравські щоденні тексти за Субота, 05.09.2026

Слово з Біблії
Ніхто, хто на Тебе сподівається, не зазнає сорому, а от легковажні зневажувачі зазнають сорому.
Псалом 25:3

Навчальний текст
Ті, хто на скелі, — це ті, хто чує Слово і з радістю приймає його. Але вони не мають коренів: деякий час вони вірують, але в час спокуси відпадають.
Лука 8:13

Щоденні тексти Моравської церкви

Сила Слова

Сьогодні я хотів би вийти з цього навчального тексту. Він є частиною притчі, в якій Ісус розповідає про селянина, що сіє своє насіння. Частина насіння впала на дорогу, частина — на скелястий ґрунт, частина — під терновий чагарник, а решта — на добру землю. Мета полягала в тому, щоб із одного зерна виросло колос, який, у свою чергу, принесе багато зерен. Однак не всі досягають цієї мети.

Тепер Ісус порівнює це насіння з людьми, які чують і приймають Слово Боже. Одні взагалі не реагують на нього, інші ж приймають його, але це не має глибини. Саме про це йдеться в навчальному тексті. Як тільки з’являються спокуси, вони знову відпадають від віри. Так, хіба це не може статися з кожним із нас? Хіба немає бажань, переживань чи страхів, які можуть відвернути нас від Слова Божого? Справа в тому, що суть спокуси полягає саме в тому, щоб відштовхнути нас від шляху Христа. Тож це стосується нас усіх. І це не питання сили волі, щоб їй протистояти. Я скоріше вірю, що саме Слово Боже розкриває в нас силу, якщо ми даємо йому для цього простір.

Багато християн знають про це протиріччя між Словом Божим та їхнім особистим життям і вчинками. Дехто тоді просто змінює це Слово або переосмислює його. Так вони досягають уявної гармонії між Божим Словом та своїм життям. Я вважаю це самообманом. А інші майже впадають у відчай через те, що їм не вдається, наприклад, жити згідно з Нагірною проповіддю. Я вірю, що вихід полягає в тому, щоб довіряти самому Слову Божому, що воно зміцнить і змінить наше життя. Ця довіра, на мою думку, є тим добрим ґрунтом, у який падає Його Слово. Гадаю, це також відповідає сьогоднішньому біблійному уривку: «Ніхто не буде осоромлений, хто на Тебе сподівається».

Бажаю благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

05.09.2026 ,يوم السبت خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

لن يخزى أحد ممن ينتظرونك؛ أما المستهترون والمستهزئون فسيخزون.
مزمور 25:3

نص تعليمي:

أما الذين على الصخر فهم الذين يسمعون الكلمة ويقبلونها بفرح. لكنهم ليس لهم جذور: فيظلون مؤمنين لفترة من الزمن، لكنهم ينحرفون في وقت التجربة.
لوقا 8:13

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

قوة الكلمة

اليوم أود أن أنطلق من النص التعليمي. إنه جزء من مَثَل يروي فيه يسوع قصة مزارع يزرع بذوره. فسقط بعضها على الطريق، وبعضها على أرض صخرية، وبعضها الآخر تحت الشوك، والباقي على تربة خصبة. كان الهدف أن تنبت من حبة بذرة سنيّة، والتي بدورها تحمل العديد من الحبوب. لكن لم يحقق الجميع هذا الهدف.

والآن يقارن يسوع هذه البذور بالناس الذين يسمعون كلمة الله ويستقبلونها. البعض لا يستجيب لها على الإطلاق، بينما يتقبلها آخرون، لكن دون عمق. وهذا بالضبط ما يتناوله النص التعليمي. فما أن تأتي التجارب حتى ينحرفون عن الإيمان. نعم، ألا يمكن أن يحدث هذا لكل واحد منا؟ ألا توجد رغبات أو تجارب أو مخاوف يمكن أن تبعدنا عن كلمة الله؟ حسنًا، جوهر التجربة هو بالضبط إبعادنا عن طريق المسيح. لذا فهي تمسنا جميعًا. كما أن مقاومة ذلك ليست مسألة قوة إرادة. بل أعتقد أن كلمة الله نفسها هي التي تطلق القوة فينا، إذا ما أفسحنا لها المجال لذلك.

يعرف العديد من المسيحيين التوتر القائم بين كلمة الله وحياتهم وأفعالهم الشخصية. فيقوم البعض ببساطة بتغيير كلمته أو إعادة تفسيرها. وبذلك يصلون إلى تناغم ظاهري بين كلمة الله وحياتهم. وأنا أعتبر ذلك خداعًا للذات. لكن آخرين يكادون ييأسون لعدم تمكنهم، على سبيل المثال، من العيش وفقًا لموعظة الجبل. أعتقد أن المخرج هو أن نثق في كلمة الله نفسها لتقوي حياتنا وتغيرها. هذه الثقة هي، في رأيي، التربة الخصبة التي تقع فيها كلمته. أعتقد أن هذا يتوافق أيضًا مع الآية الكتابية اليوم: «لن يخزى من ينتظرك».

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

Gedanken zur Losung für Freitag, den 04.09.2026

Losungswort
Vom Aufgang der Sonne bis zu ihrem Niedergang sei gelobet der Name des HERRN!
Psalm 113,3

Lehrtext
Betet an den, der gemacht hat Himmel und Erde und Meer und die Wasserquellen!
Offenbarung 14,7

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Ein ewiges Evangelium

In Psalm 113, aus dem das heutige Losungswort entnommen ist, wird Gott für seine Größe und Macht gepriesen. So heißt es: „Der HERR ist hoch über alle Völker; seine Herrlichkeit reicht, so weit der Himmel ist. Wer ist wie der HERR, unser Gott, der oben thront in der Höhe, der niederschaut in die Tiefe, auf Himmel und Erde.“⁽¹⁾ Die Antwort liegt auf der Hand: Da ist keiner, der wie Gott ist.

Auch im Lehrtext finden wir eine Aufforderung zur Anbetung des Schöpfers von Himmel und Erde. Im Gegensatz zum Losungswort kommt sie jedoch nicht von einem Menschen, sondern von einem Engel – also einem Wesen aus der Nähe Gottes. Dieser Engel hat einen ganz besonderen Auftrag: Er soll den Menschen – allen Nationen und Völkern – „ein ewiges Evangelium“ verkündigen.⁽²⁾ Interessant ist, was er ruft: „Fürchtet Gott und gebt ihm die Ehre; denn die Stunde seines Gerichts ist gekommen! Und betet an den, der gemacht hat Himmel und Erde und Meer und die Wasserquellen!“⁽³⁾

Hier wird, so sehe ich es, sehr deutlich, dass das Evangelium etwas sehr Tiefgehendes ist. Es geht darum, vor den Schöpfer von Himmel und Erde zu treten. Er ist der heilige und allmächtige Gott, dem wir mit Ehrfurcht begegnen sollten. Ein Teil dieser Ehrfurcht zeigt sich in Anbetung und Ehrerbietung. Ein weiterer Teil ist Gehorsam. Auch Dankbarkeit und Lob gehören dazu, wenn wir vor dem Herrn der Heerscharen stehen.

Dennoch müssen wir nicht in Angst erstarren, sondern dürfen dieses Evangelium – nämlich die gute Botschaft, dass Gott sich durch Jesus Christus mit den Menschen versöhnen will – freudig aufnehmen. Schon vor Beginn der Welt hat Gott die Hoffnung auf ewiges Leben zugesagt,⁽⁴⁾ und in Jesus Christus hat er diese Zusage erfüllt. Umso mehr haben wir nun Grund, ihn zu ehren, ihn zu lieben und ihm die Ehre zu geben. Himmel und Erde werden einmal vergehen, sein Wort wird für immer bleiben. Es hat eine ewige Gültigkeit. Darum können wir darauf bauen.

Einen gesegneten Tag wünscht
Angela Mumssen

(1) Ps. 113,4-6 [Luther 2017] (2) Offb. 14,6 [Luther 2017] (3) Offb. 14,7 [Luther 2017] (4) Tit. 1,2

Als Gebetsinspiration ein Lied der Anbetung:

Ich stehe vor dem Gnadenthron und bete an.
Ich seh den Vater und den Sohn, das Opferlamm.
Und ich bete an, ja ich bete an.
Ich erhebe meine Hände in Anbetung,
ich bete dich an.

Text und Musik: Martin Pepper (1993)

Thoughts on Moravian Daily Texts for Friday, 04.09.2026

Bible Verse
From the rising of the sun to its setting, may the name of the LORD be praised!
Psalm 113:3

Scripture
Worship the One who made the heavens and the earth, the sea, and the springs of water!
Revelation 14:7

Moravian Daily Texts

An Eternal Gospel

In Psalm 113, from which today’s Bible verse is taken, God is praised for His greatness and power. It reads: “The LORD is high above all nations; His glory reaches as far as the heavens. Who is like the LORD our God, who sits enthroned on high, who looks down from on high upon the heavens and the earth?”⁽¹⁾ The answer is obvious: There is no one like God.

In the lesson text, too, we find a call to worship the Creator of heaven and earth. Unlike the Bible verse, however, this call does not come from a human being but from an angel—that is, a being close to God. This angel has a very special mission: He is to proclaim “an eternal gospel” to all people—to all nations and peoples.⁽²⁾ It is interesting what he proclaims: “Fear God and give Him glory, for the hour of His judgment has come! And worship Him who made heaven and earth, the sea, and the springs of water!”⁽³⁾

Here, as I see it, it becomes very clear that the gospel is something very profound. It is about standing before the Creator of heaven and earth. He is the holy and almighty God, whom we should approach with reverence. Part of this reverence is expressed through worship and honor. Another part is obedience. Gratitude and praise are also part of it when we stand before the Lord of Hosts.

Nevertheless, we need not be paralyzed by fear, but may joyfully receive this Gospel—namely, the good news that God desires to be reconciled with humanity through Jesus Christ. Even before the world began, God promised the hope of eternal life,⁽⁴⁾ and in Jesus Christ He has fulfilled that promise. All the more reason, then, for us to honor Him, to love Him, and to give Him glory. Heaven and earth will one day pass away, but His word will remain forever. It is eternally valid. That is why we can rely on it.

Wishing you a blessed day,
Angela Mumssen

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Vendredi, 04.09.2026

Verset biblique
Du lever du soleil jusqu'à son coucher, que le nom de l'Éternel soit loué !
Psaume 113,3

Texte d'enseignement
Adorez celui qui a créé les cieux, la terre, la mer et les sources d’eau !
Apocalypse 14,7

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Un Évangile éternel

Dans le Psaume 113, dont est tirée la parole biblique d’aujourd’hui, Dieu est loué pour sa grandeur et sa puissance. On y lit : « L’Éternel est élevé au-dessus de toutes les nations ; sa gloire s’étend jusqu’aux cieux. Qui est comme l’Éternel, notre Dieu, qui siège dans les hauteurs, qui contemple d’en haut les profondeurs, les cieux et la terre ? »⁽¹⁾ La réponse est évidente : il n’y a personne qui soit comme Dieu.

Dans le texte d’enseignement, nous trouvons également un appel à adorer le Créateur du ciel et de la terre. Contrairement au verset biblique, cet appel ne provient toutefois pas d’un homme, mais d’un ange – c’est-à-dire d’un être proche de Dieu. Cet ange a une mission tout à fait particulière : il doit annoncer aux hommes – à toutes les nations et à tous les peuples – « un Évangile éternel ».⁽²⁾ Ce qu’il proclame est intéressant : « Craignez Dieu et rendez-lui gloire, car l’heure de son jugement est venue ! Et adorez celui qui a créé le ciel, la terre, la mer et les sources d’eau ! »⁽³⁾

Il apparaît ici très clairement, selon moi, que l’Évangile est quelque chose de très profond. Il s’agit de se présenter devant le Créateur du ciel et de la terre. Il est le Dieu saint et tout-puissant, que nous devons rencontrer avec respect. Une partie de ce respect s’exprime par l’adoration et la révérence. Une autre partie réside dans l’obéissance. La gratitude et la louange en font également partie lorsque nous nous tenons devant le Seigneur des armées.

Pour autant, nous ne devons pas nous figer dans la peur, mais nous pouvons accueillir avec joie cet Évangile – à savoir la bonne nouvelle que Dieu veut se réconcilier avec les hommes par Jésus-Christ. Avant même la création du monde, Dieu a promis l’espérance de la vie éternelle⁽⁴⁾, et en Jésus-Christ, il a accompli cette promesse. Nous avons donc d’autant plus de raisons de l’honorer, de l’aimer et de lui rendre gloire. Le ciel et la terre passeront un jour, mais sa parole demeurera à jamais. Elle a une validité éternelle. C’est pourquoi nous pouvons nous y appuyer.

Je vous souhaite une journée bénie
Angela Mumssen

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Venerdì, 04.09.2026

Versículo bíblico
«¡Sea alabado el nombre del Señor desde la salida del sol hasta su puesta!»
Salmo 113,3

Texto de reflexión
¡Adorad a aquel que ha creado el cielo y la tierra, el mar y las fuentes de agua!
Apocalipsis 14,7

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Un evangelio eterno

En el Salmo 113, del que se extrae el versículo bíblico de hoy, se alaba a Dios por su grandeza y poder. Así reza: «El Señor está por encima de todas las naciones; su gloria llega hasta donde llega el cielo. ¿Quién es como el Señor, nuestro Dios, que se sienta en las alturas y mira desde lo alto hacia lo profundo, hacia el cielo y la tierra?»⁽¹⁾ La respuesta es obvia: no hay nadie como Dios.

También en el texto de estudio encontramos una invitación a adorar al Creador del cielo y de la tierra. Sin embargo, a diferencia del pasaje bíblico, esta no proviene de un ser humano, sino de un ángel —es decir, un ser cercano a Dios—. Este ángel tiene una misión muy especial: debe anunciar a los seres humanos —a todas las naciones y pueblos— «un evangelio eterno».⁽²⁾ Es interesante lo que proclama: «¡Temed a Dios y dadle gloria, porque ha llegado la hora de su juicio! ¡Y adorad a aquel que hizo el cielo y la tierra, el mar y las fuentes de las aguas!»⁽³⁾

Aquí queda muy claro, tal y como yo lo veo, que el Evangelio es algo muy profundo. Se trata de presentarnos ante el Creador del cielo y de la tierra. Él es el Dios santo y todopoderoso, a quien debemos acercarnos con reverencia. Parte de ese respeto se manifiesta en la adoración y la reverencia. Otra parte es la obediencia. La gratitud y la alabanza también forman parte de ello cuando nos presentamos ante el Señor de los ejércitos.

Sin embargo, no debemos quedarnos paralizados por el miedo, sino que podemos acoger con alegría este Evangelio —es decir, la buena nueva de que Dios quiere reconciliarse con los hombres a través de Jesucristo—. Ya antes del comienzo del mundo, Dios prometió la esperanza de la vida eterna,⁽⁴⁾ y en Jesucristo ha cumplido esa promesa. Ahora tenemos aún más motivos para honrarlo, amarlo y darle la gloria. El cielo y la tierra pasarán algún día, pero su palabra permanecerá para siempre. Tiene una validez eterna. Por eso podemos confiar en ella.

Os deseo un día bendito
Angela Mumssen

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Viernes, 04.09.2026

Versículo bíblico
Desde o nascer do sol até o seu pôr, seja louvado o nome do SENHOR!
Salmo 113,3

Texto de reflexão
Adorem Aquele que criou o céu, a terra, o mar e as fontes de água!
Apocalipse 14,7

Textos diários da Igreja da Morávia

Um evangelho eterno

No Salmo 113, do qual foi extraída a passagem bíblica de hoje, Deus é louvado por sua grandeza e poder. Diz assim: “O SENHOR está acima de todas as nações; sua glória se estende até onde alcança o céu. Quem é como o SENHOR, nosso Deus, que está entronizado nas alturas, que olha para as profundezas, para o céu e para a terra?”⁽¹⁾ A resposta é óbvia: não há ninguém como Deus.

Também no texto de estudo encontramos um convite à adoração do Criador do céu e da terra. Ao contrário do versículo bíblico, porém, ela não vem de um ser humano, mas de um anjo – ou seja, um ser próximo a Deus. Esse anjo tem uma missão muito especial: ele deve anunciar aos homens – a todas as nações e povos – “um evangelho eterno”.⁽²⁾ É interessante o que ele clama: “Temei a Deus e dai-lhe glória; pois chegou a hora do seu julgamento! E adorai aquele que criou o céu, a terra, o mar e as fontes de água!”⁽³⁾

Aqui fica, a meu ver, muito claro que o Evangelho é algo de grande profundidade. Trata-se de nos apresentarmos diante do Criador do céu e da terra. Ele é o Deus santo e todo-poderoso, a quem devemos nos aproximar com reverência. Parte desse temor se manifesta na adoração e na reverência. Outra parte é a obediência. A gratidão e o louvor também fazem parte disso quando estamos diante do Senhor dos Exércitos.

No entanto, não devemos ficar paralisados pelo medo, mas podemos acolher com alegria esse Evangelho — ou seja, a boa nova de que Deus deseja se reconciliar com os homens por meio de Jesus Cristo. Já antes do início do mundo, Deus prometeu a esperança da vida eterna,⁽⁴⁾ e, em Jesus Cristo, Ele cumpriu essa promessa. Agora temos ainda mais motivos para honrá-Lo, amá-Lo e dar-Lhe glória. O céu e a terra um dia passarão, mas a Sua Palavra permanecerá para sempre. Ela tem validade eterna. Por isso, podemos confiar nela.

Desejo-lhes um dia abençoado
Angela Mumssen

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Sexta-feira, 04.09.2026

Versetto biblico
Dal sorgere del sole fino al suo tramonto sia lodato il nome del Signore!
Salmo 113,3

Testo dottrinale
Adorate Colui che ha creato il cielo e la terra, il mare e le sorgenti d’acqua!
Apocalisse 14,7

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Un Vangelo eterno

Nel Salmo 113, da cui è tratto il versetto biblico di oggi, Dio viene lodato per la sua grandezza e potenza. Si legge: «Il Signore è eccelso sopra tutte le nazioni; la sua gloria si estende fino ai cieli. Chi è come il Signore, il nostro Dio, che siede in alto, che guarda dall’alto verso l’abisso, verso i cieli e verso la terra?»⁽¹⁾ La risposta è ovvia: non c’è nessuno come Dio.

Anche nel testo didattico troviamo un invito ad adorare il Creatore del cielo e della terra. A differenza del versetto biblico, tuttavia, essa non proviene da un uomo, ma da un angelo – cioè da un essere vicino a Dio. Questo angelo ha un incarico del tutto speciale: deve annunciare agli uomini – a tutte le nazioni e a tutti i popoli – «un Vangelo eterno».⁽²⁾ È interessante ciò che egli proclama: «Temete Dio e rendetegli gloria, poiché è giunta l’ora del suo giudizio! E adorate Colui che ha creato il cielo, la terra, il mare e le sorgenti d’acqua!»⁽³⁾

Qui, a mio avviso, risulta molto chiaro che il Vangelo è qualcosa di profondamente significativo. Si tratta di presentarsi davanti al Creatore del cielo e della terra. Egli è il Dio santo e onnipotente, che dovremmo incontrare con riverenza. Una parte di questo timore reverenziale si manifesta nell’adorazione e nel rispetto. Un’altra parte è l’obbedienza. Anche la gratitudine e la lode ne fanno parte, quando ci troviamo al cospetto del Signore degli eserciti.

Tuttavia, non dobbiamo rimanere paralizzati dalla paura, ma possiamo accogliere con gioia questo Vangelo – ovvero la buona novella che Dio, attraverso Gesù Cristo, vuole riconciliarsi con gli uomini. Già prima dell’inizio del mondo, Dio ha promesso la speranza della vita eterna,⁽⁴⁾ e in Gesù Cristo ha adempiuto questa promessa. A maggior ragione abbiamo ora motivo di onorarlo, di amarlo e di rendergli gloria. Il cielo e la terra un giorno passeranno, ma la sua Parola rimarrà per sempre. Ha una validità eterna. Per questo possiamo fare affidamento su di essa.

Vi auguro una giornata benedetta
Angela Mumssen

Размышления о моравских ежедневных текстах на Пятница, 04.09.2026

Слово из Библии
От восхода солнца до захода его да будет благословенно имя Господне!
Псалом 113:3

Учебный текст
Поклоняйтесь Тому, Кто сотворил небо и землю, море и источники вод!
Откровение 14:7

Ежедневные тексты Моравской церкви

Вечное Евангелие

В Псалме 113, из которого взят сегодняшний библейский отрывок, Бог прославляется за Свое величие и могущество. Там говорится: «Господь превыше всех народов; слава Его простирается до краев небес. Кто подобен Господу, Богу нашему, восседающему на высоте, взирающему в глубину, на небо и на землю?»⁽¹⁾ Ответ очевиден: нет никого, кто был бы подобен Богу.

Также в тексте для размышления мы находим призыв к поклонению Творцу неба и земли. Однако, в отличие от библейского отрывка, этот призыв исходит не от человека, а от ангела — то есть от существа, находящегося рядом с Богом. У этого ангела есть совершенно особое поручение: он должен провозгласить людям — всем народам и племенам — «вечное Евангелие».⁽²⁾ Интересно то, что он провозглашает: «Бойтесь Бога и воздайте Ему честь, ибо наступил час Его суда! И поклонитесь Тому, Кто сотворил небо и землю, море и водные источники!»⁽³⁾

Здесь, как я вижу, очень ясно, что Евангелие — это нечто очень глубокое. Речь идет о том, чтобы предстать перед Создателем неба и земли. Он — святой и всемогущий Бог, к которому мы должны относиться с благоговением. Часть этого благоговения проявляется в поклонении и почтении. Ещё одна часть — это послушание. Благодарность и хвала также являются его частью, когда мы стоим перед Господом Саваофом.

Тем не менее мы не должны застывать от страха, а должны с радостью принять это Евангелие — а именно Благую Весть о том, что Бог через Иисуса Христа желает примириться с людьми. Еще до сотворения мира Бог обещал надежду на вечную жизнь,⁽⁴⁾ и в Иисусе Христе Он исполнил это обещание. Теперь у нас есть ещё больше оснований почитать Его, любить Его и воздавать Ему честь. Небо и земля однажды прейдут, а Слово Его останется вовеки. Оно имеет вечную силу. Поэтому мы можем полагаться на него.

Желаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

Думки про моравські щоденні тексти за Пятница, 04.09.2026

Слово з Біблії
Від сходу сонця до його заходу нехай буде славлене ім'я Господнє!
Псалом 113,3

Навчальний текст
Поклоняйтеся Того, хто створив небо й землю, море та джерела вод!
Об’явлення 14:7

Щоденні тексти Моравської церкви

Вічна Євангелія

У Псалмі 113, з якого взято сьогоднішній біблійний уривок, Бога прославляють за Його велич і могутність. Там сказано: «Господь високий над усіма народами; Його слава сягає аж до небес. Хто подібний до Господа, Бога нашого, що сидить на висоті, що дивиться вниз на глибину, на небо й на землю?»⁽¹⁾ Відповідь очевидна: немає нікого, хто був би подібний до Бога.

У навчальному тексті ми також знаходимо заклик до поклоніння Творцю неба й землі. Однак, на відміну від біблійного уривка, воно лунає не від людини, а від ангела — тобто істоти, що перебуває поруч із Богом. Цей ангел має цілком особливе доручення: він має проголошувати людям — усім націям і народам — «вічне Євангеліє».⁽²⁾ Цікаво, що саме він проголошує: «Бійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо настала година Його суду! І поклоніться Тому, Хто створив небо й землю, море та джерела вод!»⁽³⁾

Тут, як я це бачу, дуже чітко виявляється, що Євангеліє — це щось дуже глибоке. Йдеться про те, щоб постати перед Творцем неба й землі. Він — святий і всемогутній Бог, до якого ми повинні ставитися з повагою. Частина цієї поваги виявляється у поклонінні та шануванні. Інша частина — це послух. Також до цього належать вдячність і хвала, коли ми стоїмо перед Господом Саваофом.

Проте ми не повинні застигати від страху, а маємо з радістю прийняти це Євангеліє — а саме добру новину про те, що Бог через Ісуса Христа прагне примиритися з людьми. Ще до початку світу Бог обіцяв надію на вічне життя,⁽⁴⁾ і в Ісусі Христі Він виконав цю обіцянку. Тим більше ми маємо тепер підстави шанувати Його, любити Його та віддавати Йому честь. Небо й земля колись минуть, а Його Слово залишиться навіки. Воно має вічну силу. Тому ми можемо покладатися на нього.

Бажаю благословенного дня
Angela Mumssen

04.09.2026 ,الجمعة خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

من شروق الشمس حتى غروبها، فليُسبَّح اسم الرب!
مزمور 113:3

نص تعليمي:

اعبدوا الذي خلق السماء والأرض والبحر وينابيع المياه!
رؤيا 14:7

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

إنجيل أبدي

في المزمور 113، الذي استُمد منه نص الكتاب المقدس اليوم، يُسبح الله لعظمته وقدرته. فيقول النص: «الرب عالٍ فوق جميع الأمم؛ ومجده يمتد إلى ما لا نهاية مثل السماء. من مثل الرب إلهنا، الجالس في الأعالي، الناظر إلى الأسفل، إلى السماء والأرض؟»^[1] والجواب واضح: لا يوجد أحد مثل الله.

ونجد أيضًا في النص التعليمي دعوةً لعبادة خالق السماء والأرض. لكن على عكس الآية الكتابية، لا تأتي هذه الدعوة من إنسان، بل من ملاك — أي كائن قريب من الله. هذا الملاك لديه مهمة خاصة جدًا: عليه أن يبشر البشر — جميع الأمم والشعوب — بـ«إنجيل أبدي»^[2]. ومن المثير للاهتمام ما يناديه: «اتقوا الله وأعطوه المجد؛ لأن ساعة دينونته قد جاءت! واسجدوا للذي خلق السماوات والأرض والبحر وينابيع المياه!»^[3]

هنا يتضح، في رأيي، بجلاء أن الإنجيل أمر عميق للغاية. فالمسألة تتعلق بالوقوف أمام خالق السماء والأرض. إنه الله القدوس القدير، الذي ينبغي أن نلقاه بخشوع. ويتجلى جزء من هذا الخشوع في السجود والتبجيل. وجزء آخر هو الطاعة. كما أن الشكر والحمد جزء منهما أيضًا، عندما نقف أمام رب الجنود.

ومع ذلك، لا ينبغي أن نشلّ من الخوف، بل يجب أن نستقبل هذا الإنجيل — أي البشارة السارة بأن الله يريد أن يتصالح مع البشر من خلال يسوع المسيح — بفرح. فقبل بدء العالم، وعد الله بالأمل في الحياة الأبدية،^[4] وقد أوفى بهذا الوعد في يسوع المسيح. ولذلك، لدينا الآن سبب أكبر بكثير لتكريمه ومحبته وإعطائه المجد. فالسماء والأرض ستزولان يوماً ما، أما كلمته فستبقى إلى الأبد. إنها صالحة إلى الأبد. ولذلك يمكننا الاعتماد عليها.

أتمنى لكم يوماً مباركاً
Angela Mumssen

[1] مزمور 113:4-6 [لوثر 2017] [2] رؤيا 14:6 [لوثر 2017] [3] رؤيا 14:7 [لوثر 2017] [4] رسالة تيطس 1:2

Gedanken zur Losung für Donnerstag, den 03.09.2026

Losungswort
Auf dich, HERR, sehen meine Augen; ich traue auf dich, gib mich nicht in den Tod dahin.
Psalm 141,8

Lehrtext
Tod, wo ist dein Sieg? Tod, wo ist dein Stachel? Gott aber sei Dank, der uns den Sieg gibt durch unsern Herrn Jesus Christus!
1. Korinther 15,55.57

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Die Angst vor dem Tod

Obwohl alle einmal sterben müssen – es sei denn, dass Jesus Christus zu unseren Lebzeiten zurückkommt – fliehen wir unser ganzes Leben lang vor dem Tod. Er ist und bleibt etwas Unnatürliches. Ich glaube, das liegt daran, weil wir nicht geschaffen wurden, um irgendwann zu sterben. „Leben will leben“ – das ist für mich eine Definition von Leben.

Das heutige Losungswort bringt die Angst vor dem Tod deutlich zum Ausdruck. Die Verse davor schildern, dass David bereit war, alles auf sich zu nehmen – nur nicht den Tod. So schreibt er: „Wenn ein Gottesfürchtiger mich züchtigt, wird es mir nur gut tun! Sein Tadel ist wie lindernder Balsam, den ich freudig annehme.“⁽¹⁾ Er wollte sich auf keinen Fall versündigen und ließ es deshalb ausdrücklich zu, gezüchtigt zu werden. Den Tod jedoch konnte und wollte er nicht einfach zulassen. So bat er Gott, ihn davor zu bewahren.

Ganz anders klingt der Lehrtext: „Tod, wo ist dein Sieg?“ Mit diesem Satz deutete der Apostel Paulus nicht die Unsterblichkeit an, sondern die Machtlosigkeit des Todes, uns den Sinn unseres Lebens zu rauben. Selbst wenn unser Körper stirbt, dann doch nur, um in einen unsterblichen Körper verwandelt zu werden. Unsere Persönlichkeit – anders gesagt unser „Ich“ – stirbt nicht und wird es auch nie, wenn unser Leben in Jesus Christus geborgen ist. Jesus selbst sagte dazu: „Ich bin die Auferstehung und das Leben. Wer an mich glaubt, wird leben, auch wenn er stirbt.“⁽²⁾ Als Christen brauchen wir uns weder vor Verlust noch vor dem Tod zu fürchten. All das verliert seine Grundlage, denn wir werden in Christi Fülle leben, selbst wenn wir sterben.

Können wir das glauben? Oder wird unser Leben noch von dieser Angst gesteuert? Nun, ich denke, selbst wenn das noch der Fall ist, verändert es nicht die Tatsache, dass Jesus Christus uns das ewige Leben schenkt. Daran können wir festhalten.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Ps. 141,5a (Neues Leben Übersetzung) (2) Joh. 11,25 (Neues Leben Übersetzung)

Als Gebetsinspiration zwei Verse aus dem Lied „Jesus lebt, mit ihm auch ich“:

Jesus lebt, mit ihm auch ich!
Tod, wo sind nun deine Schrecken?
Er, er lebt und wird auch mich
von den Toten auferwecken.
Er verklärt mich in sein Licht,
dies ist meine Zuversicht.

Jesus lebt! Nun ist der Tod
mir der Eingang in das Leben.
Welchen Trost in Todesnot
wird er meiner Seele geben,
wenn sie gläubig zu ihm spricht:
Herr, Herr, meine Zuversicht!

Text: Christian Fürchtegott Gellert (1757)

Thoughts on Moravian Daily Texts for Thursday, 03.09.2026

Bible Verse
My eyes look to You, O LORD; I trust in You—do not deliver me to death.
Psalm 141:8

Scripture
O Death, where is your victory? O Death, where is your sting? But thanks be to God, who gives us the victory through our Lord Jesus Christ!
1 Corinthians 15:55, 57

Moravian Daily Texts

The Fear of Death

Although everyone must die someday—unless Jesus Christ returns during our lifetime—we spend our entire lives fleeing from death. It is and remains something unnatural. I believe this is because we were not created to die someday. “Life wants to live”—that, to me, is the definition of life.

Today’s Bible passage clearly expresses the fear of death. The verses preceding it describe how David was willing to endure anything—except death. He writes:“If a godly man disciplines me, it will do me good! His rebuke is like soothing balm, which I gladly accept.”⁽¹⁾ He did not want to sin under any circumstances and therefore expressly allowed himself to be disciplined. Death, however, he could not and would not simply accept. So he asked God to spare him from it.

The passage from Scripture sounds quite different: “Death, where is your victory?”With this statement, the Apostle Paul was not alluding to immortality, but to death’s powerlessness to rob us of the meaning of our lives. Even if our body dies, it is only to be transformed into an immortal body. Our personality—in other words, our “self”—does not die and never will, if our life is secure in Jesus Christ. Jesus himself said: “I am the resurrection and the life. Whoever believes in me will live, even if they die.”⁽²⁾ As Christians, we need not fear either loss or death. All of that loses its foundation, for we will live in the fullness of Christ, even when we die.

Can we believe this? Or is our life still governed by this fear? Well, I think that even if that is still the case, it does not change the fact that Jesus Christ gives us eternal life. We can hold fast to that.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Psalm 141:5a(New Life Translation) (2) John 11:25 (New Life Translation)

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Jeudi, 03.09.2026

Verset biblique
Mes yeux sont tournés vers toi, Seigneur ; je place ma confiance en toi, ne me livre pas à la mort.
Psaume 141,8

Texte d’enseignement
Mort, où est ta victoire ? Mort, où est ton aiguillon ? Mais grâces soient rendues à Dieu, qui nous donne la victoire par notre Seigneur Jésus-Christ !
1 Corinthiens 15,55.57

Textes quotidiens de l'Eglise morave

La peur de la mort

Bien que nous devions tous mourir un jour – à moins que Jésus-Christ ne revienne de notre vivant –, nous fuyons la mort tout au long de notre vie. Elle est et reste quelque chose d’anormal. Je crois que cela tient au fait que nous n’avons pas été créés pour mourir un jour. « La vie veut vivre » : voilà pour moi une définition de la vie.

Le passage biblique d’aujourd’hui exprime clairement la peur de la mort. Les versets précédents décrivent comment David était prêt à tout endurer – sauf la mort. Il écrit ainsi : «Si un homme craignant Dieu me châtie, cela ne peut que me faire du bien ! Sa réprimande est comme un baume apaisant, que j’accepte avec joie. »⁽¹⁾ Il ne voulait en aucun cas pécher et acceptait donc expressément d’être châtié. La mort, en revanche, il ne pouvait ni ne voulait simplement l’accepter. Il a donc prié Dieu de le préserver de celle-ci.

Le texte d’étude prend une tout autre tournure : « Mort, où est ta victoire ?» Par cette phrase, l’apôtre Paul ne faisait pas allusion à l’immortalité, mais à l’impuissance de la mort à nous priver du sens de notre vie. Même si notre corps meurt, ce n’est que pour être transformé en un corps immortel. Notre personnalité – en d’autres termes, notre « moi » – ne meurt pas et ne mourra jamais si notre vie est en sécurité en Jésus-Christ. Jésus lui-même a dit à ce sujet : « Je suis la résurrection et la vie. Celui qui croit en moi vivra, même s’il meurt. »⁽²⁾ En tant que chrétiens, nous n’avons à craindre ni la perte ni la mort. Tout cela perd son fondement, car nous vivrons dans la plénitude du Christ, même si nous mourons.

Pouvons-nous y croire ? Ou notre vie est-elle encore dominée par cette peur ? Eh bien, je pense que même si c'est encore le cas, cela ne change rien au fait que Jésus-Christ nous offre la vie éternelle. C'est à cela que nous pouvons nous accrocher.

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Psaumes 141,5a(traduction « Nouvelle Vie ») (2) Jean 11,25 (traduction « Nouvelle Vie »)

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Giovedì, 03.09.2026

Versículo bíblico
Hacia ti, Señor, dirigen su mirada mis ojos; en ti confío, no me entregues a la muerte.
Salmo 141,8

Texto de reflexión
¿Dónde está, oh muerte, tu victoria? ¿Dónde está, oh muerte, tu aguijón? ¡Pero gracias a Dios, que nos da la victoria por medio de nuestro Señor Jesucristo!
1 Corintios 15,55.57

Textos cotidianos de la Iglesia morava

El miedo a la muerte

Aunque todos tenemos que morir algún día —a menos que Jesucristo regrese durante nuestra vida—, huimos de la muerte durante toda nuestra vida. Es y seguirá siendo algo antinatural. Creo que esto se debe a que no fuimos creados para morir en algún momento. «La vida quiere vivir»: esa es, para mí, una definición de la vida.

El pasaje bíblico de hoy expresa claramente el miedo a la muerte. Los versículos anteriores describen que David estaba dispuesto a soportar cualquier cosa, menos la muerte. Así escribe:«Si un temeroso de Dios me castiga, ¡me hará bien! Su reprensión es como un bálsamo reconfortante que acepto con alegría.»⁽¹⁾ No quería pecar bajo ningún concepto y, por eso, aceptó expresamente ser castigado. Sin embargo, no podía ni quería permitir simplemente la muerte. Por eso le pidió a Dios que lo preservara de ella.

El texto de la lectura suena muy diferente: «Muerte, ¿dónde está tu victoria?». Con esta frase, el apóstol Pablo no aludía a la inmortalidad, sino a la impotencia de la muerte para robarnos el sentido de nuestra vida. Incluso si nuestro cuerpo muere, es solo para ser transformado en un cuerpo inmortal. Nuestra personalidad —dicho de otro modo, nuestro «yo»— no muere ni morirá jamás, si nuestra vida está a salvo en Jesucristo. El propio Jesús dijo al respecto: «Yo soy la resurrección y la vida. El que cree en mí, vivirá, aunque muera.»⁽²⁾ Como cristianos, no tenemos por qué temer ni a la pérdida ni a la muerte. Todo eso pierde su fundamento, pues viviremos en la plenitud de Cristo, incluso cuando muramos.

¿Podemos creerlo? ¿O sigue nuestro vida estando dominada por este miedo? Bueno, creo que, aunque ese siga siendo el caso, eso no cambia el hecho de que Jesucristo nos regala la vida eterna. A eso podemos aferrarnos.

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Salmos 141,5a(Traducción «Nueva Vida») (2) Juan 11,25 (Traducción «Nueva Vida»)

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Jueves, 03.09.2026

Versículo bíblico
Meus olhos estão voltados para ti, Senhor; confio em ti, não me entregues à morte.
Salmo 141,8

Texto de reflexão
Morte, onde está a tua vitória? Morte, onde está o teu aguilhão? Mas graças a Deus, que nos dá a vitória por meio de nosso Senhor Jesus Cristo!
1 Coríntios 15,55.57

Textos diários da Igreja da Morávia

O medo da morte

Embora todos tenhamos que morrer um dia – a menos que Jesus Cristo retorne ainda em nossa vida –, passamos a vida inteira fugindo da morte. Ela é e continua sendo algo antinatural. Acredito que isso se deva ao fato de não termos sido criados para morrer algum dia. “A vida quer viver” – para mim, essa é a definição de vida.

A passagem bíblica de hoje expressa claramente o medo da morte. Os versículos anteriores descrevem que Davi estava disposto a suportar tudo – menos a morte. Assim, ele escreve:“Se um homem temente a Deus me castigar, isso só me fará bem! Sua repreensão é como um bálsamo reconfortante, que eu aceito com alegria.”⁽¹⁾ Ele não queria, de forma alguma, pecar e, por isso, permitiu expressamente ser castigado. A morte, porém, ele não podia nem queria simplesmente aceitar. Assim, pediu a Deus que o preservasse dela.

O texto de ensinamento soa de maneira bem diferente: “Morte, onde está a tua vitória?” Com essa frase, o apóstolo Paulo não se referia à imortalidade, mas à impotência da morte de nos roubar o sentido de nossa vida. Mesmo que nosso corpo morra, isso ocorre apenas para ser transformado em um corpo imortal. Nossa personalidade — em outras palavras, nosso “eu” — não morre e nunca morrerá, se nossa vida estiver segura em Jesus Cristo. O próprio Jesus disse a esse respeito: “Eu sou a ressurreição e a vida. Quem crê em mim viverá, mesmo que morra.”⁽²⁾ Como cristãos, não precisamos temer nem a perda nem a morte. Tudo isso perde seu fundamento, pois viveremos na plenitude de Cristo, mesmo quando morrermos.

Será que conseguimos acreditar nisso? Ou nossa vida ainda é dominada por esse medo? Bem, acho que, mesmo que ainda seja esse o caso, isso não muda o fato de que Jesus Cristo nos dá a vida eterna. É nisso que podemos nos apegar.

Desejo-lhes um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Salmos 141,5a(Tradução Nova Vida) (2) João 11,25 (Tradução Nova Vida)

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Quinta-feira, 03.09.2026

Versetto biblico
I miei occhi sono rivolti a te, Signore; in te confido, non mi abbandonare alla morte.
Salmo 141,8

Testo dottrinale
Morte, dov’è la tua vittoria? Morte, dov’è il tuo pungiglione? Ma grazie a Dio, che ci dà la vittoria per mezzo del nostro Signore Gesù Cristo!
1 Corinzi 15,55.57

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

La paura della morte

Sebbene tutti debbano morire prima o poi – a meno che Gesù Cristo non ritorni mentre siamo ancora in vita – fuggiamo dalla morte per tutta la nostra vita. Essa è e rimane qualcosa di innaturale. Credo che ciò sia dovuto al fatto che non siamo stati creati per morire un giorno. «La vita vuole vivere»: questa è per me una definizione di vita.

Il versetto biblico di oggi esprime chiaramente la paura della morte. I versetti precedenti descrivono come Davide fosse disposto ad affrontare qualsiasi cosa – tranne la morte. Egli scrive:«Se un uomo timorato di Dio mi castiga, ciò mi farà solo del bene! Il suo rimprovero è come un balsamo lenitivo, che accetto con gioia.»⁽¹⁾ Non voleva peccare in nessun caso e per questo accettava espressamente di essere castigato. La morte, tuttavia, non poteva e non voleva semplicemente accettarla. Così chiese a Dio di preservarlo da essa.

Il testo dottrinale suona in modo del tutto diverso: «Morte, dov’è la tua vittoria?». Con questa frase l’apostolo Paolo non alludeva all’immortalità, bensì all’incapacità della morte di privarci del senso della nostra vita. Anche se il nostro corpo muore, lo fa solo per essere trasformato in un corpo immortale. La nostra personalità – in altre parole il nostro «io» – non muore e non morirà mai, se la nostra vita è al sicuro in Gesù Cristo. Gesù stesso disse a questo proposito: «Io sono la risurrezione e la vita. Chi crede in me, vivrà, anche se muore.»⁽²⁾ Come cristiani non dobbiamo temere né la perdita né la morte. Tutto ciò perde ogni fondamento, perché vivremo nella pienezza di Cristo, anche se moriamo.

Riusciamo a crederci? Oppure la nostra vita è ancora dominata da questa paura? Ebbene, penso che, anche se fosse ancora così, ciò non cambia il fatto che Gesù Cristo ci dona la vita eterna. A questo possiamo aggrapparci.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Salmi 141,5a(Traduzione «Nuova Vita») (2) Giovanni 11,25 (Traduzione «Nuova Vita»)

Размышления о моравских ежедневных текстах на Четверг, 03.09.2026

Слово из Библии
На Тебя, Господи, устремлены мои глаза; я уповаю на Тебя, не предай меня смерти.
Псалом 141:8

Учебный текст
Смерть, где твоя победа? Смерть, где твой жало? Но благодарение Богу, дарующему нам победу через Господа нашего Иисуса Христа!
1 Коринфянам 15:55, 57

Ежедневные тексты Моравской церкви

Страх смерти

Хотя всем когда-нибудь придется умереть – если только Иисус Христос не вернется при нашей жизни, – мы всю жизнь бежим от смерти. Она есть и остается чем-то неестественным. Я полагаю, это происходит потому, что мы не были созданы для того, чтобы когда-нибудь умереть. «Жизнь хочет жить» — вот как я определяю жизнь.

Сегодняшний отрывок из Библии ярко выражает страх перед смертью. В предшествующих стихах говорится, что Давид был готов принять на себя всё — только не смерть. Так он пишет:«Если благочестивый наказывает меня, это пойдёт мне на пользу! Его обличение — как успокаивающий бальзам, который я с радостью принимаю»⁽¹⁾. Он ни в коем случае не хотел согрешить и поэтому явно допускал, чтобы его наказывали. Однако смерть он не мог и не хотел просто так допустить. Поэтому он просил Бога уберечь его от этого.

Совсем иначе звучит текст для размышления: «Смерть, где твоя победа?» Этим предложением апостол Павел имел в виду не бессмертие, а бессилие смерти лишить нас смысла жизни. Даже если наше тело умирает, то лишь для того, чтобы преобразиться в бессмертное тело. Наша личность — иными словами, наше «я» — не умирает и никогда не умрет, если наша жизнь находится в Иисусе Христе. Сам Иисус сказал об этом: «Я есмь воскресение и жизнь; верующий в Меня, хотя и умрет, но будет жить»⁽²⁾ Как христиане, нам не нужно бояться ни утраты, ни смерти. Всё это теряет своё основание, ведь мы будем жить в полноте Христа, даже если умрём.

Можем ли мы в это верить? Или нашей жизнью по-прежнему управляет этот страх? Ну, я думаю, даже если это так, это не меняет того факта, что Иисус Христос дарует нам вечную жизнь. За этим мы можем держаться.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Псалтирь 141:5а(перевод «Новая жизнь») (2) Евангелие от Иоанна 11:25 (перевод «Новая жизнь»)

Думки про моравські щоденні тексти за Четвер, 03.09.2026

Слово з Біблії
На Тебе, Господи, дивляться мої очі; я покладаюся на Тебе, не віддавай мене на смерть.
Псалом 141,8

Текст для роздумів
Смерте, де твоя перемога? Смерте, де твоє жало? Але дяка Богові, що дає нам перемогу через нашого Господа Ісуса Христа!
1 Коринтян 15:55, 57

Щоденні тексти Моравської церкви

Страх перед смертю

Хоча всім колись доведеться померти – якщо тільки Ісус Христос не повернеться за нашого життя – ми все життя тікаємо від смерті. Вона є і залишається чимось неприродним. Я вважаю, що це тому, що ми не були створені для того, щоб колись померти. «Життя прагне жити» — ось як я визначаю життя.

Сьогоднішній уривок із Біблії чітко виражає страх перед смертю. У попередніх віршах йдеться про те, що Давид був готовий прийняти на себе все — тільки не смерть. Ось що він пише:«Якщо богобоязливий карає мене, це піде мені на користь! Його докір — як заспокійливий бальзам, який я з радістю приймаю»⁽¹⁾. Він ні за що не хотів згрішити і тому свідомо дозволив, щоб його покарали. Однак смерть він не міг і не хотів просто так допустити. Тому він просив Бога вберегти його від неї.

Зовсім інакше звучить навчальний текст: «Смерте, де твоя перемога?» Цим реченням апостол Павло мав на увазі не безсмертя, а безсилля смерті позбавити нас сенсу життя. Навіть якщо наше тіло вмирає, то лише для того, щоб перетворитися на безсмертне тіло. Наша особистість — іншими словами, наше «я» — не вмирає і ніколи не помре, якщо наше життя перебуває в безпеці в Ісусі Христі. Сам Ісус сказав про це: «Я є воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, той житиме, навіть якщо помре»⁽²⁾ Як християни, нам не потрібно боятися ані втрати, ані смерті. Усе це втрачає підґрунтя, адже ми будемо жити в повноті Христа, навіть коли помремо.

Чи можемо ми в це повірити? Чи, може, нашим життям досі керує цей страх? Ну, я думаю, навіть якщо це й так, це не змінює того факту, що Ісус Христос дарує нам вічне життя. Цього ми можемо триматися.

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Псалом 141:5а(переклад «Нове життя») (2) Івана 11:25 (переклад «Нове життя»)

03.09.2026 ,الخميس خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

إليك يا رب تتجه عيناي؛ أنا أثق بك، فلا تسلمني إلى الموت.
مزمور 141:8

نص تعليمي:

أيها الموت، أين هو انتصارك؟ أيها الموت، أين هو شوكتك؟ لكن الشكر لله الذي يمنحنا النصر بربنا يسوع المسيح!
1 كورنثوس 15:55، 57

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

الخوف من الموت

على الرغم من أن الجميع سيموتون يوماً ما — ما لم يعد يسوع المسيح في حياتنا — فإننا نهرب من الموت طوال حياتنا. فهو شيء غير طبيعي وسيظل كذلك. أعتقد أن السبب في ذلك هو أننا لم نُخلق لنموت في يوم من الأيام. «الحياة تريد أن تعيش» - هذا هو تعريفي للحياة.

آية الكتاب المقدس اليوم تعبر بوضوح عن الخوف من الموت. فالآيات التي تسبقها تصف أن داود كان مستعدًا لتحمل كل شيء — إلا الموت. هكذا يكتب: «إذا وبخني رجل يتقي الله، فسيكون ذلك في صالحي! فتوبيخه كبلسم ملطف، أقبله بفرح."^[1] لم يكن يريد أن يخطئ بأي حال من الأحوال، ولذلك سمح صراحةً بأن يُوبَّخ. لكنه لم يستطع، ولم يرغب، في السماح بالموت ببساطة. لذا طلب من الله أن يحفظه منه.

أما النص التعليمي فيبدو مختلفاً تماماً: «أيها الموت، أين هو انتصارك؟» لم يقصد الرسول بولس بهذه العبارة الإشارة إلى الخلود، بل إلى عجز الموت عن سلبنا معنى حياتنا. حتى لو مات جسدنا، فذلك فقط ليتحول إلى جسد خالد. شخصيتنا — أو بعبارة أخرى «أنا» — لا تموت ولن تموت أبدًا، إذا كانت حياتنا محفوظة في يسوع المسيح. قال يسوع نفسه في هذا الصدد: «أنا هو القيامة والحياة. «من آمن بي، فسيحيا، حتى لو مات.»^[2] كمسيحيين، لا داعي لأن نخاف من الفقدان ولا من الموت. فكل ذلك يفقد أساسه، لأننا سنحيا في ملء المسيح، حتى لو متنا.

هل نستطيع أن نؤمن بذلك؟ أم أن حياتنا لا تزال تحكمها هذه المخاوف؟ حسنًا، أعتقد أنه حتى لو كان هذا هو الحال، فإن ذلك لا يغير حقيقة أن يسوع المسيح يمنحنا الحياة الأبدية. يمكننا التمسك بهذا.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] مزمور 141:5أ [ترجمة «الحياة الجديدة»] [2] يوحنا 11:25 [ترجمة «الحياة الجديدة»]

Gedanken zur Losung für Mittwoch, den 02.09.2026

Losungswort
So spricht der HERR Zebaoth: Wer euch antastet, der tastet seinen Augapfel an.
Sacharja 2,12

Lehrtext
Was gering ist vor der Welt und was verachtet ist, das hat Gott erwählt, was nichts ist, damit er zunichtemache, was etwas ist.
1. Korinther 1,28

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Respekt vor Gottes Erwählung

Die heutigen Bibelverse klingen wie eine ernste Warnung – und sie sind auch so gemeint. Das Losungswort bezieht sich auf Israel bzw. auf die Juden. Ich hörte von einem älteren Mann, der schockiert war, als er diesen Vers las. Der Holocaust war demnach sogar noch mehr als ein Völkermord: Die Täter hatten sich darin direkt mit Gott angelegt. Sogar im Neuen Testament steht darüber: „Es ist schrecklich, dem lebendigen Gott in die Hände zu fallen!“⁽¹⁾

In Bezug auf Israel kommt immer wieder die Frage auf: „Wo war denn Gott während des Holocausts?“ Eine ganz andere Frage stellen sich viele Leute heute: „Warum wird das heutige Israel nicht für sein Vorgehen in Gaza und im Libanon verurteilt?“ Einige wünschen sich, dass wir so etwas in einer Losungsandacht tun. Doch das wird nicht geschehen, denn hier geht es um etwas ganz anderes. Gott hat sich Israel nicht erwählt, weil die Menschen dort so moralisch sind und handeln. Das Gleiche gilt übrigens auch für die Erwählung der Menschen, die ihr Leben Jesus Christus anvertraut haben. Erwählung und Schutz sind keine Belohnung für gutes Verhalten. Sie geschehen, weil Gott es so beschlossen hat.

Deshalb habe ich persönlich einen hohen Respekt vor Gottes Erwählungen. Das gilt Israel gegenüber, und es gilt ebenso gegenüber den Menschen, die sich zu Jesus Christus bekennen. Natürlich will ich respektvoll mit allen Menschen umgehen, doch besonders mit denen, zu denen sich der lebendige Gott bekennt. Mein Respekt rechtfertigt nicht ihre Taten, er hält mich aber davon zurück, mich als Richter aufzuschwingen. Es ist, wie wir es im Lehrtext lesen: Was in den Augen der Menschen verachtet wird, wird nicht unbedingt bei Gott verachtet. Und was als groß angesehen wird, ist damit nicht automatisch auch groß in seinen Augen. Wir leben alle von seiner Gnade – und ich denke, so sollten wir auch einander begegnen.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Hebr. 10,31 (Neue Genfer Übersetzung)

Gebet:
Herr Jesus Christus, ich danke dir, dass du mich angenommen hast. Weder meine Taten noch meine Fähigkeiten haben dich dazu veranlasst. In deiner Liebe bist du mir begegnet, als ich dich noch nicht kannte. In deiner Gnade hast du mir die Augen geöffnet und mich von meiner Selbstgerechtigkeit befreit. Halte mich fest, dass ich mich nicht über andere stelle. Und schenke Gnade, dass Menschen ein Ja zu dir und deinen Wegen finden. Das bitte ich in deinem Namen, Jesus, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Wednesday, 02.09.2026

Bible Verse
Thus says the LORD of Hosts: “Whoever touches you touches the apple of His eye.”
Zechariah 2:12

Teaching Text
God has chosen what the world considers lowly and despised—what is nothing—to bring to nothing what is something.
1 Corinthians 1:28

Moravian Daily Texts

Respect for God’s Choice

Today’s Bible verses sound like a serious warning—and that is exactly how they are meant to be taken. The passage refers to Israel, or rather, to the Jews. I heard about an elderly man who was shocked when he read this verse. According to this, the Holocaust was even more than genocide: the perpetrators had directly defied God. Even the New Testament states:“It is a dreadful thing to fall into the hands of the living God!”⁽¹⁾

When it comes to Israel, the question keeps coming up: “Where was God during the Holocaust?” Many people today ask a completely different question: “Why isn’t today’s Israel condemned for its actions in Gaza and Lebanon?” Some would like us to address this in a devotional. But that will not happen, because this is about something entirely different. God did not choose Israel because the people there are so moral or act in a certain way. The same applies, by the way, to the election of those who have entrusted their lives to Jesus Christ. Election and protection are not a reward for good behavior. They occur because God has so decreed.

That is why I personally have a deep respect for God’s choices. This applies to Israel, and it applies just as much to those who profess faith in Jesus Christ. Of course, I want to treat all people with respect, but especially those whom the living God acknowledges as His own. My respect does not justify their actions, but it does keep me from setting myself up as a judge. It is as we read in the passage: What is despised in the eyes of people is not necessarily despised by God. And what is regarded as great is not automatically great in His eyes. We all live by His grace—and I think that is how we should treat one another as well.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Hebrews 10:31 (New Geneva Translation)

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Mercredi, 02.09.2026

Citation biblique
Ainsi parle l'Éternel des armées : Quiconque vous touche touche la prunelle de son œil.
Zacharie 2,12

Texte d'enseignement
Ce qui est faible aux yeux du monde et ce qui est méprisé, c’est ce que Dieu a choisi ; ce qui n’est rien, afin de réduire à néant ce qui est quelque chose.
1 Corinthiens 1,28

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Le respect de l’élection divine

Les versets bibliques d’aujourd’hui résonnent comme un avertissement solennel – et c’est bien là leur intention. Ce passage biblique fait référence à Israël, ou plus précisément aux Juifs. J’ai entendu parler d’un homme âgé qui a été choqué en lisant ce verset. L’Holocauste était donc bien plus qu’un génocide : les auteurs de ces crimes s’étaient directement opposés à Dieu. Même le Nouveau Testament en parle : «C’est une chose terrible que de tomber entre les mains du Dieu vivant ! »⁽¹⁾

En ce qui concerne Israël, la question revient sans cesse : « Mais où était donc Dieu pendant l’Holocauste ? » Beaucoup de gens se posent aujourd’hui une question tout à fait différente : « Pourquoi l’Israël d’aujourd’hui n’est-il pas condamné pour ses agissements à Gaza et au Liban ? » Certains souhaiteraient que nous abordions ce sujet lors d’une méditation sur la devise du jour. Mais cela n’arrivera pas, car il s’agit ici de tout autre chose. Dieu n’a pas choisi Israël parce que ses habitants sont particulièrement vertueux ou agissent avec moralité. Il en va d’ailleurs de même pour l’élection des personnes qui ont confié leur vie à Jésus-Christ. L’élection et la protection ne sont pas une récompense pour une bonne conduite. Elles ont lieu parce que Dieu en a décidé ainsi.

C’est pourquoi j’éprouve personnellement un grand respect pour les choix de Dieu. Cela vaut pour Israël, et cela vaut tout autant pour les personnes qui se confient en Jésus-Christ. Bien sûr, je veux traiter tout le monde avec respect, mais tout particulièrement ceux que le Dieu vivant reconnaît comme siens. Mon respect ne justifie pas leurs actes, mais il m’empêche de me poser en juge. C’est comme nous le lisons dans le texte d’étude : ce qui est méprisé aux yeux des hommes n’est pas nécessairement méprisé par Dieu. Et ce qui est considéré comme grand n’est pas pour autant automatiquement grand à ses yeux. Nous vivons tous de sa grâce – et je pense que c’est ainsi que nous devrions nous traiter les uns les autres.

Je vous souhaite une journée bénie.
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Hébreux 10,31 (Nouvelle Traduction de Genève)

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Mercoledì, 02.09.2026

Versículo bíblico
Así dice el Señor de los ejércitos: «Quien os toque, tocará el globo ocular de su propio ojo».
Zacarías 2,12

Texto de estudio
Lo que es menospreciado ante el mundo y lo que es despreciado, eso es lo que Dios ha elegido; lo que no es nada, para que anule lo que es algo.
1 Corintios 1,28

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Respeto por la elección de Dios

Los versículos bíblicos de hoy suenan como una seria advertencia, y así es como deben entenderse. El pasaje bíblico se refiere a Israel, es decir, a los judíos. Oí hablar de un anciano que quedó conmocionado al leer este versículo. Según esto, el Holocausto fue incluso más que un genocidio: los responsables se habían enfrentado directamente a Dios. Incluso en el Nuevo Testamento se dice al respecto:«¡Es terrible caer en manos del Dios vivo!»⁽¹⁾

En lo que respecta a Israel, siempre surge la misma pregunta: «¿Dónde estaba Dios durante el Holocausto?». Hoy en día, mucha gente se plantea una pregunta muy diferente: «¿Por qué no se condena al Israel actual por sus acciones en Gaza y en el Líbano?». Algunos desearían que abordáramos este tema en una reflexión sobre el lema. Pero eso no va a suceder, porque aquí se trata de algo completamente distinto. Dios no ha elegido a Israel porque sus habitantes sean tan morales ni actúen así. Lo mismo se aplica, por cierto, a la elección de aquellas personas que han confiado su vida a Jesucristo. La elección y la protección no son una recompensa por el buen comportamiento. Se producen porque Dios así lo ha decidido.

Por eso, personalmente, siento un gran respeto por las elecciones de Dios. Esto se aplica a Israel, y se aplica igualmente a las personas que profesan su fe en Jesucristo. Por supuesto, quiero tratar a todas las personas con respeto, pero especialmente a aquellas a quienes el Dios vivo reconoce como su pueblo. Mi respeto no justifica sus actos, pero me impide erigirme en juez. Es como leemos en el texto de la lectura: lo que es despreciado a los ojos de los hombres no tiene por qué serlo ante Dios. Y lo que se considera grande no es automáticamente grande a sus ojos. Todos vivimos de su gracia, y creo que así es como deberíamos tratarnos unos a otros.

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Hebreos 10,31 (Nueva Traducción de Ginebra)

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Miércoles, 02.09.2026

Versículo bíblico
Assim diz o SENHOR dos Exércitos: Quem tocar em vocês, estará tocando na própria pupila do olho.
Zacarias 2,12

Texto de reflexão
O que é pequeno aos olhos do mundo e o que é desprezado, isso Deus escolheu; o que não é nada, para que anule o que é algo.
1 Coríntios 1,28

Textos diários da Igreja da Morávia

Respeito pela escolha de Deus

Os versículos bíblicos de hoje soam como uma advertência séria – e é exatamente essa a intenção. A passagem bíblica se refere a Israel, ou seja, aos judeus. Ouvi falar de um senhor idoso que ficou chocado ao ler esse versículo. O Holocausto foi, portanto, muito mais do que um genocídio: os perpetradores entraram em conflito direto com Deus. Até mesmo no Novo Testamento está escrito a respeito disso:“É terrível cair nas mãos do Deus vivo!”⁽¹⁾

No que diz respeito a Israel, surge repetidamente a pergunta: “Onde estava Deus durante o Holocausto?” Muitas pessoas hoje se perguntam algo bem diferente: “Por que o Israel atual não é condenado por suas ações em Gaza e no Líbano?” Alguns gostariam que abordássemos esse assunto em uma reflexão sobre a palavra do dia. Mas isso não acontecerá, pois aqui se trata de algo totalmente diferente. Deus não escolheu Israel porque as pessoas de lá sejam tão virtuosas e ajam com tanta moralidade. O mesmo vale, aliás, para a escolha das pessoas que confiaram suas vidas a Jesus Cristo. A escolha e a proteção não são uma recompensa por bom comportamento. Elas acontecem porque Deus assim decidiu.

Por isso, pessoalmente, tenho um grande respeito pelas escolhas de Deus. Isso vale para Israel e vale igualmente para as pessoas que professam sua fé em Jesus Cristo. É claro que quero tratar todas as pessoas com respeito, mas especialmente aquelas a quem o Deus vivo se declara. Meu respeito não justifica suas ações, mas me impede de me erigir como juiz. É como lemos no texto de estudo: o que é desprezado aos olhos das pessoas não é necessariamente desprezado por Deus. E o que é considerado grande não é, por isso, automaticamente grande aos olhos Dele. Todos nós vivemos da Sua graça – e acho que é assim que devemos nos tratar uns aos outros.

Desejo a todos um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Hebreus 10,31 (Nova Tradução de Genebra)

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Quarta-feira, 02.09.2026

Versetto biblico
Così dice il Signore degli eserciti: Chi vi toccherà, toccherà il bulbo dei propri occhi.
Zaccaria 2,12

Testo di insegnamento
Ciò che è umile agli occhi del mondo e ciò che è disprezzato, Dio lo ha scelto; ciò che non è nulla, affinché annientasse ciò che è qualcosa.
1 Corinzi 1,28

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Rispetto per la scelta di Dio

I versetti biblici di oggi suonano come un serio monito – ed è proprio così che vanno intesi. Il passo biblico si riferisce a Israele, ovvero agli ebrei. Ho sentito parlare di un uomo anziano che rimase scioccato quando lesse questo versetto. L’Olocausto fu quindi molto più di un genocidio: i responsabili si erano messi direttamente contro Dio. Anche nel Nuovo Testamento si legge a questo proposito:«È terribile cadere nelle mani del Dio vivente!»⁽¹⁾

Riguardo a Israele, torna sempre la domanda: «Dov’era Dio durante l’Olocausto?». Oggi molte persone si pongono una domanda completamente diversa: «Perché l’Israele di oggi non viene condannato per le sue azioni a Gaza e in Libano?». Alcuni vorrebbero che affrontassimo un argomento del genere in una meditazione sul versetto del giorno. Ma ciò non accadrà, perché qui si tratta di qualcosa di completamente diverso. Dio non ha scelto Israele perché le persone che vi abitano siano così morali e agiscano in modo virtuoso. Lo stesso vale, tra l’altro, anche per l’elezione delle persone che hanno affidato la propria vita a Gesù Cristo. L’elezione e la protezione non sono una ricompensa per il buon comportamento. Avvengono perché Dio ha deciso così.

Per questo motivo nutro personalmente un grande rispetto per le scelte di Dio. Questo vale per Israele, e vale altrettanto per le persone che professano la fede in Gesù Cristo. Naturalmente voglio trattare con rispetto tutte le persone, ma in modo particolare quelle a cui il Dio vivente si riconosce. Il mio rispetto non giustifica le loro azioni, ma mi impedisce di ergermi a giudice. È come leggiamo nel testo di riferimento: ciò che è disprezzato agli occhi degli uomini non è necessariamente disprezzato da Dio. E ciò che è considerato grande non è automaticamente grande anche ai suoi occhi. Viviamo tutti della Sua grazia – e penso che dovremmo comportarci così anche gli uni con gli altri.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Ebrei 10,31 (Nuova Traduzione di Ginevra)

Размышления о моравских ежедневных текстах на Среда, 02.09.2026

Слово из Библии
Так говорит Господь Саваоф: «Кто тронет вас, тот тронет зрачок своего глаза».
Захария 2:12

Учебный текст
То, что в глазах мира ничтожно и презренно, то Бог избрал; то, что ничто, чтобы уничтожить то, что что-то значит.
1 Коринфянам 1:28

Ежедневные тексты Моравской церкви

Уважение к Божьему избранию

Сегодняшние библейские стихи звучат как серьёзное предупреждение — и именно так они и должны восприниматься. Этот отрывок из Библии относится к Израилю, а точнее — к евреям. Я слышал об одном пожилом человеке, который был потрясён, прочитав этот стих. Согласно этому, Холокост был даже чем-то большим, чем геноцид: виновники тем самым вступили в прямой конфликт с Богом. Даже в Новом Завете об этом говорится:«Страшно впасть в руки живого Бога!»⁽¹⁾

В отношении Израиля то и дело возникает вопрос: «Где же был Бог во время Холокоста?» Сегодня многие люди задают себе совсем другой вопрос: «Почему современный Израиль не подвергается осуждению за свои действия в Газе и Ливане?» Некоторые хотели бы, чтобы мы затронули эту тему в молитвенном размышлении над лозунгом. Но этого не произойдёт, потому что речь здесь идёт о совсем другом. Бог избрал Израиль не потому, что люди там настолько нравственны и поступают правильно. То же самое, кстати, относится и к избранию людей, доверивших свою жизнь Иисусу Христу. Избрание и защита — это не награда за хорошее поведение. Они происходят потому, что так решил Бог.

Поэтому я лично испытываю глубокое уважение к Божьим избранным. Это касается как Израиля, так и людей, исповедующих Иисуса Христа. Конечно, я хочу с уважением относиться ко всем людям, но особенно к тем, кого признает живой Бог. Моё уважение не оправдывает их поступки, но оно удерживает меня от того, чтобы выступать в роли судьи. Это так, как мы читаем в тексте для размышления: то, что презирается в глазах людей, не обязательно презирается Богом. А то, что считается великим, не обязательно является великим в Его глазах. Мы все живём благодаря Его милости — и я думаю, что именно так мы и должны относиться друг к другу.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Послание к Евреям 10:31 (Новый Женевский перевод)

Думки про моравські щоденні тексти за Середа, 02.09.2026

Слово з Біблії
Так говорить Господь Саваот: Хто зачепить вас, той зачепить своє око.
Захарія 2:12

Навчальний текст
Те, що в очах світу є незначним і зневаженим, те вибрав Бог, те, що ніщо, щоб знищити те, що є чимось.
1 Коринтян 1:28

Щоденні тексти Моравської церкви

Повага до Божого вибору

Сьогоднішні біблійні вірші звучать як серйозне попередження — і саме так вони й мають розумітися. Цей біблійний уривок стосується Ізраїлю, а точніше — євреїв. Я чув про літнього чоловіка, який був шокований, прочитавши цей вірш. Отже, Голокост був навіть чимось більшим, ніж геноцид: тим самим злочинці безпосередньо вступили в протистояння з Богом. Навіть у Новому Завіті про це сказано:«Страшно впасти в руки живого Бога!»⁽¹⁾

Щодо Ізраїлю постійно постає питання: «Де ж був Бог під час Голокосту?» Сьогодні багато людей ставлять зовсім інше питання: «Чому сучасний Ізраїль не засуджують за його дії в Газі та Лівані?» Дехто хотів би, щоб ми порушили цю тему під час молитви за девізом. Але цього не станеться, бо тут йдеться про щось зовсім інше. Бог обрав Ізраїль не тому, що люди там такі моральні й чинять так, як слід. Те саме, до речі, стосується й обрання людей, які довірили своє життя Ісусу Христу. Обрання й захист — це не нагорода за добру поведінку. Вони відбуваються тому, що Бог так вирішив.

Тому я особисто з великою повагою ставлюся до Божого вибору. Це стосується як Ізраїлю, так і людей, які визнають Ісуса Христа. Звісно, я хочу ставитися з повагою до всіх людей, але особливо до тих, кого визнає живий Бог. Моя повага не виправдовує їхні вчинки, але вона стримує мене від того, щоб ставати суддею. Це так, як ми читаємо в тексті для роздумів: те, що в очах людей зневажається, не обов’язково зневажається Богом. І те, що вважається великим, не обов’язково є великим у Його очах. Ми всі живемо завдяки Його благодаті — і я вважаю, що саме так ми й повинні ставитися один до одного.

Бажаю благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Послання до Євреїв 10:31 (Новий Женевський переклад)

02.09.2026 ,الأربعاء خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

هكذا يقول الرب جبار الجيوش: من يمسكم، فإنه يمس بؤبؤ عينه.
زكريا 2:12

نص تعليمي:

ما هو ضئيل في عيون العالم وما هو محتقر، ذلك اختاره الله؛ ما هو لا شيء، لكي يبطل ما هو شيء.
1 كورنثوس 1:28

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

احترام اختيار الله

تبدو آيات الكتاب المقدس اليوم وكأنها تحذير جاد — وهذا هو المقصود منها بالفعل. تشير هذه الآية من الكتاب المقدس إلى إسرائيل أو إلى اليهود. سمعت عن رجل مسن أصيب بالصدمة عندما قرأ هذه الآية. فالمحرقة، وفقًا لذلك، كانت أكثر من مجرد إبادة جماعية: فقد تحدى الجناة الله بشكل مباشر. حتى في العهد الجديد ورد ما يلي: «مروّع أن تقع في يد الله الحي!»^[1]

فيما يتعلق بإسرائيل، يتكرر السؤال دائمًا: «أين كان الله أثناء المحرقة؟» وهناك سؤال مختلف تمامًا يطرحه الكثيرون اليوم: «لماذا لا يُدان إسرائيل الحالية على تصرفاتها في غزة ولبنان؟» يرغب البعض في أن نتطرق إلى مثل هذا الموضوع في صلاة الشعار. لكن هذا لن يحدث، لأن الأمر هنا يتعلق بشيء مختلف تمامًا. لم يختر الله إسرائيل لأن الناس هناك يتمتعون بأخلاق رفيعة ويتصرفون على هذا النحو. وينطبق الأمر نفسه، بالمناسبة، على اختيار الأشخاص الذين عهدوا بحياتهم إلى يسوع المسيح. فالاختيار والحماية ليسا مكافأة على حسن السلوك. بل يحدثان لأن الله قد قرر ذلك.

لذلك، فإنني شخصياً أكنّ احتراماً كبيراً لاختيارات الله. وينطبق هذا على إسرائيل، كما ينطبق أيضاً على الأشخاص الذين يعترفون بيسوع المسيح. وبالطبع أريد أن أعامل جميع الناس باحترام، لكن بشكل خاص أولئك الذين يعترف بهم الإله الحي. احترامي هذا لا يبرر أفعالهم، لكنه يمنعني من أن أتصرف كقاضٍ. الأمر كما نقرأه في النص التعليمي: ما يُحتقر في عيون البشر، لا يُحتقر بالضرورة عند الله. وما يُعتبر عظيمًا، لا يعني ذلك تلقائيًّا أنه عظيم في عينيه أيضًا. نحن جميعًا نعيش بنعمته — وأعتقد أن هذا هو الطريقة التي ينبغي أن نتعامل بها مع بعضنا البعض.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] عبرانيين 10:31 [ترجمة جنيف الجديدة]

Gedanken zur Losung für Dienstag, den 01.09.2026

Losungswort
So spricht der HERR, dein Erlöser, der dich von Mutterleibe bereitet hat: Ich bin der HERR, der alles schafft, der den Himmel ausbreitet allein und die Erde fest macht ohne Gehilfen.
Jesaja 44,24

Lehrtext
Jedes Haus wird von jemandem erbaut; der aber alles erbaut hat, das ist Gott.
Hebräer 3,4

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Der Erbauer

Das heutige Losungswort stammt aus einem Kapitel des Buches Jesaja, in dem Gott über Götzen und die, die sie herstellen, spricht. Stellenweise klingt es fast ironisch. So fragt er beispielsweise, wie man sich aus Holz ein Haus bauen kann, Feuerholz daraus macht, um etwas darauf zu kochen oder zu braten, und sich dann vor einem Klotz aus demselben Holz niederwirft, um ihn anzubeten.⁽¹⁾

Eigentlich müsste es jedem Menschen klar sein, dass solche Götter nicht helfen können. Und doch halten sich viele lieber an selbst gemachten Konstrukten fest, seien es nun kunstvolle Figuren oder aber auch Philosophien. Im Losungswort lesen wir, wie Gott dem entgegentritt: „Ich bin der HERR, der alles schafft, der den Himmel ausbreitet allein und die Erde fest macht ohne Gehilfen.“ Gott ist nicht irgendeine Kraft unter vielen – er ist die Kraft. Aus ihm kommt alles. So fragt er denn auch: „Ist auch ein Gott außer mir? Es ist kein Fels, ich weiß ja keinen.“⁽²⁾

Nun ist es eine Sache, zu glauben, dass es einen Gott gibt. Eine ganz andere Sache ist es jedoch, wenn wir anfangen, das ernst zu nehmen, was Gott uns durch die Bibel offenbart. Dann ist er nicht einer unter vielen, dann ist er der Einzige. Dann ist er nicht wie wir, sondern ewig und allmächtig. Dann ist er nicht ein Mann oder eine Frau, sondern Gott, den wir nicht nach Belieben in menschliche Kategorien packen können. Er ist nicht ein von Menschen erdachtes Gedankenkonstrukt, er ist auch kein Teil der Schöpfung – er ist der Schöpfer, der alles gemacht hat.

Im Umfeld des Lehrtextes geht es darum, das Zentrum des Glaubens – nämlich Jesus Christus – nicht aus den Augen zu verlieren. Durch ihn werden wir ein Teil von Gottes Tempel, seinem Haus.⁽³⁾ Nun kommt es darauf an, auf ihn zu hören, seinen Willen zu suchen, zu verstehen und zu tun. Nicht das Haus hat den Plan, sondern der Erbauer.

Einen gesegneten Tag wünscht
Angela Mumssen

(1) Jes. 44,13-19 (2) Jes. 44,8c [Luther 2017] (3) 1.Kor. 3,16

Gebet:
Vater im Himmel, es ist kaum zu begreifen, dass wir dich, den Allmächtigen, den Schöpfer des Himmels und der Erde, Vater nennen dürfen. Danke für deinen Sohn, Jesus Christus, durch den du den Weg zu dir geöffnet hast. Danke für deinen guten Heiligen Geist, durch den du uns nahe bist und uns leitest. Schenke uns, dass wir darin wachsen, auf dich zu hören und dir, Jesus, zu folgen. Das bitte ich in deinem Namen, Herr. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Tuesday, 01.09.2026

Bible Verse
Thus says the LORD, your Redeemer, who formed you from the womb: “I am the LORD, who creates all things, who alone spreads out the heavens and establishes the earth without any helper.”
Isaiah 44:24

Teaching Text
Every house is built by someone; but the One who built everything is God.
Hebrews 3:4

Moravian Daily Texts

The Builder

Today’s Bible verse comes from a chapter in the Book of Isaiah in which God speaks about idols and those who make them. In places, it sounds almost ironic. For example, He asks how one can build a house out of wood, use it as firewood to cook or roast something, and then prostrate oneself before a block of that same wood to worship it.⁽¹⁾

It should actually be clear to everyone that such gods cannot help. And yet many prefer to cling to constructs of their own making, whether they be elaborate figures or even philosophies. In the Bible passage, we read how God counters this: “I am the LORD, who creates all things, who alone stretches out the heavens and establishes the earth without any help.” God is not just one force among many—He is the Force. Everything comes from Him. And so He asks: “Is there any God besides me? There is no Rock—I know of none.”⁽²⁾

Now, it is one thing to believe that there is a God. It is quite another, however, when we begin to take seriously what God reveals to us through the Bible. Then He is not one among many; then He is the One and Only. Then He is not like us, but eternal and almighty. Then He is not a man or a woman, but God, whom we cannot arbitrarily fit into human categories. He is not a concept devised by humans, nor is He part of creation—He is the Creator who made everything.

The context of the lesson text is about not losing sight of the center of our faith—namely, Jesus Christ. Through him, we become part of God’s temple, his house.⁽³⁾ Now it is essential to listen to him, to seek, understand, and do his will. It is not the house that has the plan, but the Builder.

Wishing you a blessed day,
Angela Mumssen

(1) Isaiah 44:13–19 (2) Isaiah 44:8c [Luther 2017] (3) 1 Corinthians 3:16

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Mardi, 01.09.2026

Verset biblique
Ainsi parle l'Éternel, ton Rédempteur, qui t'a formé dès le sein maternel : « Je suis l'Éternel, qui fais toutes choses, qui étends les cieux à moi seul et qui affermis la terre sans aucune aide. »
Ésaïe 44,24

Texte d'étude
Toute maison est construite par quelqu’un ; mais celui qui a tout construit, c’est Dieu.
Hébreux 3,4

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Le bâtisseur

Le verset biblique d’aujourd’hui est tiré d’un chapitre du livre d’Ésaïe, dans lequel Dieu parle des idoles et de ceux qui les fabriquent. Par moments, cela sonne presque ironique. Il demande par exemple comment on peut se construire une maison en bois, s’en servir comme bois de chauffage pour y faire cuire ou rôtir quelque chose, puis se prosterner devant un morceau de ce même bois pour l’adorer.⁽¹⁾

En réalité, il devrait être évident pour tout le monde que de tels dieux ne peuvent pas aider. Et pourtant, beaucoup préfèrent s’accrocher à des constructions de leur propre fait, qu’il s’agisse de figures artistiques ou encore de philosophies. Dans le passage biblique, nous lisons comment Dieu s’oppose à cela : « Je suis l’Éternel, qui crée tout, qui étend les cieux à moi seul et qui affermit la terre sans aide. » Dieu n’est pas une force parmi d’autres – il est la Force. Tout vient de lui. C’est pourquoi il demande aussi : « Y a-t-il un autre Dieu que moi ? Il n’y a pas de rocher, je n’en connais aucun. »⁽²⁾

Or, c’est une chose de croire qu’il existe un Dieu. C’en est toutefois une tout autre lorsque nous commençons à prendre au sérieux ce que Dieu nous révèle à travers la Bible. Alors, il n’est pas l’un parmi d’autres, mais il est l’Unique. Alors, il n’est pas comme nous, mais éternel et tout-puissant. Alors, il n’est ni un homme ni une femme, mais Dieu, que nous ne pouvons pas classer à notre guise dans des catégories humaines. Il n’est pas une construction mentale imaginée par les hommes, il ne fait pas non plus partie de la création – il est le Créateur, celui qui a tout fait.

Dans le contexte du texte d’enseignement, il s’agit de ne pas perdre de vue le centre de la foi, à savoir Jésus-Christ. C’est par lui que nous devenons une partie du temple de Dieu, de sa maison.⁽³⁾ Il s’agit désormais de l’écouter, de rechercher sa volonté, de la comprendre et de l’accomplir. Ce n’est pas la maison qui a le plan, mais le bâtisseur.

Je vous souhaite une journée bénie,
Angela Mumssen

(1) Ésaïe 44,13-19 (2) Ésaïe 44,8c [Luther 2017] (3) 1 Corinthiens 3,16

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Martedì, 01.09.2026

Versículo bíblico
Así dice el Señor, tu Redentor, el que te formó desde el seno materno: «Yo soy el Señor, el que crea todas las cosas, el que extiende los cielos por sí solo y afianza la tierra sin ayuda alguna».
Isaías 44,24

Texto de reflexión
Toda casa es construida por alguien; pero el que lo ha construido todo es Dios.
Hebreos 3,4

Textos cotidianos de la Iglesia morava

El Constructor

El pasaje bíblico de hoy procede de un capítulo del libro de Isaías, en el que Dios habla de los ídolos y de quienes los fabrican. En algunos pasajes, suena casi irónico. Por ejemplo, se pregunta cómo es posible construir una casa de madera, utilizarla como leña para cocinar o asar algo y, luego, postrarse ante un trozo de esa misma madera para adorarlo.⁽¹⁾

En realidad, debería quedar claro para todo el mundo que esos dioses no pueden ayudar. Y, sin embargo, muchos prefieren aferrarse a construcciones de su propia creación, ya sean figuras artísticas o incluso filosofías. En el pasaje bíblico leemos cómo Dios se opone a ello: «Yo soy el Señor, que todo lo crea, que por sí solo extiende los cielos y afianza la tierra sin ayuda». Dios no es una fuerza cualquiera entre muchas: es la Fuerza. De Él proviene todo. Por eso pregunta: «¿Hay algún otro dios aparte de mí? No hay ninguna roca; yo no conozco ninguna».⁽²⁾

Ahora bien, una cosa es creer que hay un Dios. Pero otra cosa muy distinta es que empecemos a tomarnos en serio lo que Dios nos revela a través de la Biblia. Entonces Él no es uno entre muchos, sino el Único. Entonces no es como nosotros, sino eterno y todopoderoso. Entonces no es un hombre ni una mujer, sino Dios, a quien no podemos encasillar a nuestro antojo en categorías humanas. No es un constructo mental ideado por los seres humanos, ni forma parte de la creación: es el Creador, el que lo ha hecho todo.

En el contexto del texto de la lectura, se trata de no perder de vista el centro de la fe, es decir, a Jesucristo. A través de él nos convertimos en parte del templo de Dios, de su casa.⁽³⁾ Ahora lo importante es escucharle, buscar su voluntad, comprenderla y cumplirla. No es la casa la que tiene el plan, sino el constructor.

Te deseo un día bendito
Angela Mumssen

(1) Isaías 44,13-19 (2) Isaías 44,8c [Lutero 2017] (3) 1 Corintios 3,16

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Martes, 01.09.2026

Versículo bíblico
Assim diz o SENHOR, teu Redentor, que te formou desde o ventre materno: Eu sou o SENHOR, que tudo crio, que sozinho estendo os céus e firmo a terra sem auxílio.
Isaías 44,24

Texto de reflexão
Toda casa é construída por alguém; mas aquele que construiu tudo é Deus.
Hebreus 3,4

Textos diários da Igreja da Morávia

O Construtor

A passagem bíblica de hoje vem de um capítulo do livro de Isaías, no qual Deus fala sobre os ídolos e aqueles que os fabricam. Em alguns trechos, soa quase irônico. Por exemplo, Ele pergunta como alguém pode construir uma casa de madeira, usá-la como lenha para cozinhar ou assar algo e, em seguida, prostrar-se diante de um pedaço dessa mesma madeira para adorá-lo.⁽¹⁾

Na verdade, deveria ficar claro para qualquer pessoa que tais deuses não podem ajudar. E, no entanto, muitos preferem se apegar a construções criadas por si mesmos, sejam elas figuras artísticas ou mesmo filosofias. Na passagem bíblica, lemos como Deus se opõe a isso: “Eu sou o SENHOR, que tudo cria, que sozinho estende os céus e firma a terra sem auxílio.” Deus não é apenas mais uma força entre muitas — ele é a força. Tudo provém dele. Por isso, ele também pergunta: “Existe algum outro deus além de mim? Não há rocha; eu não conheço nenhuma.”⁽²⁾

Ora, uma coisa é acreditar que existe um Deus. Outra coisa bem diferente, porém, é quando começamos a levar a sério o que Deus nos revela por meio da Bíblia. Nesse caso, Ele não é um entre muitos, mas sim o Único. Nesse caso, Ele não é como nós, mas eterno e onipotente. Então, Ele não é um homem ou uma mulher, mas Deus, a quem não podemos encaixar à nossa vontade em categorias humanas. Ele não é uma construção mental criada pelos homens, nem faz parte da criação — Ele é o Criador, que fez tudo.

No contexto do texto de ensinamento, trata-se de não perder de vista o centro da fé – a saber, Jesus Cristo. Por meio dele, nos tornamos parte do templo de Deus, da sua casa.⁽³⁾ Agora, o importante é ouvi-Lo, buscar a Sua vontade, compreendê-la e cumpri-la. Não é a casa que tem o projeto, mas o Construtor.

Desejo-lhe um dia abençoado
Angela Mumssen

(1) Isaías 44,13-19 (2) Isaías 44,8c [Lutero 2017] (3) 1 Coríntios 3,16

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Terça-feira, 01.09.2026

Versetto biblico
Così dice il Signore, il tuo Redentore, che ti ha formato nel grembo materno: «Io sono il Signore, che crea ogni cosa, che da solo stende i cieli e da solo fonda la terra, senza alcun aiuto».
Isaia 44,24

Testo dottrinale
Ogni casa è costruita da qualcuno; ma colui che ha costruito ogni cosa è Dio.
Ebrei 3,4

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Il costruttore

Il versetto biblico di oggi è tratto da un capitolo del libro di Isaia, in cui Dio parla degli idoli e di coloro che li fabbricano. In alcuni punti il tono sembra quasi ironico. Ad esempio, Dio chiede come sia possibile costruire una casa di legno, usarla come legna da ardere per cucinare o arrostire qualcosa, e poi prostrarsi davanti a un ceppo dello stesso legno per adorarlo.⁽¹⁾

In realtà, dovrebbe essere chiaro a chiunque che tali divinità non possono aiutare. Eppure molti preferiscono aggrapparsi a costrutti di propria creazione, che si tratti di figure artistiche o anche di filosofie. Nel versetto biblico leggiamo come Dio si opponga a ciò: «Io sono il Signore, che crea ogni cosa, che da solo stende i cieli e rafforza la terra senza alcun aiuto». Dio non è una forza qualsiasi tra tante: è la Forza. Da Lui proviene ogni cosa. Per questo Egli chiede: «C’è forse un altro Dio all’infuori di me? Non c’è alcuna roccia; io non ne conosco alcuna.»⁽²⁾

Ora, una cosa è credere che esista un Dio. Ben altra cosa è, però, quando cominciamo a prendere sul serio ciò che Dio ci rivela attraverso la Bibbia. Allora Egli non è uno tra tanti, ma è l’Unico. Allora non è come noi, ma è eterno e onnipotente. Allora non è un uomo o una donna, ma Dio, che non possiamo incasellare a nostro piacimento in categorie umane. Non è un costrutto mentale ideato dagli uomini, né fa parte del creato: è il Creatore, colui che ha fatto ogni cosa.

Il contesto del testo di insegnamento ci invita a non perdere di vista il centro della fede, ovvero Gesù Cristo. Attraverso di Lui diventiamo parte del tempio di Dio, della Sua casa.⁽³⁾ Ora è fondamentale ascoltarlo, cercare la sua volontà, comprenderla e metterla in pratica. Non è la casa ad avere il progetto, ma il costruttore.

Vi auguro una giornata benedetta
Angela Mumssen

(1) Isaia 44,13-19 (2) Isaia 44,8c [Lutero 2017] (3) 1 Corinzi 3,16

Размышления о моравских ежедневных текстах на Вторник, 01.09.2026

Слово из Библии
Так говорит Господь, твой Искупитель, сотворивший тебя в утробе матери: «Я — Господь, Создатель всего, распростерший небо один и укрепивший землю без посторонней помощи».
Исаия 44:24

Учебный текст
Каждый дом строится кем-то; а Тот, Кто сотворил всё, — это Бог.
Послание к Евреям 3:4

Ежедневные тексты Моравской церкви

Строитель

Сегодняшний отрывок из Библии взят из главы Книги Исаии, в которой Бог говорит об идолах и тех, кто их изготавливает. Местами это звучит почти иронично. Так, например, Он спрашивает, как можно построить дом из дерева, сделать из него дрова, чтобы что-то на них сварить или пожарить, а потом падать ниц перед бревном из того же дерева, чтобы поклоняться ему.⁽¹⁾

На самом деле каждому человеку должно быть ясно, что такие боги не могут помочь. И всё же многие предпочитают держаться за созданные ими самими конструкции, будь то искусные фигуры или философские учения. В библейском отрывке мы читаем, как Бог противостоит этому: «Я — Господь, Создатель всего, распростирающий небо в одиночку и укрепляющий землю без посторонней помощи». Бог — не просто одна из многих сил — Он и есть Сила. От Него исходит всё. Поэтому Он и спрашивает: «Есть ли Бог, кроме Меня? Нет никакой скалы, Я не знаю ни одной»⁽²⁾

Однако одно дело — верить в то, что есть Бог. Совсем другое дело — начать всерьёз относиться к тому, что Бог открывает нам через Библию. Тогда Он не один из многих, тогда Он — Единственный. Тогда Он не такой, как мы, а вечный и всемогущий. Тогда Он не мужчина и не женщина, а Бог, Которого мы не можем по своему усмотрению втискивать в человеческие категории. Он не является мысленным конструктом, придуманным людьми, и не является частью творения — Он Творец, сотворивший всё.

В контексте учебного текста речь идет о том, чтобы не упускать из виду центр веры — а именно Иисуса Христа. Через Него мы становимся частью Божьего храма, Его дома.⁽³⁾ Теперь главное — прислушиваться к Нему, искать Его волю, понимать её и исполнять. План принадлежит не дому, а Строителю.

Желаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Исаия 44:13–19 (2) Исаия 44:8c [Лютер 2017] (3) 1 Коринфянам 3:16

Думки про моравські щоденні тексти за Вівторок, 01.09.2026

Слово з Біблії
Так говорить Господь, твій Спаситель, що створив тебе ще в утробі матері: «Я — Господь, що творить усе, що сам розпростира небо і зміцнює землю без допомоги інших».
Ісая 44:24

Навчальний текст
Кожен дім будує хтось; а Той, хто все створив, — це Бог.
Послання до Євреїв 3:4

Щоденні тексти Моравської церкви

Будівничий

Сьогоднішній біблійний уривок походить із розділу Книги Ісаї, в якому Бог говорить про ідолів та тих, хто їх виготовляє. Подекуди це звучить майже іронічно. Наприклад, Він запитує, як можна збудувати собі дім із дерева, зробити з нього дрова, щоб щось на ньому зварити чи посмажити, а потім впасти ниць перед колодою з того самого дерева, щоб поклонитися їй.⁽¹⁾

Насправді кожному людині має бути зрозуміло, що такі боги не можуть допомогти. І все ж багато хто воліє триматися за власні вигадки, будь то вишукані фігури чи навіть філософські вчення. У біблійному уривку ми читаємо, як Бог протистоїть цьому: «Я — Господь, що все творить, що сам розпростира небо й зміцнює землю без помічників». Бог — це не якась сила серед багатьох інших — Він є Сама Сила. Усе походить від Нього. Тому Він і запитує: «Чи є ще якийсь Бог, окрім Мене? Немає скелі, я ж нікого не знаю.»⁽²⁾

Одна справа — вірити в те, що існує Бог. Зовсім інша справа — коли ми починаємо серйозно ставитися до того, що Бог відкриває нам через Біблію. Тоді Він не один із багатьох, тоді Він Єдиний. Тоді Він не такий, як ми, а вічний і всемогутній. Тоді Він не є чоловіком чи жінкою, а Богом, якого ми не можемо за власним бажанням втиснути в людські категорії. Він не є вигаданою людьми концепцією, Він також не є частиною творіння — Він є Творцем, який усе створив.

У контексті навчального тексту йдеться про те, щоб не втрачати з поля зору центр віри — а саме Ісуса Христа. Через Нього ми стаємо частиною Божого храму, Його дому.⁽³⁾ Тепер важливо слухати Його, шукати Його волю, розуміти її та виконувати. Не дім має план, а Будівничий.

Бажаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Ісая 44,13-19 (2) Ісая 44,8c [Лютер 2017] (3) 1 Коринтян 3,16

01.09.2026 ,الثلاثاء خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

هكذا يقول الرب، مخلصك، الذي أعدك منذ رحم أمك: «أنا الرب، خالق كل شيء، الذي بسط السماوات وحده، وثبّت الأرض دون معين».
إشعياء 44:24

نص تعليمي:

كل بيت يبنيه شخص ما؛ أما الذي بنى كل شيء، فهو الله.
رسالة العبرانيين 3:4

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

الباني

آية اليوم مأخوذة من أحد فصول سفر إشعياء، حيث يتحدث الله عن الأصنام ومن يصنعونها. ويبدو كلامه في بعض الأماكن شبه ساخر. فهو يسأل، على سبيل المثال، كيف يمكن للمرء أن يبني بيتًا من الخشب، ويستخدمه كحطب للطهي أو الشواء، ثم يسجد أمام قطعة من الخشب نفسه ليعبدها.^[1]

في الحقيقة، يجب أن يكون واضحًا لكل إنسان أن مثل هذه الآلهة لا تستطيع أن تساعد. ومع ذلك، يفضل الكثيرون التمسك بما صنعوه بأنفسهم، سواء كانت تماثيل فنية أو حتى فلسفات. نقرأ في الآية كيف يواجه الله ذلك قائلاً: «أنا الرب، خالق كل شيء، الذي بسط السماوات وحده، وثبّت الأرض دون معين.» الله ليس قوة من بين قوى عديدة — بل هو القوة. منه يأتي كل شيء. ولذلك يسأل أيضًا: «هل هناك إله غيري؟ لا يوجد صخرة، فأنا لا أعرف غيري."^[2]

إن الإيمان بوجود إله هو أمر، أما أن نبدأ في أخذ ما يكشفه الله لنا من خلال الكتاب المقدس على محمل الجد، فهذا أمر مختلف تمامًا. عندئذٍ لا يكون واحدًا من بين كثيرين، بل يكون هو الوحيد. عندئذٍ لا يكون مثلنا، بل أزليًا وقديرًا. عندئذٍ لا يكون رجلاً أو امرأة، بل هو الله الذي لا يمكننا تصنيفه حسب أهوائنا في فئات بشرية. إنه ليس بناءً فكريًّا من ابتكار البشر، كما أنه ليس جزءًا من الخلق — بل هو الخالق الذي صنع كل شيء.

يدور موضوع النص التعليمي حول عدم إغفال جوهر الإيمان — ألا وهو يسوع المسيح. من خلاله نصبح جزءًا من هيكل الله، من بيته.^[3] والآن، فإن الأمر يتعلق بالاستماع إليه، والبحث عن مشيئته، وفهمها، وتنفيذها. فليس للبيت الخطة، بل للباني.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Angela Mumssen

[1] إشعياء 44:13-19 [2] إشعياء 44:8ج [لوثر 2017] [3] 1 كورنثوس 3:16

Gedanken zur Losung für Montag, den 31.08.2026

Losungswort
Jakob gelobte Gott: Von allem, was du mir gibst, will ich dir den Zehnten geben.
1. Mose 28,22

Lehrtext
Einen fröhlichen Geber hat Gott lieb.
2. Korinther 9,7

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Die Zehntengabe

Gilt der sogenannte Zehnte eigentlich noch für uns Christen? Und ist damit der zehnte Teil vom Bruttoverdienst oder vom Netto gemeint? Die großen Kirchen erheben für gewöhnlich eine Kirchensteuer, die verbindlich ist. Sie beträgt meistens zwischen 8% und 9% der anfallenden Einkommensteuer. Bei hohen Einkommen wird sie zum Teil gedeckelt zwischen 3% und 4%. In etlichen Freikirchen gibt es keine Kirchensteuer. Sie leben von freiwilligen Spenden. Eine Orientierung ist oft der zehnte Teil vom Netto. Was aber ist von der Bibel her nun richtig?

Zunächst ist es sinnvoll, sich die Situation im damaligen Israel vor Augen zu führen. Elf Stämme konnten normal wirtschaften. Der zwölfte Stamm der Leviten war allerdings für den Tempel-, Opfer- und Gottesdienst verantwortlich. Sie besaßen kein eigenes Land, sondern waren für diese Dienste freigestellt. Sie sollten durch den Zehnten der restlichen Stämme versorgt werden. Auch sie selbst gaben den Zehnten und weihten ihn Gott. Verwendet wurde er unter anderem für die Stiftshütte bzw. den Tempel. So ergab es sich, dass die Leviten das gleiche Einkommen hatten wie der Durchschnitt aller anderen.

Interessant ist, dass die Israeliten den Zehnten Gott weihen sollten. So heißt es im heutigen Losungswort, dass Jakob Gott den Zehnten gab, bevor es von einem Gesetz gefordert wurde. Der Zehnte war also ein geistlicher Akt. Dieses Prinzip besteht, wie ich es sehe, auch heute noch für uns Christen. Allerdings wird im Neuen Testament die Zehntengabe nicht angeordnet. Schauen wir jedoch die erste Gemeinde an, so gaben die Gläubigen weit darüber hinaus – und das völlig freiwillig.⁽²⁾ Genau diese Freiwilligkeit des Gebens spricht der Apostel Paulus im Lehrtext an. Wie ich es sehe, ist es wichtig, unsere Gabe Gott zu weihen, selbst dann, wenn wir mit der Verwendung nicht einverstanden sind. Es geht nicht darum, mit unserem Geld die Gemeinde zu steuern. Ich glaube, Gott wird uns mit Frieden segnen, wenn wir das beherzigen.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 4.Mos. 18,21 4.Mos. 18,26 (2) Apg. 4,32

Gebet:
Vater im Himmel, ich danke dir, dass du von Anfang an für einen gerechten Ausgleich gesorgt hast. Auch hilfst du mir, nicht an meinem Geld oder Besitz zu kleben. Alles, was ich habe, kommt von dir. Du selbst füllst all meinen Mangel aus. Bewahre mich bitte davor, geizig zu werden, sondern öffne mein Herz immer wieder neu, freigebig zu sein. Das bitte ich in Jesu Namen, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Monday, 31.08.2026

Bible Verse
Jacob made a vow to God: “Of everything you give me, I will give you a tithe.”
Genesis 28:22

Scripture
God loves a cheerful giver.
2 Corinthians 9:7

Moravian Daily Texts

Tithing

Does the so-called tithe still apply to us Christians? And does it refer to one-tenth of gross income or net income? The major denominations typically levy a church tax that is mandatory. It usually amounts to between 8% and 9% of the applicable income tax. For high incomes, it is sometimes capped at between 3% and 4%. Many free churches do not have a church tax; they rely on voluntary donations. A common guideline is one-tenth of net income. But what is the correct approach according to the Bible?

First, it makes sense to consider the situation in ancient Israel. Eleven tribes were able to manage their affairs normally. The twelfth tribe, the Levites, however, was responsible for the temple, sacrifices, and worship services. They did not own any land of their own but were exempt from labor for these services. They were to be provided for through the tithes of the other tribes. They, too, gave tithes and consecrated them to God. These tithes were used, among other things, for the Tabernacle and the Temple. As a result, the Levites had the same income as the average person among the other tribes.

It is interesting to note that the Israelites were to consecrate the tithe to God. Today’s Bible passage states that Jacob gave God the tithe before it was required by law. The tithe was thus a spiritual act. As I see it, this principle still applies to us Christians today. However, the New Testament does not prescribe tithing. Yet if we look at the early church, the believers gave far beyond what was required—and did so entirely of their own free will.⁽²⁾ It is precisely this voluntary nature of giving that the Apostle Paul addresses in today’s passage. As I see it, it is important to consecrate our offering to God, even if we do not agree with how it is used. It is not about using our money to control the church. I believe God will bless us with peace if we take this to heart.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Numbers 18:21, Numbers 18:26 (2) Acts 4:32

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Lundi, 31.08.2026

Passage biblique
Jacob fit un vœu à Dieu : « De tout ce que tu me donneras, je t'en donnerai la dîme. »
Genèse 28,22

Texte d’enseignement
Dieu aime celui qui donne avec joie.
2 Corinthiens 9,7

Textes quotidiens de l'Eglise morave

La dîme

La « dîme » s'applique-t-elle encore à nous, chrétiens ? Et s'agit-il de la dixième partie du salaire brut ou du salaire net ? Les grandes Églises perçoivent généralement un impôt ecclésiastique obligatoire. Celui-ci s'élève le plus souvent entre 8 % et 9 % de l'impôt sur le revenu dû. Pour les revenus élevés, elle est parfois plafonnée entre 3 % et 4 %. Dans de nombreuses Églises libres, il n’y a pas d’impôt ecclésiastique. Elles vivent de dons volontaires. On se réfère souvent à la dixième partie du revenu net. Mais qu’en dit la Bible ?

Tout d’abord, il est utile de se représenter la situation dans l’Israël de l’époque. Onze tribus pouvaient mener une vie économique normale. La douzième tribu, celle des Lévites, était toutefois chargée du temple, des sacrifices et du culte. Elle ne possédait pas de terres propres, mais était dispensée de ces tâches pour se consacrer à ces services. Ils devaient être entretenus par la dîme des autres tribus. Eux-mêmes donnaient également la dîme et la consacraient à Dieu. Elle était notamment utilisée pour le Tabernacle ou le Temple. C’est ainsi que les Lévites disposaient d’un revenu identique à celui de la moyenne de tous les autres.

Il est intéressant de noter que les Israélites devaient consacrer la dîme à Dieu. Ainsi, le passage biblique d’aujourd’hui indique que Jacob a donné la dîme à Dieu avant même qu’une loi ne l’exige. La dîme était donc un acte spirituel. Ce principe, tel que je le conçois, s’applique encore aujourd’hui à nous, chrétiens. Cependant, le Nouveau Testament ne prescrit pas le paiement de la dîme. Si l’on considère toutefois la première Église, les croyants donnaient bien au-delà de cela – et ce, de manière tout à fait volontaire.⁽²⁾ C’est précisément ce caractère volontaire du don que l’apôtre Paul aborde dans le texte d’enseignement. À mon sens, il est important de consacrer notre offrande à Dieu, même si nous ne sommes pas d’accord avec la manière dont elle est utilisée. Il ne s’agit pas de contrôler l’Église avec notre argent. Je crois que Dieu nous bénira en nous accordant la paix si nous prenons cela à cœur.

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Nombres 18,21; Nombres 18,26 (2) Actes 4,32

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Lunedì, 31.08.2026

Versículo bíblico
Jacob hizo un voto a Dios: «De todo lo que me des, te daré el diezmo».
Génesis 28,22

Texto didáctico
Dios ama a quien da con alegría.
2 Corintios 9,7

Textos cotidianos de la Iglesia morava

El diezmo

¿Sigue siendo válido para nosotros, los cristianos, el llamado «diezmo»? ¿Y se refiere a la décima parte de los ingresos brutos o de los netos? Las grandes iglesias suelen recaudar un impuesto eclesiástico que es obligatorio. Por lo general, asciende a entre el 8 % y el 9 % del impuesto sobre la renta correspondiente. En el caso de rentas elevadas, a veces se limita a un máximo de entre el 3 % y el 4 %. En muchas iglesias libres no existe el impuesto eclesiástico. Estas se financian mediante donativos voluntarios. A menudo se toma como referencia la décima parte de los ingresos netos. Pero, ¿qué es lo correcto desde el punto de vista bíblico?

En primer lugar, conviene tener presente la situación en el Israel de aquella época. Once tribus podían dedicarse a sus actividades económicas con normalidad. Sin embargo, la duodécima tribu, la de los levitas, era responsable del templo, los sacrificios y el culto. No poseían tierras propias, sino que estaban exentos de estas tareas para dedicarse a dichos servicios. Debían ser mantenidos mediante el diezmo de las demás tribus. Ellos mismos también daban el diezmo y lo consagraban a Dios. Se utilizaba, entre otras cosas, para el Tabernáculo o el Templo. Así fue como los levitas llegaron a tener los mismos ingresos que la media del resto de la población.

Es interesante que los israelitas debieran consagrar el diezmo a Dios. Así se dice en el pasaje bíblico de hoy que Jacob entregó el diezmo a Dios antes de que lo exigiera la ley. El diezmo era, por tanto, un acto espiritual. Este principio, tal y como yo lo veo, sigue vigente hoy en día para nosotros, los cristianos. Sin embargo, en el Nuevo Testamento no se ordena el pago del diezmo. Pero si observamos la primera Iglesia, vemos que los creyentes daban mucho más allá de eso, y de forma totalmente voluntaria⁽²⁾. El apóstol Pablo se refiere precisamente a este carácter voluntario de la ofrenda en el texto de enseñanza. En mi opinión, es importante consagrar nuestra ofrenda a Dios, incluso cuando no estemos de acuerdo con el uso que se le da. No se trata de controlar la comunidad con nuestro dinero. Creo que Dios nos bendecirá con paz si tomamos esto en serio.

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Números 18,21; Números 18,26 (2) Hechos 4,32

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Lunes, 31.08.2026

Versículo bíblico
Jacó fez um voto a Deus: “De tudo o que você me der, eu te darei o dízimo.”
Gênesis 28,22

Texto de ensinamento
Deus ama quem dá com alegria.
2 Coríntios 9,7

Textos diários da Igreja da Morávia

O dízimo

O chamado dízimo ainda se aplica a nós, cristãos? E isso se refere à décima parte da renda bruta ou da renda líquida? As grandes igrejas costumam cobrar um imposto eclesiástico, que é obrigatório. Ele geralmente varia entre 8% e 9% do imposto de renda devido. Para rendas elevadas, ela é, em parte, limitada a um intervalo entre 3% e 4%. Em várias igrejas livres, não há imposto eclesiástico. Elas se sustentam de doações voluntárias. Uma orientação comum é a décima parte do salário líquido. Mas o que é correto do ponto de vista bíblico?

Em primeiro lugar, faz sentido refletir sobre a situação no Israel daquela época. Onze tribos podiam administrar suas economias normalmente. A décima segunda tribo, a dos levitas, era, no entanto, responsável pelo templo, pelos sacrifícios e pelo culto. Eles não possuíam terras próprias, mas estavam isentos para desempenhar esses serviços. Eles deveriam ser sustentados pelo dízimo das demais tribos. Eles próprios também davam o dízimo e o consagravam a Deus. Ele era utilizado, entre outras coisas, para a Tenda da Reunião ou para o Templo. Assim, os levitas passaram a ter a mesma renda que a média de todos os outros.

É interessante notar que os israelitas deveriam consagrar o dízimo a Deus. Assim, a passagem bíblica de hoje menciona que Jacó deu o dízimo a Deus antes mesmo de isso ser exigido por uma lei. O dízimo era, portanto, um ato espiritual. Esse princípio, a meu ver, ainda se aplica hoje para nós, cristãos. No entanto, no Novo Testamento, a doação do dízimo não é ordenada. Se olharmos, porém, para a primeira igreja, vemos que os crentes doavam muito além disso – e de forma totalmente voluntária.⁽²⁾ É exatamente essa voluntariedade na doação que o apóstolo Paulo aborda no texto de ensino. A meu ver, é importante consagrar nossa oferta a Deus, mesmo quando não concordamos com a forma como ela será utilizada. Não se trata de controlar a igreja com nosso dinheiro. Acredito que Deus nos abençoará com paz se levarmos isso a sério.

Desejo-lhes um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Números 18,21; Números 18,26 (2) Atos dos Apóstolos 4,32

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Segunda-feira, 31.08.2026

Versetto biblico
Giacobbe fece un voto a Dio: «Di tutto ciò che mi darai, ti darò la decima».
Genesi 28,22

Testo dottrinale
Dio ama chi dona con gioia.
2 Corinzi 9,7

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

La decima

La cosiddetta decima è ancora valida per noi cristiani? E con essa si intende la decima parte del reddito lordo o di quello netto? Le grandi Chiese riscuotono solitamente un'imposta ecclesiastica che è obbligatoria. Essa ammonta per lo più tra l'8% e il 9% dell'imposta sul reddito dovuta. In caso di redditi elevati, essa è in parte limitata tra il 3% e il 4%. In numerose chiese libere non esiste l’imposta ecclesiastica; esse vivono di donazioni volontarie. Spesso si prende come riferimento la decima parte del reddito netto. Ma cosa è corretto dal punto di vista biblico?

Innanzitutto, è utile immaginare la situazione nell’Israele di allora. Undici tribù potevano gestire normalmente le proprie attività economiche. La dodicesima tribù, quella dei leviti, era invece responsabile del tempio, dei sacrifici e del culto. Non possedevano terre proprie, ma erano esentati da tali attività per svolgere questi servizi. Dovevano essere mantenuti attraverso la decima versata dalle altre tribù. Anche loro stessi versavano la decima e la consacravano a Dio. Essa veniva utilizzata, tra l’altro, per il Tabernacolo e per il Tempio. Così avvenne che i Leviti avessero lo stesso reddito della media di tutti gli altri.

È interessante notare che gli Israeliti dovevano consacrare la decima a Dio. Nel passo biblico di oggi si legge infatti che Giacobbe diede la decima a Dio prima ancora che fosse richiesto da una legge. La decima era quindi un atto spirituale. Questo principio, a mio avviso, vale ancora oggi per noi cristiani. Tuttavia, nel Nuovo Testamento l’offerta della decima non è prescritta. Se guardiamo però alla prima comunità, vediamo che i credenti davano ben oltre quanto richiesto – e in modo del tutto volontario.⁽²⁾ È proprio questa volontarietà nell’offrire che l’apostolo Paolo affronta nel testo dottrinale. A mio avviso, è importante consacrare la nostra offerta a Dio, anche quando non siamo d’accordo sul suo utilizzo. Non si tratta di controllare la comunità con il nostro denaro. Credo che Dio ci benedirà con la pace se terremo a cuore questo principio.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Numeri 18,21; Numeri 18,26 (2) Atti degli Apostoli 4,32

Размышления о моравских ежедневных текстах на Понедельник, 31.08.2026

Слово из Библии
Иаков дал Богу обет: «Из всего, что Ты дашь мне, я отдам Тебе десятину».
Бытие 28:22

Учебный текст
Бог любит радостного даятеля.
2 Коринфянам 9:7

Ежедневные тексты Моравской церкви

Десятина

Действительно ли так называемая десятина по-прежнему обязательна для нас, христиан? И имеется ли в виду десятая часть от валового дохода или от чистого дохода? Крупные церкви обычно взимают церковный налог, который является обязательным. Обычно он составляет от 8% до 9% от налога на доход. При высоких доходах его размер частично ограничивается 3–4 %. Во многих свободных церквях церковного налога нет. Они существуют за счет добровольных пожертвований. Часто ориентиром служит десятая часть от чистой суммы. Но что же является правильным с точки зрения Библии?

Прежде всего, имеет смысл представить себе ситуацию в древнем Израиле. Одиннадцать колен могли вести обычное хозяйство. Двенадцатое колено левитов, однако, отвечало за храм, приношение жертв и богослужение. У них не было собственной земли, но они были освобождены от других обязанностей для выполнения этих служений. Их должны были содержать за счёт десятины, отдаваемой остальными коленами. Они сами также отдавали десятину и посвящали её Богу. Среди прочего, она использовалась для скинии и храма. Так сложилось, что левиты имели такой же доход, как и в среднем все остальные.

Интересно, что израильтяне должны были посвящать десятину Богу. Так, в сегодняшнем библейском отрывке говорится, что Иаков отдал Богу десятину ещё до того, как это было предписано законом. Таким образом, десятина была духовным актом. Этот принцип, на мой взгляд, действует и сегодня для нас, христиан. Однако в Новом Завете давание десятины не предписывается. Но если мы посмотрим на первую церковь, то увидим, что верующие давали гораздо больше — и делали это совершенно добровольно.⁽²⁾ Именно об этой добровольности дарения говорит апостол Павел в тексте для изучения. На мой взгляд, важно посвящать наше пожертвование Богу, даже если мы не согласны с тем, как оно будет использовано. Речь не идет о том, чтобы управлять общиной с помощью наших денег. Я верю, что Бог благословит нас миром, если мы примем это к сведению.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Числа 18:21, Числа 18:26 (2) Деяния Апостолов 4:32

Думки про моравські щоденні тексти за Понеділок, 31.08.2026

Слово з Біблії
Яків пообіцяв Богові: «З усього, що Ти мені даси, я віддам Тобі десятину».
Буття 28:22

Навчальний текст
Бог любить того, хто дарує з радістю.
2 Коринтян 9:7

Щоденні тексти Моравської церкви

Десятина

Чи дійсно так звана десятина досі стосується нас, християн? І чи мається на увазі десята частина від валового заробітку чи від чистого? Великі церкви зазвичай стягують церковний податок, який є обов’язковим. Зазвичай він становить від 8% до 9% від податку на доходи. У разі високих доходів його розмір частково обмежується 3–4 %. У багатьох вільних церквах церковного податку немає. Вони існують за рахунок добровільних пожертв. Часто орієнтиром є десята частина чистого доходу. Але що ж є правильним з біблійної точки зору?

Насамперед варто уявити собі ситуацію в тогочасному Ізраїлі. Одинадцять племен могли вести звичайне господарство. Однак дванадцяте плем’я левітів було відповідальним за храм, жертвоприношення та богослужіння. Вони не мали власної землі, а були звільнені від цієї праці заради цих служб. Їх мали забезпечувати десятиною решти племен. Вони самі також віддавали десятину й присвячували її Богові. Її використовували, зокрема, для Скинії Завіту та храму. Так склалося, що левіти мали такий самий дохід, як і середньостатистичні жителі.

Цікаво, що ізраїльтяни мали присвячувати десятину Богові. У сьогоднішньому уривку з Біблії сказано, що Яків віддав десятину Богові ще до того, як це було передбачено законом. Отже, десятина була духовним актом. На мій погляд, цей принцип діє й сьогодні для нас, християн. Однак у Новому Завіті давання десятини не є обов’язковим. Але якщо поглянути на першу громаду, то віруючі давали набагато більше — і робили це цілком добровільно.⁽²⁾ Саме про цю добровільність давання говорить апостол Павло у навчальному уривку. На мій погляд, важливо присвячувати наші дари Богові, навіть якщо ми не згодні з тим, як їх використовують. Мова не йде про те, щоб керувати громадою за допомогою наших грошей. Я вірю, що Бог благословить нас миром, якщо ми візьмемо це до серця.

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Числа 18:21, Числа 18:26 (2) Дії Апостолів 4:32

31.08.2026 ,الإثنين خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

نذر يعقوب لله: «من كل ما تعطيني، سأعطيك العُشر».
تكوين 28:22

نص تعليمي:

إن الله يحب المتبرع السعيد.
2 كورنثوس 9:7

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

الزكاة

هل ما يُعرف بـ«العشر» لا يزال ساريًا علينا نحن المسيحيين؟ وهل يُقصد به العُشر من الدخل الإجمالي أم الصافي؟ عادةً ما تفرض الكنائس الكبرى ضريبة كنسية إلزامية. وتبلغ هذه الضريبة في الغالب ما بين 8% و9% من ضريبة الدخل المستحقة. وفي حالة الدخل المرتفع، يتم تحديد سقف جزئي لهذه الضريبة يتراوح بين 3% و4%. ولا توجد ضريبة كنسية في العديد من الكنائس الحرة، حيث تعتمد هذه الكنائس على التبرعات الطوعية. وغالبًا ما يُتخذ العُشر من الدخل الصافي كمرجع. ولكن ما هو الصحيح من وجهة نظر الكتاب المقدس؟

أولًا، من المنطقي أن نتخيل الوضع في إسرائيل في ذلك الوقت. كانت أحد عشر سبطًا تتمكن من إدارة شؤونها الاقتصادية بشكل طبيعي. أما السبط الثاني عشر، سبط اللاويين، فقد كان مسؤولًا عن الهيكل والذبائح والعبادة. لم تكن لديهم أراضٍ خاصة بهم، بل كانوا معفيين من العمل من أجل هذه الخدمات. وكان من المفترض أن يُعيلهم العُشر الذي تقدمه القبائل المتبقية. كما كانوا هم أنفسهم يدفعون العُشر ويكرسونه لله. وكان يُستخدم، من بين أمور أخرى، لمسكن الشهدة أو الهيكل. وهكذا كان دخل اللاويين مساوياً لمتوسط دخل جميع القبائل الأخرى.

ومن المثير للاهتمام أن الإسرائيليين كان عليهم تكريس العشر لله. فكما ورد في الآية الكتابية اليوم، أن يعقوب قدم العشر لله قبل أن يصبح ذلك مطلباً قانونياً. لذا، كان العُشر عملاً روحياً. وهذا المبدأ، كما أراه، لا يزال ساريًا حتى اليوم بالنسبة لنا نحن المسيحيين. ومع ذلك، لا يُفرض تقديم العُشر في العهد الجديد. لكن إذا نظرنا إلى الكنيسة الأولى، نجد أن المؤمنين كانوا يقدمون ما هو أكثر من ذلك بكثير — وبشكل طوعي تمامًا.^[2] هذا الطابع الطوعي للعطاء بالذات هو ما يتطرق إليه الرسول بولس في النص التعليمي. من وجهة نظري، من المهم أن نكرس عطايانا لله، حتى لو لم نوافق على كيفية استخدامها. فالمسألة لا تتعلق بالتحكم في الكنيسة بأموالنا. أعتقد أن الله سيباركنا بالسلام إذا أخذنا ذلك على محمل الجد.

أتمنى لكم يوماً مباركاً
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] سفر العدد 18:21، سفر العدد 18:26 [2] سفر أعمال الرسل 4:32

Gedanken zur Losung für Sonntag, den 30.08.2026

Losungswort
Der Engel des HERRN rührte Elia an und sprach: Steh auf und iss! Denn du hast einen weiten Weg vor dir.
1. Könige 19,7

Lehrtext
Paulus sprach im Sturmwind: Ich ermahne euch, etwas zu essen; denn das dient zu eurer Rettung; es wird keinem von euch ein Haar vom Haupt fallen.
Apostelgeschichte 27,34

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Natürlich übernatürlich

Die heutigen Bibelverse sind Teil von Ereignissen, in denen Gott auf übernatürliche Weise wirkte. Im Losungswort lesen wir, dass ein Engel den völlig erschöpften Elia anrührte, der eigentlich gar nicht mehr leben wollte. Heute würde man so etwas vielleicht eine Erschöpfungsdepression nennen. Als der Engel Elia weckte, gab er ihm geröstetes Brot und einen Krug mit Wasser. Davon sollte Elia essen und trinken, um dann einen weiten Weg zu gehen.

Wie soll so etwas funktionieren, wenn jemand so erschöpft ist? Doch dieses Brot und das Wasser hatten es in sich. Ein paar Verse später heißt es: „Er erhob sich, aß und trank, und das Essen gab ihm genug Kraft, um 40 Tage und Nächte bis zum Berg Gottes, dem Horeb, zu wandern.“⁽¹⁾ Gott wirkte also übernatürlich und natürlich zugleich. Der Engel war ein Wesen aus Gottes Welt, das Brot und das Wasser hingegen waren normale Lebensmittel. Die Wirkung der Speise war jedoch übernatürlich. Elias Wanderschaft wiederum war natürlich, denn Gott hätte ihn ja auch zum Berg Horeb hin entrücken können.

Ganz ähnlich war es auf einer Reise des Apostels Paulus, als er als Gefangener nach Rom gebracht wurde. Das Schiff geriet in schwere Seenot. Doch Paulus erhielt Besuch von einem Engel. Dieser sagte ihm, dass alle wohlbehalten gerettet werden. Die Rettung geschah jedoch nicht ohne das Zutun der Besatzung. Das Schiff zerbrach auf einer Sandbank. Einige schwammen an Land, andere hielten sich an Holzbrettern fest. So wurden alle gerettet.

Ich glaube, dass Gott auch heute übernatürlich handelt und gleichzeitig unser natürliches Zutun erwartet. Manchmal heilt er spontan und direkt, manchmal aber auch durch die Hände der Ärzte. Es ist immer Gott, der handelt, doch mitunter anders, als wir es uns vorgestellt haben. Wichtig ist, dass wir hinter all dem seine Güte sehen.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 1.Kön. 19,8 (Neues Leben Übersetzung)

Gebet:
Vater im Himmel, ich danke dir, dass du ein Retter bist. Hinter jeder Rettung sehe ich deine große Güte, ob sie nun auf natürliche oder übernatürliche Weise zustande kommt. Meistens ist es beides. Danke, dass sogar der Tod unser Leben aus dir nicht zerstören kann. Danke, Vater. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Sunday, 30.08.2026

Bible Verse
The angel of the LORD touched Elijah and said, “Get up and eat, for you have a long journey ahead of you.”
1 Kings 19:7

Teaching Text
Paul said in the storm: “I urge you to eat something, for this is for your salvation; not a hair on any of your heads will be lost.”
Acts 27:34

Moravian Daily Texts

Naturally Supernatural

Today’s Bible verses are part of events in which God acted in a supernatural way. In the Bible passage, we read that an angel touched the completely exhausted Elijah, who actually no longer wanted to live. Today, we might call something like that exhaustion-induced depression. When the angel woke Elijah, he gave him some baked bread and a jug of water. Elijah was to eat and drink this so that he could then set out on a long journey.

How could that possibly work when someone is so exhausted? Yet this bread and water were extraordinary. A few verses later it says:“He got up, ate and drank, and the food gave him enough strength to travel for 40 days and nights to the mountain of God, Horeb.”⁽¹⁾ So God worked in a supernatural and natural way at the same time. The angel was a being from God’s world, whereas the bread and water were ordinary foods. The effect of the food, however, was supernatural. Elijah’s journey, on the other hand, was natural, for God could just as easily have transported him directly to Mount Horeb.

It was much the same on a journey of the Apostle Paul when he was being taken to Rome as a prisoner. The ship ran into severe distress at sea. But Paul received a visit from an angel. The angel told him that everyone would be saved safely. The rescue, however, did not happen without the crew’s efforts. The ship ran aground on a sandbar. Some swam ashore, while others clung to pieces of wood. In this way, everyone was saved.

I believe that God still acts supernaturally today, while at the same time expecting us to do our part. Sometimes He heals spontaneously and directly, but sometimes He also heals through the hands of doctors. It is always God who acts, though sometimes in ways different from what we had imagined. What’s important is that we see His goodness behind it all.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 1 Kings 19:8 (New Life Translation)

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Dimanche, 30.08.2026

Passage biblique
L'ange de l'Éternel toucha Élie et lui dit : « Lève-toi et mange, car tu as un long chemin à parcourir. »
1 Rois 19,7

Texte d’enseignement
Au milieu de la tempête, Paul dit : « Je vous exhorte à manger, car cela contribuera à votre salut ; aucun de vous ne perdra un seul cheveu de la tête. »
Actes 27,34

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Naturellement surnaturel

Les versets bibliques d’aujourd’hui font partie d’événements au cours desquels Dieu a agi de manière surnaturelle. Dans le passage biblique, nous lisons qu’un ange a touché Élie, qui était complètement épuisé et ne voulait en réalité plus vivre. De nos jours, on appellerait peut-être cela une dépression due à l’épuisement. Lorsque l’ange réveilla Élie, il lui donna du pain grillé et une cruche d’eau. Élie devait manger et boire cela pour pouvoir ensuite parcourir un long chemin.

Comment cela peut-il fonctionner quand on est à ce point épuisé ? Pourtant, ce pain et cette eau avaient quelque chose de spécial. Quelques versets plus loin, on peut lire : «Il se leva, mangea et but, et ce repas lui donna assez de force pour marcher pendant quarante jours et quarante nuits jusqu’à la montagne de Dieu, l’Horeb. »⁽¹⁾ Dieu a donc agi à la fois de manière surnaturelle et naturelle. L’ange était un être issu du monde de Dieu, tandis que le pain et l’eau étaient des aliments ordinaires. L’effet de cette nourriture était toutefois surnaturel. Le périple d’Élie, en revanche, était naturel, car Dieu aurait très bien pu le transporter directement jusqu’au mont Horeb.

Il en fut de même lors d’un voyage de l’apôtre Paul, alors qu’il était conduit à Rome en captivité. Le navire fut pris dans une violente tempête. Mais Paul reçut la visite d’un ange. Celui-ci lui dit que tous seraient sauvés sains et saufs. Le sauvetage ne se fit toutefois pas sans l’intervention de l’équipage. Le navire s’échoua sur un banc de sable. Certains nagèrent jusqu’au rivage, d’autres s’agrippèrent à des planches de bois. C’est ainsi que tous furent sauvés.

Je crois que Dieu agit encore aujourd’hui de manière surnaturelle tout en attendant notre contribution humaine. Parfois, il guérit spontanément et directement, mais parfois aussi par l’intermédiaire des médecins. C’est toujours Dieu qui agit, mais parfois d’une manière différente de celle que nous avions imaginée. L’important est que nous voyions sa bonté derrière tout cela.

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 1 Rois 19,8 (traduction « Nouvelle Vie »)

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Domenica, 30.08.2026

Versículo bíblico
El ángel del Señor tocó a Elías y le dijo: «Levántate y come, porque tienes un largo camino por delante».
1 Reyes 19,7

Texto de enseñanza
Pablo dijo en medio de la tormenta: «Os exhorto a que comáis, pues eso contribuirá a vuestra salvación; a ninguno de vosotros le caerá ni un solo pelo de la cabeza».
Hechos 27,34

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Naturalmente sobrenatural

Los versículos bíblicos de hoy forman parte de acontecimientos en los que Dios actuó de manera sobrenatural. En el pasaje bíblico leemos que un ángel tocó a Elías, que estaba completamente agotado y que, en realidad, ya no quería seguir viviendo. Hoy en día, quizá se llamaría a algo así «depresión por agotamiento». Cuando el ángel despertó a Elías, le dio pan tostado y una jarra de agua. Elías debía comer y beber de ello para luego recorrer un largo camino.

¿Cómo puede funcionar algo así cuando alguien está tan agotado? Pero ese pan y esa agua tenían algo especial. Unos versículos más adelante se dice:«Se levantó, comió y bebió, y la comida le dio fuerzas suficientes para caminar cuarenta días y cuarenta noches hasta el monte de Dios, el Horeb»⁽¹⁾. Así pues, Dios actuó de forma sobrenatural y natural al mismo tiempo. El ángel era un ser del mundo de Dios, mientras que el pan y el agua eran alimentos normales. Sin embargo, el efecto de la comida fue sobrenatural. La caminata de Elías, por su parte, fue natural, pues Dios también podría haberlo transportado directamente al monte Horeb.

Algo muy similar ocurrió en un viaje del apóstol Pablo, cuando fue llevado a Roma como prisionero. El barco se vio envuelto en una grave tormenta. Pero Pablo recibió la visita de un ángel. Este le dijo que todos serían rescatados sanos y salvos. Sin embargo, el rescate no se produjo sin la intervención de la tripulación. El barco encalló en un banco de arena. Algunos nadaron hasta la orilla, otros se aferraron a tablones de madera. Así se salvaron todos.

Creo que Dios sigue actuando de forma sobrenatural hoy en día y, al mismo tiempo, espera nuestra colaboración natural. A veces sana de forma espontánea y directa, pero otras veces lo hace a través de las manos de los médicos. Siempre es Dios quien actúa, aunque a veces de forma diferente a como nos lo habíamos imaginado. Lo importante es que veamos su bondad detrás de todo ello.

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 1 Reyes 19,8 (Traducción «Nueva Vida»)

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Domingo, 30.08.2026

Versículo bíblico
O anjo do Senhor tocou em Elias e disse: “Levante-se e coma! Pois você tem um longo caminho pela frente.”
1 Reis 19,7

Texto de reflexão
Paulo disse em meio à tempestade: “Exorto-vos a comer algo; pois isso servirá para a vossa salvação; nenhum de vós perderá nem mesmo um fio de cabelo da cabeça.”
Atos 27,34

Textos diários da Igreja da Morávia

Naturalmente sobrenatural

Os versículos bíblicos de hoje fazem parte de eventos nos quais Deus agiu de maneira sobrenatural. No texto bíblico, lemos que um anjo tocou Elias, que estava completamente exausto e, na verdade, já não queria mais viver. Hoje, talvez chamássemos isso de depressão por esgotamento. Quando o anjo despertou Elias, deu-lhe pão torrado e um jarro de água. Elias deveria comer e beber isso para, em seguida, percorrer um longo caminho.

Como isso poderia funcionar quando alguém está tão exausto? Mas aquele pão e aquela água tinham um poder especial. Alguns versículos depois, diz-se:“Ele se levantou, comeu e bebeu, e a refeição lhe deu forças suficientes para caminhar 40 dias e noites até o monte de Deus, o Horebe.”⁽¹⁾ Deus, portanto, agiu de forma sobrenatural e natural ao mesmo tempo. O anjo era um ser do mundo de Deus, já o pão e a água eram alimentos comuns. O efeito da refeição, porém, foi sobrenatural. A caminhada de Elias, por sua vez, foi natural, pois Deus também poderia tê-lo transportado diretamente para o Monte Horebe.

Algo muito semelhante ocorreu durante uma viagem do apóstolo Paulo, quando ele foi levado como prisioneiro para Roma. O navio enfrentou graves dificuldades no mar. Mas Paulo recebeu a visita de um anjo. Este lhe disse que todos seriam salvos em segurança. O resgate, porém, não aconteceu sem a intervenção da tripulação. O navio encalhou em um banco de areia. Alguns nadaram até a terra firme, outros se agarraram a tábuas de madeira. Assim, todos foram salvos.

Acredito que Deus também hoje age sobrenaturalmente e, ao mesmo tempo, espera nossa participação natural. Às vezes, Ele cura de forma espontânea e direta; outras vezes, porém, também por meio das mãos dos médicos. É sempre Deus quem age, mas, por vezes, de maneira diferente do que imaginávamos. O importante é que vejamos, por trás de tudo isso, a bondade Dele.

Desejo-lhes um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 1 Reis 19,8 (Tradução “Nova Vida”)

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Domingo, 30.08.2026

Versetto biblico
L'angelo del Signore toccò Elia e gli disse: «Alzati e mangia, perché hai ancora un lungo cammino da percorrere».
1 Re 19,7

Testo dottrinale
Paolo disse durante la tempesta: «Vi esorto a mangiare qualcosa, perché ciò servirà alla vostra salvezza; a nessuno di voi cadrà nemmeno un capello dal capo».
Atti degli Apostoli 27,34

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Naturalmente soprannaturale

I versetti biblici di oggi fanno parte di eventi in cui Dio ha agito in modo soprannaturale. Nel passo biblico leggiamo che un angelo toccò Elia, ormai completamente esausto, che in realtà non voleva più vivere. Oggi forse chiameremmo una cosa del genere «depressione da esaurimento». Quando l’angelo svegliò Elia, gli diede del pane tostato e una brocca d’acqua. Elia avrebbe dovuto mangiare e bere per poi percorrere un lungo cammino.

Come può funzionare una cosa del genere quando qualcuno è così esausto? Eppure quel pane e quell’acqua avevano qualcosa di speciale. Qualche versetto più avanti si legge:«Si alzò, mangiò e bevve, e quel cibo gli diede la forza sufficiente per camminare per quaranta giorni e quaranta notti fino al monte di Dio, l’Horeb.»⁽¹⁾ Dio agì quindi in modo soprannaturale e naturale allo stesso tempo. L’angelo era un essere proveniente dal mondo di Dio, mentre il pane e l’acqua erano normali alimenti. L’effetto del cibo, tuttavia, era soprannaturale. Il viaggio di Elia, d’altra parte, era naturale, poiché Dio avrebbe potuto anche trasportarlo direttamente al monte Horeb.

Qualcosa di molto simile accadde durante un viaggio dell’apostolo Paolo, quando fu condotto a Roma come prigioniero. La nave si trovò in grave pericolo in mare. Ma Paolo ricevette la visita di un angelo. Questi gli disse che tutti sarebbero stati salvati incolumi. La salvezza, tuttavia, non avvenne senza l’intervento dell’equipaggio. La nave si incagliò su un banco di sabbia. Alcuni raggiunsero la riva a nuoto, altri si aggrapparono a tavole di legno. Così tutti furono salvati.

Credo che Dio agisca in modo soprannaturale anche oggi e che, al contempo, si aspetti il nostro contributo naturale. A volte guarisce in modo spontaneo e diretto, altre volte invece attraverso le mani dei medici. È sempre Dio che agisce, ma a volte in modo diverso da come ce lo siamo immaginato. L’importante è che in tutto questo vediamo la sua bontà.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 1 Re 19,8 (Traduzione «Nuova Vita»)

Размышления о моравских ежедневных текстах на Воскресенье, 30.08.2026

Слово из Библии
Ангел Господень коснулся Илии и сказал: «Встань и покушайся, ибо тебе предстоит долгий путь».
1 Царств 19:7

Учебный текст
Павел сказал во время бури: «Я увещеваю вас: ешьте, ибо это послужит вашему спасению; ни одному из вас не выпадет ни волоса с головы».
Деяния Апостолов 27:34

Ежедневные тексты Моравской церкви

Естественно сверхъестественное

Сегодняшние библейские стихи являются частью событий, в которых Бог действовал сверхъестественным образом. В библейском отрывке мы читаем, что ангел прикоснулся к совершенно измученному Илии, который, по сути, уже не хотел жить. Сегодня такое, возможно, назвали бы депрессией от истощения. Когда ангел разбудил Илию, он дал ему поджаренный хлеб и кувшин с водой. Илия должен был поесть и попить, чтобы затем пройти долгий путь.

Как такое вообще возможно, когда человек настолько измотан? Но в этом хлебе и воде была особая сила. Через несколько стихов говорится:«Он встал, ел и пил, и эта пища дала ему достаточно сил, чтобы идти 40 дней и ночей до горы Божьей, Хореба»⁽¹⁾. Таким образом, Бог действовал одновременно сверхъестественным и естественнымобразом. Ангел был существом из Божьего мира, а хлеб и вода, напротив, были обычными продуктами питания. Однако действие этой пищи было сверхъестественным. С другой стороны, путешествие Илии было естественным, ведь Бог мог бы просто перенести его на гору Хорив.

Похожая ситуация произошла во время путешествия апостола Павла, когда его везли в Рим в качестве пленника. Корабль попал в сильное бедствие на море. Но к Павлу явился ангел. Он сказал ему, что все будут спасены. Однако спасение произошло не без участия экипажа. Корабль разбился о песчаную отмель. Некоторые доплыли до берега, другие удержались за деревянные доски. Так все были спасены.

Я верю, что и сегодня Бог действует сверхъестественным образом и в то же время ожидает от нас естественного участия. Иногда Он исцеляет спонтанно и напрямую, а иногда — через руки врачей. Действует всегда Бог, но порой иначе, чем мы себе это представляли. Важно, чтобы мы во всём этом видели Его благость.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 1 Царств 19:8 (перевод «Новая жизнь»)

Думки про моравські щоденні тексти за Неділя, 30.08.2026

Слово з Біблії
Ангел Господній доторкнувся до Іллі й сказав: «Встань і поїж, бо перед тобою довга дорога».
1 Царів 19:7

Текст для роздумів
Павло сказав під час бурі: «Я закликаю вас поїсти, бо це для вашого спасіння; жодному з вас не впаде навіть волосина з голови».
Діяння апостолів 27:34

Щоденні тексти Моравської церкви

Звичайно, надприродне

Сьогоднішні біблійні вірші є частиною подій, у яких Бог діяв надприродним чином. У біблійному уривку ми читаємо, що ангел доторкнувся до повністю виснаженого Іллі, який, власне, вже не хотів жити. Сьогодні таке, мабуть, назвали б депресією від виснаження. Коли ангел розбудив Ілію, він дав йому підсмажений хліб і глечик з водою. Ілія мав поїсти й попити, щоб потім пройти довгий шлях.

Як це може спрацювати, коли людина настільки виснажена? Але цей хліб і вода мали особливу силу. Кілька віршів далі сказано:«Він підвівся, поїв і випив, і ця їжа дала йому достатньо сил, щоб 40 днів і ночей мандрувати до Божої гори, Гореба»⁽¹⁾. Отже, Бог діяв надприродно й природно водночас. Ангел був істотою з Божого світу, натомість хліб і вода були звичайними продуктами харчування. Однак дія їжі була надприродною. Подорож Іллі, у свою чергу, була природною, адже Бог міг би й перенести його на гору Хорив.

Подібна ситуація сталася під час подорожі апостола Павла, коли його везли до Риму як в’язня. Корабель потрапив у сильну морську бурю. Та до Павла завітав ангел. Той сказав йому, що всі будуть врятовані цілими й неушкодженими. Однак порятунок відбувся не без участі екіпажу. Корабель розбився об піщану мілину. Дехто доплив до берега, інші трималися за дерев’яні дошки. Так усі були врятовані.

Я вірю, що й сьогодні Бог діє надприродним чином і водночас очікує від нас природних зусиль. Іноді Він зцілює спонтанно й безпосередньо, а іноді — через руки лікарів. Це завжди Бог діє, але іноді інакше, ніж ми собі уявляли. Важливо, щоб ми за всім цим бачили Його доброту.

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 1 Царів 19:8 (переклад «Нове життя»)

30.08.2026 ,يوم الأحد خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

فلمس ملاك الرب إيليا وقال له: «قم وتناول طعاماً، فإمامك طريق طويل».
1 ملوك 19:7

نص تعليمي:

قال بولس في خضم العاصفة: «أحثكم على أن تأكلوا شيئًا؛ فهذا سيؤدي إلى خلاصكم؛ ولن يسقط شعرة واحدة من رأس أحدكم».
سفر أعمال الرسل 27:34

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

طبيعي بشكل خارق للطبيعة

آيات الكتاب المقدس اليوم هي جزء من أحداث تدخل فيها الله بطريقة خارقة للطبيعة. نقرأ في الآية أن ملاكًا لمس إيليا الذي كان منهكًا تمامًا، والذي لم يعد يرغب في الحياة أصلاً. اليوم، ربما نسمي مثل هذا الأمر «اكتئابًا ناتجًا عن الإرهاق». عندما أيقظ الملاك إيليا، أعطاه خبزًا محمصًا وإبريقًا من الماء. كان على إيليا أن يأكل ويشرب منهما، ليقطع بعد ذلك مسافة طويلة.

كيف يمكن لشيء كهذا أن ينجح عندما يكون المرء منهكًا إلى هذا الحد؟ لكن هذا الخبز والماء كانا يحملان قوة خفية. وبعد بضعة آيات نقرأ: «فقام وأكل وشرب، وأعطاه الطعام قوة كافية ليمشي أربعين يومًا وأربعين ليلة حتى جبل الله، حوريب.»^[1] وهكذا عمل الله بطريقة خارقة للطبيعة وطبيعية في آن واحد. كان الملاك كائنًا من عالم الله، أما الخبز والماء فكانا طعامين عاديين. لكن تأثير الطعام كان خارقًا للطبيعة. أما رحلة إيليا فكانت طبيعية، لأن الله كان بإمكانه أن ينقله إلى جبل حوريب.

وكان الأمر مشابهًا تمامًا في إحدى رحلات الرسول بولس، عندما أُحضر إلى روما كسجين. تعرضت السفينة لمأزق بحري خطير. لكن بولس تلقى زيارة من ملاك. أخبره الملاك أن الجميع سيُنقذون سالمين. لكن الإنقاذ لم يحدث دون مساهمة طاقم السفينة. فقد تحطمت السفينة على ضفة رملية. فسبح البعض إلى الشاطئ، بينما تمسك آخرون بألواح خشبية. وهكذا تم إنقاذ الجميع.

أؤمن بأن الله لا يزال يتصرف بطرق خارقة للطبيعة حتى اليوم، وفي الوقت نفسه يتوقع منا أن نبذل جهدنا الطبيعي. أحيانًا يشفي بشكل عفوي ومباشر، وأحيانًا أخرى من خلال أيدي الأطباء. الله هو الذي يعمل دائمًا، لكن أحيانًا بطريقة تختلف عما كنا نتصوره. المهم أن نرى لطفه وراء كل ذلك.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] 1 ملوك 19:8 [ترجمة «الحياة الجديدة»]

Gedanken zur Losung für Samstag, den 29.08.2026

Losungswort
Ich bin arm und elend; der HERR aber sorgt für mich.
Psalm 40,18

Lehrtext
Paulus schreibt: Mir ist alles und jedes vertraut: beides, satt sein und hungern, beides, Überfluss haben und Mangel leiden; ich vermag alles durch den, der mich mächtig macht.
Philipper 4,12-13

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Der uns mächtig macht

Das heutige Losungswort stammt aus einem Psalm Davids, in dem er besingt, wie Gott ihn aus Elend errettet hat. So heißt es zu Beginn: „Er zog mich aus der grausigen Grube, aus lauter Schmutz und Schlamm, und stellte meine Füße auf einen Fels, dass ich sicher treten kann.“⁽¹⁾ Liest man weiter, stellt man jedoch fest, dass sich neue Probleme vor David auftürmten und der Mut ihn verlassen hatte. Vieles davon hing sogar mit seinen eigenen Verfehlungen zusammen.

An diesem Punkt möchte ich einmal einhaken: Trotz der Rettung, die David erlebt hatte, verlief sein Leben nicht von da an glatt. Da waren Feinde und Hindernisse – und es gab das eigene Fehlverhalten. Ist es bei uns nicht auch so? Durch den Glauben an Christus zieht uns Gott aus dem Schmutz und Schlamm der Sünde. Dennoch gibt es noch den Widersacher, der uns angreift. Da sind Herausforderungen, denen wir uns stellen müssen. Und manches Mal greifen wir auch zu kurz und fallen. Wenn David sagt, dass er „arm und elend“ ist, ist nicht nur eine äußere Not gemeint, sondern auch eine innere. Doch in alldem setzt er weiter seine Hoffnung auf Gott und ruft aus: „Du bist mein Helfer und Erretter; mein Gott, säume doch nicht!“⁽²⁾

Im Lehrtext sagt der Apostel Paulus: „Ich vermag alles durch den, der mich mächtig macht.“ Im Kontext ging es um seine Versorgung, und Paulus zeigt auf, dass er in einer gewissen Unabhängigkeit von den Umständen leben kann. So freut er sich über die Hilfe und Fürsorge durch andere, erwartet sie aber nicht. Seine Kraft kommt von Gott, der ihm im Mangel hilft, aber auch im Überfluss beisteht. Denn auch da brauchen wir Gottes Fürsorge, damit wir nicht innerlich abgleiten, sondern nach seinem Willen handeln.

Unter dem Strich bedeutet das für uns, Gott in allen Lebenslagen zu suchen und ihm zu vertrauen. Denn er ist der „Helfer und Erretter“, der uns „mächtig“ macht.

Einen gesegneten Tag wünscht
Angela Mumssen

(1) Ps. 40,3 [Luther 2017] (2) Ps. 40,18b [Luther 2017]

Als Gebetsinspiration heute einige Verse aus Psalm 40:
Ein Lied Davids. Unbeirrt habe ich auf den HERRN gehofft, auf seine Hilfe habe ich gewartet. Er hat mein Schreien gehört und hat mir geholfen. Jetzt kann ich wieder sichere Schritte tun.
Wie glücklich ist, wer ganz auf den HERRN vertraut und sich an keine anderen Mächte bindet, die nur in die Irre führen.⁽³⁾
Amen.
(3) aus Ps. 40,1-5 [Gute Nachricht]

Thoughts on Moravian Daily Texts for Saturday, 29.08.2026

Bible Verse
I am poor and in distress, but the LORD cares for me.
Psalm 40:18

Scripture
Paul writes: I know how to live in any and every situation—whether well-fed or hungry, whether living in abundance or in need; I can do all things through Him who strengthens me.
Philippians 4:12–13

Moravian Daily Texts

Who Strengthens Us

Today’s Bible verse comes from a psalm of David, in which he sings of how God rescued him from misery. It begins: “He drew me out of the pit of destruction, out of the mire and mud, and set my feet upon a rock, so that I might walk securely.”⁽¹⁾ As we read on, however, we see that new problems were piling up before David and his courage had deserted him. Much of this was even related to his own failings.

I’d like to pause here for a moment: Despite the deliverance David had experienced, his life did not go smoothly from that point on. There were enemies and obstacles—and there was his own misconduct. Isn’t it the same for us? Through faith in Christ, God pulls us out of the filth and mire of sin. Yet the adversary is still there, attacking us. There are challenges we must face. And sometimes we fall short and stumble. When David says that he is “poor and wretched, ” he is referring not only to external distress but also to internal distress. Yet in the midst of it all, he continues to place his hope in God and cries out: “You are my helper and my deliverer; my God, do not delay!”⁽²⁾

In the lesson text, the Apostle Paul says: “I can do all things through Him who strengthens me.” The context was about his provision, and Paul shows that he can live with a certain degree of independence from his circumstances. Thus, he rejoices in the help and care provided by others, but does not expect it. His strength comes from God, who helps him in times of need but also stands by him in times of abundance. For even then we need God’s care so that we do not stray inwardly but act according to His will.

Ultimately, this means that we should seek God in all circumstances and trust in Him. For He is the “Helper and Savior” who makes us “mighty.”

Wishing you a blessed day,
Angela Mumssen

(1) Psalm 40:3 [Luther 2017] (2) Psalm 40:18b [Luther 2017]

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Samedi, 29.08.2026

Verset biblique
Je suis pauvre et malheureux, mais l'Éternel prend soin de moi.
Psaume 40,18

Texte d'étude
Paul écrit : « Je sais vivre dans toutes les situations : je sais être rassasié et j'ai faim ; je sais vivre dans l'abondance et je sais souffrir le besoin ; je peux tout par celui qui me fortifie. »
Philippiens 4,12-13

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Celui qui me rend fort

Le verset biblique d’aujourd’hui est tiré d’un psaume de David, dans lequel il chante la manière dont Dieu l’a sauvé de la misère. Il commence ainsi : « Il m’a tiré de la fosse de perdition, de la boue et de la fange, et il a affermi mes pieds sur le rocher, pour que je marche en toute sécurité. »⁽¹⁾ En poursuivant la lecture, on constate cependant que de nouveaux problèmes s’accumulaient devant David et que le courage l’avait abandonné. Bon nombre d’entre eux étaient même liés à ses propres fautes.

C’est sur ce point que je voudrais m’arrêter un instant : malgré le salut dont David avait fait l’expérience, sa vie ne s’est pas déroulée sans heurts par la suite. Il y avait des ennemis et des obstacles – et il y avait ses propres fautes. N’en va-t-il pas de même pour nous ? Par la foi en Christ, Dieu nous tire de la boue et de la saleté du péché. Pourtant, l’Adversaire est toujours là pour nous attaquer. Il y a des défis que nous devons relever. Et parfois, nous échouons et tombons. Lorsque David dit qu’il est « pauvre et misérable », il ne fait pas seulement référence à une détresse extérieure, mais aussi à une détresse intérieure. Pourtant, malgré tout cela, il continue de placer son espoir en Dieu et s’écrie : « Tu es mon secours et mon sauveur ; mon Dieu, ne tarde pas ! »⁽²⁾

Dans le texte d’étude , l’apôtre Paul dit : « Je peux tout par celui qui me fortifie. » Dans ce contexte, il était question de ses besoins matériels, et Paul montre qu’il peut vivre dans une certaine indépendance vis-à-vis des circonstances. Ainsi, il se réjouit de l’aide et de la sollicitude des autres, mais ne les attend pas. Sa force vient de Dieu, qui l’aide dans le besoin, mais qui le soutient aussi dans l’abondance. Car là aussi, nous avons besoin de la sollicitude de Dieu, afin de ne pas dévier intérieurement, mais d’agir selon sa volonté.

En fin de compte, cela signifie pour nous de rechercher Dieu dans toutes les situations de la vie et de lui faire confiance. Car il est « celui qui aide et qui sauve », celui qui nous rend « forts ».

Je vous souhaite une journée bénie,
Angela Mumssen

(1) Psaumes 40,3 [Luther 2017] (2) Psaumes 40,18b [Luther 2017]

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Sabato, 29.08.2026

Versículo bíblico
Soy pobre y desdichado, pero el Señor cuida de mí.
Salmo 40,18

Texto de estudio
Pablo escribe: «Estoy acostumbrado a todo: tanto a la saciedad como al hambre, tanto a la abundancia como a la escasez; todo lo puedo en aquel que me fortalece».
Filipenses 4,12-13

Textos cotidianos de la Iglesia morava

El que me da fuerzas

El pasaje bíblico de hoy procede de un salmo de David, en el que canta cómo Dios le ha rescatado de la miseria. Así reza al principio: «Me sacó del pozo de la miseria, de entre el lodo y el fango, y puso mis pies sobre una roca, para que camine con seguridad».⁽¹⁾ Sin embargo, al seguir leyendo, nos damos cuenta de que a David se le acumulaban nuevos problemas y que había perdido el ánimo. Gran parte de ello estaba relacionado incluso con sus propios errores.

En este punto me gustaría hacer una reflexión: a pesar de la salvación que David había experimentado, su vida no transcurrió sin contratiempos a partir de entonces. Había enemigos y obstáculos, y también su propia conducta errónea. ¿No nos pasa lo mismo a nosotros? A través de la fe en Cristo, Dios nos saca del fango y el lodo del pecado. Sin embargo, sigue existiendo el adversario que nos ataca. Hay desafíos a los que debemos enfrentarnos. Y, a veces, también nos quedamos cortos y caemos. Cuando David dice que es «pobre y desdichado», no se refiere solo a una necesidad exterior, sino también a una interior. Sin embargo, en medio de todo ello, sigue poniendo su esperanza en Dios y exclama: «Tú eres mi ayuda y mi salvador; ¡Dios mío, no tardes!»⁽²⁾

En el texto de estudio, el apóstol Pablo dice: «Todo lo puedo en aquel que me fortalece». En ese contexto se refería a su sustento, y Pablo muestra que puede vivir con cierta independencia de las circunstancias. Así, se alegra de la ayuda y el cuidado que recibe de los demás, pero no los espera. Su fuerza proviene de Dios, que le ayuda en la escasez, pero también le apoya en la abundancia. Porque también en eso necesitamos el cuidado de Dios, para no descarrilar interiormente, sino actuar según su voluntad.

En definitiva, esto significa para nosotros buscar a Dios en todas las situaciones de la vida y confiar en Él. Porque Él es el «Ayudador y Salvador» que nos hace «fuertes ».

Os deseo un día bendecido
Angela Mumssen

(1) Salmos 40,3 [Lutero 2017] (2) Salmos 40,18b [Lutero 2017]

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Sábado, 29.08.2026

Versículo bíblico
Sou pobre e desamparado, mas o Senhor cuida de mim.
Salmo 40,18

Texto de reflexão
Paulo escreve: Estou acostumado a tudo: tanto à saciedade quanto à fome, tanto à abundância quanto à privação; tudo posso naquele que me fortalece.
Filipenses 4,12-13

Textos diários da Igreja da Morávia

Aquele que me fortalece

A passagem bíblica de hoje vem de um salmo de Davi, no qual ele canta sobre como Deus o livrou da miséria. Assim diz o início: “Ele me tirou da cova de destruição, do lodo e da lama, e colocou meus pés sobre uma rocha, para que eu possa caminhar com segurança.”⁽¹⁾ Ao continuar a leitura, porém, percebe-se que novos problemas se acumulavam diante de Davi e que a coragem o havia abandonado. Muito disso estava, aliás, relacionado às suas próprias falhas.

Gostaria de fazer uma observação neste ponto: apesar da salvação que Davi havia experimentado, sua vida não transcorreu sem percalços a partir daquele momento. Havia inimigos e obstáculos – e havia também suas próprias falhas. Não é assim também conosco? Por meio da fé em Cristo, Deus nos tira da sujeira e da lama do pecado. No entanto, ainda existe o adversário que nos ataca. Há desafios que precisamos enfrentar. E, às vezes, também falhamos e caímos. Quando Davi diz que é “pobre e miserável”, não se refere apenas a uma necessidade externa, mas também a uma interna. No entanto, em meio a tudo isso, ele continua depositando sua esperança em Deus e clama: “Tu és meu socorro e meu salvador; meu Deus, não demores!”⁽²⁾

No texto de estudo, o apóstolo Paulo diz: “Tudo posso naquele que me fortalece.” No contexto, tratava-se de seu sustento, e Paulo mostra que pode viver com certa independência das circunstâncias. Assim, ele se alegra com a ajuda e o cuidado de outras pessoas, mas não as espera. Sua força vem de Deus, que o ajuda na escassez, mas também o sustenta na abundância. Pois também nessas situações precisamos do cuidado de Deus, para que não nos desviemos interiormente, mas ajamos segundo a Sua vontade.

Em resumo, isso significa para nós buscar a Deus em todas as situações da vida e confiar nele. Pois ele é o “Ajudador e Salvador” que nos torna “poderosos ”.

Desejo a vocês um dia abençoado
Angela Mumssen

(1) Salmos 40,3 [Lutero 2017] (2) Salmos 40,18b [Lutero 2017]

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Sábado, 29.08.2026

Versetto biblico
Sono povero e afflitto, ma il Signore provvede a me.
Salmo 40,18

Testo dottrinale
Paolo scrive: «Sono abituato a tutto: sia all’abbondanza che alla fame, sia al benessere che alla privazione; posso tutto grazie a Colui che mi dà la forza».
Filippesi 4,12-13

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Colui che mi dà la forza

Il versetto biblico di oggi è tratto da un salmo di Davide, in cui egli canta di come Dio lo abbia salvato dalla miseria. All’inizio si legge: «Mi ha tratto dalla fossa di perdizione, dal fango e dal limo, e ha posto i miei piedi sulla roccia, affinché io possa camminare con sicurezza».⁽¹⁾ Continuando a leggere, però, ci si accorge che davanti a Davide si accumulavano nuovi problemi e che il coraggio lo aveva abbandonato. Molto di ciò era addirittura legato alle sue stesse mancanze.

A questo punto vorrei soffermarmi su un aspetto: nonostante la salvezza di cui Davide aveva fatto esperienza, da quel momento in poi la sua vita non è stata tutta rose e fiori. C’erano nemici e ostacoli – e c’erano le sue stesse mancanze. Non è forse così anche per noi? Attraverso la fede in Cristo, Dio ci tira fuori dal fango e dal sudiciume del peccato. Eppure c’è ancora l’Avversario che ci attacca. Ci sono sfide che dobbiamo affrontare. E a volte non riusciamo a farcela e cadiamo. Quando Davide dice di essere «povero e miserabile», non si riferisce solo a una miseria esteriore, ma anche a una interiore. Eppure, nonostante tutto ciò, continua a riporre la sua speranza in Dio ed esclama: «Tu sei il mio aiuto e il mio salvatore; o mio Dio, non tardare!»⁽²⁾

Nel testo dottrinale l’apostolo Paolo dice: «Tutto posso in colui che mi dà la forza». Il contesto riguardava il suo sostentamento, e Paolo mostra di poter vivere in una certa indipendenza dalle circostanze. Così egli si rallegra dell’aiuto e della cura da parte degli altri, ma non li aspetta. La sua forza viene da Dio, che lo aiuta nella mancanza, ma gli sta accanto anche nell’abbondanza. Perché anche in quel caso abbiamo bisogno della cura di Dio, affinché non scivoliamo interiormente, ma agiamo secondo la sua volontà.

In sostanza, questo significa per noi cercare Dio in ogni circostanza della vita e confidare in Lui. Perché Egli è l’ «Aiutante e Salvatore» che ci rende «forti ».

Vi auguro una giornata benedetta
Angela Mumssen

(1) Salmi 40,3 [Lutero 2017] (2) Salmi 40,18b [Lutero 2017]

Размышления о моравских ежедневных текстах на Суббота, 29.08.2026

Слово из Библии
Я беден и несчастен, но Господь заботится обо мне.
Псалом 40:18

Учебный текст
Павел пишет: «Я привык ко всему: и к сытости, и к голоду, и к изобилию, и к нужде; все могу в укрепляющем меня Иисусе Христе».
Филиппийцам 4:12–13

Ежедневные тексты Моравской церкви

Тот, Кто даёт мне силу

Сегодняшний отрывок из Библии взят из псалма Давида, в котором он воспевает, как Бог спас его от бедствий. В начале псалма говорится: «Он извлек меня из ужасной ямы, из грязи и трясины, и поставил ноги мои на скалу, чтобы я мог твердо стоять».⁽¹⁾ Однако, читая дальше, мы видим, что перед Давидом возникла целая гора новых проблем, и он потерял мужество. Во многом это было связано даже с его собственными проступками.

Здесь я хотел бы сделать небольшое отступление: несмотря на спасение, которое испытал Давид, его жизнь с тех пор не стала гладкой. Были враги и препятствия — и были его собственные проступки. Разве не так же обстоит дело и с нами? Через веру во Христа Бог извлекает нас из грязи и трясины греха. Тем не менее, все еще существует противник, который нападает на нас. Есть испытания, с которыми нам приходится сталкиваться. И порой мы не дотягиваемся до цели и падаем. Когда Давид говорит, что он «беден и несчастен», он имеет в виду не только внешнюю нужду, но и внутреннюю. Но во всём этом он продолжает возлагать свою надежду на Бога и восклицает: «Ты — мой Помощник и Спаситель; Боже мой, не медли!»⁽²⁾

В тексте для изучения апостол Павел говорит: «Все могу в укрепляющем меня Иисусе Христе». В контексте речь шла о его обеспечении, и Павел показывает, что он может жить в определённой независимости от обстоятельств. Так он радуется помощи и заботе со стороны других, но не ожидает их. Его сила исходит от Бога, Который помогает ему в нужде, но также поддерживает и в изобилии. Ведь и там нам нужна Божья забота, чтобы мы не сбились с пути в душе, а поступали по Его воле.

В конечном счёте для нас это означает искать Бога во всех жизненных ситуациях и доверяться Ему. Ведь Он — «Помощник и Спаситель», который делает нас «сильными ».

Желаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Псалтирь 40:3 [Лютер 2017] (2) Псалтирь 40:18b [Лютер 2017]

Думки про моравські щоденні тексти за Субота, 29.08.2026

Слово з Біблії
Я бідний і знедолений, але Господь піклується про мене.
Псалом 40,18

Текст для роздумів
Павло пише: «Я звик до всього: і до ситості, і до голоду, і до достатку, і до нестачі; я все можу в Того, хто мене зміцнює».
Филип’ян 4:12–13

Щоденні тексти Моравської церкви

Той, хто дає мені силу

Сьогоднішній уривок із Біблії походить із псалма Давида, в якому він оспівує, як Бог врятував його від лиха. Ось що сказано на початку: «Він витягнув мене з жахливої ями, з бруду й багнюки, і поставив мої ноги на скелю, щоб я міг твердо стояти».⁽¹⁾ Однак, читаючи далі, ми бачимо, що перед Давидом постали нові проблеми, і він втратив мужність. Багато з них було пов’язано навіть з його власними провинами.

На цьому місці я хотів би зробити невеличкий відступ: незважаючи на порятунок, якого зазнав Давид, його життя відтоді не було безхмарним. Були вороги й перешкоди – і були його власні провини. Хіба не так само і з нами? Через віру в Христа Бог витягує нас із бруду й болота гріха. Проте все ще існує супротивник, який нападає на нас. Є виклики, яким ми мусимо протистояти. І часом ми не досягаємо мети та падаємо. Коли Давид каже, що він «бідний і нещасний», мається на увазі не лише зовнішня скрута, а й внутрішня. Та попри все це він і далі покладає надію на Бога й вигукує: «Ти — мій помічник і Спаситель; Боже мій, не зволікай!»⁽²⁾

У навчальному тексті апостол Павло каже: «Я можу все через Того, хто мене зміцнює». У контексті йшлося про його забезпечення, і Павло показує, що він може жити в певній незалежності від обставин. Тож він радіє допомозі та піклуванню з боку інших, але не розраховує на них. Його сила походить від Бога, який допомагає йому в нестатку, але й підтримує в достатку. Адже й там нам потрібна Божа опіка, щоб ми не збилися з шляху у своєму серці, а діяли згідно з Його волею.

У підсумку це означає для нас шукати Бога в усіх життєвих ситуаціях і довіряти Йому. Адже Він є «Помічником і Спасителем», який робить нас «сильними ».

Бажаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Псалми 40,3 [Лютер 2017] (2) Псалми 40,18б [Лютер 2017]

29.08.2026 ,يوم السبت خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

أنا فقير وبائس؛ لكن الرب يرعاني.
مزمور 40:18

نص تعليمي:

يكتب بولس: «أنا معتاد على كل شيء: سواء الشبع أو الجوع، سواء الوفرة أو العوز؛ وأستطيع كل شيء بواسطة الذي يقويني».
رسالة فيلبي 4:12-13

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

الذي يمنحنا القوة

تأتي آية الكتاب المقدس اليوم من مزمور لداود، يمدح فيه كيف أن الله أنقذه من البؤس. هكذا تقول الآية في بدايتها: «أخرجني من الحفرة الرهيبة، من الوحل والطين، ووضع قدمي على صخرة، لكي أتمكن من السير بأمان».^[1] لكن إذا واصلنا القراءة، نلاحظ أن مشاكل جديدة تراكمت أمام داود وأن الشجاعة قد هجرته. بل إن الكثير من هذه المشاكل كان مرتبطًا بخطاياه هو نفسه.

وأود أن أتوقف عند هذه النقطة: على الرغم من الخلاص الذي اختبره داود، لم تسر حياته بسلاسة منذ ذلك الحين. فقد كان هناك أعداء وعقبات — بالإضافة إلى أخطائه الخاصة. أليس الأمر كذلك بالنسبة لنا أيضًا؟ من خلال الإيمان بالمسيح، ينتشلنا الله من قذارة وطين الخطيئة. ومع ذلك، لا يزال هناك العدو الذي يهاجمنا. وهناك تحديات يتعين علينا مواجهتها. وأحيانًا نفشل ونقع. وعندما يقول داود إنه «فقير وبائس»، فإنه لا يقصد بذلك الضيق الخارجي فحسب، بل الداخلي أيضًا. لكن في كل ذلك، يواصل وضع رجائه في الله ويهتف: «أنت معيني ومخلصي؛ يا إلهي، لا تتأخر!»^[2]

في النص التعليمي يقول الرسول بولس: «أستطيع كل شيء في الذي يقويني». كان السياق يتعلق بإعالته، ويُبيّن بولس أنه يستطيع أن يعيش باستقلالية معينة عن الظروف المحيطة. لذلك فهو يفرح بالمساعدة والرعاية التي يقدمها الآخرون، لكنه لا يتوقعها. فقوته تأتي من الله الذي يساعده في العوز، بل ويقف إلى جانبه في الوفرة أيضًا. لأننا نحتاج إلى رعاية الله حتى في تلك الحالات أيضًا، حتى لا ننحرف داخليًّا، بل نتصرف وفقًا لمشيئته.

باختصار، هذا يعني بالنسبة لنا أن نبحث عن الله في جميع ظروف الحياة وأن نثق به. لأنه هو «المعين والمخلص» الذي يجعلنا «أقوياء».

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Angela Mumssen

[1] مزمور 40:3 [لوثر 2017] [2] مزمور 40:18ب [لوثر 2017]

Gedanken zur Losung für Freitag, den 28.08.2026

Losungswort
HERR, führe meine Sache und erlöse mich; erquicke mich durch dein Wort.
Psalm 119,154

Lehrtext
Jesus sprach: Sei getrost, meine Tochter, dein Glaube hat dir geholfen. Und die Frau wurde gesund zu derselben Stunde.
Matthäus 9,22

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Wort und Glaube

Ein wesentlicher Aspekt des Glaubens ist, Gottes Wort zu vertrauen und es ernst zu nehmen. Das ist nicht nur etwas Privates, das man verbirgt. Es ist ein Lebensstil und Lebensmotto. Um diesen Aspekt des Glaubens geht es im heutigen Losungswort.

Der gesamte Psalm 119 handelt davon, was Gottes Wort und seine Gebote für uns sein können. Aufgebaut ist der Psalm in Sequenzen von jeweils acht Versen, die mit einem Buchstaben aus dem hebräischen Alphabet beginnen. Bei den Versen 153 bis 160 ist es der Buchstabe ‚Resch‘. Allein die Konstruktion des Psalms zeigt, wie wertvoll dem Verfasser das geschriebene Wort Gottes ist.

Die Sequenz, in der das Losungswort steht, handelt davon, dass die Gottlosen Gottes Wort nicht achten. Das tut dem Psalmisten weh, weil für ihn das Wort Erlösung und Erquickung bedeutet. Nun gibt es ja auch ganz andere Sichtweisen – z.B. die des Erfolgs. Da gilt: Alles, was Erfolg verspricht, ist schon mal richtig. Ich halte diese Sichtweise für weit verbreitet, denn sie bestimmt das Leben vieler Menschen. Eine andere Sichtweise ist die angepasste Moral: Alles, was die Gruppe, in der man sich befindet, für richtig ansieht, hält man dann ebenfalls für richtig.

Wer sich dagegen an Gottes Wort hält, schwimmt demzufolge gegen den Strom. Denn Gottes Wort passt sich weder dem Zeitgeist an, noch ist es erfolgsorientiert. Vielmehr setzt es Maßstäbe für die Ewigkeit.

Nun gibt es einen weiteren Aspekt des Glaubens: Dieser hält sich an das menschgewordene Wort: an Jesus Christus. Im Lehrtext geht es um eine Frau, die ständig Blutungen hatte. Sie erhoffte sich Heilung, wenn sie einfach das Gewand Jesu berührte. Wie ich es sehe, glaubte sie, dass Jesus von Gott kam und dass dessen Erlöserkraft durch Jesus wirksam war. Tatsächlich wurde sie gesund, und Jesus lobte ihren Glauben.

Prägen das Wort Gottes und Jesus Christus unsere Art, zu glauben und zu leben? Ich wünsche es uns.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

Gebet:
Herr Jesus Christus, in dir hat das Wort Gottes Gestalt bekommen. Was du sagst und was du tust, zeigt mir, wie Gott ist und wie wir sein sollten. Danke, dass ich bei dir Erlösung gefunden habe und mein Leben nun auf dich ausgerichtet ist. Bewahre mich bitte davor, dass äußerer oder auch innerer Druck mich von deinem Weg abbringen. Ich will dir folgen. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Friday, 28.08.2026

Bible Verse
Lord, defend my cause and deliver me; refresh me with your word.
Psalm 119:154

Scripture Passage
Jesus said, “Take heart, my daughter; your faith has healed you.” And the woman was healed at that very moment.
Matthew 9:22

Moravian Daily Texts

The Word and Faith

An essential aspect of faith is trusting God’s Word and taking it seriously. This is not just a private matter to be kept hidden. It is a way of life and a guiding principle. Today’s Bible verse focuses on this aspect of faith.

The entire Psalm 119 is about what God’s Word and His commandments can mean for us. The psalm is structured in sequences of eight verses each, each beginning with a letter of the Hebrew alphabet. Verses 153 through 160 are marked by the letter “Resh.” The very structure of the psalm shows just how precious God’s written Word is to the author.

The sequence in which today’s Bible verse appears speaks of how the wicked do not heed God’s Word. This pains the psalmist, because for him the Word signifies salvation and refreshment. Now, there are also very different perspectives—for example, that of success. The rule there is: Anything that promises success is automatically right. I believe this perspective is widespread, as it shapes the lives of many people. Another perspective is conformist morality: Whatever the group you belong to considers right, you then also consider right.

Anyone who, on the other hand, holds fast to God’s Word is, consequently, swimming against the current. For God’s Word neither conforms to the spirit of the age nor is it success-oriented. Rather, it sets standards for eternity.

Now there is another aspect of faith: it adheres to the Word made flesh—Jesus Christ. The passage we’re studying is about a woman who had been suffering from a hemorrhage for a long time. She hoped to be healed simply by touching the hem of Jesus’ garment. As I see it, she believed that Jesus came from God and that God’s redemptive power was at work through Jesus. Indeed, she was healed, and Jesus praised her faith.

Do the Word of God and Jesus Christ shape the way we believe and live? I hope so for all of us.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Vendredi, 28.08.2026

Verset biblique
Seigneur, défends ma cause et délivre-moi ; ranime-moi par ta parole.
Psaume 119,154

Texte d’enseignement
Jésus dit : « Prends courage, ma fille, ta foi t’a sauvée. » Et la femme fut guérie à l’instant même.
Matthieu 9,22

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Parole et foi

Un aspect essentiel de la foi consiste à faire confiance à la Parole de Dieu et à la prendre au sérieux. Ce n’est pas seulement une affaire privée que l’on cache. C’est un mode de vie et une devise. C’est cet aspect de la foi qui est abordé dans le passage biblique d’aujourd’hui.

Tout le Psaume 119 traite de ce que la Parole de Dieu et ses commandements peuvent représenter pour nous. Ce psaume est structuré en séquences de huit versets chacune, qui commencent chacune par une lettre de l’alphabet hébreu. Pour les versets 153 à 160, il s’agit de la lettre « Rech ». La structure même du psaume montre à quel point la Parole écrite de Dieu est précieuse aux yeux de l’auteur.

La séquence dans laquelle se trouve le verset biblique traite du fait que les impies ne respectent pas la Parole de Dieu. Cela attriste le psalmiste, car pour lui, cette Parole est synonyme de salut et de réconfort. Il existe bien sûr d’autres points de vue – par exemple celui de la réussite. Selon ce principe : tout ce qui promet le succès est a priori juste. Je considère que cette vision est très répandue, car elle détermine la vie de nombreuses personnes. Une autre vision est celle de la morale conformiste : tout ce que le groupe auquel on appartient considère comme juste, on le considère alors également comme juste.

En revanche, celui qui s’en tient à la Parole de Dieu nage donc à contre-courant. Car la Parole de Dieu ne s’adapte pas à l’air du temps, et elle n’est pas non plus axée sur la réussite. Elle établit bien au contraire des repères pour l’éternité.

Or, il existe un autre aspect de la foi : celui qui s’attache à la Parole incarnée, Jésus-Christ. Le texte d’étude parle d’une femme qui souffrait d’hémorragies chroniques. Elle espérait être guérie si elle touchait simplement le vêtement de Jésus. À mon sens, elle croyait que Jésus venait de Dieu et que le pouvoir rédempteur de Dieu agissait à travers lui. En effet, elle fut guérie, et Jésus loua sa foi.

La Parole de Dieu et Jésus-Christ façonnent-ils notre manière de croire et de vivre ? Je le souhaite pour nous tous.

Je vous souhaite une journée bénie.
Pastor Hans-Peter Mumssen

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Venerdì, 28.08.2026

Versículo bíblico
Señor, defiende mi causa y líbrame; revíveme con tu palabra.
Salmo 119,154

Texto de enseñanza
Jesús dijo: «Ánimo, hija mía, tu fe te ha salvado». Y la mujer se curó en ese mismo instante.
Mateo 9,22

Textos cotidianos de la Iglesia morava

La Palabra y la fe

Un aspecto esencial de la fe es confiar en la Palabra de Dios y tomarla en serio. No se trata solo de algo privado que se oculta. Es un estilo de vida y un lema vital. El pasaje bíblico de hoy trata precisamente de este aspecto de la fe.

Todo el Salmo 119 trata de lo que la Palabra de Dios y sus mandamientos pueden significar para nosotros. El salmo está estructurado en secuencias de ocho versículos cada una, que comienzan con una letra del alfabeto hebreo. En los versículos 153 a 160, la letra es la «Resh». La mera estructura del salmo muestra lo valiosa que es para el autor la Palabra escrita de Dios.

La secuencia en la que se encuentra el versículo bíblico trata de que los impíos no respetan la Palabra de Dios. Esto aflige al salmista, porque para él la Palabra significa salvación y consuelo. Ahora bien, también existen puntos de vista muy diferentes, como, por ejemplo, el del éxito. Según esta visión, todo lo que promete éxito es, por defecto, correcto. Considero que esta perspectiva está muy extendida, ya que determina la vida de muchas personas. Otra perspectiva es la moral conformista: todo lo que el grupo al que se pertenece considera correcto, uno también lo considera correcto.

Quien, por el contrario, se atiene a la Palabra de Dios, va, por tanto, a contracorriente. Porque la Palabra de Dios no se adapta al espíritu de la época, ni está orientada al éxito. Más bien establece criterios para la eternidad.

Ahora bien, hay otro aspecto de la fe: este se basa en la Palabra encarnada: en Jesucristo. El texto de la lectura trata de una mujer que padecía hemorragias constantes. Ella esperaba curarse con solo tocar el manto de Jesús. Tal y como yo lo veo, ella creía que Jesús procedía de Dios y que el poder redentor de Dios actuaba a través de él. De hecho, se curó, y Jesús alabó su fe.

¿Marcan la Palabra de Dios y Jesucristo nuestra forma de creer y de vivir? Espero que así sea.

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Viernes, 28.08.2026

Versículo bíblico
Senhor, defenda a minha causa e me salve; revigora-me com a tua Palavra.
Salmo 119,154

Texto de reflexão
Jesus disse: “Tenha ânimo, minha filha; a sua fé a salvou.” E, naquela mesma hora, a mulher ficou curada.
Mateus 9,22

Textos diários da Igreja da Morávia

Palavra e fé

Um aspecto essencial da fé é confiar na Palavra de Deus e levá-la a sério. Isso não é apenas algo privado que se esconde. É um estilo de vida e um lema de vida. É sobre esse aspecto da fé que trata a passagem bíblica de hoje.

Todo o Salmo 119 trata do que a Palavra de Deus e Seus mandamentos podem significar para nós. O salmo está organizado em sequências de oito versículos cada, que começam com uma letra do alfabeto hebraico. Nos versículos 153 a 160, é a letra ‘Resh’. A própria estrutura do Salmo mostra o quanto a Palavra escrita de Deus é valiosa para o autor.

A sequência em que se encontra a passagem bíblica trata do fato de que os ímpios não respeitam a Palavra de Deus. Isso causa dor ao salmista, pois, para ele, a Palavra significa salvação e revigoramento. Ora, existem também perspectivas bem diferentes – por exemplo, a do sucesso. Nesse caso, vale o seguinte: tudo o que promete sucesso já é, por si só, certo. Considero essa perspectiva bastante difundida, pois ela determina a vida de muitas pessoas. Outra perspectiva é a moral adaptada: tudo o que o grupo em que se está considera certo, também se considera certo.

Quem, por outro lado, se apega à Palavra de Deus, está, portanto, nadando contra a corrente. Pois a Palavra de Deus não se adapta ao espírito da época, nem é orientada para o sucesso. Pelo contrário, ela estabelece padrões para a eternidade.

Ora, há um outro aspecto da fé: ela se apega à Palavra que se fez carne: a Jesus Cristo. O texto de estudo trata de uma mulher que sofria de hemorragia constante. Ela esperava ser curada se simplesmente tocasse na vestimenta de Jesus. A meu ver, ela acreditava que Jesus vinha de Deus e que o poder redentor de Deus agia por meio dele. De fato, ela foi curada, e Jesus elogiou sua fé.

A Palavra de Deus e Jesus Cristo moldam nossa maneira de crer e de viver? Desejo que assim seja para todos nós.

Desejo a todos um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Sexta-feira, 28.08.2026

Versetto biblico
Signore, difendi la mia causa e liberami; rinvigoriscimi con la tua Parola.
Salmo 119,154

Testo dottrinale
Gesù disse: «Coraggio, figlia mia, la tua fede ti ha salvata». E in quello stesso istante la donna fu guarita.
Matteo 9,22

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Parola e fede

Un aspetto essenziale della fede è confidare nella Parola di Dio e prenderla sul serio. Non si tratta solo di qualcosa di privato che si tiene nascosto. È uno stile di vita e un motto di vita. Il versetto biblico di oggi riguarda proprio questo aspetto della fede.

L’intero Salmo 119 tratta di ciò che la Parola di Dio e i suoi comandamenti possono significare per noi. Il salmo è strutturato in sequenze di otto versetti ciascuna, che iniziano con una lettera dell’alfabeto ebraico. Nei versetti dal 153 al 160 si tratta della lettera «Resh». Già la struttura stessa del Salmo dimostra quanto sia preziosa per l’autore la Parola di Dio scritta.

La sequenza in cui si trova il versetto biblico tratta del fatto che gli empi non rispettano la Parola di Dio. Questo addolora il salmista, perché per lui la Parola significa salvezza e ristoro. Ora, esistono anche punti di vista completamente diversi – ad esempio quello del successo. In questo caso vale il principio: tutto ciò che promette successo è già di per sé giusto. Ritengo che questa visione sia molto diffusa, poiché determina la vita di molte persone. Un’altra prospettiva è quella della morale conformista: tutto ciò che il gruppo di cui si fa parte considera giusto, viene a sua volta ritenuto giusto.

Chi invece si attiene alla Parola di Dio, di conseguenza va controcorrente. Infatti, la Parola di Dio non si adatta allo spirito del tempo, né è orientata al successo. Piuttosto, stabilisce criteri validi per l’eternità.

Ora, c’è un ulteriore aspetto della fede: essa si attiene alla Parola incarnata, a Gesù Cristo. Il brano di riferimento parla di una donna che soffriva di emorragie croniche. Sperava di essere guarita semplicemente toccando il mantello di Gesù. A mio avviso, credeva che Gesù provenisse da Dio e che il potere salvifico di Dio operasse attraverso di Lui. Effettivamente guarì, e Gesù lodò la sua fede.

La Parola di Dio e Gesù Cristo plasmano il nostro modo di credere e di vivere? Lo auguro a tutti noi.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

Размышления о моравских ежедневных текстах на Пятница, 28.08.2026

Слово из Библии
Господи, защити меня и избавь меня; оживи меня Своим словом.
Псалом 119:154

Учебный текст
Иисус сказал: «Ободрись, дочь Моя, вера твоя спасла тебя». И в тот же час женщина исцелилась.
Матфея 9:22

Ежедневные тексты Моравской церкви

Слово и вера

Один из важнейших аспектов веры — доверять Слову Божьему и относиться к нему со всей серьезностью. Это не просто что-то личное, что можно скрывать. Это образ жизни и жизненный девиз. Именно об этом аспекте веры говорится в сегодняшнем библейском отрывке.

Весь Псалом 119 посвящён тому, чем для нас могут быть Слово Божье и Его заповеди. Псалом построен в виде последовательностей по восемь стихов, каждый из которых начинается с одной из букв еврейского алфавита. В стихах со 153 по 160 это буква «Реш». Уже одно только построение Псалма показывает, насколько ценно для автора написанное Слово Божье.

Последовательность, в которой находится этот библейский отрывок, рассказывает о том, что нечестивые не уважают Слово Божье. Это причиняет боль псалмопевцу, потому что для него Слово означает спасение и утешение. Конечно, существуют и совершенно другие точки зрения — например, ориентированные на успех. Согласно ей: всё, что сулит успех, уже само по себе правильно. Я считаю эту точку зрения широко распространённой, ведь она определяет жизнь многих людей. Другой точкой зрения является «адаптированная мораль»: всё, что группа, в которой ты находишься, считает правильным, ты тоже считаешь правильным.

Тот же, кто, напротив, следует Слову Божьему, по сути, плывет против течения. Ведь Слово Божье не приспосабливается к духу времени и не ориентировано на успех. Напротив, оно устанавливает критерии для вечности.

Существует ещё один аспект веры: она опирается на Слово, ставшее человеком, — на Иисуса Христа. В тексте для изучения речь идет о женщине, которая страдала постоянными кровотечениями. Она надеялась на исцеление, если просто прикоснется к одежде Иисуса. На мой взгляд, она верила, что Иисус пришёл от Бога и что Его спасительная сила действовала через Иисуса. И действительно, она исцелилась, и Иисус похвалил её веру.

Определяют ли Слово Божье и Иисус Христос наш образ веры и жизни? Я желаю, чтобы это было так.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

Думки про моравські щоденні тексти за Пятница, 28.08.2026

Слово з Біблії
Господи, захисти мою справу й визволи мене; підбадьорь мене Своїм Словом.
Псалом 119,154

Текст для роздумів
Ісус сказав: «Не бійся, дочко моя, твоя віра врятувала тебе». І в ту ж мить жінка одужала.
Матвія 9:22

Щоденні тексти Моравської церкви

Слово і віра

Одним із найважливіших аспектів віри є довіра до Божого Слова та серйозне ставлення до нього. Це не просто щось особисте, що можна приховати. Це спосіб життя та життєве кредо. Саме про цей аспект віри йдеться в сьогоднішньому біблійному уривку.

Весь Псалом 119 присвячений тому, чим для нас можуть бути Боже Слово та Його заповіді. Псалом побудований у вигляді послідовностей по вісім віршів, кожна з яких починається з однієї літери гебрейського алфавіту. У віршах 153–160 це літера «Реш». Сама лише структура Псалму показує, наскільки цінним для автора є написане Слово Боже.

Послідовність, у якій міститься цей уривок з Біблії, розповідає про те, що безбожні не поважають Боже Слово. Це болить псалмиста, бо для нього Слово означає спасіння та підбадьорення. Звісно, існують і зовсім інші погляди — наприклад, погляд на успіх. Згідно з ними: все, що обіцяє успіх, вже саме по собі є правильним. Я вважаю цей погляд досить поширеним, адже він визначає життя багатьох людей. Інший погляд — це мораль, що пристосовується до оточення: все, що група, до якої ти належиш, вважає правильним, ти також вважаєш правильним.

Той же, хто дотримується Божого Слова, відповідно пливе проти течії. Адже Боже Слово не пристосовується до духу часу і не орієнтоване на успіх. Навпаки, воно встановлює стандарти для вічності.

Існує ще один аспект віри: вона дотримується Слова, що стало людиною, — Ісуса Христа. У навчальному тексті йдеться про жінку, яка постійно страждала від кровотечі. Вона сподівалася на зцілення, якщо просто доторкнеться до одежі Ісуса. Як я це бачу, вона вірила, що Ісус походив від Бога і що Його спасительна сила діяла через Ісуса. Дійсно, вона одужала, і Ісус похвалив її віру.

Чи формують Слово Боже та Ісус Христос наш спосіб вірити й жити? Бажаю, щоб так було.

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

28.08.2026 ,الجمعة خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

يا رب، دافع عن قضيتي وخلّصني؛ أنعشني بكلمتك.
مزمور 119:154

نص تعليمي:

قال يسوع: «تشجعي يا ابنتي، إيمانك قد شفاك». وفي تلك الساعة نفسها شُفيت المرأة.
متى 9:22

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

الكلمة والإيمان

أحد الجوانب الأساسية للإيمان هو الثقة بكلمة الله وأخذها على محمل الجد. وهذا ليس مجرد أمر خاص نكتنيه عن الآخرين، بل هو أسلوب حياة وشعار للحياة. وهذا الجانب من الإيمان هو موضوع الآية الكتابية اليوم.

يتناول المزمور 119 بأكمله ما يمكن أن تمثله كلمة الله ووصاياه بالنسبة لنا. ويتألف المزمور من تسلسلات تتكون كل منها من ثمانية آيات تبدأ بحرف من الأبجدية العبرية. وفي الآيات من 153 إلى 160، هو الحرف «رش». ويُظهر بناء المزمور بحد ذاته مدى قيمة كلمة الله المكتوبة بالنسبة للمؤلف.

تتناول السلسلة التي ترد فيها الآية الكتابية عدم احترام الأشرار لكلمة الله. وهذا يؤلم كاتب المزمور، لأن الكلمة تعني له الخلاص والانتعاش. لكن هناك أيضًا وجهات نظر مختلفة تمامًا — مثل وجهة نظر النجاح. وتنص هذه النظرة على أن: كل ما يعد بالنجاح هو صواب في حد ذاته. أعتقد أن هذه النظرة منتشرة على نطاق واسع، لأنها تحدد مسار حياة الكثير من الناس. وهناك وجهة نظر أخرى تتمثل في «الأخلاق التكيفية»: أي أن كل ما تعتبره المجموعة التي ينتمي إليها المرء صوابًا، يعتبره هو أيضًا صوابًا.

أما من يلتزم بكلمة الله، فهو بذلك يسبح عكس التيار. فكلمة الله لا تتكيف مع روح العصر، ولا تركز على النجاح. بل إنها تضع معايير للأبدية.

وهناك جانب آخر للإيمان: وهو التمسك بالكلمة المتجسدة: يسوع المسيح. يتناول النص التعليمي قصة امرأة كانت تعاني من نزيف مستمر. كانت تأمل في الشفاء بمجرد لمس ثوب يسوع. من وجهة نظري، كانت تؤمن بأن يسوع جاء من الله وأن قوة الخلاص الإلهية كانت فعالة من خلاله. وبالفعل شُفيت، وأثنى يسوع على إيمانها.

هل يؤثر كلام الله ويسوع المسيح على طريقة إيماننا وحياتنا؟ أتمنى ذلك لنا جميعًا.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

Gedanken zur Losung für Donnerstag, den 27.08.2026

Losungswort
Mein Volk soll meiner Gaben die Fülle haben, spricht der HERR.
Jeremia 31,14

Lehrtext
Mein Gott wird all eurem Mangel abhelfen nach seinem Reichtum in Herrlichkeit in Christus Jesus.
Philipper 4,19

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Reichtum in Christus

Im heutigen Losungswort spricht Gott seinem Volk Gaben in Fülle zu. Insgesamt ist dieser Vers ein Teil von Zusprüchen, die von der Wiederherstellung Israels handeln. Die Frage ist: Wie und wann soll das alles geschehen? Und stehen die Gaben nur für Wohlstand oder ist damit noch mehr gemeint?

Unmittelbar nach dem Losungsvers lesen wir Folgendes: „So spricht der HERR: Man hört Klagegeschrei und bittres Weinen in Rama: Rahel weint über ihre Kinder und will sich nicht trösten lassen über ihre Kinder; denn es ist aus mit ihnen.^(“1) Welche Bedeutung hat dieser Vers? Denn direkt danach wird die ursprüngliche Prophetie wieder aufgegriffen. Dort heißt es, dass die Menschen nicht weinen sollen, denn ihre Mühen werden belohnt werden und ihre Kinder sollen wieder in ihre Heimat kommen.

Genau dieser Vers wird später im Zusammenhang mit dem Kindermord des Herodes nach Jesu Geburt zitiert.⁽²⁾ Jeremia prophezeit also auf Jesus hin. Später prophezeit er sogar den neuen Bund, der durch Jesus Christus zustande kommt. Dann wird Gott seine Gebote in die Herzen der Menschen schreiben, und sie werden ihn erkennen. So deutet das ganze Kapitel auf Jesus hin. Man kann also daraus schließen, dass die Fülle der Gaben nicht nur Wohlstand bedeutet, sondern auch den Reichtum, der uns in Christus geschenkt wird.

Was aber ist dieser Reichtum, von dem auch der Lehrtext handelt? Unter anderem Friede mit Gott, Vergebung der Schuld und Erlösung vom Bösen. Weiterhin besteht dieser Reichtum aus geistlichen Charaktereigenschaften wie Liebe, Freude, Friede, Geduld, Freundlichkeit, Güte, Treue, Sanftmut und Selbstbeherrschung. Sind diese Dinge nicht vorhanden, wird es weder Frieden noch Gerechtigkeit noch Wohlstand geben. Die heutigen Kriege, das Sterben Tausender, blockierte Handelsrouten und die Flucht vieler Menschen sind für mich ein Zeichen dafür, wie wichtig der Reichtum in Christus für uns alle ist. Strecken wir uns danach aus.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Jer. 31,15 (Luther 2017) (2) Matth. 2,17-18

Gebet:
Lieber Vater im Himmel, du willst all unserem Mangel abhelfen, jedoch nicht nur mit vergänglichen Gütern, sondern mit dem unvergänglichen Schatz, den du uns in Christus schenken willst. Ich bitte dich, lass uns Christen ein Zeichen dafür sein, dass es diesen Reichtum gibt. Schenke uns deine Eigenschaften, lass das Licht Christi durch uns leuchten. Das bitte ich in Jesu Namen, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Thursday, 27.08.2026

Bible Verse
“My people shall have an abundance of my gifts,” says the LORD.
Jeremiah 31:14

Scripture
My God will supply every need of yours according to His riches in glory in Christ Jesus.
Philippians 4:19

Moravian Daily Texts

Riches in Christ

In today’s Bible verse, God promises His people gifts in abundance. Overall, this verse is part of a series of promises concerning the restoration of Israel. The question is: How and when will all this happen? And do these gifts represent only prosperity, or is there more to them?

Immediately following this Bible verse, we read the following:“Thus says the LORD: ‘A voice is heard in Ramah, weeping and great mourning—Rachel weeping for her children and refusing to be comforted for her children, for they are no more^.’”1) What is the significance of this verse? For immediately afterward, the original prophecy is taken up again. It states that people should not weep, for their labors will be rewarded and their children will return to their homeland.

It is precisely this verse that is later quoted in connection with Herod’s massacre of the infants following Jesus’ birth.⁽²⁾ Jeremiah is thus prophesying about Jesus. Later, he even prophesies about the new covenant that will be established through Jesus Christ. Then God will write His commandments on people’s hearts, and they will know Him. Thus, the entire chapter points to Jesus. We can therefore conclude that the abundance of gifts does not merely mean prosperity, but also the riches that are given to us in Christ.

But what is this riches that the lesson text also discusses? Among other things, it is peace with God, forgiveness of sins, and deliverance from evil. Furthermore, this wealth consists of spiritual character traits such as love, joy, peace, patience, kindness, goodness, faithfulness, gentleness, and self-control. If these things are lacking, there will be neither peace nor justice nor prosperity. Today’s wars, the deaths of thousands, blocked trade routes, and the flight of many people are, to me, a sign of how important the riches in Christ are for all of us. Let us strive for them.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Jeremiah 31:15 (Luther 2017) (2) Matthew 2:17–18

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Jeudi, 27.08.2026

Citation biblique
« Mon peuple jouira de l'abondance de mes dons », dit l'Éternel.
Jérémie 31,14

Texte d'enseignement
Mon Dieu pourvoira à tous vos besoins selon sa richesse, avec gloire, en Jésus-Christ.
Philippiens 4,19

Textes quotidiens de l'Eglise morave

La richesse en Christ

Dans le verset biblique d’aujourd’hui, Dieu promet à son peuple des dons en abondance. Dans son ensemble, ce verset fait partie d’une série de promesses qui traitent du rétablissement d’Israël. La question est la suivante : comment et quand tout cela doit-il se produire ? Et ces dons symbolisent-ils uniquement la prospérité, ou ont-ils une signification plus profonde ?

Juste après ce verset biblique, nous lisons ce qui suit : «Ainsi parle l’Éternel : On entend des cris de lamentation et des pleurs amers à Rama ; Rachel pleure ses enfants et refuse d’être consolée, car ils ne sont plus. ^»1) Quelle est la signification de ce verset ? Car juste après, la prophétie initiale est reprise. On y lit que les gens ne doivent pas pleurer, car leurs efforts seront récompensés et leurs enfants reviendront dans leur patrie.

C’est précisément ce verset qui sera cité plus tard en rapport avec le massacre des enfants ordonné par Hérode après la naissance de Jésus.⁽²⁾ Jérémie prophétise donc au sujet de Jésus. Plus tard, il prophétise même la nouvelle alliance qui s’établira par Jésus-Christ. Alors, Dieu inscrira ses commandements dans le cœur des hommes, et ils le reconnaîtront. Ainsi, tout le chapitre renvoie à Jésus. On peut donc en conclure que l’abondance des dons ne signifie pas seulement la prospérité, mais aussi la richesse qui nous est donnée en Christ.

Mais quelle est donc cette richesse dont parle également le texte d’étude ? Entre autres, la paix avec Dieu, le pardon des péchés et la délivrance du mal. De plus, cette richesse se compose de qualités spirituelles telles que l’amour, la joie, la paix, la patience, la bienveillance, la bonté, la fidélité, la douceur et la maîtrise de soi. Si ces qualités font défaut, il n’y aura ni paix, ni justice, ni prospérité. Les guerres actuelles, la mort de milliers de personnes, les voies commerciales bloquées et la fuite de nombreuses personnes sont pour moi un signe de l’importance que revêt pour nous tous la richesse en Christ. Tendons vers elle.

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Jérémie 31,15 (Luther 2017) (2) Matthieu 2,17-18

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Giovedì, 27.08.2026

Versículo bíblico
«Mi pueblo disfrutará de la abundancia de mis dones», dice el Señor.
Jeremías 31,14

Texto de reflexión
Mi Dios suplirá todas vuestras necesidades según su riqueza en gloria en Cristo Jesús.
Filipenses 4,19

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Riqueza en Cristo

En el pasaje bíblico de hoy, Dios promete a su pueblo dones en abundancia. En conjunto, este versículo forma parte de una serie de promesas que tratan sobre la restauración de Israel. La pregunta es: ¿cómo y cuándo sucederá todo esto? ¿Y esos dones solo simbolizan la prosperidad o hay algo más detrás?

Inmediatamente después del versículo bíblico leemos lo siguiente:«Así dice el Señor: Se oyen lamentos y llantos amargos en Ramá; Raquel llora por sus hijos y no quiere ser consolada por ellos, porque ya no existen^.»1) ¿Qué significado tiene este versículo? Porque justo después se retoma la profecía original. Allí se dice que la gente no debe llorar, pues sus esfuerzos serán recompensados y sus hijos volverán a su patria.

Precisamente este versículo se cita más adelante en relación con el massacre de los niños ordenada por Herodes tras el nacimiento de Jesús.⁽²⁾ Jeremías, pues, profetiza sobre Jesús. Más tarde, incluso profetiza sobre la nueva alianza que se establecerá a través de Jesucristo. Entonces Dios escribirá sus mandamientos en los corazones de las personas, y estas le reconocerán. Así pues, todo el capítulo apunta hacia Jesús. Por lo tanto, se puede concluir que la abundancia de dones no solo significa prosperidad, sino también la riqueza que se nos concede en Cristo.

Pero, ¿qué es esta riqueza de la que también trata el texto de estudio? Entre otras cosas, la paz con Dios, el perdón de los pecados y la liberación del mal. Además, esta riqueza consiste en virtudes espirituales como el amor, la alegría, la paz, la paciencia, la amabilidad, la bondad, la fidelidad, la mansedumbre y el dominio propio. Si estas cosas no están presentes, no habrá ni paz, ni justicia, ni prosperidad. Las guerras actuales, la muerte de miles de personas, las rutas comerciales bloqueadas y la huida de muchas personas son para mí una señal de lo importante que es para todos nosotros la riqueza en Cristo. Esforcémonos por alcanzarla.

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Jeremías 31,15 (Lutero 2017) (2) Mateo 2,17-18

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Jueves, 27.08.2026

Versículo bíblico
“Meu povo desfrutará da abundância das minhas bênçãos”, diz o Senhor.
Jeremias 31,14

Texto de reflexão
Meu Deus suprirá todas as vossas necessidades segundo a sua riqueza em glória em Cristo Jesus.
Filipenses 4,19

Textos diários da Igreja da Morávia

Riqueza em Cristo

Na passagem bíblica de hoje, Deus promete dádivas em abundância ao seu povo. No geral, esse versículo faz parte de promessas que tratam da restauração de Israel. A questão é: como e quando tudo isso acontecerá? E essas dádivas representam apenas prosperidade ou há um significado mais profundo?

Imediatamente após o versículo bíblico, lemos o seguinte:“Assim diz o Senhor: Ouve-se em Ramá um clamor e um pranto amargo: Raquel chora por seus filhos e não quer ser consolada por eles; pois eles já não existem^.”1) Qual é o significado desse versículo? Pois, logo em seguida, a profecia original é retomada. Lá está escrito que as pessoas não devem chorar, pois seus esforços serão recompensados e seus filhos voltarão à sua terra natal.

É exatamente esse versículo que será citado mais tarde no contexto do massacre de crianças ordenado por Herodes após o nascimento de Jesus.⁽²⁾ Jeremias, portanto, profetiza a respeito de Jesus. Mais tarde, ele chega a profetizar sobre a nova aliança, que se concretizará por meio de Jesus Cristo. Então, Deus escreverá seus mandamentos nos corações das pessoas, e elas o reconhecerão. Assim, todo o capítulo aponta para Jesus. Pode-se, portanto, concluir que a plenitude dos dons não significa apenas prosperidade, mas também a riqueza que nos é concedida em Cristo.

Mas o que é essa riqueza, da qual também trata o texto de estudo? Entre outras coisas, paz com Deus, perdão dos pecados e libertação do mal. Além disso, essa riqueza consiste em qualidades espirituais como amor, alegria, paz, paciência, bondade, benevolência, fidelidade, mansidão e domínio próprio. Se essas coisas não estiverem presentes, não haverá nem paz, nem justiça, nem prosperidade. As guerras atuais, a morte de milhares de pessoas, as rotas comerciais bloqueadas e a fuga de muitas pessoas são, para mim, um sinal de quão importante é para todos nós a riqueza em Cristo. Busquemos alcançá-la.

Desejo a todos um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Jeremias 31,15 (Lutero 2017) (2) Mateus 2,17-18

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Quinta-feira, 27.08.2026

Versetto biblico
«Il mio popolo godrà dell'abbondanza dei miei doni», dice il Signore.
Geremia 31,14

Testo dottrinale
Il mio Dio provvederà a ogni vostro bisogno secondo la sua ricchezza in gloria in Cristo Gesù.
Filippesi 4,19

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Ricchezza in Cristo

Nel versetto biblico di oggi, Dio promette al suo popolo doni in abbondanza. Nel complesso, questo versetto fa parte di una serie di promesse che riguardano la restaurazione di Israele. La domanda è: come e quando avverrà tutto questo? E questi doni rappresentano solo prosperità o significano qualcosa di più?

Subito dopo il versetto biblico leggiamo quanto segue:«Così dice il Signore: Si odono grida di lamento e pianto amaro a Rama: Rachele piange i suoi figli e non vuole lasciarsi consolare per i suoi figli, perché non ci sono più^.»1) Qual è il significato di questo versetto? Infatti, subito dopo viene ripresa la profezia originaria. Lì si dice che le persone non devono piangere, perché le loro fatiche saranno ricompensate e i loro figli torneranno nella loro patria.

Proprio questo versetto verrà citato in seguito in relazione al massacro dei bambini ordinato da Erode dopo la nascita di Gesù.⁽²⁾ Geremia profetizza quindi in riferimento a Gesù. In seguito profetizza addirittura la nuova alleanza, che avrà luogo attraverso Gesù Cristo. Allora Dio scriverà i suoi comandamenti nei cuori degli uomini, ed essi lo riconosceranno. Così l’intero capitolo rimanda a Gesù. Si può quindi dedurre che l’abbondanza dei doni non significhi solo benessere, ma anche la ricchezza che ci viene donata in Cristo.

Ma cos’è questa ricchezza di cui parla anche il testo di studio? Tra le altre cose, la pace con Dio, il perdono dei peccati e la liberazione dal male. Inoltre, questa ricchezza consiste in virtù spirituali quali amore, gioia, pace, pazienza, gentilezza, bontà, fedeltà, mitezza e autocontrollo. Se queste cose non ci sono, non ci saranno né pace, né giustizia, né prosperità. Le guerre odierne, la morte di migliaia di persone, le rotte commerciali bloccate e la fuga di molte persone sono per me un segno di quanto sia importante per tutti noi la ricchezza in Cristo. Cerchiamo di tendere verso di essa.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Geremia 31,15 (Lutero 2017) (2) Matteo 2,17-18

Размышления о моравских ежедневных текстах на Четверг, 27.08.2026

Слово из Библии
«Мой народ будет насыщаться Моими дарами, — говорит Господь».
Иеремия 31:14

Учебный текст
Бог мой восполнит всякую нужду вашу по богатству Своему в славе во Христе Иисусе.
Филиппийцам 4:19

Ежедневные тексты Моравской церкви

Богатство во Христе

В сегодняшнем библейском отрывке Бог обещает Своему народу дары в изобилии. В целом этот стих является частью обещаний, касающихся восстановления Израиля. Вопрос заключается в том: как и когда все это должно произойти? И означают ли эти дары только благосостояние, или в них заключается нечто большее?

Сразу после этого библейского стиха мы читаем следующее:«Так говорит Господь: слышны вопли и горький плач в Раме: Рахель плачет о детях своих и не хочет утешиться о детях своих, ибо их уже нет^{» (1)} Какое значение имеет этот стих? Ведь сразу после него вновь поднимается тема первоначального пророчества. Там говорится, что людям не следует плакать, ибо их труды будут вознаграждены, а их дети вернутся в свою родину.

Именно этот стих позже цитируется в связи с убийством младенцев Иродом после рождения Иисуса.⁽²⁾ Таким образом, Иеремия пророчествует об Иисусе. Позже он даже предсказывает новый завет, который заключится через Иисуса Христа. Тогда Бог запишет Свои заповеди в сердцах людей, и они познают Его. Таким образом, вся глава указывает на Иисуса. Из этого можно сделать вывод, что изобилие даров означает не только материальное благополучие, но и то богатство, которое даруется нам во Христе.

Но что же такое это богатство, о котором также говорится в тексте для изучения? Среди прочего — мир с Богом, прощение грехов и избавление от зла. Кроме того, это богатство состоит из духовных качеств характера, таких как любовь, радость, мир, терпение, доброжелательность, доброта, верность, кротость и самообладание. Если этих качеств нет, не будет ни мира, ни справедливости, ни благосостояния. Сегодняшние войны, гибель тысяч людей, перекрытые торговые пути и бегство многих людей являются для меня знаком того, насколько важно для всех нас богатство во Христе. Давайте стремиться к нему.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Иеремия 31:15 (Лютер, 2017) (2) Матфея 2:17–18

Думки про моравські щоденні тексти за Четвер, 27.08.2026

Слово з Біблії
«Мій народ матиме достаток від Моїх дарів», — говорить Господь.
Єремія 31:14

Текст для роздумів
Мій Бог заповнить усі ваші нестачі за Своїм багатством у славі в Христі Ісусі.
Филип’ян 4:19

Щоденні тексти Моравської церкви

Багатство у Христі

У сьогоднішньому біблійному уривку Бог обіцяє Своєму народу дари в достатку. Загалом цей вірш є частиною обіцянок, що стосуються відновлення Ізраїлю. Питання полягає в тому: як і коли все це має статися? І чи дари означають лише добробут, чи мається на увазі щось більше?

Відразу після цього біблійного вірша ми читаємо таке:«Так говорить Господь: Чути плач і гірке ридання в Рамі: Рахіль плаче за своїми дітьми і не хоче втішитися за своїми дітьми, бо їх уже немає^{» (1)} Яке значення має цей вірш? Адже одразу після нього знову піднімається тема первісного пророцтва. Там сказано, що люди не повинні плакати, бо їхні зусилля будуть винагороджені, а їхні діти повернуться до своєї батьківщини.

Саме цей вірш пізніше цитується у зв’язку з вбивством немовлят, вчиненим Іродом після народження Ісуса.⁽²⁾ Отже, Єремія пророкує про Ісуса. Пізніше він навіть пророкує про новий Завіт, який укладеться через Ісуса Христа. Тоді Бог впише Свої заповіді в серця людей, і вони пізнають Його. Отже, весь розділ вказує на Ісуса. Звідси можна зробити висновок, що повнота дарів означає не лише достаток, а й багатство, яке дарується нам у Христі.

Але що ж це за багатство, про яке йдеться також у тексті для роздумів? Серед іншого — мир з Богом, прощення гріхів і спасіння від зла. Крім того, це багатство складається з духовних рис характеру, таких як любов, радість, мир, терпіння, доброзичливість, доброта, вірність, лагідність і самоконтроль. Якщо цих речей немає, не буде ані миру, ані справедливості, ані добробуту. Сучасні війни, загибель тисяч людей, перекриті торгові шляхи та втеча багатьох людей є для мене знаком того, наскільки важливе для нас усіх багатство у Христі. Прагнімо до нього.

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Єремія 31:15 (Лютер 2017) (2) Матвія 2:17-18

27.08.2026 ,الخميس خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

«ليتمتع شعبي بوفرة عطاياي»، يقول الرب.
إرميا 31:14

نص تعليمي:

إلهي سيعوضكم عن كل نقص لديكم وفقًا لغناه في المجد في المسيح يسوع.
رسالة فيلبي 4:19

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

الثروة في المسيح

في الآية الكتابية اليوم، يعد الله شعبه بوفرة من النعم. بشكل عام، يُعد هذا المقطع جزءًا من الوعود التي تتناول إعادة بناء إسرائيل. والسؤال هو: كيف ومتى سيحدث كل هذا؟ وهل تشير هذه النعم إلى الرخاء فحسب أم أن هناك معنى أعمق منها؟

بعد هذا الآية مباشرة نقرأ ما يلي: «هكذا يقول الرب: «صراخ وبكاء مرير يُسمع في راما؛ راحيل تبكي على أولادها ولا تقبل أن تُعزَّى عنهم، لأنهم قد فُقدوا.»»1) ما معنى هذا الآية؟ لأن النبوءة الأصلية تُستأنف مباشرة بعدها. حيث يُقال هناك إن على الناس ألا يبكوا، لأن جهودهم ستُكافأ، وسيعود أبناؤهم إلى وطنهم.

وهذا الآية بالذات يُستشهد بها لاحقًا في سياق مذبحة الأطفال التي ارتكبها هيرودس بعد ولادة يسوع.^[2] إذن، فإن إرميا يتنبأ بيسوع. بل إنه يتنبأ لاحقًا بالعهد الجديد الذي سيتحقق بواسطة يسوع المسيح. عندئذ سيكتب الله وصاياه في قلوب الناس، وسوف يعرفونه. وهكذا يشير الفصل بأكمله إلى يسوع. لذا يمكننا أن نستنتج أن «وفرة النعم» لا تعني الرخاء المادي فحسب، بل أيضًا الثروة التي تُمنح لنا في المسيح.

ولكن ما هو هذا الثراء الذي يتناوله النص التعليمي أيضًا؟ من بين أمور أخرى: السلام مع الله، ومغفرة الخطايا، والخلاص من الشر. كما يتألف هذا الثراء من صفات روحية مثل المحبة، والفرح، والسلام، والصبر، واللطف، والإحسان، والإخلاص، والوداعة، وضبط النفس. فإذا لم تكن هذه الأمور موجودة، فلن يكون هناك سلام ولا عدل ولا رخاء. إن الحروب الحالية، وموت الآلاف، وطرق التجارة المقطوعة، وهروب الكثير من الناس، هي بالنسبة لي علامة على مدى أهمية الثروة في المسيح لنا جميعًا. فلنسعى إليها.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] إرميا 31:15 [ترجمة لوثر 2017] [2] متى 2:17-18

Gedanken zur Losung für Mittwoch, den 26.08.2026

Losungswort
Der HERR spricht: Er liebt mich, darum will ich ihn erretten.
Psalm 91,14

Lehrtext
Jesus betete: Ich bitte nicht, dass du sie aus der Welt nimmst, sondern dass du sie bewahrst vor dem Bösen.
Johannes 17,15

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Ganz persönlich

Der Vers, aus dem das heutige Losungswort stammt, lautet vollständig: „Er liebt mich, darum will ich ihn erretten; er kennt meinen Namen, darum will ich ihn schützen.“⁽¹⁾ Hier wird etwas genannt, das meiner Meinung nach ein Kennzeichen für eine sehr persönliche Beziehung ist. Die Liebe, die hier beschrieben wird, ist keine Schwärmerei für ein fernes Fantasiegebilde. Vielmehr bezieht sie sich auf ein konkretes Gegenüber, das man kennt – in diesem Fall Gott. Sie ist auch nichts Einseitiges, denn sie wird von ihm erwidert, sodass er beschließt, aufgrund der Liebe zu ihm seine Hand über die von ihm Geliebten zu halten.

Im Lehrtext sehen wir, wie Jesus den Vater für diejenigen, die an ihn glauben, um Bewahrung vor dem Bösen bittet. Auch er spricht in diesem Zusammenhang vom Namen Gottes. So sagt er beispielsweise: „Ich habe deinen Namen den Menschen offenbart, die du mir aus der Welt gegeben hast. Sie waren dein, und du hast sie mir gegeben, und sie haben dein Wort bewahrt.“⁽²⁾ Hier finden wir ebenfalls diese Nähe zu Gott, die auf eine ganz persönliche Beziehung zwischen ihm und Mensch hinweist. Sie zeigt sich darin, dass man sich gegenseitig kennt und umeinander kümmert: der Mensch, indem er Gottes Wort empfängt und danach lebt; Gott, indem er seine Hand über den Menschen hält.

Dennoch ist es kein Automatismus nach dem Motto „Ich glaube doch, also bleibt mir Schlimmes erspart.“ Jesus wusste, dass er Feinde hatte, die ihn aufgrund seiner Botschaft hassten, und er wusste ebenfalls, dass seine Jünger Feinde haben werden.⁽³⁾ Wenn er Gott also darum bittet, seine Nachfolger vor dem Bösen zu bewahren, so hat das einen handfesten Hintergrund.

Das mag uns manchmal erschrecken, beinhaltet es doch, dass Dinge geschehen können, die wir lieber nicht in unserem Leben hätten. Umso wichtiger wird dann unsere ganz persönliche Beziehung zu Gott. Denn er ist es, der uns erretten, bewahren und hindurchbringen kann.

Einen gesegneten Tag wünscht
Angela Mumssen

(1) Ps. 91,14 [Luther 2017] 2() Joh. 17,6 [Luther 2017] (3) Joh. 17,14

Gebet:
Vater im Himmel, danke für deinen Sohn, der dich uns nahegebracht hat. Du bist immer für uns da und lässt uns nicht allein. Mach uns stark in dir, sodass wir auch in schweren Zeiten nicht verzagen, sondern an dir festhalten und auf dich vertrauen. Dein Reich komme, dein Wille geschehe. In Jesu Namen, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Wednesday, 26.08.2026

Bible Verse
The LORD says: “He loves me, so I will rescue him.”
Psalm 91:14

Scripture
Jesus prayed: “I do not ask that you take them out of the world, but that you keep them from the evil one.”
John 17:15

Moravian Daily Texts

A Personal Reflection

The full verse from which today’s Bible passage is taken reads: “He loves me, so I will save him; he knows my name, so I will protect him.”⁽¹⁾ This verse mentions something that, in my opinion, is a hallmark of a very personal relationship. The love described here is not a mere infatuation with a distant fantasy. Rather, it refers to a specific other whom one knows—in this case, God. Nor is it a one-sided affair, for it is reciprocated by Him, so that He resolves, out of love for them, to keep His hand over those He loves.

In the passage, we see how Jesus asks the Father to protect those who believe in him from the evil one. He, too, speaks of God’s name in this context . For example , he says: “I have revealed your name to the people whom you gave me out of the world. They were yours, and you gave them to me, and they have kept your word.”⁽²⁾ Here, too, we find this closeness to God, which points to a very personal relationship between him and humankind. It is evident in the fact that they know and care for one another: humankind by receiving God’s word and living by it; God by keeping his hand over humankind.

Nevertheless, it is not an automatic process along the lines of “I believe, so I will be spared from harm.” Jesus knew that he had enemies who hated him because of his message, and he also knew that his disciples would have enemies.⁽³⁾ So when he asks God to protect his followers from evil, there is a very real basis for this.

This may sometimes frighten us, as it implies that things can happen that we would rather not have in our lives. This makes our very personal relationship with God all the more important. For it is He who can save us, protect us, and carry us through.

Wishing you a blessed day,
Angela Mumssen

(1) Psalm 91:14 [Luther 2017] 2() John 17:6 [Luther 2017] (3) John 17:14

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Mercredi, 26.08.2026

Citation biblique
L'Éternel dit : « Il m'aime, c'est pourquoi je le sauverai. »
Psaume 91,14

Texte d’enseignement
Jésus a prié : « Je ne te demande pas de les retirer du monde, mais de les préserver du mal. »
Jean 17,15

Textes quotidiens de l'Eglise morave

À titre personnel

Le verset dont est tirée la parole biblique d’aujourd’hui se lit dans son intégralité : « Il m’aime, c’est pourquoi je le sauverai ; il connaît mon nom, c’est pourquoi je le protégerai. »⁽¹⁾ On y évoque ici quelque chose qui, à mon avis, caractérise une relation très personnelle. L’amour décrit ici n’est pas un engouement pour une créature imaginaire et lointaine. Il s’agit bien davantage d’un être concret que l’on connaît – en l’occurrence, Dieu. Ce n’est pas non plus un sentiment unilatéral, car il est réciproque : Dieu décide, par amour pour eux, de veiller sur ceux qu’il aime.

Dans le texte d’étude, nous voyons comment Jésus prie le Père de préserver du mal ceux qui croient en lui. Lui aussi parle du nom de Dieu dans ce contexte. Il dit par exemple : « J’ai révélé ton nom aux hommes que tu m’as donnés du monde. Ils étaient à toi, et tu me les as donnés, et ils ont gardé ta parole. »⁽²⁾ Nous retrouvons ici également cette proximité avec Dieu, qui renvoie à une relation tout à fait personnelle entre lui et l’homme. Elle se manifeste par le fait que l’un et l’autre se connaissent et prennent soin l’un de l’autre : l’homme, en recevant la parole de Dieu et en vivant selon elle ; Dieu, en étendant sa main sur l’homme.

Pour autant, il ne s’agit pas d’un automatisme du genre : « Je crois, donc je serai épargné par le mal. » Jésus savait qu’il avait des ennemis qui le haïssaient à cause de son message, et il savait également que ses disciples auraient des ennemis.⁽³⁾ Ainsi, lorsqu’il demande à Dieu de préserver ses disciples du mal, cela repose sur une réalité concrète.

Cela peut parfois nous effrayer, car cela implique que des événements que nous préférerions ne pas voir survenir dans notre vie puissent tout de même arriver. Notre relation personnelle avec Dieu n’en devient que plus importante. Car c’est lui qui peut nous sauver, nous protéger et nous aider à traverser ces épreuves.

Je vous souhaite une journée bénie,
Angela Mumssen

(1) Psaumes 91,14 [Luther 2017] 2() Jean 17,6 [Luther 2017] (3) Jean 17,14

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Mercoledì, 26.08.2026

Versículo bíblico
El Señor dice: «Él me ama, por eso lo salvaré».
Salmo 91,14

Texto de estudio
Jesús oró: «No te pido que los quites del mundo, sino que los protejas del mal».
Juan 17,15

Textos cotidianos de la Iglesia morava

A título personal

El versículo del que procede la palabra bíblica de hoy dice así en su totalidad: «Él me ama, por eso quiero salvarlo; conoce mi nombre, por eso quiero protegerlo».⁽¹⁾ Aquí se menciona algo que, en mi opinión, es un rasgo característico de una relación muy personal. El amor que aquí se describe no es un enamoramiento por una figura fantástica y lejana. Más bien se refiere a un interlocutor concreto al que se conoce —en este caso, Dios—. Tampoco es algo unilateral, pues Él lo corresponde, de modo que decide, movido por el amor que siente por ellos, extender su mano sobre aquellos a quienes ama.

En el texto de estudio vemos cómo Jesús pide al Padre que proteja del mal a quienes creen en él. Él también habla en este contexto del nombre de Dios. Así, dice por ejemplo: «He revelado tu nombre a los hombres que me has dado del mundo. Eran tuyos, y tú me los has dado, y ellos han guardado tu palabra.»⁽²⁾ Aquí también encontramos esa cercanía a Dios, que apunta a una relación muy personal entre él y el ser humano. Se manifiesta en el hecho de que se conocen mutuamente y se cuidan el uno al otro: el ser humano, al acoger la palabra de Dios y vivir según ella; Dios, al extender su mano sobre el ser humano.

Sin embargo, no se trata de un automatismo del tipo «Yo creo, así que se me ahorrarán las desgracias». Jesús sabía que tenía enemigos que le odiaban por su mensaje, y también sabía que sus discípulos tendrían enemigos.⁽³⁾ Por eso, cuando le pide a Dios que proteja a sus seguidores del mal, hay un fundamento muy sólido detrás.

Esto puede asustarnos a veces, ya que implica que pueden suceder cosas que preferiríamos que no ocurrieran en nuestra vida. Por eso, nuestra relación personal con Dios cobra aún más importancia. Porque es Él quien puede salvarnos, protegernos y ayudarnos a superar las dificultades.

Os deseo un día bendecido
Angela Mumssen

(1) Salmos 91,14 [Lutero 2017] 2() Juan 17,6 [Lutero 2017] (3) Juan 17,14

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Miércoles, 26.08.2026

Versículo bíblico
O Senhor diz: “Ele me ama; por isso, eu o salvarei”.
Salmo 91,14

Texto de reflexão
Jesus orou: “Não peço que os tires do mundo, mas que os guardes do mal.”
João 17,15

Textos diários da Igreja da Morávia

Uma reflexão pessoal

O versículo do qual extraímos a passagem bíblica de hoje diz, na íntegra: “Ele me ama, por isso o salvarei; ele conhece o meu nome, por isso o protegerei.”⁽¹⁾ Aqui é mencionado algo que, na minha opinião, é uma característica de um relacionamento muito pessoal. O amor descrito aqui não é um encantamento por uma figura fantástica e distante. Pelo contrário, refere-se a alguém concreto que se conhece – neste caso, Deus. Também não é algo unilateral, pois é correspondido por Ele, de modo que Ele decide, por amor a quem O ama, estender Sua mão sobre aqueles que Ele ama.

No texto de estudo, vemos como Jesus pede ao Pai que proteja do mal aqueles que acreditam nele. Ele também fala, nesse contexto, do nome de Deus. Assim, diz, por exemplo: “Eu revelei o teu nome às pessoas que tu me deste do mundo. Elas eram tuas, e tu as entregaste a mim, e elas guardaram a tua Palavra.”⁽²⁾ Aqui também encontramos essa proximidade com Deus, que aponta para uma relação totalmente pessoal entre Ele e o ser humano. Ela se manifesta no fato de que ambos se conhecem e cuidam um do outro: o ser humano, ao receber a Palavra de Deus e viver de acordo com ela; Deus, ao estender Sua mão sobre o ser humano.

No entanto, não se trata de um automatismo do tipo “Afinal, eu acredito, então serei poupado do mal”. Jesus sabia que tinha inimigos que o odiavam por causa de sua mensagem, e também sabia que seus discípulos teriam inimigos.⁽³⁾ Portanto, quando Ele pede a Deus que proteja seus seguidores do mal, isso tem um fundamento concreto.

Isso pode às vezes nos assustar, pois implica que podem acontecer coisas que preferiríamos que não ocorressem em nossa vida. Por isso, nossa relação pessoal com Deus se torna ainda mais importante. Pois é Ele quem pode nos salvar, nos proteger e nos ajudar a superar as dificuldades.

Desejo-lhes um dia abençoado
Angela Mumssen

(1) Salmos 91,14 [Lutero 2017] 2() João 17,6 [Lutero 2017] (3) João 17,14

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Quarta-feira, 26.08.2026

Versetto biblico
Il Signore dice: «Egli mi ama, perciò lo salverò».
Salmo 91,14

Testo dottrinale
Gesù pregò: «Non chiedo che tu li tolga dal mondo, ma che tu li preservi dal male».
Giovanni 17,15

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

A titolo personale

Il versetto da cui è tratto il passo biblico di oggi recita per intero: «Egli mi ama, perciò lo salverò; conosce il mio nome, perciò lo proteggerò.»⁽¹⁾ Qui viene menzionato qualcosa che, a mio avviso, è il segno distintivo di una relazione molto personale. L’amore qui descritto non è un’infatuazione per una figura fantastica e lontana. Si riferisce piuttosto a una persona concreta che si conosce – in questo caso Dio. Non è nemmeno un sentimento unilaterale, poiché viene ricambiato da Lui, al punto che Egli decide, per amore verso di loro, di stendere la Sua mano su coloro che ama.

Nel testo dottrinale vediamo come Gesù chieda al Padre di proteggere dal male coloro che credono in Lui. Anche Lui, in questo contesto, parla del nome di Dio. Ad esempio , dice: «Ho rivelato il tuo nome agli uomini che mi hai dato dal mondo. Erano tuoi, e tu me li hai dati, ed essi hanno custodito la tua parola.»⁽²⁾ Anche qui troviamo questa vicinanza a Dio, che indica una relazione del tutto personale tra Lui e l’uomo. Essa si manifesta nel fatto che ci si conosce a vicenda e ci si prende cura l’uno dell’altro: l’uomo, accogliendo la Parola di Dio e vivendo secondo essa; Dio, stendendo la sua mano sull’uomo.

Tuttavia, non si tratta di un meccanismo automatico del tipo «Io credo, quindi mi saranno risparmiate le cose brutte». Gesù sapeva di avere nemici che lo odiavano a causa del suo messaggio, e sapeva anche che i suoi discepoli avrebbero avuto dei nemici.⁽³⁾ Quando quindi chiede a Dio di preservare i suoi seguaci dal male, ciò ha un fondamento concreto.

Questo a volte può spaventarci, poiché implica che possano accadere cose che preferiremmo non avessero luogo nella nostra vita. A maggior ragione diventa quindi importante il nostro rapporto personale con Dio. Perché è Lui che può salvarci, proteggerci e accompagnarci attraverso ogni difficoltà.

Vi auguro una giornata benedetta
Angela Mumssen

(1) Salmi 91,14 [Lutero 2017] 2() Giovanni 17,6 [Lutero 2017] (3) Giovanni 17,14

Размышления о моравских ежедневных текстах на Среда, 26.08.2026

Слово из Библии
Господь говорит: «Он любит Меня, поэтому Я спасу его».
Псалом 91:14

Учебный текст
Иисус молился: «Я не прошу, чтобы Ты взял их из мира, но чтобы Ты сохранил их от лукавого».
Евангелие от Иоанна 17:15

Ежедневные тексты Моравской церкви

Личное размышление

Полный текст стиха, из которого взяты сегодняшние слова из Библии, звучит так: «Он любит Меня, поэтому Я спасу его; он знает Мое имя, поэтому Я защищу его»⁽¹⁾ Здесь упоминается нечто, что, на мой взгляд, является признаком очень личных отношений. Любовь, о которой здесь говорится, — это не увлечение каким-то далеким вымышленным образом. Скорее, она относится к конкретному собеседнику, которого знаешь — в данном случае к Богу. Она также не является односторонней, поскольку Он отвечает на неё взаимностью, так что из любви к ним решает простирать Свою руку над теми, кого любит.

В тексте мы видим, как Иисус просит Отца защитить тех, кто верит в Него, от зла. Он тоже говорит в этом контексте об имени Бога. Так, например, Он говорит : «Я явил Твое имя людям, которых Ты дал Мне из мира. Они были Твои, и Ты дал их Мне, и они сохранили Твое слово»⁽²⁾ Здесь мы также находим эту близость к Богу, которая указывает на совершенно личные отношения между Ним и человеком. Она проявляется в том, что они знают друг друга и заботятся друг о друге: человек — принимая Слово Божье и живя по нему; Бог — простирая Свою руку над человеком.

Тем не менее это не какой-то автоматизм по принципу: «Я же верую, значит, меня не постигнет ничего плохого». Иисус знал, что у Него были враги, которые ненавидели Его из-за Его проповеди, и Он также знал, что у Его учеников тоже будут враги.⁽³⁾ Поэтому, когда Он просит Бога уберечь Своих последователей от зла, у этого есть весомая основа.

Иногда это может нас пугать, ведь это подразумевает, что в нашей жизни могут происходить вещи, которых мы предпочли бы избежать. Тем важнее становится тогда наша личная связь с Богом. Ведь именно Он может спасти нас, защитить и провести через все испытания.

Желаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Псалтирь 91:14 [Лютер 2017] 2() Иоанна 17:6 [Лютер 2017] (3) Иоанна 17:14

Думки про моравські щоденні тексти за Середа, 26.08.2026

Слово з Біблії
Господь каже: «Він любить мене, тому я врятую його».
Псалом 91,14

Текст для роздумів
Ісус молився: «Я не прошу, щоб Ти забрав їх із світу, але щоб Ти зберіг їх від лукавого».
Івана 17,15

Щоденні тексти Моравської церкви

Особисте

Повний текст вірша, з якого походить сьогоднішній уривок з Біблії, звучить так: «Він любить мене, тому я хочу врятувати його; він знає моє ім’я, тому я хочу захистити його.»⁽¹⁾ Тут згадується те, що, на мою думку, є ознакою дуже особистих стосунків. Любов, про яку тут йдеться, — це не захоплення якимось далеким вигаданим образом. Навпаки, вона стосується конкретної особи, яку ти знаєш — у цьому випадку Бога. Вона також не є односторонньою, адже Він відповідає на неї взаємністю, тому вирішує, керуючись любов’ю до Нього, простягнути Свою руку над тими, кого Він любить.

У навчальному тексті ми бачимо, як Ісус просить Отця захистити тих, хто вірить у Нього, від зла. Він також у цьому контексті говорить про ім’я Бога. Наприклад, Він каже: «Я відкрив Твоє ім’я людям, яких Ти дав Мені зі світу. Вони були Твоїми, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє Слово.»⁽²⁾ Тут ми також бачимо цю близькість до Бога, яка вказує на цілком особисті стосунки між Ним і людиною. Вона виявляється в тому, що вони знають одне одного й піклуються одне про одного: людина — приймаючи Боже Слово й живучи за ним; Бог — простягаючи Свою руку над людиною.

Проте це не є автоматизмом за принципом «Я ж вірю, тож мене омине все лихе». Ісус знав, що має ворогів, які ненавидять Його через Його послання, і Він також знав, що Його учні матимуть ворогів.⁽³⁾ Отже, коли Він просить Бога захистити Своїх послідовників від зла, це має цілком обґрунтовану підставу.

Це іноді може нас лякати, адже це означає, що можуть трапитися події, яких ми воліли б уникнути у своєму житті. Тоді наші особисті стосунки з Богом стають ще важливішими. Адже саме Він може нас спасти, захистити та провести крізь усі випробування.

Бажаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Псалми 91,14 [Лютер 2017] 2() Івана 17,6 [Лютер 2017] (3) Івана 17,14

26.08.2026 ,الأربعاء خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

يقول الرب: «إنه يحبني، ولذلك سأخلّصه».
مزمور 91:14

نص تعليمي:

صلى يسوع قائلاً: «لا أطلب منك أن تأخذهم من العالم، بل أن تحفظهم من الشر».
يوحنا 17:15

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

على الصعيد الشخصي

الآية التي استُمد منها نص الكتاب المقدس اليوم هي كالتالي: «إنه يحبني، لذلك سأخلّصه؛ إنه يعرف اسمي، لذلك سأحميه.»^[1] يُذكر هنا شيء يُعد، في رأيي، سمة مميزة لعلاقة شخصية للغاية. فالحب الموصوف هنا ليس مجرد انجذاب عابر إلى صورة خيالية بعيدة. بل إنه يشير إلى شخص ملموس معروف لنا — وهو في هذه الحالة الله. كما أنه ليس حبًّا من طرف واحد، لأنه يلقى ردًّا منه، لدرجة أنه يقرر أن يمدّ يده لحماية من يحبهم، انطلاقًا من حبه لهم.

في النص التعليمي، نرى كيف يطلب يسوع من الآب أن يحفظ الذين يؤمنون به من الشر. وهو أيضًا يتحدث في هذا السياق عن اسم الله. فيقول على سبيل المثال: «لقد أعلنت اسمك للناس الذين أعطيتهم لي من العالم. كانوا لك، وأنت أعطيتهم لي، وقد حفظوا كلمتك.»^[2] وهنا أيضًا نجد هذا القرب من الله، الذي يشير إلى علاقة شخصية تمامًا بينه وبين الإنسان. ويتجلى ذلك في معرفة كلٍّ للآخر والاهتمام المتبادل: الإنسان، من خلال تقبله لكلمة الله والعيش وفقًا لها؛ والله، من خلال مد يده لحماية الإنسان.

ومع ذلك، فإن الأمر ليس تلقائيّاً وفقاً لشعار «أنا أؤمن، لذا سأُجنّب من الشر». كان يسوع يعلم أن له أعداءً يكرهونه بسبب رسالته، وكان يعلم أيضاً أن تلاميذه سيكون لهم أعداء.^[3] لذا، عندما يطلب من الله أن يحفظ أتباعه من الشر، فإن لذلك أساسًا واقعيًا راسخًا.

قد يثير هذا خوفنا أحيانًا، لأنه يعني أن أمورًا قد تحدث نفضل ألا تكون جزءًا من حياتنا. وهذا يجعل علاقتنا الشخصية بالله أكثر أهمية. لأنه هو الذي يستطيع أن يخلصنا ويحفظنا ويقودنا عبر هذه المحن.

أتمنى لكم يوماً مباركاً
Angela Mumssen

[1] مزمور 91:14 [لوثر 2017] [2] يوحنا 17:6 [لوثر 2017] [3] يوحنا 17:14

Gedanken zur Losung für Dienstag, den 25.08.2026

Losungswort
Ich rufe zu Gott, dem Allerhöchsten, zu Gott, der meine Sache zum guten Ende führt.
Psalm 57,3

Lehrtext
Jesus spricht: Bisher habt ihr um nichts gebeten in meinem Namen. Bittet, so werdet ihr empfangen, auf dass eure Freude vollkommen sei.
Johannes 16,24

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Beten mit Zuversicht

Das heutige Losungswort kommt aus einem Psalm Davids, der mit folgenden Worten überschrieben ist: Ein Lied Davids, nach der Melodie: „Richte nicht zugrunde.“ Es stammt aus der Zeit, als er sich auf der Flucht vor Saul in der Höhle aufhielt.⁽¹⁾ David befand sich also gerade in Lebensgefahr. Deshalb rief er zu Gott. Bemerkenswert ist, dass er mit Zuversicht betete. Er rief nicht nur einfach zu Gott, sondern sagte ebenfalls: „Gott, der meine Sache zum guten Ende führt.“ Woher kam diese Zuversicht? Ich denke, sie setzte sich zusammen aus Erfahrung und Glauben.

Manchmal höre ich Christen sagen: „Ich habe gebetet, doch Gott hat mein Gebet nicht erhört.“ Solche Erfahrungen können dazu führen, dass Menschen nicht mehr beten. Doch die Erfahrung – ob nun gut oder schlecht – ist nur ein Teil unserer Zuversicht. Der andere Teil ist Glaube. Glaube schaut nicht auf die Erfahrungen, sondern auf Gottes Wort und seine Zusagen. Das Einzige, was ich dabei wissen muss, ist, ob solch eine Zusage Gottes mir gilt. David z.B. war zum König über Israel berufen und gesalbt worden. Da das noch nicht geschehen war, konnte er zu sich selbst sagen: „Gott wird mich jetzt nicht untergehen lassen, denn seine Berufung hat sich noch nicht erfüllt.“

Nun hat nicht jede bzw. jeder von uns solch eine Klarheit in Bezug auf die persönliche Berufung. Was wir aber haben, sind klare Worte Jesu. So lesen wir im Lehrtext: Wenn wir Gott in dem Namen Jesu um etwas bitten, werden wir es empfangen. Was dort nicht steht, ist der Zeitpunkt der Erhörung. Dass unsere Gebete im Willen Gottes sein sollten, setzte Jesus, so denke ich, stillschweigend voraus.⁽²⁾ Deshalb meine ich, wir sollten nicht aufgeben, Gott nach seinem Willen zu fragen, und weiter beten. Oft begegnet uns die Zuversicht auf diesem Weg und mündet früher oder später in die Gewissheit, dass Gott Gebet erhört.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Ps. 57,1 (Hoffnung für alle) (2) 1.Joh. 5,14-15

Gebet:
Vater im Himmel, ich danke dir, dass wir mit unseren Bitten und Anliegen zu dir kommen dürfen. Du gibst uns den Namen Jesu, in dem wir beten können. Ich danke dir, dass du den Ruf unseres Herzens hörst und erhörst. Schenke uns bitte Geduld und Glauben, damit wir nicht aufgeben. Ich danke dir dafür. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Tuesday, 25.08.2026

Bible Verse
I call out to God, the Most High, to God, who brings my cause to a successful conclusion.
Psalm 57:3

Scripture
Jesus says: “So far you have not asked for anything in my name. Ask, and you will receive, so that your joy may be complete.”
John 16:24

Moravian Daily Texts

Praying with Confidence

Today’s Bible verse comes from a psalm of David, which is titled: “A Song of David, to the tune of ‘Do Not Destroy.’” It dates from the time when he was hiding in a cave while fleeing from Saul.⁽¹⁾ David’s life was in danger at that moment. That is why he cried out to God. It is noteworthy that he prayed with confidence. He did not simply cry out to God, but also said, “God, who brings my cause to a good end.” Where did this confidence come from? I think it was a combination of experience and faith.

Sometimes I hear Christians say, “I prayed, but God didn’t answer my prayer.” Such experiences can lead people to stop praying altogether. Yet experience—whether good or bad—is only one part of our confidence. The other part is faith. Faith does not look to experiences, but to God’s Word and His promises. The only thing I need to know is whether such a promise from God applies to me. David, for example, had been called and anointed to be king over Israel. Since that had not yet happened, he could say to himself, “God will not let me perish now, because His calling has not yet been fulfilled.”

Now, not every one of us has such clarity regarding our personal calling. What we do have, however, are Jesus’ clear words. As we read in the passage: If we ask God for something in Jesus’ name, we will receive it. What it does not say is when our prayer will be answered. I believe Jesus implicitly assumed that our prayers should be in accordance with God’s will.⁽²⁾ That is why I believe we should not give up asking God for His will, but should continue to pray. Often, we find confidence along this path, and sooner or later it leads to the certainty that God answers prayer.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Psalm 57:1 (Hope for All) (2) 1 John 5:14–15

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Mardi, 25.08.2026

Verset biblique
J'invoque Dieu, le Très-Haut, Dieu qui mène ma cause à bonne fin.
Psaume 57,3

Texte d’enseignement
Jésus dit : « Jusqu’à présent, vous n’avez rien demandé en mon nom. Demandez, et vous recevrez, afin que votre joie soit parfaite. »
Jean 16,24

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Prier avec confiance

Le verset biblique d’aujourd’hui est tiré d’un psaume de David, dont le titre est le suivant : « Cantique de David, sur l’air : “Ne me laisse pas périr.” » Il date de l’époque où il se cachait dans une grotte pour échapper à Saül.⁽¹⁾ David était donc alors en danger de mort. C’est pourquoi il a crié vers Dieu. Il est remarquable qu’il ait prié avec confiance. Il ne s’est pas contenté d’invoquer Dieu, mais il a également dit : « Dieu, qui mène ma cause à bonne fin. » D’où lui venait cette confiance ? Je pense qu’elle était le fruit à la fois de l’expérience et de la foi.

Il m’arrive parfois d’entendre des chrétiens dire : « J’ai prié, mais Dieu n’a pas exaucé ma prière. » De telles expériences peuvent conduire certaines personnes à ne plus prier. Or, l’expérience – qu’elle soit bonne ou mauvaise – n’est qu’une partie de notre confiance. L’autre partie, c’est la foi. La foi ne se fonde pas sur les expériences, mais sur la Parole de Dieu et ses promesses. La seule chose que je doive savoir, c’est si une telle promesse de Dieu s’applique à moi. David, par exemple, avait été appelé et oint pour être roi d’Israël. Comme cela ne s’était pas encore produit, il pouvait se dire : « Dieu ne va pas me laisser périr maintenant, car son appel ne s’est pas encore accompli. »

Or, nous n’avons pas tous une telle clarté concernant notre vocation personnelle. Mais ce que nous avons, ce sont les paroles claires de Jésus. Ainsi, nous lisons dans le texte d’étude : si nous demandons quelque chose à Dieu au nom de Jésus, nous le recevrons. Ce qui n’y est pas précisé, c’est le moment où notre prière sera exaucée. Que nos prières soient conformes à la volonté de Dieu, c’est, je pense, ce que Jésus supposait tacitement.⁽²⁾ C’est pourquoi je pense que nous ne devons pas renoncer à interroger Dieu sur sa volonté, et que nous devons continuer à prier. Souvent, la confiance nous accompagne sur ce chemin et débouche tôt ou tard sur la certitude que Dieu exauce la prière.

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Psaumes 57,1 (Espérance pour tous) (2) 1 Jean 5,14-15

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Martedì, 25.08.2026

Versículo bíblico
Clamo a Dios, el Altísimo, a Dios, que lleva mi causa a buen término.
Salmo 57,3

Texto de reflexión
Jesús dice: «Hasta ahora no habéis pedido nada en mi nombre. Pedid y recibiréis, para que vuestro gozo sea completo».
Juan 16,24

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Orar con confianza

El pasaje bíblico de hoy procede de un salmo de David, cuyo título reza: «Cántico de David, según la melodía: “No me destruyas”». Data de la época en que se encontraba en la cueva, huyendo de Saúl.⁽¹⁾ David se encontraba, pues, en peligro de muerte . Por eso clamó a Dios. Es digno de mención que orara con confianza. No se limitó a clamar a Dios, sino que también dijo: «Dios, que lleva mi causa a buen término». ¿ De dónde provenía esa confianza? Creo que era fruto de la experiencia y la fe.

A veces oigo a cristianos decir: «He rezado, pero Dios no ha escuchado mi oración». Este tipo de experiencias pueden llevar a que las personas dejen de rezar. Sin embargo, la experiencia —ya sea buena o mala— es solo una parte de nuestra confianza. La otra parte es la fe. La fe no se fija en las experiencias, sino en la Palabra de Dios y en sus promesas. Lo único que tengo que saber es si esa promesa de Dios se aplica a mí. David, por ejemplo, había sido llamado y ungido para ser rey de Israel. Como eso aún no había sucedido, podía decirse a sí mismo: «Dios no me va a dejar caer ahora, porque su llamada aún no se ha cumplido».

Ahora bien, no todos tenemos esa claridad en cuanto a nuestra vocación personal. Pero lo que sí tenemos son las claras palabras de Jesús. Así lo leemos en el texto de estudio: si le pedimos algo a Dios en el nombre de Jesús, lo recibiremos. Lo que no se dice allí es el momento en que se responderá nuestra oración. Que nuestras oraciones deban estar de acuerdo con la voluntad de Dios es algo que, en mi opinión, Jesús daba por sentado tácitamente.⁽²⁾ Por eso creo que no debemos dejar de preguntarle a Dios cuál es su voluntad, y debemos seguir orando. A menudo, en este camino encontramos la confianza, que tarde o temprano desemboca en la certeza de que Dios escucha nuestras oraciones.

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Salmos 57,1 (Esperanza para todos) (2) 1 Juan 5,14-15

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Martes, 25.08.2026

Versículo bíblico
Clamo a Deus, o Altíssimo, a Deus, que conduz minha causa a bom termo.
Salmo 57,3

Texto de ensinamento
Jesus diz: “Até agora vocês não pediram nada em meu nome. Peçam, e receberão, para que a alegria de vocês seja completa.”
João 16,24

Textos diários da Igreja da Morávia

Orar com confiança

A passagem bíblica de hoje vem de um salmo de Davi, cujo título é: “Um cântico de Davi, segundo a melodia: ‘Não me destruas’”. Ela data da época em que ele se refugiava na caverna, fugindo de Saul.⁽¹⁾ Davi, portanto, corria risco de vida naquele momento. Por isso, clamou a Deus. É notável que ele tenha orado com confiança. Ele não apenas clamou a Deus, mas também disse: “Deus, que conduz minha causa a bom termo”. De onde vinha essa confiança? Acho que ela era fruto da experiência e da fé.

Às vezes ouço cristãos dizerem: “Eu orei, mas Deus não atendeu minha oração.” Essas experiências podem levar as pessoas a deixarem de orar. No entanto, a experiência — seja ela boa ou ruim — é apenas uma parte da nossa confiança. A outra parte é a fé. A fé não se baseia nas experiências, mas na Palavra de Deus e em Suas promessas. A única coisa que preciso saber é se tal promessa de Deus se aplica a mim. Davi, por exemplo, havia sido chamado e ungido para ser rei de Israel. Como isso ainda não havia acontecido, ele podia dizer a si mesmo: “Deus não vai me deixar perecer agora, pois seu chamado ainda não se cumpriu.”

Ora, nem todos nós temos essa clareza em relação ao nosso chamado pessoal. O que temos, porém, são palavras claras de Jesus. Assim, lemos no texto de reflexão: se pedirmos algo a Deus em nome de Jesus, o receberemos. O que não está escrito ali é o momento em que o pedido será atendido. Que nossas orações devam estar de acordo com a vontade de Deus, Jesus, creio eu, pressupôs tacitamente.⁽²⁾ Por isso, acredito que não devemos desistir de perguntar a Deus qual é a sua vontade e devemos continuar orando. Muitas vezes, encontramos confiança nesse caminho, e isso, mais cedo ou mais tarde, nos leva à certeza de que Deus atende às orações.

Desejo-lhes um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Salmos 57,1 (Esperança para Todos) (2) 1 João 5,14-15

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Terça-feira, 25.08.2026

Versetto biblico
Invooco Dio, l'Altissimo, Dio, che porta a buon fine la mia causa.
Salmo 57,3

Testo dottrinale
Gesù dice: «Finora non avete chiesto nulla nel mio nome. Chiedete e riceverete, affinché la vostra gioia sia completa».
Giovanni 16,24

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Pregare con fiducia

Il versetto biblico di oggi proviene da un salmo di Davide, intitolato: «Canto di Davide, sulla melodia: “Non mi distruggere”». Risale al periodo in cui si trovava nella caverna, in fuga da Saul.⁽¹⁾ Davide si trovava quindi in pericolo di vita. Per questo invocò Dio. È degno di nota il fatto che pregasse con fiducia. Non si limitò semplicemente a invocare Dio, ma disse anche: «Dio, che porta a buon fine la mia causa». Da dove veniva questa fiducia? Penso che fosse il risultato di esperienza e fede.

A volte sento cristiani dire: «Ho pregato, ma Dio non ha esaudito la mia preghiera». Esperienze del genere possono portare le persone a smettere di pregare. Ma l’esperienza – che sia positiva o negativa – è solo una parte della nostra fiducia. L’altra parte è la fede. La fede non guarda alle esperienze, ma alla Parola di Dio e alle sue promesse. L’unica cosa che devo sapere è se una tale promessa di Dio vale per me. Davide, ad esempio, era stato chiamato e unto come re d’Israele. Poiché ciò non era ancora avvenuto, poteva dire a se stesso: «Dio non mi lascerà cadere ora, perché la sua chiamata non si è ancora adempiuta».

Ora, non tutti noi abbiamo una tale chiarezza riguardo alla nostra vocazione personale. Ciò che abbiamo, però, sono le chiare parole di Gesù. Nel testo di riferimento leggiamo infatti: se chiediamo qualcosa a Dio nel nome di Gesù, la riceveremo. Ciò che lì non è specificato è il momento in cui la preghiera sarà esaudita. Che le nostre preghiere debbano essere conformi alla volontà di Dio, credo che Gesù lo desse tacitamente per scontato.⁽²⁾ Per questo ritengo che non dovremmo smettere di chiedere a Dio secondo la sua volontà e che dovremmo continuare a pregare. Spesso su questo cammino incontriamo la fiducia, che prima o poi sfocia nella certezza che Dio esaudisce le preghiere.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Salmi 57,1 (Speranza per tutti) (2) 1 Giovanni 5,14-15

Размышления о моравских ежедневных текстах на Вторник, 25.08.2026

Слово из Библии
Я взываю к Богу, Всевышнему, к Богу, который приводит мое дело к благополучному исходу.
Псалом 57:3

Учебный текст
Иисус говорит: «До сих пор вы ничего не просили во имя Мое. Просите, и получите, дабы радость ваша была совершенна».
Евангелие от Иоанна 16:24

Ежедневные тексты Моравской церкви

Молиться с уверенностью

Сегодняшний отрывок из Библии взят из псалма Давида, который озаглавлен следующими словами: «Песнь Давида, по мелодии: «Не губи». Оно было написано в то время, когда он, спасаясь от Саула, укрывался в пещере.⁽¹⁾ Таким образом, Давид находился в смертельной опасности. Поэтому он взывал к Богу. Примечательно, что он молился с уверенностью. Он не просто взывал к Богу, но также говорил: «Бог, который приводит моё дело к благому исходу». Откуда взялась эта уверенность? Думаю, она складывалась из опыта и веры.

Иногда я слышу, как христиане говорят: «Я молился, но Бог не услышал мою молитву». Такие переживания могут привести к тому, что люди перестают молиться. Однако опыт — будь то хороший или плохой — является лишь частью нашей уверенности. Другая часть — это вера. Вера опирается не на опыт, а на Слово Божье и Его обещания. Единственное, что мне нужно знать в этом случае, — это то, относится ли такое Божье обещание ко мне. Например, Давид был призван и помазан на царствование над Израилем. Поскольку это ещё не произошло, он мог сказать себе: «Бог не оставит меня в беде сейчас, потому что Его призвание ещё не исполнилось».

Конечно, не у каждого из нас есть такая ясность в отношении личного призвания. Но у нас есть ясные слова Иисуса. Так, в тексте для изучения мы читаем: если мы просим у Бога чего-либо во имя Иисуса, мы это получим. Там не указано время исполнения молитвы. То, что наши молитвы должны соответствовать воле Божьей, Иисус, как мне кажется, подразумевал молчаливо.⁽²⁾ Поэтому я считаю, что нам не следует переставать спрашивать Бога о Его воле и нужно продолжать молиться. Часто на этом пути мы обретаем уверенность, которая рано или поздно превращается в убеждённость в том, что Бог отвечает на молитвы.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Псалтирь 57:1 (Перевод «Надежда для всех») (2) 1-е Послание Иоанна 5:14–15

Думки про моравські щоденні тексти за Вівторок, 25.08.2026

Слово з Біблії
Я взиваю до Бога, Всевишнього, до Бога, який веде мою справу до доброго кінця.
Псалом 57,3

Уроковий текст
Ісус каже: «Досі ви нічого не просили в моє ім’я. Просіть, і отримаєте, щоб ваша радість була досконала».
Івана 16:24

Щоденні тексти Моравської церкви

Молитися з упевненістю

Сьогоднішній уривок із Біблії взято з псалма Давида, який має такий заголовок: «Пісня Давида, на мелодію: «Не знищуй». Вона походить із часів, коли він переховувався в печері, рятуючись від Саула.⁽¹⁾ Отже, Давид перебував у смертельній небезпеці. Тому він звернувся до Бога. Примітно, що він молився з упевненістю. Він не просто волав до Бога, а й казав: «Боже, що приводить мою справу до доброго кінця». Звідки взялася ця впевненість? Гадаю, вона складалася з досвіду та віри.

Іноді я чую, як християни кажуть: «Я молився, але Бог не вислухав мою молитву». Такі переживання можуть призвести до того, що люди перестають молитися. Однак досвід — чи то добрий, чи то поганий — є лише однією частиною нашої впевненості. Інша частина — це віра. Віра спирається не на досвід, а на Боже Слово та Його обіцянки. Єдине, що мені потрібно знати, — чи стосується мене така Божа обіцянка. Наприклад, Давид був покликаний і помазаний на царя Ізраїлю. Оскільки це ще не сталося, він міг сказати собі: «Бог не дасть мені зараз загинути, бо Його покликання ще не здійснилося».

Однак не кожен із нас має таку ясність щодо особистого покликання. Але у нас є чіткі слова Ісуса. Так, у тексті для роздумів ми читаємо: якщо ми просимо Бога про щось в ім’я Ісуса, ми отримаємо це. Там не вказано, коли саме буде вислухана молитва. Я думаю, що Ісус мовчазно припускав, що наші молитви мають відповідати Божій волі.⁽²⁾ Тому я вважаю, що нам не слід відмовлятися запитувати Бога про Його волю і продовжувати молитися. Часто на цьому шляху ми зустрічаємо впевненість, яка рано чи пізно переростає у впевненість у тому, що Бог вислуховує молитви.

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Псалми 57,1 (Надія для всіх) (2) 1 Івана 5,14-15

25.08.2026 ,الثلاثاء خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

أدعو الله العلي الأعلى، الله الذي يوفقني في أموري.
مزمور 57:3

نص تعليمي:

يقول يسوع: «حتى الآن لم تطلبوا شيئًا باسمي. اطلبوا فتنالوا، لكي تكتمل فرحكم».
يوحنا 16:24

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

الصلاة بثقة

آية اليوم مأخوذة من مزمور لداود، وعنوانه: «ترنيمة لداود، على لحن: «لا تهلكني»». وهي تعود إلى الفترة التي كان فيها داود مختبئًا في الكهف هربًا من شاول.^[1] كان داود إذن في خطر يهدد حياته. ولذلك نادى الله. ومن الجدير بالذكر أنه صلى بثقة. لم يكتفِ بمجرد مناداة الله، بل قال أيضًا: «الله الذي يقود أمري إلى نهاية حسنة». من أين جاءت هذه الثقة؟ أعتقد أنها كانت مزيجًا من التجربة والإيمان.

أحيانًا أسمع مسيحيين يقولون: «لقد صليت، لكن الله لم يستجب لصلاتي». قد تؤدي مثل هذه التجارب إلى توقف الناس عن الصلاة. لكن التجربة — سواء كانت جيدة أم سيئة — ليست سوى جزء من ثقتنا. والجزء الآخر هو الإيمان. فالإيمان لا ينظر إلى التجارب، بل إلى كلمة الله ووعوده. والشيء الوحيد الذي يجب أن أعرفه في هذا الصدد هو ما إذا كانت هذه الوعد من الله ينطبق عليّ أم لا. فقد دُعي داود، على سبيل المثال، ليكون ملكًا على إسرائيل وتم مسحه. وبما أن ذلك لم يكن قد حدث بعد، فقد استطاع أن يقول لنفسه: «لن يتركني الله أهلك الآن، لأن دعوته لي لم تتحقق بعد».

والآن، ليس كل واحد منا يتمتع بمثل هذه الوضوح فيما يتعلق بالدعوة الشخصية. لكن ما نملكه هو كلمات يسوع الواضحة. فنقرأ في النص التعليمي: إذا طلبنا من الله شيئًا باسم يسوع، فسنحصل عليه. ما لم يرد فيه النص هو توقيت الاستجابة. أعتقد أن يسوع افترض ضمناً أن تكون صلواتنا وفق مشيئة الله.^[2] ولذلك أرى أنه لا ينبغي لنا أن نتوقف عن سؤاله وفق مشيئته، بل أن نواصل الصلاة. غالبًا ما نجد الثقة في هذا الطريق، وتؤدي عاجلاً أم آجلاً إلى اليقين بأن الله يستجيب للصلاة.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] مزمور 57:1 [ترجمة «الأمل للجميع»] [2] رسالة يوحنا الأولى 5:14-15

Gedanken zur Losung für Montag, den 24.08.2026

Losungswort
Gott spricht: Von nun an lasse ich dich Neues hören und Verborgenes, das du nicht wusstest.
Jesaja 48,6

Lehrtext
Als die Athener von der Auferstehung der Toten hörten, begannen die einen zu spotten; die andern aber sprachen: Wir wollen dich darüber ein andermal weiterhören.
Apostelgeschichte 17,32

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Verborgenes

Hintergrund zum heutigen Losungswort war ein Werben Gottes, sein Volk möge doch auf ihn hören. So verkündete der Prophet Jesaja, dass Gott schon vorzeiten Dinge angekündigt hatte, die nun geschahen. Diese Vorankündigungen sollten als Beweis dienen, dass es Gott ist, der alles geschehen lässt. So konnten die Menschen nicht sagen, dass die Dinge durch ihre Götzen geschahen. Es geht also nicht nur um Ereignisse, sondern vor allem darum, wie man sie deutet.

Mit einer Deutung versucht man gewöhnlich, Geschehnisse zu erklären. Passieren Dinge eigentlich einfach nur so oder steckt dahinter eine Botschaft? Ich glaube, dass viele Prophetien in der Bibel dazu gegeben wurden, um die Bedeutung hinter einem Geschehen zu verstehen. Jesus Christus sagte einmal: „Schon jetzt kündige ich es euch an, damit ihr auch dann, wenn es geschieht, ganz sicher wisst: Ich bin der, den Gott gesandt hat.“⁽¹⁾

Aus diesem Grund wollte Gott sein Volk Neues hören lassen und Verborgenes, das sie nicht wussten. Sie sollten ihn erkennen, wenn es geschieht. Im Lehrtext lesen wir, wie einige Zuhörer auf den Apostel Paulus reagierten, als dieser von der Auferstehung der Toten sprach: Sie spotteten und hielten ihn wahrscheinlich für einen Spinner. Vor ein paar Jahren hätte Paulus selbst die Auferstehung Jesu für eine infame Lüge gehalten. Doch die Begegnung mit dem Auferstandenen hatte alles verändert. Die Auferstehung der Toten war für ihn eine zentrale Botschaft geworden. Sie gibt unserem Leben hier und jetzt eine völlig neue Bedeutung. Zum einen, weil wir uns einmal vor Gott verantworten müssen, und zum anderen, weil eine herrliche Zukunft auf die wartet, die dem Auferstandenen vertrauen.

Wenn Gott das Verborgene ans Licht bringt, sehen wir unser Leben und alles, was geschieht, mit anderen Augen. Möge sein Licht in unsere Herzen strahlen.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Joh. 13,19 (Hoffnung für alle)

Gebet:
Vater im Himmel, ich danke dir, dass du durch deine Propheten und durch deinen Sohn ankündigst, was einmal geschehen wird. So weiß ich mich geborgen in dir, wie bedrohlich auch alles wirken mag. Du hast einen guten Plan mit uns. Danke, Vater, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Monday, 24.08.2026

Bible Verse
God says: From now on, I will reveal to you new things and secrets you did not know.
Isaiah 48:6

Scripture
When the Athenians heard about the resurrection of the dead, some began to mock him, but others said, “We’ll hear more about this another time.”
Acts 17:32

Moravian Daily Texts

Hidden

The background to today’s Bible verse was God’s appeal to His people to listen to Him. Thus, the prophet Isaiah proclaimed that God had foretold events long ago that were now coming to pass. These prophecies were meant to serve as proof that it is God who brings everything about. Thus, people could not claim that these events were caused by their idols. It is not merely about the events themselves, but above all about how one interprets them.

Interpretation is usually an attempt to explain events. Do things simply happen by chance, or is there a message behind them? I believe that many prophecies in the Bible were given to help us understand the meaning behind an event. Jesus Christ once said: “I am telling you this now so that when it happens, you will know for certain: I am the one whom God has sent.”⁽¹⁾

For this reason, God wanted His people to hear something new—something hidden that they did not know. They were to recognize Him when it happened. In today’s lesson, we read how some listeners reacted to the Apostle Paul when he spoke of the resurrection of the dead: They mocked him and probably thought he was a crackpot. A few years earlier, Paul himself would have considered the resurrection of Jesus a despicable lie. But his encounter with the Risen One had changed everything. The resurrection of the dead had become a central message for him. It gives our lives here and now a completely new meaning—firstly, because we will one day have to give an account to God, and secondly, because a glorious future awaits those who trust in the Risen One.

When God brings what is hidden into the light, we see our lives and everything that happens through different eyes. May His light shine into our hearts.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) John 13:19 (Hope for All)

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Lundi, 24.08.2026

Citation biblique
Dieu dit : « Désormais, je te révélerai des choses nouvelles et des secrets que tu ne connaissais pas. »
Ésaïe 48,6

Texte d’étude
Lorsque les Athéniens entendirent parler de la résurrection des morts, certains se mirent à railler ; d’autres, cependant, dirent : « Nous t’écouterons à ce sujet une autre fois. »
Actes des Apôtres 17,32

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Ce qui est caché

Le contexte du passage biblique d’aujourd’hui était un appel de Dieu à son peuple pour qu’il l’écoute. Ainsi, le prophète Ésaïe annonçait que Dieu avait déjà prédit depuis longtemps des choses qui se réalisaient à présent. Ces prédictions devaient servir de preuve que c’est Dieu qui fait que tout arrive. Ainsi, les hommes ne pouvaient pas prétendre que ces événements étaient l’œuvre de leurs idoles. Il ne s’agit donc pas seulement d’événements, mais surtout de la manière dont on les interprète.

On cherche généralement, par l’interprétation, à expliquer les événements. Les choses se produisent-elles simplement comme ça, ou y a-t-il un message derrière tout cela ? Je crois que de nombreuses prophéties de la Bible ont été données pour nous aider à comprendre la signification qui se cache derrière un événement. Jésus-Christ a dit un jour : « Je vous le dis dès maintenant, afin que, lorsque cela arrivera, vous sachiez avec certitude : c’est moi que Dieu a envoyé. »⁽¹⁾

C’est pour cette raison que Dieu a voulu faire entendre à son peuple des choses nouvelles et cachées, qu’il ignorait. Il fallait qu’ils le reconnaissent lorsque cela arriverait. Dans le texte d’étude, nous lisons comment certains auditeurs ont réagi face à l’apôtre Paul lorsqu’il a parlé de la résurrection des morts : ils se sont moqués de lui et l’ont probablement pris pour un fou. Il y a quelques années, Paul lui-même aurait considéré la résurrection de Jésus comme un mensonge infâme. Mais la rencontre avec le Ressuscité avait tout changé. La résurrection des morts était devenue pour lui un message central. Elle donne à notre vie ici et maintenant un sens tout à fait nouveau. D’une part, parce que nous devrons un jour rendre des comptes devant Dieu, et d’autre part, parce qu’un avenir glorieux attend ceux qui font confiance au Ressuscité.

Lorsque Dieu met en lumière ce qui est caché, nous voyons notre vie et tout ce qui se passe d’un autre œil. Que sa lumière rayonne dans nos cœurs.

Je vous souhaite une journée bénie.
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Jean 13,19 (Espérance pour tous)

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Lunedì, 24.08.2026

Versículo bíblico
Dios dice: «A partir de ahora te revelaré cosas nuevas y secretas que no conocías».
Isaías 48,6

Texto de estudio
Cuando los atenienses oyeron hablar de la resurrección de los muertos, unos se burlaron; pero otros dijeron: «Te escucharemos sobre esto en otra ocasión».
Hechos 17,32

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Lo oculto

El trasfondo del pasaje bíblico de hoy era una llamada de Dios para que su pueblo le escuchara. Así, el profeta Isaías anunció que Dios ya había predicho en tiempos pasados cosas que ahora estaban ocurriendo. Estas predicciones debían servir como prueba de que es Dios quien hace que todo suceda. De este modo, la gente no podía decir que las cosas sucedían por obra de sus ídolos. Así pues, no se trata solo de los acontecimientos, sino sobre todo de cómo se interpretan.

Con una interpretación se suele intentar explicar los acontecimientos. ¿Acaso las cosas suceden simplemente así, o hay un mensaje detrás? Creo que muchas profecías de la Biblia se dieron para comprender el significado que se esconde tras un acontecimiento. Jesucristo dijo una vez: «Ya os lo anuncio ahora, para que, cuando suceda, sepáis con toda certeza: Yo soy aquel a quien Dios ha enviado».⁽¹⁾

Por esta razón, Dios quiso que su pueblo oyera cosas nuevas y ocultas que ellos desconocían. Debían reconocerlo cuando sucediera. En el texto de estudio leemos cómo reaccionaron algunos oyentes ante el apóstol Pablo cuando este habló de la resurrección de los muertos: se burlaron de él y probablemente lo consideraron un chiflado. Hace unos años, el propio Pablo habría considerado la resurrección de Jesús una mentira infame. Pero el encuentro con el Resucitado lo había cambiado todo. La resurrección de los muertos se había convertido para él en un mensaje fundamental. Le da a nuestra vida aquí y ahora un significado completamente nuevo. Por un lado, porque algún día tendremos que rendir cuentas ante Dios; y, por otro, porque un futuro glorioso espera a quienes confían en el Resucitado.

Cuando Dios saca a la luz lo oculto, vemos nuestra vida y todo lo que sucede con otros ojos. Que su luz brille en nuestros corazones.

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Juan 13,19 (Esperanza para todos)

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Lunes, 24.08.2026

Versículo bíblico
Deus diz: “A partir de agora, vou revelar-te coisas novas e secretas que você não conhecia.”
Isaías 48,6

Texto de reflexão
Quando os atenienses ouviram falar da ressurreição dos mortos, alguns começaram a zombar; outros, porém, disseram: “Queremos ouvir mais sobre isso em outra ocasião.”
Atos 17,32

Textos diários da Igreja da Morávia

O Oculto

O contexto da passagem bíblica de hoje era um apelo de Deus para que seu povo finalmente o ouvisse. Assim, o profeta Isaías anunciou que Deus já havia previsto, há muito tempo, coisas que agora estavam acontecendo. Essas previsões serviam como prova de que é Deus quem faz tudo acontecer. Assim, as pessoas não podiam dizer que as coisas aconteciam por causa de seus ídolos. Portanto, não se trata apenas de acontecimentos, mas, acima de tudo, de como os interpretamos.

Normalmente, procura-se explicar os acontecimentos por meio de uma interpretação. As coisas simplesmente acontecem por acaso ou há uma mensagem por trás delas? Acredito que muitas profecias na Bíblia foram dadas para que se compreenda o significado por trás de um acontecimento. Jesus Cristo disse certa vez: “Já agora vos anuncio isso, para que, quando acontecer, saibais com toda certeza: eu sou aquele que Deus enviou.”⁽¹⁾

Por essa razão, Deus quis que seu povo ouvisse coisas novas e ocultas, que eles não conheciam. Eles deveriam reconhecê-lo quando isso acontecesse. No texto de estudo, lemos como alguns ouvintes reagiram ao apóstolo Paulo quando ele falou da ressurreição dos mortos: eles zombaram e provavelmente o consideraram um maluco. Há alguns anos, o próprio Paulo teria considerado a ressurreição de Jesus uma mentira infame. Mas o encontro com o Ressuscitado mudou tudo. A ressurreição dos mortos havia se tornado para ele uma mensagem central. Ela dá à nossa vida, aqui e agora, um significado totalmente novo. Por um lado, porque um dia teremos de prestar contas diante de Deus; por outro, porque um futuro glorioso aguarda aqueles que confiam no Ressuscitado.

Quando Deus traz à luz o que está oculto, passamos a ver nossa vida e tudo o que acontece com outros olhos. Que Sua luz brilhe em nossos corações.

Desejo-lhes um dia abençoado,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) João 13,19 (Esperança para Todos)

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Segunda-feira, 24.08.2026

Versetto biblico
Dio dice: «D'ora in poi ti farò udire cose nuove e cose nascoste che tu non conoscevi».
Isaia 48,6

Testo didattico
Quando gli Ateniesi udirono parlare della risurrezione dei morti, alcuni si misero a schernire; altri invece dissero: «Ti ascolteremo su questo argomento un’altra volta».
Atti degli Apostoli 17,32

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Il significato nascosto

Il contesto del versetto biblico di oggi era un appello di Dio affinché il suo popolo lo ascoltasse. Così il profeta Isaia annunciò che Dio aveva già predetto in passato cose che ora stavano accadendo. Queste predizioni dovevano servire come prova che è Dio a far accadere ogni cosa. In questo modo, le persone non potevano dire che le cose avvenissero per opera dei loro idoli. Non si tratta quindi solo di eventi, ma soprattutto di come li si interpreta.

Con un’interpretazione si cerca solitamente di spiegare gli avvenimenti. Le cose accadono semplicemente così, o c’è un messaggio dietro? Credo che molte profezie nella Bibbia siano state date proprio per comprendere il significato che si cela dietro un avvenimento. Gesù Cristo una volta disse: «Ve lo annuncio fin da ora, affinché, quando accadrà, sappiate con certezza: io sono colui che Dio ha mandato.»⁽¹⁾

Per questo motivo Dio voleva far conoscere al suo popolo cose nuove e nascoste che essi non conoscevano. Dovevano riconoscerlo quando fosse accaduto. Nel testo di studio leggiamo come alcuni ascoltatori reagirono all’apostolo Paolo quando questi parlò della risurrezione dei morti: lo derisero e probabilmente lo considerarono un pazzo. Qualche anno prima, lo stesso Paolo avrebbe considerato la risurrezione di Gesù una menzogna infame. Ma l’incontro con il Risorto aveva cambiato tutto. La risurrezione dei morti era diventata per lui un messaggio centrale. Essa conferisce alla nostra vita qui e ora un significato completamente nuovo. Da un lato, perché un giorno dovremo rendere conto a Dio delle nostre azioni; dall’altro, perché un futuro glorioso attende coloro che ripongono la loro fiducia nel Risorto.

Quando Dio porta alla luce ciò che è nascosto, vediamo la nostra vita e tutto ciò che accade con occhi diversi. Possa la Sua luce risplendere nei nostri cuori.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Giovanni 13,19 (Speranza per tutti)

Размышления о моравских ежедневных текстах на Понедельник, 24.08.2026

Слово из Библии
Господь говорит: «Отныне Я открою тебе новое и сокрытое, о чём ты не знал».
Исаия 48:6

Текст для размышления
Когда афиняне услышали о воскресении мертвых, одни стали насмехаться, а другие сказали: «Мы послушаем тебя об этом в другой раз».
Деяния Апостолов 17:32

Ежедневные тексты Моравской церкви

Скрытое

Предпосылкой к сегодняшнему библейскому отрывку было призыв Бога к Своему народу, чтобы тот все-таки прислушался к Нему. Так пророк Исаия провозгласил, что Бог еще в древности предсказал события, которые теперь сбылись. Эти предсказания должны были служить доказательством того, что именно Бог является причиной всего происходящего. Таким образом, люди не могли сказать, что всё это произошло по воле их идолов. Речь идёт не только о событиях, но прежде всего о том, как их толковать.

Обычно с помощью толкования люди пытаются объяснить происходящее. Происходят ли события просто так, или за ними скрывается какое-то послание? Я верю, что многие пророчества в Библии были даны для того, чтобы помочь понять смысл, скрытый за тем или иным событием. Иисус Христос однажды сказал: «Я заранее говорю вам это, чтобы, когда это произойдет, вы точно знали: Я — Тот, Кого послал Бог»⁽¹⁾

По этой причине Бог хотел, чтобы Его народ услышал новое и сокрытое, о чём они не знали. Они должны были узнать Его, когда это произойдёт. В тексте для изучения мы читаем, как некоторые слушатели отреагировали на слова апостола Павла, когда тот говорил о воскресении мёртвых: они насмехались над ним и, вероятно, считали его сумасшедшим. Ещё несколько лет назад сам Павел счёл бы воскресение Иисуса гнусной ложью. Но встреча с Воскресшим изменила всё. Воскресение мертвых стало для него центральным посланием. Оно придает нашей жизни здесь и сейчас совершенно новый смысл. С одной стороны, потому что однажды нам придётся ответить перед Богом, а с другой — потому что тех, кто доверяет Воскресшему, ждёт славное будущее.

Когда Бог выводит сокрытое на свет, мы начинаем смотреть на нашу жизнь и на всё, что происходит, другими глазами. Пусть Его свет озарит наши сердца.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Иоанна 13:19 (Перевод «Надежда для всех»)

Думки про моравські щоденні тексти за Понеділок, 24.08.2026

Слово з Біблії
Бог каже: Відтепер Я відкриватиму тобі нове і приховане, чого ти не знав.
Ісая 48:6

Текст для роздумів
Коли афіняни почули про воскресіння мертвих, одні почали глузувати, а інші сказали: «Ми хочемо послухати тебе про це іншим разом».
Діяння апостолів 17:32

Щоденні тексти Моравської церкви

Приховане

Передумовою сьогоднішнього біблійного уривка було закликання Бога до Свого народу, щоб той все-таки прислухався до Нього. Так пророк Ісая проголошував, що Бог ще давно передбачив події, які тепер відбувалися. Ці передбачення мали слугувати доказом того, що саме Бог є тим, хто все це чинить. Тож люди не могли стверджувати, що все це сталося завдяки їхнім ідолам. Отже, йдеться не лише про події, а насамперед про те, як їх тлумачити.

Зазвичай тлумаченням намагаються пояснити події. Чи справді речі відбуваються просто так, чи за ними ховається якесь послання? Я вірю, що багато пророцтв у Біблії було дано для того, щоб зрозуміти значення, яке стоїть за тією чи іншою подією. Ісус Христос колись сказав: «Я сповіщаю вам це вже зараз, щоб, коли це станеться, ви напевно знали: Я є Той, кого послав Бог.»⁽¹⁾

Саме тому Бог хотів, щоб Його народ почув щось нове та приховане, про що вони не знали. Вони мали впізнати Його, коли це станеться. У навчальному тексті ми читаємо, як деякі слухачі відреагували на слова апостола Павла, коли той говорив про воскресіння мертвих: вони глузували з нього й, ймовірно, вважали його божевільним. Ще кілька років тому сам Павло вважав би воскресіння Ісуса ганебною брехнею. Але зустріч із Воскреслим усе змінила. Воскресіння мертвих стало для нього головним посланням. Воно надає нашому життю тут і зараз цілком нового змісту. По-перше, тому що колись нам доведеться відповідати перед Богом, а по-друге, тому що на тих, хто довіряє Воскреслому, чекає чудове майбутнє.

Коли Бог виводить приховане на світло, ми дивимося на наше життя та все, що відбувається, іншими очима. Нехай Його світло сяє в наших серцях.

Бажаю благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Івана 13:19 (Надія для всіх)

24.08.2026 ,الإثنين خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

يقول الله: من الآن فصاعدًا، سأُطلعك على أمور جديدة ومخفية لم تكن تعلمها.
إشعياء 48:6

نص تعليمي:

وعندما سمع الأثينيون عن قيامة الأموات، بدأ البعض في السخرية؛ أما الآخرون فقالوا: «سنستمع إليك في هذا الشأن في وقت لاحق».
سفر أعمال الرسل 17:32

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

الخفي

كان السياق وراء الآية الكتابية اليوم هو دعوة من الله لشعبه كي يستمعوا إليه. وهكذا أعلن النبي إشعياء أن الله كان قد تنبأ منذ زمن بعيد بأمور أصبحت الآن حقيقة. وكان المقصود من هذه التنبؤات أن تكون دليلاً على أن الله هو الذي يجعل كل شيء يحدث. وبذلك لم يستطع الناس أن يقولوا إن هذه الأمور حدثت بفعل آلهتهم. لذا فإن الأمر لا يتعلق بالأحداث فحسب، بل يتعلق قبل كل شيء بكيفية تفسيرها.

عادةً ما يحاول المرء من خلال التفسير أن يشرح الأحداث. فهل تحدث الأمور ببساطة هكذا، أم أن هناك رسالة وراءها؟ أعتقد أن العديد من النبوءات في الكتاب المقدس أُعطيت لفهم المعنى الكامن وراء أي حدث. قال يسوع المسيح ذات مرة: «أنا أُعلِنُ لكم هذا الآن، لكي تعلموا، عندما يحدث، أنني أنا هو الذي أرسله الله.»^[1]

لهذا السبب أراد الله أن يُسمع شعبه أمورًا جديدة وخفية لم يكونوا على علم بها. كان عليهم أن يتعرفوا عليه عندما يحدث ذلك. نقرأ في النص التعليمي كيف كان رد فعل بعض المستمعين تجاه الرسول بولس عندما تحدث عن قيامة الأموات: سخروا منه واعتبروه على الأرجح مجنونًا. قبل بضع سنوات، كان بولس نفسه ليعتبر قيامة يسوع كذبة شنيعة. لكن اللقاء مع القائم من بين الأموات غيّر كل شيء. أصبحت قيامة الأموات رسالة محورية بالنسبة له. فهي تضفي معنىً جديدًا تمامًا على حياتنا هنا والآن. من ناحية، لأننا سنحاسب أمام الله يومًا ما، ومن ناحية أخرى، لأن مستقبلًا مجيدًا ينتظر أولئك الذين يثقون بالمسيح القائم من بين الأموات.

عندما يفضح الله ما هو خفي، ننظر إلى حياتنا وإلى كل ما يحدث بعينين أخريين. فليشرق نوره في قلوبنا.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] يوحنا 13:19 [الأمل للجميع]

Gedanken zur Losung für Sonntag, den 23.08.2026

Losungswort
Sie litten keinen Durst, als der HERR sie leitete in der Wüste. Er ließ ihnen Wasser aus dem Felsen fließen.
Jesaja 48,21

Lehrtext
Wer euch einen Becher Wasser zu trinken gibt deshalb, weil ihr Christus angehört, wahrlich, ich sage euch: Er wird nicht um seinen Lohn kommen.
Markus 9,41

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Gott reagiert

Das heutige Losungswort bezieht sich auf ein Ereignis, das die Israeliten während ihrer Wanderung durch die Wüste erlebten. Als sie Durst litten, befahl Gott Mose, mit seinem Stab an den Felsen des Berges Horeb zu schlagen. Dann sollte Wasser herauskommen und das Volk trinken können.⁽¹⁾ Mose gehorchte, und die Menschen erhielten Wasser.

Die Vorgeschichte zum Lehrtext wiederum war, dass Jesu Jünger ihm erzählten, sie hätten einen Mann getroffen, der in Jesu Namen Dämonen austrieb. Weil er sich aber nicht zu ihnen hielt, wollten sie es ihm verbieten. Jesus sagte zu ihnen: „Hindert ihn nicht! Denn jemand, der unter Berufung auf meinen Namen ein Wunder tut, kann nicht gleichzeitig schlecht von mir reden. Wer nicht gegen uns ist, der ist für uns.“⁽²⁾

Diese Antwort Jesu ist – wie so häufig – verblüffend. Alleine die Möglichkeit, unter Berufung auf seinen Namen ein Wunder zu tun, ohne ihn näher zu kennen, ist erstaunlich. Die Schlussfolgerung Jesu, dass man dann wohl kaum schlecht über ihn reden könne, hat schon etwas Strategisches; ebenso: „Wer nicht gegen uns ist, der ist für uns.“ Im Lehrtext erläutert Jesus, dass selbst so etwas Simples wie jemandem einen Becher Wasser anzubieten, weil er zu Christus gehört, nicht ohne Lohn bleibt. Woher aber kommt dieser Lohn? Von der Person, die das Wasser empfängt?

Ich denke, Jesus spricht hier vom Vater im Himmel. Wer seine Kinder unterstützt, wird nicht leer ausgehen. Wer den Namen seines Sohnes ehrt, wird von ihm gesehen. Ein gutes Beispiel hierfür ist der römische Hauptmann, der Jesus um Hilfe für seinen schwerkranken Knecht bat. Die Ältesten der jüdischen Gemeinde kamen zu Jesus und sagten: „Er ist es wert, dass du ihm diese Bitte erfüllst … Er liebt unser Volk und hat uns sogar die Synagoge gebaut.“⁽³⁾ Gott sieht, wer sich wie um seine Kinder kümmert – und reagiert darauf.

Einen gesegneten Sonntag wünscht
Angela Mumssen

(1) 2.Mos. 17,6 (2) Mark. 9,39-40 [Neue Genfer Übersetzung] (3) aus Luk. 7,4-5 [Neue Genfer Übersetzung]

Gebet:
Vater im Himmel, danke, dass du alle im Blick hast – die, die ganz nahe bei dir sind, aber auch diejenigen, die sich noch nicht in deine Nähe wagen. Du möchtest, dass alle dich kennenlernen. Danke für deine große Liebe und Geduld, mit der du die Tür zu dir offen hältst. Schenke, dass noch viele Menschen hindurchgehen. In Jesu Namen, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Sunday, 23.08.2026

Bible Verse
They did not suffer from thirst as the LORD led them through the wilderness. He made water flow for them from the rock.
Isaiah 48:21

Teaching Text
Whoever gives you a cup of water to drink because you belong to Christ—truly I tell you, that person will not lose their reward.
Mark 9:41

Moravian Daily Texts

God Responds

Today’s Bible verse refers to an event the Israelites experienced during their journey through the wilderness. When they were thirsty, God commanded Moses to strike the rock on Mount Horeb with his staff. Then water would flow out, and the people would be able to drink.⁽¹⁾ Moses obeyed, and the people received water.

The background to this passage, however, was that Jesus’ disciples told Him they had met a man who was casting out demons in Jesus’ name. But because he was not following them, they wanted to stop him. Jesus said to them, “Do not stop him! For anyone who performs a miracle in my name cannot at the same time speak ill of me. Whoever is not against us is for us.”⁽²⁾

This response from Jesus is—as so often—astonishing. The very possibility of performing a miracle in his name without knowing him well is remarkable. Jesus’ conclusion that one could hardly speak ill of him under such circumstances has a strategic quality to it; likewise: “Whoever is not against us is for us.” In the lesson text , Jesus explains that even something as simple as offering someone a cup of water because they belong to Christ will not go unrewarded. But where does this reward come from? From the person receiving the water?

I think Jesus is speaking here of the Father in heaven. Whoever supports His children will not go away empty-handed. Whoever honors the name of His Son is seen by Him. A good example of this is the Roman centurion who asked Jesus for help for his seriously ill servant. The elders of the Jewish community came to Jesus and said, “He is worthy of you granting him this request … He loves our people and has even built us the synagogue.”⁽³⁾ God sees who cares for His children and how—and He responds accordingly.

Wishing you a blessed Sunday,
Angela Mumssen

(1) Exodus 17:6 (2) Mark 9:39–40 [New Geneva Translation]

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Dimanche, 23.08.2026

Verset biblique
Ils n’ont pas souffert de la soif lorsque l’Éternel les a guidés dans le désert. Il a fait jaillir de l’eau du rocher pour eux.
Ésaïe 48,21

Texte d’enseignement
Quiconque vous donnera à boire un verre d’eau parce que vous appartenez au Christ, en vérité, je vous le dis : il ne perdra pas sa récompense.
Marc 9,41

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Dieu réagit

Le passage biblique d’aujourd’hui fait référence à un événement que les Israélites ont vécu lors de leur traversée du désert. Alors qu’ils souffraient de la soif, Dieu ordonna à Moïse de frapper le rocher du mont Horeb avec son bâton. De l’eau devait alors en jaillir pour que le peuple puisse boire.⁽¹⁾ Moïse obéit, et le peuple reçut de l’eau.

Le contexte de ce passage est le suivant : les disciples de Jésus lui racontèrent qu’ils avaient rencontré un homme qui chassait les démons au nom de Jésus. Mais comme il ne se ralliait pas à eux, ils voulaient l’en empêcher. Jésus leur dit : « Ne l’en empêchez pas ! Car celui qui accomplit un miracle en invoquant mon nom ne peut pas en même temps parler en mal de moi. Celui qui n’est pas contre nous est pour nous. »⁽²⁾

Cette réponse de Jésus est – comme souvent – stupéfiante. La simple possibilité d’accomplir un miracle en invoquant son nom, sans le connaître de près, est étonnante. La conclusion de Jésus, selon laquelle on ne saurait alors parler de lui en mal, revêt déjà un caractère stratégique ; de même : « Qui n’est pas contre nous est pour nous. » Dans le texte d’enseignement, Jésus explique que même un geste aussi simple que d’offrir un verre d’eau à quelqu’un, parce qu’il appartient au Christ, ne reste pas sans récompense. Mais d’où vient cette récompense ? De la personne qui reçoit l’eau ?

Je pense que Jésus parle ici du Père qui est aux cieux. Celui qui soutient ses enfants ne repartira pas les mains vides. Celui qui honore le nom de son Fils sera remarqué par lui. Le centurion romain, qui a demandé à Jésus de venir en aide à son serviteur gravement malade, en est un bon exemple. Les anciens de la communauté juive vinrent trouver Jésus et lui dirent : « Il mérite que tu exauces sa demande… Il aime notre peuple et nous a même construit la synagogue. »⁽³⁾ Dieu voit qui prend soin de ses enfants et de quelle manière – et il y réagit.

Je vous souhaite un dimanche béni,
Angela Mumssen

(1) Exode 17,6 (2) Marc 9,39-40 [Nouvelle Traduction de Genève]

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Domenica, 23.08.2026

Versículo bíblico
No padecieron sed cuando el Señor los guió por el desierto. Él hizo brotar agua de la roca para ellos.
Isaías 48,21

Texto de reflexión
El que os dé un vaso de agua por el hecho de que pertenecéis a Cristo, en verdad os digo: no perderá su recompensa.
Marcos 9,41

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Dios reacciona

El pasaje bíblico de hoy se refiere a un suceso que vivieron los israelitas durante su travesía por el desierto. Cuando tenían sed, Dios ordenó a Moisés que golpeara con su vara la roca del monte Horeb. Entonces saldría agua y el pueblo podría beber.⁽¹⁾ Moisés obedeció y el pueblo recibió agua.

Los antecedentes del texto de la lectura eran que los discípulos de Jesús le contaron que se habían encontrado con un hombre que expulsaba demonios en nombre de Jesús. Pero, como no se mantenía fiel a ellos, querían prohibírselo. Jesús les dijo: «¡No se lo impidáis! Porque quien hace un milagro en mi nombre no puede, al mismo tiempo, hablar mal de mí. Quien no está en contra nuestra, está a nuestro favor».⁽²⁾

Esta respuesta de Jesús es —como suele ocurrir— sorprendente. La mera posibilidad de hacer un milagro en su nombre, sin conocerlo más de cerca, ya es asombrosa. La conclusión de Jesús de que, en ese caso, difícilmente se podría hablar mal de él, tiene ya algo de estratégico; lo mismo ocurre con: «Quien no está contra nosotros, está a nuestro favor». En el texto de la lectura, Jesús explica que incluso algo tan sencillo como ofrecer un vaso de agua a alguien por pertenecer a Cristo no queda sin recompensa. Pero, ¿de dónde viene esta recompensa? ¿De la persona que recibe el agua?

Creo que Jesús se refiere aquí al Padre que está en los cielos. Quien apoya a sus hijos no se quedará con las manos vacías. Quien honra el nombre de su Hijo, es visto por Él. Un buen ejemplo de ello es el centurión romano que pidió ayuda a Jesús para su siervo gravemente enfermo. Los ancianos de la comunidad judía se acercaron a Jesús y le dijeron: «Merece que le concedas esta petición… Ama a nuestro pueblo e incluso nos ha construido la sinagoga»⁽³⁾. Dios ve quién cuida de sus hijos y cómo lo hace, y reacciona en consecuencia.

Os deseo un domingo bendito
Angela Mumssen

(1) Éxodo 17,6 (2) Marcos 9,39-40 [Nueva Traducción de Ginebra]

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Domingo, 23.08.2026

Versículo bíblico
Eles não passaram sede quando o Senhor os guiou pelo deserto. Ele fez jorrar água da rocha para eles.
Isaías 48,21

Texto de reflexão
Quem vos der um copo de água para beber, pelo fato de pertencerdes a Cristo, em verdade vos digo: ele não deixará de receber a sua recompensa.
Marcos 9,41

Textos diários da Igreja da Morávia

Deus reage

A passagem bíblica de hoje se refere a um acontecimento que os israelitas viveram durante sua travessia pelo deserto. Quando estavam com sede, Deus ordenou a Moisés que batesse com sua vara na rocha do Monte Horebe. Assim, a água jorraria e o povo poderia beber.⁽¹⁾ Moisés obedeceu, e o povo recebeu água.

O contexto que antecede o texto de ensinamento, por sua vez, era que os discípulos de Jesus lhe contaram que haviam encontrado um homem que expulsava demônios em nome de Jesus. Porém, como ele não se unia a eles, queriam impedi-lo de fazê-lo. Jesus disse-lhes: “Não o impeçam! Pois quem faz um milagre invocando o meu nome não pode, ao mesmo tempo, falar mal de mim. Quem não é contra nós, é a nosso favor.”⁽²⁾

Essa resposta de Jesus é – como tantas vezes acontece – surpreendente. A simples possibilidade de realizar um milagre invocando seu nome, sem conhecê-lo mais de perto, já é impressionante. A conclusão de Jesus de que, nesse caso, dificilmente alguém poderia falar mal dele, tem um certo aspecto estratégico; da mesma forma: “Quem não está contra nós, está a nosso favor.” No texto de ensinamento, Jesus explica que mesmo algo tão simples quanto oferecer um copo d’água a alguém, por pertencer a Cristo, não fica sem recompensa. Mas de onde vem essa recompensa? Da pessoa que recebe a água?

Acho que Jesus está se referindo aqui ao Pai que está nos céus. Quem apoia seus filhos não ficará de mãos vazias. Quem honra o nome de seu Filho será visto por Ele. Um bom exemplo disso é o centurião romano que pediu ajuda a Jesus para seu servo gravemente doente. Os anciãos da comunidade judaica foram até Jesus e disseram: “Ele merece que você atenda a esse pedido… Ele ama nosso povo e até construiu a sinagoga para nós.”⁽³⁾ Deus vê quem cuida de seus filhos e como – e reage a isso.

Desejo a todos um domingo abençoado
Angela Mumssen

(1) Êxodo 17,6 (2) Marcos 9,39-40 [Nova Tradução de Genebra]

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Domingo, 23.08.2026

Versetto biblico
Non soffrirono la sete quando il Signore li guidò nel deserto. Egli fece sgorgare acqua dalla roccia per loro.
Isaia 48,21

Testo dottrinale
Chiunque vi dia da bere un bicchiere d’acqua perché appartenete a Cristo, in verità vi dico: non perderà la sua ricompensa.
Marco 9,41

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Dio reagisce

Il versetto biblico di oggi si riferisce a un evento vissuto dagli Israeliti durante il loro viaggio attraverso il deserto. Quando soffrivano la sete, Dio ordinò a Mosè di colpire con il suo bastone la roccia del monte Horeb. Da lì sarebbe sgorgata dell’acqua e il popolo avrebbe potuto dissetarsi.⁽¹⁾ Mosè obbedì e il popolo ricevette l’acqua.

Il contesto del brano di oggi era che i discepoli di Gesù gli raccontarono di aver incontrato un uomo che scacciava i demoni nel nome di Gesù. Ma poiché non si univa a loro, volevano impedirglielo. Gesù disse loro: «Non glielo impedite! Chi compie un miracolo nel mio nome, infatti, non può allo stesso tempo parlare male di me. Chi non è contro di noi, è per noi.»⁽²⁾

Questa risposta di Gesù è – come spesso accade – sbalorditiva. Già solo la possibilità di compiere un miracolo invocando il suo nome, senza conoscerlo da vicino, è sorprendente. La conclusione di Gesù, secondo cui in tal caso difficilmente si potrebbe parlare male di lui, ha già qualcosa di strategico; allo stesso modo: «Chi non è contro di noi, è per noi». Nel brano di riferimento, Gesù spiega che anche un gesto semplice come offrire un bicchiere d’acqua a qualcuno, poiché appartiene a Cristo, non rimane senza ricompensa. Ma da dove viene questa ricompensa? Dalla persona che riceve l’acqua?

Penso che Gesù qui si riferisca al Padre celeste. Chi sostiene i suoi figli non resterà a mani vuote. Chi onora il nome di suo Figlio sarà da Lui visto. Un buon esempio di ciò è il centurione romano che chiese a Gesù di aiutare il suo servo gravemente malato. Gli anziani della comunità ebraica andarono da Gesù e dissero: «È degno che tu esaudisca questa sua richiesta… Ama il nostro popolo e ci ha persino costruito la sinagoga.»⁽³⁾ Dio vede chi si prende cura dei suoi figli e in che modo – e reagisce di conseguenza.

Vi auguro una domenica benedetta
Angela Mumssen

(1) Esodo 17,6 (2) Marco 9,39-40 [Nuova Traduzione di Ginevra]

Размышления о моравских ежедневных текстах на Воскресенье, 23.08.2026

Слово из Библии
Они не страдали от жажды, когда Господь вел их по пустыне. Он дал им воду из скалы.
Исаия 48:21

Учебный текст
Кто даст вам чашу воды пить за то, что вы принадлежите Христу, истинно говорю вам: он не останется без награды.
Марка 9:41

Ежедневные тексты Моравской церкви

Бог реагирует

Сегодняшний отрывок из Библии относится к событию, которое произошло с израильтянами во время их странствия по пустыне. Когда они испытывали жажду, Бог повелел Моисею ударить своим жезлом по скале на горе Хорив. Тогда из неё должна была вытечь вода, и народ смог бы напиться.⁽¹⁾ Моисей послушался, и люди получили воду.

Предпосылкой к этому отрывку, в свою очередь, было то, что ученики Иисуса рассказали Ему, что встретили человека, изгонявшего демонов во имя Иисуса. Но поскольку он не присоединился к ним, они хотели запретить ему это делать. Иисус сказал им: «Не мешайте ему! Ибо тот, кто творит чудо во имя Мое, не может одновременно говорить обо Мне плохо. Кто не против нас, тот за нас».⁽²⁾

Этот ответ Иисуса — как это часто бывает — поразителен. Сама по себе возможность совершить чудо во имя Его, не зная Его ближе, уже удивительна. Вывод Иисуса о том, что в таком случае вряд ли можно говорить о Нём плохо, имеет в себе нечто стратегическое; то же самое касается и следующих слов: «Кто не против нас, тот за нас». В тексте учения Иисус объясняет, что даже такая простая вещь, как предложить кому-то чашу воды, потому что он принадлежит Христу, не останется без награды. Но откуда же приходит эта награда? От того, кто получает воду?

Я думаю, что Иисус говорит здесь о Отце Небесном. Тот, кто поддерживает Его детей, не останется с пустыми руками. Тот, кто чтит имя Его Сына, будет замечен Им. Хорошим примером этого является римский сотник, который просил Иисуса помочь его тяжелобольному слуге. Старейшины иудейской общины пришли к Иисусу и сказали: «Он достоин того, чтобы Ты исполнил его просьбу… Он любит наш народ и даже построил нам синагогу»⁽³⁾. Бог видит, кто и как заботится о Его детях — и реагирует на это.

Желаю вам благословенного воскресенья
Angela Mumssen

(1) Исход 17:6 (2) Марк 9:39–40 [Новый Женевский перевод]

Думки про моравські щоденні тексти за Неділя, 23.08.2026

Слово з Біблії
Вони не страждали від спраги, коли Господь вів їх пустелею. Він дав їм воду, що текла зі скелі.
Ісая 48:21

Текст для роздумів
Хто дасть вам чашу води пити за те, що ви належите до Христа, істинно кажу вам: він не втратить своєї нагороди.
Марка 9:41

Щоденні тексти Моравської церкви

Божа реакція

Сьогоднішній уривок з Біблії стосується події, яку пережили ізраїльтяни під час своєї мандрівки пустелею. Коли вони страждали від спраги, Бог наказав Мойсею вдарити своїм жезлом по скелі на горі Хорив. Тоді з неї мала витекти вода, щоб народ міг напитися.⁽¹⁾ Мойсей послухався, і народ отримав воду.

А передісторія до цього уривка полягала в тому, що учні Ісуса розповіли Йому, що зустріли чоловіка, який виганяв демонів в ім’я Ісуса. Але оскільки він не приєднався до них, вони хотіли заборонити йому це робити. Ісус сказав їм: «Не заважайте йому! Бо той, хто творить чудо, посилаючись на моє ім’я, не може водночас говорити про мене погано. Хто не проти нас, той за нас».⁽²⁾

Ця відповідь Ісуса — як це часто буває — вражає. Сама лише можливість творити чудеса в Його ім’я, не знаючи Його ближче, є дивовижною. Висновок Ісуса, що тоді навряд чи можна погано говорити про Нього, має певний стратегічний підтекст; так само як і: «Хто не проти нас, той за нас». У навчальному тексті Ісус пояснює, що навіть така проста річ, як запропонувати комусь чашку води, бо той належить до Христа, не залишається без нагороди. Але звідки береться ця нагорода? Від людини, яка отримує воду?

Гадаю, Ісус тут говорить про Отця Небесного. Хто підтримує Його дітей, той не залишиться з порожніми руками. Хто вшановує ім’я Його Сина, того Він бачить. Гарним прикладом цього є римський сотник, який просив Ісуса про допомогу для свого тяжкохворого слуги. Старійшини єврейської громади прийшли до Ісуса й сказали: «Він гідний того, щоб Ти виконав його прохання… Він любить наш народ і навіть побудував нам синагогу»⁽³⁾. Бог бачить, хто і як піклується про Своїх дітей — і реагує на це.

Бажаю благословенної неділі
Angela Mumssen

(1) Вихід 17,6 (2) Марка 9,39-40 [Новий Женевський переклад]

23.08.2026 ,يوم الأحد خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

لم يعانوا من العطش عندما قادهم الرب في البرية. فقد جعل الماء ينبع لهم من الصخر.
إشعياء 48:21

نص تعليمي:

فمن يعطيكم كوبًا من الماء لتشربوه، لمجرد أنكم تنتمون إلى المسيح، فحقًا أقول لكم: إنه لن يفقد أجره.
مرقس 9:41

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

رد فعل الله

تشير آية الكتاب المقدس اليوم إلى حدث عاشه بنو إسرائيل أثناء رحلتهم عبر الصحراء. عندما عانوا من العطش، أمر الله موسى أن يضرب بصوامه صخرة جبل حوريب. عندئذٍ كان من المفترض أن يتدفق الماء ليشرب منه الشعب.^[1] أطاع موسى، فحصل الناس على الماء.

أما الخلفية الدرامية للنص التعليمي، فهي أن تلاميذ يسوع أخبروه بأنهم التقوا برجل كان يطرد الأرواح الشريرة باسم يسوع. لكن بما أنه لم يكن من أتباعهم، أرادوا منعه من ذلك. فقال لهم يسوع: «لا تمنعوه! فمن يصنع معجزة باسمي لا يمكنه في الوقت نفسه أن يتكلم عني بالسوء. ومن ليس ضدنا فهو معنا.»^[2]

إن إجابة يسوع هذه — كما هو الحال في كثير من الأحيان — مذهلة. فمجرد إمكانية عمل معجزة باسمه، دون معرفته عن قرب، أمر مدهش بحد ذاته. واستنتاج يسوع بأنه من الصعب جدًّا أن يتكلم المرء عنه بسوء في هذه الحالة، ينطوي على بعد استراتيجي؛ وكذلك قوله: «من ليس ضدنا فهو معنا». في النص التعليمي، يوضح يسوع أن حتى أمرًا بسيطًا مثل تقديم كوب من الماء لشخص ما، لمجرد أنه ينتمي إلى المسيح، لن يمر دون مكافأة. لكن من أين تأتي هذه المكافأة؟ من الشخص الذي يتلقى الماء؟

أعتقد أن يسوع يتحدث هنا عن الآب السماوي. من يدعم أبناءه لن يخرج خالي الوفاض. ومن يكرم اسم ابنه، سيراه. ومن الأمثلة الجيدة على ذلك القائد الروماني الذي طلب من يسوع مساعدة خادمه المريض بشدة. فجاء شيوخ الجماعة اليهودية إلى يسوع وقالوا: «"إنه يستحق أن تستجيب لطلبه هذا ... إنه يحب شعبنا، بل وقد بنى لنا الكنيس حتى."^[3] إن الله يرى من يعتني بأولاده وكيف يعتني بهم — ويستجيب لذلك.

أتمنى لكم يوم أحد مباركاً
Angela Mumssen

[1] سفر الخروج 17:6 [2] إنجيل مرقس 9:39-40 [ترجمة جنيف الجديدة]

Gedanken zur Losung für Samstag, den 22.08.2026

Losungswort
Meine Zunge soll singen von deinem Wort; denn alle deine Gebote sind gerecht.
Psalm 119,172

Lehrtext
Aus einem Munde kommt Loben und Fluchen. Das soll nicht so sein, meine Brüder und Schwestern.
Jakobus 3,10

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Was aus dem Munde kommt

Heute geht es um das, was wir reden und sagen. Jesus Christus erklärte einmal: „Nicht das, was der Mensch durch den Mund in sich aufnimmt, macht ihn in Gottes Augen unrein. Unrein machen ihn vielmehr die Worte, die aus seinem Mund herauskommen.“⁽¹⁾ Er sprach damit Gebote an, nichts Unreines zu essen, weil es den Menschen verunreinige. Was Gott offensichtlich wirklich wichtig ist, ist das, was wir reden. In diesem Sinne lesen wir im Losungswort, dass der Psalmist von Gottes Wort und seinen gerechten Geboten singen will. Jakobus wiederum wunderte sich, dass Christen sowohl Gott loben als auch Flüche aussprechen. Was bedeutet das nun für uns?

Einige Christen meinen, unsere Worte hätten geradezu eine magische Wirkung. Sie warnen davor, negative Dinge auszusprechen, weil sie sich sonst erfüllen. Stattdessen solle man Positives sagen, damit es sich erfüllt. Zwar teile ich diese Auffassung nicht, sehe aber, dass Gott unsere Worte ernst nimmt – nicht, weil sie magische Kräfte hätten, sondern weil sie unser Herz offenbaren. So erläuterte Jesus seinen Ausspruch folgendermaßen: „Was aus dem Mund herauskommt, kommt aus dem Herzen, und diese Dinge sind es, die den Menschen unrein machen. Denn aus dem Herzen kommen böse Gedanken, Mord, Ehebruch, Unzucht, Diebstahl, falsche Aussagen, Verleumdungen.“⁽²⁾

Ich verstehe das nicht so, dass wir ständig auf unsere Wortwahl achten müssen. Es geht um Inhalte, nicht nur um Worte. Manchmal versuchen Menschen, mit einer korrekten Wortwahl das eigentliche Ansinnen ihres Herzens zu verschleiern. Andere fühlen sich in ihrer Wortwahl kontrolliert. Doch Gott schaut auf das Herz und auf das, was wir wirklich mit unseren Worten sagen wollen. Wenn also inhaltlich Schlechtes aus unserem Mund herausgeht, dann denke ich, ist es Zeit, Gott zu bitten, unser Herz zu erlösen. Aus einem erlösten Herzen werden dann auch erlöste Worte fließen. Unserem Erlöser sei Dank!

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Matt. 15,11 (Neue Genfer Übersetzung) (2) Matt. 15,18-19 (Neue Genfer Übersetzung)

Gebet:
Herr Jesus, ich danke dir, dass du gekommen bist, um uns zu erlösen. So bitte ich dich: Gestalte uns um in dein Bild. Erfülle uns mit deinem Geist und leite uns in allem, was wir sagen. Das bitte ich in deinem Namen, Jesus, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Saturday, 22.08.2026

Bible Verse
May my tongue sing of your word, for all your commandments are just.
Psalm 119:172

Scripture
Praise and cursing comefrom the same mouth. It shouldn’t be that way, my brothers and sisters.
James 3:10

Moravian Daily Texts

What Comes Out of the Mouth

Today we’re talking about what we say. Jesus Christ once explained: “It is not what a person takes into his body through his mouth that defiles him in God’s eyes. Rather, it is the words that come out of his mouth that defile him.”⁽¹⁾ He was referring to the commandments against eating unclean foods, because they defile a person. What God clearly considers truly important is what we say. In this sense, we read in today’s Bible verse that the psalmist wants to sing of God’s Word and His righteous commandments. James, on the other hand, was surprised that Christians both praise God and utter curses. What does this mean for us?

Some Christians believe that our words have an almost magical effect. They warn against speaking negative things, because otherwise they will come true. Instead, they say, one should speak positively so that it comes true. While I do not share this view, I do recognize that God takes our words seriously—not because they have magical powers, but because they reveal our hearts. Jesus explained His statement as follows: “What comes out of the mouth comes from the heart, and these are the things that defile a person. For out of the heart come evil thoughts, murder, adultery, sexual immorality, theft, false testimony, and slander.”⁽²⁾

I don’t interpret this to mean that we must constantly watch our choice of words. It’s about the content, not just the words. Sometimes people try to use the right words to mask what’s really in their hearts. Others feel controlled by their choice of words. But God looks at the heart and at what we truly mean to say with our words. So if something evil comes out of our mouths, then I think it’s time to ask God to redeem our hearts. From a redeemed heart, redeemed words will then flow. Thanks be to our Savior!

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Matthew 15:11 (New Geneva Translation) (2) Matthew 15:18–19 (New Geneva Translation)

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Samedi, 22.08.2026

Verset biblique
Que ma langue chante ta parole, car tous tes commandements sont justes.
Psaume 119,172

Texte d’enseignement
De la même bouche sortent la louange et la malédiction. Il ne devrait pas en être ainsi, mes frères et sœurs.
Jacques 3,10

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Ce qui sort de la bouche

Aujourd’hui, nous allons parler de ce que nous disons. Jésus-Christ a déclaré un jour : « Ce n’est pas ce que l’homme ingère par la bouche qui le rend impur aux yeux de Dieu. Ce sont plutôt les paroles qui sortent de sa bouche qui le rendent impur. »⁽¹⁾ Il faisait ainsi référence aux commandements interdisant de manger des aliments impurs, car ceux-ci souillaient l’homme. Ce qui importe manifestement beaucoup à Dieu, c’est ce que nous disons. En ce sens, nous lisons dans le verset biblique que le psalmiste veut chanter la parole de Dieu et ses commandements justes. Jacques, quant à lui, s’étonnait que les chrétiens louent Dieu tout en prononçant des malédictions. Qu’est-ce que cela signifie pour nous ?

Certains chrétiens pensent que nos paroles auraient un véritable effet magique. Ils mettent en garde contre le fait de prononcer des choses négatives, car celles-ci risqueraient alors de se réaliser. Il faudrait au contraire dire des choses positives pour qu’elles se réalisent. Certes, je ne partage pas ce point de vue, mais je constate que Dieu prend nos paroles au sérieux – non pas parce qu’elles auraient des pouvoirs magiques, mais parce qu’elles révèlent notre cœur. C’est ainsi que Jésus a expliqué sa parole de la manière suivante : « Ce qui sort de la bouche vient du cœur, et ce sont ces choses-là qui rendent l’homme impur. Car c’est du cœur que viennent les mauvaises pensées, les meurtres, les adultères, la débauche, les vols, les faux témoignages, les calomnies. »⁽²⁾

Je ne comprends pas cela comme signifiant que nous devons constamment faire attention au choix de nos mots. C’est le fond qui compte, pas seulement les mots. Parfois, les gens essaient de dissimuler les véritables intentions de leur cœur derrière un choix de mots correct. D’autres se sentent contrôlés dans leur façon de s’exprimer. Mais Dieu regarde le cœur et ce que nous voulons vraiment dire par nos paroles. Ainsi, si des paroles mauvaises sortent de notre bouche, je pense qu’il est temps de demander à Dieu de racheter notre cœur. D’un cœur racheté jailliront alors des paroles rachetées. Rendons grâce à notre Sauveur !

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Matthieu 15,11 (Nouvelle Traduction de Genève) (2) Matthieu 15,18-19 (Nouvelle Traduction de Genève)

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Sabato, 22.08.2026

Versículo bíblico
Que mi lengua cante tu palabra, pues todos tus mandamientos son justos.
Salmo 119,172

Texto de reflexión
De una misma boca salen la alabanza y la maldición. Eso no debería ser así, hermanos y hermanas.
Santiago 3,10

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Lo que sale de la boca

Hoy vamos a hablar de lo que decimos y expresamos. Jesucristo explicó una vez: «No es lo que el hombre introduce en su boca lo que lo contamina a los ojos de Dios. Más bien, lo que lo contamina son las palabras que salen de su boca»⁽¹⁾ . Con ello se refería a los mandamientos de no comer nada impuro, porque eso contamina al ser humano. Lo que, evidentemente, le importa de verdad a Dios es lo que hablamos. En este sentido, leemos en el pasaje bíblico que el salmista quiere cantar sobre la palabra de Dios y sus mandamientos justos. Santiago, por su parte, se sorprendía de que los cristianos alabaran a Dios y, al mismo tiempo, pronunciaran maldiciones. ¿Qué significa esto para nosotros?

Algunos cristianos creen que nuestras palabras tienen un efecto casi mágico. Advierten de que no hay que decir cosas negativas, porque de lo contrario se harán realidad. En cambio, hay que decir cosas positivas para que se cumplan. Aunque no comparto esta opinión, sí veo que Dios se toma en serio nuestras palabras, no porque tengan poderes mágicos, sino porque revelan nuestro corazón. Así explicó Jesús su afirmación de la siguiente manera: «Lo que sale de la boca viene del corazón, y son estas cosas las que contaminan al hombre. Porque del corazón proceden los malos pensamientos, los homicidios, los adulterios, la fornicación, los robos, los falsos testimonios y las calumnias»⁽²⁾ .

No interpreto esto en el sentido de que tengamos que estar constantemente pendientes de la elección de nuestras palabras. Se trata del contenido, no solo de las palabras. A veces, las personas intentan ocultar lo que realmente hay en su corazón utilizando una elección correcta de palabras. Otras se sienten controladas en su forma de expresarse. Pero Dios mira el corazón y lo que realmente queremos decir con nuestras palabras. Así pues, si de nuestra boca sale algo malo en cuanto al contenido, creo que es hora de pedirle a Dios que redima nuestro corazón. De un corazón redimido fluirán entonces también palabras redimidas. ¡Gracias a nuestro Redentor!

Os deseo un día bendito
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Mateo 15,11 (Nueva Traducción de Ginebra) (2) Mateo 15,18-19 (Nueva Traducción de Ginebra)

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Sábado, 22.08.2026

Versículo bíblico
Que minha língua cante a tua Palavra, pois todos os teus mandamentos são justos.
Salmo 119,172

Texto de reflexão
Da mesma boca saem louvor e maldição. Não deve ser assim, meus irmãos e irmãs.
Tiago 3,10

Textos diários da Igreja da Morávia

O que sai da boca

Hoje vamos falar sobre o que dizemos e falamos. Jesus Cristo explicou certa vez: “Não é o que o homem ingere pela boca que o torna impuro aos olhos de Deus. O que o torna impuro são, antes, as palavras que saem de sua boca.”⁽¹⁾ Com isso, Ele se referia aos mandamentos de não comer nada impuro, pois isso contamina o homem. O que Deus obviamente considera realmente importante é o que falamos. Nesse sentido, lemos na passagem bíblica que o salmista deseja cantar sobre a Palavra de Deus e seus mandamentos justos. Tiago, por sua vez, se surpreendeu com o fato de os cristãos tanto louvarem a Deus quanto proferirem maldições. O que isso significa para nós?

Alguns cristãos acreditam que nossas palavras tenham um efeito quase mágico. Eles alertam para que não se digam coisas negativas, pois, caso contrário, elas se concretizarão. Em vez disso, deve-se dizer coisas positivas para que elas se concretizem. Embora eu não compartilhe dessa visão, reconheço que Deus leva nossas palavras a sério — não porque elas tenham poderes mágicos, mas porque revelam o nosso coração. Assim, Jesus explicou sua afirmação da seguinte maneira: “O que sai da boca vem do coração, e são essas coisas que tornam o homem impuro. Pois do coração vêm os maus pensamentos, o homicídio, o adultério, a imoralidade, o roubo, as mentiras e as calúnias.”⁽²⁾

Não interpreto isso como se tivéssemos que estar constantemente atentos à escolha das palavras. O que importa é o conteúdo, não apenas as palavras. Às vezes, as pessoas tentam, com uma escolha correta de palavras, encobrir o que realmente há em seus corações. Outras se sentem controladas na escolha das palavras. Mas Deus olha para o coração e para o que realmente queremos dizer com nossas palavras. Portanto, se algo ruim sair da nossa boca, acho que é hora de pedir a Deus que redima nosso coração. De um coração redimido, então, fluirão palavras redimidas. Graças ao nosso Redentor!

Desejo a vocês um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Mateus 15,11 (Nova Tradução de Genebra) (2) Mateus 15,18-19 (Nova Tradução de Genebra)

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Sábado, 22.08.2026

Versetto biblico
La mia lingua canterà la tua Parola, poiché tutti i tuoi comandamenti sono giusti.
Salmo 119,172

Testo dottrinale
Da una stessa bocca provengono lode e maledizione. Non deve essere così, fratelli e sorelle miei.
Giacomo 3,10

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Ciò che esce dalla bocca

Oggi parleremo di ciò che diciamo e esprimiamo. Gesù Cristo una volta spiegò: «Non è ciò che l’uomo introduce nella propria bocca a renderlo impuro agli occhi di Dio. Piuttosto, sono le parole che escono dalla sua bocca a renderlo impuro.»⁽¹⁾ Con ciò si riferiva ai comandamenti di non mangiare nulla di impuro, poiché ciò contamina l’uomo. Ciò che evidentemente sta davvero a cuore a Dio è ciò che diciamo. In questo senso, nel versetto biblico leggiamo che il salmista vuole cantare della Parola di Dio e dei suoi giusti comandamenti. Giacomo, dal canto suo, si stupiva del fatto che i cristiani lodassero Dio e allo stesso tempo pronunciassero maledizioni. Cosa significa questo per noi?

Alcuni cristiani ritengono che le nostre parole abbiano addirittura un effetto magico. Mettono in guardia dal pronunciare cose negative, perché altrimenti si avvererebbero. Bisognerebbe invece dire cose positive, affinché si avverino. Sebbene non condivida questa visione, riconosco che Dio prende sul serio le nostre parole – non perché abbiano poteri magici, ma perché rivelano il nostro cuore. Così Gesù spiegò la sua affermazione nel modo seguente: «Ciò che esce dalla bocca proviene dal cuore, e sono queste cose che rendono l’uomo impuro. Dal cuore infatti provengono pensieri malvagi, omicidi, adulteri, fornicazioni, furti, false testimonianze, calunnie.»⁽²⁾

Non lo interpreto nel senso che dobbiamo prestare costantemente attenzione alla scelta delle parole. Si tratta dei contenuti, non solo delle parole. A volte le persone cercano di nascondere il vero intento del loro cuore scegliendo parole appropriate. Altri si sentono controllati nella scelta delle parole. Ma Dio guarda al cuore e a ciò che vogliamo davvero dire con le nostre parole. Se quindi dalla nostra bocca escono parole malvagie, penso che sia il momento di chiedere a Dio di redimere il nostro cuore. Da un cuore redento sgorgheranno poi anche parole redente. Grazie al nostro Redentore!

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Matteo 15,11 (Nuova Traduzione di Ginevra) (2) Matteo 15,18-19 (Nuova Traduzione di Ginevra)

Размышления о моравских ежедневных текстах на Суббота, 22.08.2026

Слово из Библии
Пусть мой язык воспевает Твое Слово, ибо все Твои заповеди праведны.
Псалом 119:172

Учебный текст
Из одних и тех же уст исходят и хвала, и проклятие. Так быть не должно, братья и сестры мои.
Иакова 3:10

Ежедневные тексты Моравской церкви

Что исходит из уст

Сегодня речь пойдет о том, что мы говорим и произносим. Иисус Христос однажды объяснил: «Не то, что человек принимает в себя устами, оскверняет его в глазах Божьих. Оскверняют его, скорее, слова, которые выходят из его уст»⁽¹⁾. Он имел в виду заповеди не есть ничего нечистого, потому что это оскверняет человека. Очевидно, для Бога действительно важно то, что мы говорим. В этом смысле мы читаем в библейском отрывке, что псалмопевец хочет воспевать Слово Божье и Его праведные заповеди. Иаков, в свою очередь, удивлялся тому, что христиане одновременно и славят Бога, и произносят проклятия. Что же это значит для нас?

Некоторые христиане считают, что наши слова обладают прямо-таки магическим воздействием. Они предостерегают от произнесения негативных вещей, иначе они сбудутся. Вместо этого следует говорить о позитивном, чтобы оно сбылось. Хотя я и не разделяю эту точку зрения, но понимаю, что Бог относится к нашим словам серьезно — не потому, что они обладают магической силой, а потому, что они раскрывают наше сердце. Так Иисус объяснил Свои слова следующим образом: «Что выходит из уст, то исходит из сердца, и именно это оскверняет человека. Ибо из сердца исходят злые помыслы, убийства, прелюбодеяния, блуд, воровство, ложные свидетельства, клевета»⁽²⁾

Я не понимаю это так, что мы должны постоянно следить за выбором слов. Речь идет о содержании, а не только о словах. Иногда люди пытаются с помощью правильного подбора слов скрыть истинные намерения своего сердца. Другие чувствуют, что их выбор слов контролируется. Но Бог смотрит на сердце и на то, что мы действительно хотим сказать своими словами. Поэтому, если из наших уст исходит что-то плохое по сути, то, я думаю, пора просить Бога искупить наше сердце. Из искупленного сердца будут течь и искупленные слова. Слава нашему Спасителю!

Желаю благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Матфея 15:11 (Новый Женевский перевод) (2) Матфея 15:18-19 (Новый Женевский перевод)

Думки про моравські щоденні тексти за Субота, 22.08.2026

Слово з Біблії
Нехай мій язик співає про Твоє Слово, бо всі Твої заповіді справедливі.
Псалом 119,172

Текст для роздумів
З одних уст виходить і хвала, і прокляття. Так не повинно бути, мої брати й сестри.
Якова 3,10

Щоденні тексти Моравської церкви

Те, що виходить з вуст

Сьогодні мова піде про те, що ми говоримо і висловлюємо. Ісус Христос колись пояснив: «Не те, що людина приймає в себе через рот, робить її нечистою в очах Бога. Натомість нечистими роблять її слова, що виходять з її уст»⁽¹⁾. Він мав на увазі заповіді не їсти нічого нечистого, бо це оскверняє людину. Очевидно, що для Бога справді важливо те, що ми говоримо. У цьому контексті ми читаємо у біблійному уривку, що псалмист хоче співати про Боже Слово та Його праведні заповіді. Яків, у свою чергу, дивувався, що християни то славлять Бога, то промовляють прокляття. Що ж це означає для нас?

Деякі християни вважають, що наші слова мають майже магічну силу. Вони застерігають від висловлювання негативних речей, бо інакше вони збудуться. Натомість слід говорити позитивне, щоб воно збулося. Хоча я не поділяю цієї думки, але бачу, що Бог ставиться до наших слів серйозно — не тому, що вони мають магічну силу, а тому, що вони виявляють наше серце. Так Ісус пояснив Свої слова наступним чином: «Те, що виходить із уст, походить із серця, і саме це робить людину нечистою. Адже з серця походять злі думки, вбивства, перелюб, розпуста, крадіжки, неправдиві свідчення, наклепи»⁽²⁾

Я не розумію це так, що ми маємо постійно стежити за вибором слів. Йдеться про зміст, а не лише про слова. Іноді люди намагаються за допомогою правильного вибору слів приховати справжні наміри свого серця. Інші відчувають, що їхній вибір слів контролюється. Але Бог дивиться на серце і на те, що ми насправді хочемо сказати своїми словами. Тож якщо з наших вуст виходить щось погане за змістом, то, на мою думку, настав час просити Бога визволити наше серце. А з визволеного серця будуть витікати й визволені слова. Дякуємо нашому Спасителю!

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Матвія 15:11 (Новий Женевський переклад) (2) Матвія 15:18-19 (Новий Женевський переклад)

22.08.2026 ,يوم السبت خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

لتغني لساني بكلمتك؛ لأن جميع وصاياك عادلة.
مزمور 119:172

نص تعليمي:

المديح والشتائم يخرجان من نفس الفم. لا ينبغي أن يكون الأمر كذلك، أيها الإخوة والأخوات.
يعقوب 3:10

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

ما يخرج من الفم

اليوم سنتحدث عما نقوله ونعبّر عنه. قال يسوع المسيح ذات مرة: «ليس ما يدخله الإنسان في فمه هو ما يجعله نجسًا في عيني الله. بل الكلمات التي تخرج من فمه هي التي تجعله نجسًا».^[1] كان يشير بذلك إلى الوصايا التي تحظر أكل أي شيء نجس، لأن ذلك ينجس الإنسان. ما يبدو أنه مهم حقًا عند الله هو ما نتكلم به. وفي هذا السياق، نقرأ في الآية الكتابية أن كاتب المزمور يريد أن يسبح كلمة الله ووصاياه العادلة. أما يعقوب، فقد تعجب من أن المسيحيين يسبحون الله ويطلقون الشتائم في آن واحد. فماذا يعني ذلك بالنسبة لنا؟

يرى بعض المسيحيين أن كلماتنا لها تأثير سحري حقيقي. ويحذرون من نطق الأمور السلبية، خوفًا من أن تتحقق. وبدلاً من ذلك، ينبغي أن نقول أشياء إيجابية حتى تتحقق. ورغم أنني لا أشاركهم هذا الرأي، إلا أنني أرى أن الله يأخذ كلامنا على محمل الجد — ليس لأنها تمتلك قوى سحرية، بل لأنها تكشف عن قلوبنا. وهكذا أوضح يسوع قوله على النحو التالي: «ما يخرج من الفم يأتي من القلب، وهذه هي الأشياء التي تنجس الإنسان. لأن من القلب تخرج الأفكار الشريرة، والقتل، والزنا، والفجور، والسرقة، والشهادة الزور، والافتراء».^[2]

لا أفهم ذلك على أننا يجب أن ننتبه دائمًا لاختيار كلماتنا. فالأمر يتعلق بالمضمون، وليس بالكلمات فحسب. أحيانًا يحاول الناس إخفاء النية الحقيقية التي في قلوبهم باختيارهم للكلمات الصحيحة. ويشعر آخرون بأنهم خاضعون للرقابة في اختيارهم للكلمات. لكن الله ينظر إلى القلب وإلى ما نريد أن نقوله حقًا بكلماتنا. لذا، إذا خرجت كلمات سيئة من أفواهنا، فأعتقد أن الوقت قد حان لنطلب من الله أن يخلص قلوبنا. ومن قلب مخلص ستنبع كلمات مخلصة أيضًا. الحمد لله مخلصنا!

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] متى 15:11 [ترجمة جنيف الجديدة] [2] متى 15:18-19 [ترجمة جنيف الجديدة]

Gedanken zur Losung für Freitag, den 21.08.2026

Losungswort
Die Erlösten des HERRN werden heimkehren. Wonne und Freude werden sie ergreifen, aber Trauern und Seufzen wird von ihnen fliehen.
Jesaja 51,11